Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Богиня зустрічає собі подібних

    «Маленька богиня привітна до гостей і знаків долі. Коли треба увійти в ріку, вона робить це без страху, але й без поспіху. Усьому свій час, який Богиня Життя-Смерті-Життя мусить обрати самотужки.»

    Прокинулась в труні. Принаймні так здалося через темінь. 4 ранку. Задрімала. Каді наснилось, що їй перерізали горло. Спросоння схопилась за шию й важко захапала ротом повітря. Довкола все багряне. Чому так багато крові?

    Поволі очі вловили тверді стіни, високу стелю й завісу, крізь яку просвічувало сонце. Треба повісити іншу. Наприклад, зелену чи блакитну. Найкраще – чорну.

    На годиннику восьма. Дві години до занять, а йти лишень десять хвилин. Каді потягнулась і заусміхалась. Пішла у ванну й вимилась у власному душі. Ніякого контрасту через примхливі труби! Висушила кучері: вона ж не мала залишати двом мерцям фен. Визирнула у вікно кухні, доки запарювалась вівсянка. Туман сповивав могили, в яких немає кого заколисувати. Тіні ширяли між надгробками й Каді відвернулась, щоб не бентежити.

    Вівсянку щедро присипала цукром. Любила мед, але поки скупила найнеобхідніше. Їла повільно.

    Вдяглась тепліше й пішла за кавою. Найдорожчу і найсмачнішу, бо вона того варта!

    Робін пищала від радості при зустрічі. В її житті з’явився найсимпатичніший та найчуйніший хлопчина у світі, чиє ім’я довго соромилась називати. Каді наполягала.

    - Рорі. – Робін видихнула його ім’я, заціловуючи кожен звук. – Тобі зараз не дуже приємно чути про будь-кого з компанії мерця, вибач.

    - З Алваром все гаразд. Усе пройшло за планом і я рада твоїм почуттям. – Каді щиро усміхнулась, почувши очевидне.

    Заняття пройшли не менш нудно, ніж завжди, однак практика обіцяла багато. Жінка в лляній зеленій сукні без візерунків увійшла до кімнати з бринінням скла. Навіть амулет Каді відгукнувся на її появу. Широкий шарф темнішого відтінку скидався на плед й заворожував геометричними візерунками. Шия заквітчана амулетами, головний з яких – триєдина богиня. Чорне волосся з зеленими кінчиками розметалось по плечах, коріння припорошив сніг.

    - Привіт, сестро. – жінка усміхнулась і її чорний рот розтягнувся на пів обличчя: татуювання.

    - Вітаю. Чи ви не з Першородних? – Каді просто повторила питання орендаторки, не знаючи значення слова.

    - Всі ми народжуємось вперше. Чи ти думаєш інакше? – обдивилась кімнату, чіпляючись поглядом за кожну рослину, навіть якщо траплялися однакові.

    - Сідайте. – медіумка вказала на стілець перед собою. Нервово потерла фаланги: кілець бракувало. – З ким би ви хотіли поговорити?

    - З сестрами. Якщо ти їх викличеш у цю кімнату, я теж зможу бачити, тому передавати нічого не потрібно.

    - Гаразд. Назвіть імена.

    - Досвід вказує, що краще списком.

    Жінка знов вищирилась і простягнула папірець. Каді побачила 5 наборів звуків, які ледве змогла відтворити: «Сехрачель, Ішкега, Беншунхе, Раацат, Ньестскуе».

    - А яке ваше ім’я? – щойно вимовила, знітилась. - Вибачте, зайва цікавість.

    - Моє ім’я Ойрічікецат. Проживеш 200 років – богиня і тобі одне зі своїх подарує.

    - Ви мене з кимось плутаєте. – Каді пхинькнула. – Я медіумка. Тим паче в моїй сім’ї скоріше традиція помирати зарано.

    - На тобі кулон. Байдуже, як потрапив до тебе, але він тебе обрав. І ще я помітила, що ти не лише медіумка.

    - До справи.

    Каді не мала чого сказати, тому зчепила руки разом з відьмою, хай як її звали, й покликала решту. Мало не по букві промовляла кожне ім’я, щоб не помилитися. Іноді дрібниці вартують життя.

    Першою крізь підлогу пройшла жінка, дуже схожа на саму гостю. За нею до кімнати влетіла згорблена стара, що миттєво перетворилась на юну красуню. Третя викликала у Каді зойк: дівчинка з лялькою з фарфоровими кінцівками. Алварова прабабця з деменцією попередня власниця кулона? Четверта зринула одразу за нею і залишилась у поважній подобі літньої жінки. Остання вийшла з кутка і приголомшила Каді настільки, що медіумка схопилась на ноги й мало не перекинула стілець:

    - Трясця! І ти тут!

    - Привіт, квіточко. – голос Розі рипів, доки вона не олюднилась. – Рада, що ти тепер вільна.

    - Поясніть, будь ласка. – Каді обернулась до жінки в зеленому.

    - Починаємо зібрання!

    Пояснень не буде. Каді спостерігала як «сестри» стали в коло й почали обговорювати останні події, зокрема й обшук в домі некромантів. Зрештою дійшли до покарань.

    - З некромантами нехай їм подібні розбираються. – зневажливо зазначила гостя.

    - Мій нащадок усе зробить як треба, якщо Каді йому допоможе. – дівчинка говорила з інтонаціями дорослої жінки, однак ляльку притискала міцно й не змінювала подоби.

    - І я про те ж! – розпалювалась Розі, продавлюючи думку гучністю голосу, бо інакше на неї мало зважали. – Я одразу її вибрала. Ще до того, як Каді увійшла в коло.

    - Якби ти відвадила її від некроманта, вона могла б і кулона не отримати. – знов втрутилась гостя.

    Каді почергово дивилась на кожну з них і намагалась знайти щось спільне із собою. Анічогісінько!

    Нарада тривала ще довго, а потім Каді попросила їх усіх піти. Залишилась тільки замовниця шабашу з померлими. Вони довго мовчки дивились одна на одну. Каді чекала повчань, настанов – будь-чого, що можна почути у момент, коли зовсім цього не потребуєш, але жінка мовчала. Чорний рот усміхався до неї окремо від решти обличчя.

    - Мене не засмутить, якщо хтось вирішить проблему за мене, однак я розглядаю варіант, що зроблю це сама. У мене домовленість з Розі. Коли буду готова, а не тоді, як ви скажете.

    - На менше не сподіваюсь.

    Жінка простягнула руку вперед. Долоня тепла, м’яка, велика. Кулон знов завібрував.

    - У кого ще є такий? – Каді затримала рукостискання. – Маю на увазі ті, що мають цінність.

    - Їх усього п’ять. Три ще шукають своїх власниць, тому з живих на зібранні лише ми з тобою.

    Каді засопіла. Це не релігійна секта і не гурток цікавих. Якщо тебе обирає артефакт – хай як він тобі дістався – права відмовитися немає. Їй би лишень знати у що вплуталась! Чаклунка замінила свою долоню конвертом.

    - Не треба хвилюватися. Коли тобі стане достатньо знань цього світу, знайдеш мене. Придбай щось старезне, сестро.

    Чаклунка пішла геть – і вся вага конверту опинилась в руці Каді. Медіумка глибоко вдихнула. За ці гроші вона зможе купити до біса книг і брязкалець, не кажучи вже про відкритість ринку більш цінних товарів. Каді мала б подякувати, вшанувати благодійницю як слід, але слова здалися недоречними. Гостя щезла раніше, ніж медіумка повернулась до тями. Сунула конверт в рюкзак і взяла курс на Зворот.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.