Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Богині відмовлено

    - Відхилено. – висушений, зморшкуватий чоловік дивився на Каді з-під навислих повік.

    - Не може бути! Це помилка.

    Обличчя почервоніло ще 4 книги тому. Черга сопіла в спину, а подруга смикала за лікоть й шепотіла: «Ходімо. Потім розберемось.».

    - Каді, я ще минулого тижня сказав, що в тебе недопуск на вищі рівні. Або чекай екзаменів, або… кхм, інакше підвищуй статус. Не заважай. – бібліотекар махнув на неї.

    Подрузі все ж вдалось відтягнути Каді вбік, тож похід в бібліотеку не закінчився четвертуванням. Недопущена у розпачі опустилась на найближчу лаву й затулила обличчя руками.

    - Це всього лиш книга. Ти в курсі, що її взагалі загуглити можна?

    - Я хотіла паперову. – голос тремтить і це дратує.

    Світло, що потрапляло на них від єдиної лампи над столом пана Хендерсона, затулилось тінню. Хлопець тупцяв на місці, доки на нього не звернули увагу. Каді оцінила його як молодшого, тож не дивно, що вони не знайомі.

    - Що ти шукала?

    - «Листи Махатм», «Книгу духів», «Подорож душі» та «Книгу мертвих» у всіх виданнях.

    Хлопець угукнув і миттєво зник у натовпі. Подруги переглянулись і захихотіли. Каді сіла рівніше й зібрала волосся в пучок. Кучері все одно стирчали у різні боки.

    - Що це було?

    - Буде смішно, якщо в нього є допуск. – друга схрестила руки, пригадуючи хлопака.

    - Звісно, що є, Робін. Він же чоловік.

    Подруги вийшли в коридор і попрямували до виходу. Навчання магії безкоштовне, тільки якщо ти готовий відпрацьовувати навички з клієнтами «Синього сяйва».

    Гостей приймали в оранжереї, де кімнатки чаклунів відділені одна від одної скляними перегородками. В комірці Каді вже сиділа зарюмсана жінка, що зовсім не чекала на медіума в джинсах, з тканинною смугастою сумкою та не сорокарічним обличчям. Дівчина метнулась до шухляди й довго бряжчала прикрасами, потім впала в крісло навпроти.

    - Перепрошую, я думала… - жінка гидливо дивилась на недомедіумку.

    - Секунду. – Каді зробила глибокий вдих й випустила частину енергії. Забряжчало скло, зачинились двері за спиною гості, персні міцніше обхопили тендітні пальці. Вона продовжила глибоким голосом: - З ким би ви хотіли поговорити?

    Жінка зачудовано дивилась на співчутливо-байдуже обличчя медіумки, потім стрепенулась й рвучко поставила на стіл велику коробку.

    - Мій котик. Він помер позавчора, поки я була на нічній зміні. Я не встигла з ним попрощатися, розумієте? Ось, погляньте. – вона тремтливо відкрила кришку. Обом в ніс вдарив трупний сморід.

    - Це не обов’язково. – Каді здригнулась і швидко закрила коробку, потім ніжніше додала: - Опустіть, будь ласка, на підлогу і дайте мені ваші руки.

    Поки жінка виконувала команду, медіумка очистила простір, щоб дух не злякався власної смертності. Руки гості терпкі й теплі.

    - Як звуть вашого котика?

    - Пухнастик.

    - Пух-нас-тик.

    Каді заплющила очі й оглянула кімнату внутрішнім зором. Стіл ледь завібрував, коли на нього застрибнув вайлуватий котяра з пошрамованою мордою. Тицьнувся в кисть хазяйки й перетворився на грайливе кошеня.

    - Він тут. – медіумка не стрималась від посмішки. – Що б ви хотіли йому сказати? Звертайтесь прямо до нього.

    - Ох, - пауза тривала довго. Пухнастик вмостився в простір між їхніми руками. – Пробач, що мене не було поруч. Я постійно працювала, займалась справами. Не варто було заводити Рудька: ви так чубились.

    На згадці іншого кота Пухнастик вишкірився й знов перетворився на бувалого, потім притисся до господарки.

    - Так, Пухнастику не подобався Рудько, але Вас він дуже любив. Йому вистачало вашої любові.

    - Ви правда його бачите?

    - Так. Зараз він шкребеться у двері. – після паузи Каді вкрадливо додала: – Чи готові ви його відпустити?

    - Гадаю, так. Люблю тебе, Пухнастику.

    - Він вас також.

    Дух пройшов крізь. Каді розплющила очі й підсунула до гості серветницю. Жінка ридала і розгублено озиралась на двері, наче могла побачити улюбленця, але все, що їй доступно – це коробка на підлозі. Якби її руки були ніжнішими, а чуття розвиненішим, вона б відчула, як кошеня ластилось до рук.

