Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Богині відмовлено

    - Відхилено. – Висушений, зморшкуватий чоловік дивиться на Каді крізь навислі повіки.

    - Не може бути! Це помилка.

    Обличчя почервоніло ще 4 книги тому. Черга сопе в спину, а подруга смикає за лікоть: «Ходімо звідси.».

    - Каді, я ще минулого тижня сказав, що в тебе недопуск на вищі рівні. Або чекай екзаменів, або… кхм, інакше підвищуй статус. Не заважай.

    Бібліотекар відмахується від неї, а подрузі вдається відтягнути Каді вбік до нового витка скандалу. Лиш випадковий докір – «психічка». Згук, майже позбавлений значення.

    Каді заточується на лавку й притискає долоні до щік. Ні, не через «психічку». Її розпач глибший і особистіший.

    - Це всього лиш книга. – шепіт подруги губиться в потоці думок. - Ти в курсі, що її взагалі загуглити можна?

    - Паперові – це інший досвід. – голос тремтить і це дратує.

    Світло потрапляло на них від єдиної лампи над столом пана Хендерсона. Якби його не затулила тінь, Каді б не звернула уваги. Хлопець тупцяє на місці, жмакаючи край сорочки, пожовклої від кавового підстарення. Силует проти світла мало видимий, але цей точно молодший: всіх старших Каді відчуває здалеку.

    - Що ти шукала?

    - «Листи Махатм», - подруга тицяє ліктем, але Каді не звертає уваги ні на неї, ні на угукання хлопця. Цей список для неї. Особисте прийняття поразки. - «Книгу духів», «Подорож душі» та «Книгу мертвих» у всіх виданнях. А ти що хотів?

    На питанні хлопець рушив. Різке світло ховає його шлях крізь натовп. Подруга стенає плечима й хихоче, Каді вторить їй з секундним запізненням.

    - Що це було? – сідає рівніше й збирає волосся в пучок – доволі рівний, але з її кучерями однаково безладний.

    - Буде смішно, якщо в нього є допуск.

    - Звісно, що є, Робін: він же чоловік.

    Виходять зі святилища знань, минають вузький коридор, беруть курс на оранжерею. Навчання магії безкоштовне, тільки якщо ти готовий відпрацьовувати навички з клієнтами «Синього сяйва».

    Гостей приймають серед рослин, байдуже що садівники скаржаться на погану енергетику. Кімнатки чаклунів відділені одна від одної затемненими скляними перегородками. В комірці Каді вже сидить зарюмсана жінка, що зовсім не чекала на медіума в джинсах, з тканинною смугастою сумкою та не сорокарічним обличчям.

    - Перепрошую, я думала… - жінка гидливо дивиться на недомедіумку.

    - Секунду.

    Каді мечеться до шухляди й довго бряжчить прикрасами, по тому падає в крісло навпроти, глибокий вдихає й випускає частину енергії. Скло бряжчить, двері за спиною гості зачиняються, персні міцніше обхоплюють пальці медіумки і вона продовжує глибоким голосом:

    - З ким би ви хотіли поговорити?

    Клієнтка зачудовано дивиться на співчутливо-байдуже обличчя медіумки, потім прокліпується й ставить на стіл коробку.

    - Мій котик. – від цих слів Каді вже хилить назад. - Він помер позавчора, поки я була на нічній зміні. Я не встигла з ним попрощатися, розумієте? Ось, погляньте. – жінка тремтливо відкриває кришку. Обом в ніс вдаряє трупний сморід.

    - Це не обов’язково. – Каді здригається і рвучко закриває коробку. Ніжніше додає: - Опустіть, будь ласка, на підлогу і дайте мені ваші руки.

    Поки жінка виконує, медіумка чистить простір: духів лякає власна смертність.

    - Як звуть вашого котика? – бере клієнтку за руки. Долоні терпкі й теплі.

    - Пухнастик.

    - Пух-нас-тик.

    Каді заплющує очі й оглядає кімнату внутрішнім зором. Стіл ледь вібрує, коли на нього застрибує вайлуватий котяра з пошрамованою мордою. Тицяється в кисть хазяйки й обертається на грайливе котеня з мордою розміром з пів тулуба.

    - Він тут. – медіумка не стримує посмішки. – Що б ви хотіли йому сказати? Звертайтесь прямо до нього.

    - Ох, - пауза довга. Пухнастик встиагє вмоститися в простір між їхніми руками. – Пробач, що мене не було поруч. Я постійно працювала, займалась справами. Не варто було заводити Рудька: ви так чубились.

    На згадці іншого кота Пухнастик шкіриться й знов перетворюється на бувалого, потім притискається до господарки.

    - Так, Пухнастику не подобався Рудько, але Вас він дуже любив. Йому вистачало вашої любові.

    - Ви правда його бачите?

    - Так. Зараз він шкребеться у двері. – після паузи Каді вкрадливо додає: – Чи готові ви його відпустити?

    - Гадаю, так. Люблю тебе, Пухнастику.

    - Він вас також.

    Дух проходить крізь. Каді розплющує очі, підсуває серветницю. Жінка ридає з середини сеансу, але коло переривати не можна. Розгублена, вона озирається на двері, але все, що їй доступно – це коробка на підлозі. Якби її руки були ніжнішими, а чуття розвиненішим, вона б відчула, як кошеня ластилось до рук. Каді не скаже цього вголос, лиш потре власні зап’ястки, відтираючи дух смерті.

    - Дякую. – гостя встає й підхоплює коробку. – Оплата на касі, так?

    - Так. – Каді відчиняє двері й торкається кришки. – Поховайте його. Будь ласка.

    - Так-так, а як же.

    На самоті медіумка видихає. У моторошній побрехеньці одна стара дама притягла тіло свого чоловіка, щоб потанцювати з ним останній вальс, і Каді сподівається, що з нею це ніколи не станеться.

    Наступні зустрічі довші. Молодий вдівець намагається помиритися з дружиною, що скоїла самогубство після його зради. Розлючена померла спалила рештки енергії в кімнаті, тож садівнику доведеться поклопотатися над квітами. Ще один чоловік прийшов переділити майно померлого багатія. Так-так, навіть нотаріуси не гребують допомогою посередників. Вінець вечора - випадок жінки, що ходить вже протягом року порадитися з матір’ю. Аби вона не бігала сюди так часто, їй би не потрібно було рятуватися від банкрутства. І цього Каді не каже вголос.

    Втома захоплює свідомість, тож Каді вмощується на підлогу в колі з заряджених камінців. Музику ввімкнути, очі закрити, забутися. П’ять хвилин світ зачекає.

    Якби Каді зняла навушники, вона б почула пронизливий писк. Звісно, після дзенькоту дверей. Очі вона розплющує тільки за кілька секунд, коли рингтон перериває метал у вухах. Дзвінок від Робін:

    «У тебе все гаразд? Я чула вереск за стінкою.»

    - У мене? – Каді повертає голову до входу, бачить розгубленого хлопця з бібліотеки. – А, так. Останній гість.

    «А я казала, щоб ти хоч очі підводила, а то зовсім бліда.» - Каді готова була відповісти, але в телефоні тільки гудки. Зводиться на ноги. В очах темніє, тож чіпляється за край столу. Навушники в кишеню.

    - Ти теж на прийом? Не бачила тебе в графіку. Пробач, якщо налякала. – Каді зміряє його поглядом.

    - Ні, я передати. Ось. – хлопець плюхає на стіл стос книжок. Кожна загорнута в окремий конверт.

    - Це ти для мене? Я…

    Розриває обгортку верхньої – «Книга духів». Шкода, що доведеться їх віддати: чоловіки завжди жадають відплати.

    - Це не я. – кидає похапцем, втупившись в руки Каді. Пальців десять, перснів чотирнадцять. – Ал послав мене. І спитати, і доставити. Сказав: можеш не повертати. Якщо дослівно, то «такої белетристики йому не треба». Взагалі Ал наказав не називати себе, але, ну, ти ще надумаєш всякого.

    - І що він хоче за них? – дівчина несміливо гортає верхню. Нечасто «белетристика» містить примітки.

    - Я теж поцікавився. Дослівно: «Віддам їй або в смітник викину – один біс».

    - Гречно дякую.

    Каді кидає дві до сумки, а решту відставляє на підлогу: стіл має лишатися порожнім. Хлопець досі стовбичить, захаращуючи простір темною енергією. До ранку все вивітриться, але вдома у Каді можуть бути проблеми.

    - Знаєш, я б таки хотів декого побачити. Якщо можна.

    - Чому ж не можна? Сідай. – слова вирвались самі собою, хоча вона б воліла відмовити. – Кого саме? Скажи ім’я і дай мені руки.

    - Розі. Сестра. Вона мені уві сні щось намагається донести, а я не втямлю.

    - Ро-зі.

    Медіумка заплющує очі й подумки кличе її знов. У кутку димляться рослини. Обвуглений силует крокує до столу. До неї. Каді роздумує зупинитися, але не можна переривати коло, та й цікавість перемагає. Ро-зі обростає плоттю, зупиняється віддалі брата й довго вдивляється щойно проявленими очима.

    - Вона тут. Я звернусь з твого дозволу. – голос Каді тремтить і зараз це закономірно. – Розі, що ти хочеш сказати братові?

    «Посередники дратують. – Розі кривиться й прямує до медіумки. – Посунься.»

    Каді не встигає діяти, як перетворюється на відчуття: дух входить в її тіло. Стає тісно. Дихати треба глибше. Контроль над рештою вже у Розі. Закочені очі медіумки фокусуються на хлопцеві. Вираз обличчя зухвалий. Вона совається вперед й міцно хапає за руки вище ліктів. Йому не вирватися. Каді надто сильна. Вони разом надто сильні.

    - Привіт, братику. – це все ще голос Каді, однак всі інтонації перехопила на себе Розі. – Знюхався з Алваром? Я попереджала тебе, що це дуже погана ідея.

    - Розі? Я такий радий тебе…

    - Замовкни й слухай. Мене надовго не відпускають. – озирається довкруги, а потім дивиться під ноги. Брат не бачить вогню, що засмоктує її донизу. – Ставай сірим чаклуном, ти ще маєш час. Як ні, то хоча б будь обережний з чорною магією. Один невдалий крок – і тобі кінець.

    - Коли я стану некромантом, то звільню тебе.

    - Станеш хіба що грудою попелу, як я. – рубає Розі. – Некроманти пускають учнів на експерименти. Це станеться і з Алваром, не сумнівайся. Тобі я такої долі не бажаю, тож вмикай мозок!

    Розчіпляє руки, тягнеться до лоба гостя й штовхає його долонею. Дух Розі вилітає крізь пальці й, пройшовши тілом брата, зникає. Хлопець зіщулюється в кріслі й тремтить. Непояснюваний страх охоплює кожну клітину його організму. Каді не менш нажахана, але не заціпеніла. Чорт забирай, щойно вона була медіумом по-справжньому! Каді скидає всі прикраси в шухляду, туди ж пхає розкидані на підлозі камінці. Її досі підтрушує, але це приємне відчуття доторку до могутності.

    Каді закидає сумку й поплескує хлопця по плечу.

    - Я на сьогодні все, тож дякую за книжки. Оранжерея скоро спорожніє. – відчиняє двері. Якби це був грошовий клієнт, мусила б заспокоювати, а так нехай собі.

    - Дякую. Мені треба подумати над… усім. – повільний, встає і виходить.

    - Обережно! – долинає з коридору голос Робін. – Дідька лисого, Каді, на тобі лиця немає.

    Медіумка хапає подругу за лікоть й веде геть від скляних перегородок й погорілих рослин. Звично спиняється біля ятки з морозивом, що зачинилась години зо дві тому, тоді тягне далі Робін в парк. Тремтить і переповідає, часом хапає побільше повітря й дужче здригається, але продовжує, доки історія справжнього спіритизму не стає спільним набутком.

    Робін мовчить, відчуваючи все чи не дужче за саму оповідачку. Їй потрібен час. Мільйон років, щоб усвідомити почуте. Каді вже кидається далі:

    - Хто такий Алвар? Чи Ал? Він має навчатися в нашій академії. Книги від нього.

    - Ох чорт. – Робін ще думає за духа і підселення: чи має вона насваритися, наскільки це небезпечно, її тремтіння власне чи розділене з подругою. Єдиний спосіб вирулити – реагувати на актуальні запити. – Алвар – це той короткострижений з хвостиком на потилиці. У нього ще очі такі… янтарні. По ньому сохнуть всі новенькі, наче переспати зі смертю – це дуже круто.

    - А, учень некроманта, так?

    - Ну я його ще чорним чаклуном пам’ятаю, - на обличчі Робін промайнула хитра усмішка, - потім він мені став нецікавим. Чому ж він тобі книги віддав?

    - Переплутав зі смітником.

    Вже зовсім стемніло. Медіумка зареготала. Геть нестримно. Нервово. В парку видно тільки вогник на кінці цигарки Робін. Подруга не сміється і палить швидше звичайного. На світлофорі загальмує автобус. Робін підштовхує Каді ліктем і проціджує:

    - Якщо не піднімеш булки прямо зараз, доведеться пішки топати.

    - Йосип босий, до завтра.

    Каді на прощання стискає їй долоню й біжить з останніх сил. Встигає. Вже пізно, але автобус повен таких же пізніх пасажирів. Сканує картку й забивається в куток, за кілька зупинок сідає на вільне місце. Година розтягується у вічність, доки автобус порожніє.

    На кінцевій ще більший морок. Довго шукає ключі під п’яні вигуки тіл біля під’їзду. На східцях пахне сирістю і блювотинням. Коли вона перейде на наступний рівень, зможе брати складніших клієнтів, можливо навіть інших чаклунів, і їй платитимуть більше – перебереться геть. Поки ж усе застигає.

    У квартирі Каді миє руки та входить до кухні. Шлунок скручується від голоду. Пахне млинцями, але мати відчуває тільки темряву. Ложка дерев’яна і боляче вдаряє передпліччя, доки Каді не прикривається книгою. Обкладинка з черепами змушує ложку вдаряти ще сильніше й потрапляти по пальцях. Прокльони зливаються в суцільний потік і глохнуть за зачиненими дверима. Каді підпирає вхід у свою фортецю стільцем й ховається в куток ліжка. Мати ще кілька хвилин розпинається, але вона не має вітчимової сили, щоб прорватись всередину.

    Коли стає зовсім безпечно, Каді вмикає лампу й розгортає першу книгу. На титульному листі під назвою вишкрябаний з натиском напис: «Це не допоможе». Кілька поглинених сторінок, і дівчина вже не може пригадати послання. Світ духів поглинає її на пів ночі, потім заступає царство снів.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Radianta
    20.06.2024 17:52
    До частини "Богині відмовлено"
    Привіт! Я з взаємочитання, тільки-но взялася за вашу книгу)) із того, що кинулося в очі, це стрибки часів, оповідь іде то в тривалому, в моменті, то в минулому, раджу вам це пильнувати і дотримуватися одного варіанту (за якимись рідкісними виключеннями), адже різний час змушує нас по-різному сприймати текст🙌🌚 Взагалі у вас така манера оповіді, мені не звична)) відчувається або якась недосказаність (не розумію, зумисна чи ні), або ж це просто ненадійний оповідач🙈 Стосовно іншого, то мені капець запали в душу назви глав🤭 дуже цікавий хід, візьму собі таку ідею на замітку)) а ще цікаво, що тут за паджанр фентезі? Бо як я розумію, події відбуваються в сучасний час, але існує ще й магія, яка не приховується від звичайних людей)) поки що продовжую читати і залишатиму коментарі за можливості 🙌 І ще хочу поділитися, що на моменті з котиком і плакала, бо в самої кілька місяців тому не стало його, це був найдивовижніший із усіх котів 😭 я страшенно за ним ридала і так хотіла би як і ця жінка, також змогти передати йому останні слова, які не встигла в той день 🥺
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Лесана Чорнотроп
    21.06.2024 09:29
    До частини "Богині відмовлено"
    Співчуваю вашій втраті. Я писала також десь в період після втрати свого... Над стрибками в часі подумаю, за назви розділів дякую! Піджанр міське фентезі: тобто є магія, але світ вже сучасний.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Юлія Нагорнюк
    14.01.2023 19:45
    До частини "Богині відмовлено"
    Побачила ваше відео в тіктоці про female rage, зацікавилася Поки що не маю змоги читати повністю, глянула лише першу главу, але обов’язково продовжу) Сподіваюсь, ви не проти зауваження: вся оповідь ведеться в минулому часі, а в останньому фрагменті раптом перескакує на теперішній. Такі зміни зазвичай підкреслюють важливість моменту, нагнітають саспенс, але в цій главі це просто продовження розповіді про побут героїні, тому трохи ріже око
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше