Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги збурені

    Земля западала за комір й сипалась на волосся. Алвару здавалось, що чим вище підкидати, тим швидше впорається. Третя ніч, коли Зіндер обіцяє останнє спання в труні. Чоловік пихкає люлькою й час від часу пускає дим в бік учня, що кумедно закашлюється, але мовчить. Гра продовжується, поки Алвар не достукується до труни.

    - Дідько. – цей смердів найбільше з усіх.

    - Потрібне особливе запрошення, принцеско?

    Зіндер шкіриться, коли хлопець спускається донизу й лягає поруч з тілом. За кілька хвилин ніс звикає, але сморід з одягу навіть за прання не вивітриться. Алвар постійно звірявся з годинником і чекав півночі. Цього разу вчитель не залишив його на самоті, а зацікавлено навис над небіжчиком. Що ще умів містер Клайф, крім як винятково тхнути?

    Опівночі тінь не з’явилась, тому Зіндер простягнув учневі ножа.

    - Витягни його звідти.

    - Ні, я не… Це огидно.

    - Я хочу побачити містера Клайфа. Якщо ти мені його не покажеш, збирай речі з мого дому, забирай подружку й іди геть. Я ж казав: некромантія не для тебе, Ал.

    - Бляха. Я впораюсь.

    Алвар взяв ніж й подивився на місяць через вулканічне скло леза. Один розріз – з набряклого живота полетів слиз. Ні, до смороду неможливо звикнути. Хлопець сунув руку в дірку й в тісняві органів і жиру намацав серце. Він ритмічно стискав плоть під власне бубоніння закляття. Містер Клайф заверещав і сів у могилі, але Алвар продовжував гнати кров його тілом. На щастя, мерцям не потрібно дихати, тому хоча б всередині совалась лише його власна рука.

    - Доброї ночі, містере Клайф. – Зіндер вдоволено шкірився. Він воскрешав при учневі лише один раз – той зробив усе не так, але спрацювало!

    - Нащо ви мене?.. – мрець розгублено дивився на руку студентика й на пана з обличчям у виразках. – Я так хотів спокою.

    - Ми ненадовго. Просто побалакаємо. – Зіндер схилився нижче. – І багато вас таких – шукачів смерті?

    - У нас скромна громада. Всього десяток живих і зо дві сотні померлих.

    - Це мало.. Складніше, ніж я думав. – чоловік знову здмухнув дим у бік учня. – Де збираєтесь?

    - На розі Трояндової та Похмурої. Похоронне бюро. Зараз воно, напевно, назване на мою честь, але щохвилини ймення може змінитися.

    - Досить.

    Зіндер кивнув до хлопця, що виглядав мертвішим за містера Клайфа. Алвар проказав ще кілька слів і висмикнув руку, вкриту виділеннями. Так швидко він ще з труни не вискакував.

    - Засипай і ти вільний. Піду побалакаю з фанатиками.

    Некромант різко підіпхнув до учня лопату й пішов шукати ріг Трояндової та Похмурої. Було б краще, аби він дізнався про це місце душ з 40 тому.

    Алвар відчув, що його зараз виверне. У труну якось нечемно, тому він спорожнив шлунок на спушену землю. Засипавши хлопець помочився на дерево: після стресу хочеться всього і одразу. Якщо поїде додому, поспить години чотири і певно розбудить Каді. Якщо зачекає, доведеться пропустити зібрання під куполом.

    - Якого біса я переймаюсь? – просичав до себе й пішов на зупинку. Йому не хотілось засмердіти машину.

    Місто ніколи не спить. В автобусі від смороду сахалися навіть проспиртовані п’яниці. Алвар вийшов на кінцевій та побрів до маєтку. Тихо зайшов, піднявся нагору й прикрив двері ванної. Холодні струмені пробудили кашель. Хотів хутчіш, але слиз, кров і хтозна що ще відмивались насилу. Сморід так засів йому в мозок, що перемивався тричі. Алвар обмотався рушником: усі труси в кімнаті – й схилився над ванною мити голову. Скоро він покине затію з хвостом й зовсім поголиться. Питання тільки в причині: спання з мерцями чи недуг.

    Коли милився, вимкнув воду. Рипнуло за дверима – не схоже, щоб це були незримі мешканці. Таки розбудив. Алвар знов увімкнув кран й змив решту землі з волосся. Коли на обличчі не лишилось мила, мигцем глянув у щілину світла. Каді стояла в піжамних шортах і майці, притискаючи до себе жмут одягу.

    - Я поставила чайник. Завариш собі те, що Зіндер робив? – її голос пищав у густій тиші. – І я одяг принесла. Буде непогано, якщо ти спатимеш, ну, в чомусь.

    - Згода.

    Каді вже заплющила очі, щоб не бачити нічого, до чого їй не захочеться приєднатися, але Алвар спритно прикрився одягом й водночас замотав волосся в рушник, що злетів зі стегон.

    - Я б хотіла в тебе дещо спитати. Ми ж одні? – Каді розвернулась до темної порожнечі коридору.

    - Дивлячись що ти вкладаєш в це слово. – Алвар втомлено посміхнувся й глянув у проріз. Дівчина знов витріщалась на нього. – Зіндера тут немає. Якщо твоя ласка…

    Каді лязнула дверима. Її кроки відлунювали по всьому дому. Алвар вдягнувся, витратив ще кілька хвилин на плетіння коси й втомлено почвалав донизу, кашляючи на кожному кроці. Точний рецепт зілля знав тільки Зіндер, але учень дещо встиг підглянути й накаламутив собі не менш запашного напою. Ковток – і дихати легше. Ще два – легені майже не пече.

    - То в чім річ?

    Алвар підклав подушку, щоб уникнути пружини. Каді сиділа з іншого кінця, підібгавши одну ногу. При тьмяному світлі її шкіра здавалась вилитою зі золота. Хлопець намагався зосередитись на обличчі, однак шовк надто добре підкреслював фігуру. Як розкішні груди, так і дві складки на животі.

    - Ти, напевно, не знаєш Розі. Це сестра хлопця, що мені книги передавав. Вона ще в Зіндера, ну, стажувалась.

    - А, Скажена Розі – Алвар ляснув себе по лобі так втомлено й повільно, що Каді вже хотіла закінчити на сьогодні. – Вона втекла, щойно я пристав до Зіндера за учнівство. Приревнувала, гадаю.

    - Мертва Розі. Точніше, убита Зіндером.

    Лямпа не витримала напруги й луснула. У кімнаті майже нічого не змінилось, адже в плафоні залишалось ще дві. Алвар повільно сьорбав чай, втупившись у візерунок покривала.

    - Не виглядаєш здивованим. – Каді нахилилась вперед і стишила голос. – Я говорила з нею. Зіндер раніше зшивав собі слуг з живих людей, а скоро буде приносити в жертву десятки, щоб перейти на якийсь рівень.

    - Загрався.

    - Що?

    Алвар засопів і звівся на ноги, потім підняв Каді за лікоть і повів до спальні. Він виглядав байдужим, чого дівчина не могла йому пробачити.

    - Гей, ти зрозумів, що я сказала?! – не витримала на порозі в кімнату.

    - Яке тобі діло? Усі забаганки привидів виконуєш? – Алвар влігся на свій край і втупився в телефон. – Знаю про плани Зіндера. Затям: ти зв’язалась не з феєчками і обрала не Міклая для своїх цілей.

    - Ти ж не безсмертний, Алваре.

    - Це моя справа. – хлопець глянув на візерунок. – Наш шлюб тільки для твоїх допусків, тож замовкни й не лізь.

    Каді споглядала як Алвар з усіх сил намагається вдавати казна-що. Надворі стало так світло, що й лампи зайві. Дівчина дістала з рюкзака зубну щітку й рушник: їй теж треба відмитися. Байдуже, що Алвар міг дібрати з десяток м’якших способів, вона дійсно не має права вимагати від нього допомоги.

    Вошкалась у ванній довго. Волосся ніяк не вкладалось. Внизу загримів посуд – Каді поквапилась: лиш злегка підвела очі. З дзеркала дивилась богиня втоми. Мигцем глянувши на прогноз, Каді вдяглась тепліше, спустилась донизу. Зіндер хазяйнував на кухні спиною до дверей. Алвар підхопився з-за столу й став між Каді й вчителем. Дівчина змірила його поглядом. Коли мова йшла про одяг, бажано бути не тільки в трусах.

    «Я грубіян, але ти ж не робитимеш дурниць?» - від утоми обох говорити подумки було легше й важче водночас.

    «Не зважай. Усі дівчата вигадують собі проблем.» - Каді завжди хилило до стереотипів, коли не мала достатньої сили.

    «Припини. Я не хотів образити.»

    «Ти нічого мені не винен. Абсолютно.»

    - Ранку, Зіндере! – гукнула через гуркіт й наблизилась взяти сніданок. У прісності сумнівів не було, бо те саме вона мала на вечерю.

    - Вітаю з першою нічкою наодинці. – вчитель спрямував ножа у бік столу. Ваза вщерть заповнена темно-рожевими квітами з пишними бутонами. Ні Каді, ні Алвар поняття не мали в чім річ, тому Зіндер роздратовано пояснив жарт: - Це ж піони, трясця, щоб вам в шлюбі добре жилося.

    - Смішно. – вичавила Каді. Колись і вона пожартує, а поки треба поснідати, щоб мати сили не помічати Розі, яка люто нагадуватиме про свою присутність.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.