    - Дякую. – гостя встала й підхопила коробку. – Оплата на касі, так?

    - Так. – Каді відчинила двері й торкнулась кришки. – Поховайте його. Будь ласка.

    - Так-так, а як же.

    Медіумка видихнула, коли залишилась на самоті. У моторошній побрехеньці одна стара дама притягла тіло свого чоловіка, щоб потанцювати з ним останній вальс, і Каді сподівалась, що з нею це ніколи не станеться.

    Наступні зустрічі довші. Молодий вдівець намагався помиритися з дружиною, що скоїла самогубство після його зради. Розлючена померла спалила всю енергію в кімнаті, тож садівнику доведеться поклопотатися над квітами. Ще один чоловік прийшов переділити майно померлого багатія. Так-так, навіть нотаріуси не гребують допомогою посередників. Вінцем вечора був випадок жінки, що приходила вже протягом року порадитися з матір’ю. Аби вона не бігала сюди так часто, їй би не потрібно було рятуватися від банкрутства.

    Каді так втомилась, що не придумала нічого кращого, як лягти на підлогу й трохи відновитись серед заряджених камінців. Ввімкнула музику й закрила очі. П’ять хвилин світ зачекає.

    Якби Каді зняла навушники, вона б почула пронизливий писк. Звісно, після дзенькоту дверей. Очі вона розплющила тільки за кілька секунд, коли метал у вухах змінився рингтоном. Дзвонила Робін:

    «У тебе все гаразд? Я чула вереск за стінкою.»

    - У мене? – Каді повернула голову до входу й помітила розгубленого хлопця з бібліотеки. – А, так. Останній гість.

    «А я казала, щоб ти хоч очі підводила, а то зовсім бліда.» - Каді готова була відповісти, але в телефоні тільки гудки. Натомість вона різко звелась на ноги й сховала навушники.

    - Ти теж на прийом? Пробач, якщо налякала. – Каді змірила його поглядом.

    - Ні, я передати. Ось. – він плюхнув на стіл стос книжок. Кожна загорнута в окремий конверт.

    - Це ти для мене? Я…

    Дівчина розірвала обгортку верхньої – «Книга духів». Шкода, що доведеться їх віддати. Чоловіки завжди жадають відплати.

    - Це не я. – похапцем відповів хлопець, втупившись в руки Каді. Пальців десять, перснів чотирнадцять. – Ал послав мене. І спитати, і доставити. Сказав: можеш не повертати. Якщо дослівно, то «такої белетристики йому не треба». Взагалі Ал наказав не називати себе, але, ну, ти ще надумаєш всякого.

    - І що він хоче за них? – дівчина несміливо погортала верхню. Нечасто «белетристика» містить примітки.

    - Я теж поцікавився. Дослівно: «Віддам їй або в смітник викину – один біс».

    - Гречно дякую.

    Каді кинула дві до сумки, а решту переставила на підлогу: стіл має лишатися порожнім. Хлопець досі тупцяв, захаращуючи простір темною енергією. До ранку все вивітриться, але вдома у Каді можуть бути проблеми.

    - Знаєш, я б таки хотів декого побачити. Якщо можна.

    - Чому ж не можна? Сідай. – слова вирвались самі собою, хоча вона б воліла відмовити. – Кого саме? Скажи ім’я. І дай мені руки.

    - Розі. Сестра. Вона мені уві сні щось намагається донести, а я не втямлю.

    - Ро-зі.

    Медіумка заплющила очі й подумки покликала її знов. У кутку виник обвуглений силует. Каді думала зупинитись, але не в її стилі боятися викликів. З кожним кроком Розі олюднювалась, потім стала віддалі брата й довго на нього дивилась.

    - Вона тут. Я звернусь з твого дозволу. – мовила Каді. – Розі, що ти хочеш сказати братові?

    «Посередники дратують. – Розі скривилась й попрямувала до медіумки. – Посунься.»

    Каді вперше відчула, як дух входить в її тіло. Стало тісно і дихати треба глибше. Контроль над рештою взяла на себе Розі. Дівчина розплющила закочені очі. Вираз обличчя став зухвалим. Вона посунулась вперед до хлопця й міцно схопила за руки. Відсахнувся, але не міг вирватись. Каді відчула себе надто сильною.

    - Привіт, братику. – це все ще був голос Каді, однак всі інтонації перехопила на себе Розі. – Знюхався з Алваром? Я попереджала тебе, що це дуже погана ідея.

    - Розі? Я такий радий тебе…

    - Замовкни й слухай. Мене надовго не відпускають. – вона озирнулась довкруги, а потім глянула під ноги. Брат не бачив вогню, що засмоктує її донизу. – Ставай сірим чаклуном, ти ще маєш час. Як ні, то хоча б будь обережний з чорною магією. Один невдалий крок – і тобі кінець.

    - Коли я стану некромантом, то звільню тебе.

    - Станеш хіба що грудою попелу, як я. – відрубала Розі. – Некроманти пускають учнів на експерименти. Це станеться і з Алваром, не сумнівайся. Тобі я такої долі не бажаю, тож вмикай мозок!

    Розчепила руки, дотягнулась до лоба гостя й штовхнула його долонею. Дух Розі вилетів крізь пальці й, пройшовши тілом брата, розчинився в повітря. Хлопець зіщулився в кріслі й затремтів. Незрозумілий страх охопив кожну клітину його організму. Каді була не менш нажахана, але не заціпеніла. Чорт забирай, щойно вона була медіумом по-справжньому! Дівчина скинула всі прикраси в шухляду, туди ж запхала розкидані на підлозі камінці. Руки досі трусились.

    Каді закинула сумку й поплескала хлопця по плечу.

    - Я на сьогодні все, тож дякую за книжки. Оранжерея скоро спорожніє. – відчинила двері. Якби це був грошовий клієнт, мусила б заспокоювати.

    - Дякую. Мені треба подумати над… усім. – він повільно встав і вийшов.

    - Обережно! – долинув з коридору голос Робін. Вона теж як раз закінчувала. – Дідька лисого, Каді, на тобі лиця немає.

    Медіумка схопила подругу за лікоть й повела геть з оранжереї. Спинились вони тільки біля ятки з морозивом, що зачинилась години зо дві тому. Тоді Каді потягла Робін в парк. Дорогою медіумка розповіла про справжній спіритизм й спитала насамкінець:

    - Хто такий Алвар? Він має навчатися в нашій академії. Книги від нього.

    - Ох чорт. – Робін ще не відійшла від історії з духом та підселенням. Волосся на руках стало дибки. – Алвар – це той короткострижений з хвостиком на потилиці. У нього ще очі такі… янтарні. По ньому сохнуть всі новенькі, наче переспати зі смертю – це дуже круто.

    - Учень некроманта, так?

    - Ну я його ще чорним чаклуном пам’ятаю, потім він мені став нецікавим. Чому ж він тобі книги віддав?

    - Переплутав зі смітником.

    Подруги захихотіли. Вже зовсім стемніло. В парку видно тільки вогник на кінці цигарки Робін. По дорозі повільно рухаються машини. На світлофорі загальмував автобус.

    - Якщо не піднімеш булки прямо зараз, доведеться пішки топати. – натякає Робін.

    - До завтра.

    Каді стискає її долоню, по тому біжить з останніх сил. Вже пізно, але автобус повен таких же пізніх пасажирів, як і вона. Дівчина сканує картку й забивається в куток, за кілька зупинок сідає на вільне місце. Година розтягується у вічність, доки автобус порожніє.

    На кінцевій ще більший морок. Каді довго шукає в сумці ключі під п’яні вигуки тіл біля під’їзду. Всередині пахне сирістю і блювотиною. Коли вона перейде на наступний рівень, зможе брати складніших клієнтів, можливо навіть інших чаклунів, і їй платитимуть більше – так і перебереться геть.

    У квартирі Каді миє руки та входить до кухні. Шлунок скручується від голоду. Пахне млинцями, але мати відчуває тільки темряву. Ложка дерев’яна і боляче вдаряє передпліччя, доки Каді не прикривається книгою. Обкладинка з черепами змушує ложку вдаряти ще сильніше й потрапляти по пальцях. Прокльони зливаються в суцільний потік і глохнуть за зачиненими дверима. Каді підпирає вхід у свою фортецю стільцем й ховається в куток ліжка. Мати ще кілька хвилин розпинається, але вона не має вітчимової сили, щоб прорватись всередину.

    Коли стає зовсім безпечно, Каді вмикає лампу й розгортає першу книгу. На титульному листі під назвою вишкрябаний з натиском напис: «Це не допоможе». Кілька поглинених сторінок, і дівчина вже не може його пригадати. Світ духів поглинає її на пів ночі, потім заступає царство снів.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Юлія Нагорнюк
    14.01.2023 19:45
    До частини "Богині відмовлено"
    Побачила ваше відео в тіктоці про female rage, зацікавилася Поки що не маю змоги читати повністю, глянула лише першу главу, але обов’язково продовжу) Сподіваюсь, ви не проти зауваження: вся оповідь ведеться в минулому часі, а в останньому фрагменті раптом перескакує на теперішній. Такі зміни зазвичай підкреслюють важливість моменту, нагнітають саспенс, але в цій главі це просто продовження розповіді про побут героїні, тому трохи ріже око
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше