Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Бог пізнає Богиню

    «Маленька Богиня не просить. Вона бере все необхідне. Так, часом це важко й викликає осуд, але тільки так Маленька Богиня навчиться цінувати й зможе стати тою, хто дає.»

    Алвар поспішно ставить блокнот на полицю й удає, що роздивляється історію міста – які візерунчасті томи, яке тиснення! Минули тижні від ковзання, наближається весняний Бал Богів, в справі вони ні на йоту не просунулися, зате запасний комплект одягу покоїться в комоді медіумки. Алвар потирає плече:

    - Людські вогні знов приходили? – після душу обличчя Каді червоне.

    - Не сюди.

    Некромант вичавлює посмішку і зосереджується на рушнику, замотаному довкола голови, хоча дівчина не обмежує його у видовищі. Які візерунчасті томи, яке тиснення! Алвар очікує, доки Вечірня богиня сушить голову й повертає собі людяність. Темно-зелена спідниця нагадує про день весілля, хоча не те щоб Каді мала широкий гардероб. Алвар зиркає на груди, перш ніж їх закриває водолазка.

    - Я маю роботу. – некромант набундючується. – Побачимося ввечері? Я можу привезти локшину з восьминогами – твою улюблену. Вважай це побаченням.

    - І підемо дивитися чертог? – Каді підморгує, взуваючи чоботи. Не весільні. – А що за робота? В Сяйві некромантію не практикують.

    - Архівне. Робота з немертвими.

    - Клас, я з тобою.

    - Вибач, ти не допоможш: медіуми з цим безсилі.

    - Ага, я хочу поглянути.

    Алварові стає некомфортно у власному тілі. Погляд Каді чи то такий проникливий, чи владний – і головне незрозуміло чи йому це до вподоби. Некромант киває і собі взувається.

    В машині Алвар бере долоню Каді в обидві свої, коротко цілує й довго роздивляється підмізинний палець. Єдиний візерунок, що він може їй запропонувати – це відмітку вічності, а це страшний союз: не для неї, не для Вечірньої богині, не для живих.

    - Знову твої дивацтва. – щоки Каді червоні. З перепадами температур неясно досі чи знов. – Мене цікавить та дівчина – Фей Зваба. Ніяк не можу перестати думати. Заїдемо до її батьків? Якщо раптом пересічемося там з Зіндером, я б не втрачала можливості.

    - Дивне в тебе розуміння побачень.

    - Я вже вдова. – чи можливо ще менше звертати на нього увагу?

    - Та ми дещо пропустили в попередньому шлюбі.

    Алвар перехиляється й цілує Каді у вуста. Хай що між ними, вона завжди відгукується на цілунки й справи відкладаються на невизначений термін. Сьогодні часові ліміти чіткі й протерміновані, тож Алвар прикипає спиною до крісла й втоплює газ.

    Цвинтар навпроти будинку Каді розділений між поважними родами, тож гостей й нових містян за останні триста з гаком років ховали на віддаленому південному кладовищі. За ближчі сухіші місця точилася боротьба, тож залежаних небіжчиків викидали з могил, домішували до нових або й захоронювали згори.

    Робоче місце некроманта кишить законниками. Брязкальця, рогаті шоломи й строкаті стрічки. Каді втискається в сидіння:

    - Ти не казав, що працюєш на стерв’ятників.

    - Тільки одна справа, щоб закрити свої питання.

    - Тож це відпрацювання?

    - Я дам їм допитати немертвого, натомість погашу минулу й майбутню їзду непристебнутим. Краще так, ніж тягатися інстанціями і доводити, що я сам немертвий і не в їхній юрисдикції. – Алвар глушить мотор. – Хочеш зачекати в машині?

    - Я вже сказала чого хочу.

    - Десь я це вже чув.

    Алвар не встигає розвернутися, як двері вже грюкають. Некромант поправляє комір і виходить до групи правопорядку.

    - Інспекторе, - вітається кивком з першим-ліпшим. Головне не виявляти достатньо поваги: це їм потрібен некромант. – де мрець?

    Питання риторичне, бо все зрозуміло зі стогонів.

    - Їй не можна. – белькоче законник. - Принаймні браслет вдягніть.

    - Вона зі мною.

    Алвар приопускає для Каді стрічку й разом минають ще кілька стурбованих фізіономій. Некромант наближається до дівчини й стишено промовляє:

    - Приготуйся. Видовище моторошне буде.

    - Я бачила десятки разів, як опухлі, з піною на вустах воскресають і продовжують гнити живцем.

    - І багато ти некромантів знала до нас із Зіндером?

    - Наркоманів побільше.

    Каді першою помічає тіло й не змінюється в обличчі, хіба що щоки злегка бліднуть. Напіврозкладене тіло видуває щілинами в ребрах повітря й видає гортанні стогони. Шкіра полускалась, жир витік, м’язи роз’їли черви, але щось таки лишилося і продовжує животіти. Алвар засукує рукави, але приємність роботи з немертвими полягає у відсутності оживлення через масаж серця. Некромантові не потрібен контакт зі слизами, лиш поверхневий доторк до грудної клітини й заклинання мови. Мрець видихає усю лайку, що була ходовою за його життя. Найбільш чутливі законники відвертають погляди. Каді підступає на крок ближче.

    - Хто ви і як були упокоєні? – в роботі Алвар інакший. Чіткі рухи, впевненість в голосі.

    - Моє ім’я Леон Бестігс. Мене поклали в цю землю і нехай буде проклятий той, хто мене потривожить. Я буду переслідувати його, доки не стану прахом, а тоді його переслідуватимуть мої нащадки і нащадки їхніх нащадків, а якщо він сам помре, то я і мої нащадки і нащадки їхніх нащадків переслідуватимемо його нащадків і нащадків його нащадків, а якщо він був останнім зі свого роду, я переслідуватиму тих, чиї імена й прізвища нагадуватимуть мені про нього, як і мої нащадки, і нащадки моїх нащадків.

    Алвар зиркає на Каді й закочує очі, тоді звертає усю увагу на мерця.

    - Я, Алвар Стума, некромант першого ступеня, даю вам дозвіл спочивати з миром і розсіюю обітницю переслідування. – дух покидає тіло, але некромант мусить закінчити. – Ваше тіло буде упокоєне за чинним законом і більше ніколи не потривожене.

    Некромант ще кілька секунд пересвідчується в мертвості, тоді зводиться й обтирає руки об джинси. Долоні спітнілі, але нікому не варто знати, що це його перший. Каді підходить ззаду й торкається зап’ястка. Пальці переплітаються і не розтискаються при розмові з реальним інспектором. Алвара мало цікавлять відомості й документи, особливо як мимохідь прозвучало, що по Зіндеру в них жодних здогадок.

    - Тож я вільний?

    - Скажіть тільки що з тілом: присипати його чи як?

    - А ви як більше любите? – Алвар зміряє впокоєного поглядом, тоді плескає сполотнілого інспектора по плечу. – Жартую: професійний гумор. Спалити завжди найпевніше. І перевіртесь на холеру. Все-таки без рукавичок всюди лазили. Не варто, не варто.

    В машині Каді заливається сміхом й пропускає перше питання Алвара. Як зупиняються перекусити на виніс, некромант робить нову спробу:

    - У тебе з мерцем схожі прізвища. Бестіс – Бестігс. Нечасто зустрінеш.

    - У нас одне прізвище.

    Каді ховає погляд й активно працює щелепами. Локшина з куркою – ну просто не відірватися! Алвар розвертається в кріслі.

    - Тобто?

    - Помилка в записі не рідкість. Була так, а стало інакше.

    - Так а електронні документи? – Алвар подається вперед. Ще трохи й опиниться в мисці Каді.

    - Мені немає чим пишатися в роду. Батько не перший чаклун, що зруйнував родину. Ми з матір’ю не перші, хто підпадав під владу закону. Бестігси не вважали нас своїми, тож на звалищі історії опинилися не тільки чаклунські книги. – Каді дивиться в очі, тоді знов у тарілку. Погляд вологий. – Як батько й матір одружилися, вони спеціально відділилися прізвищем, щоб жити своїм маленьким цілительським світом. Тоді чорнокнижництво, сварки і я.

    - Ти тут точно ні до чого, Каді. – Алвар кладе руку їй на коліно й повільно гладить великим пальцем.

    - Я переконала себе, що вони ідеально пасували, але зараз так не думаю. Може якби не я, вони б розбіглися й по всьому. Після його смерті стерв’ятники забрали все. Документи Бестіс-Бестігс також.

    - Ну вони ж не зникли. Все можна відновити.

    - А на біса? – роздратування скапує разом зі слізьми. Каді кліпає, по тому дивиться на Алвара не криючись. – Я тепер вдова некроманта – це куди потужніший символ.

    - Так, велика відповідальність. Не зганьби мене. – підігрує Алвар й витирає сльози з її обличчя, тоді заціловує повіки, брови, щоки, підборіддя й доходить до вуст. – Ти неймовірна, яка є, Каді. Я закоханий… і хочу тебе прямо зараз, але нам треба добряче понатиратися у душі: змити дух Смерті.

    - Тоді відкладімо Фей на завтра.

    Каді в поцілунку прикушує йому губу, тоді дивиться в очі. Алварові хочеться сказати «Я увесь твій», але він вже присягнув могутній силі й не може належати їм обом водночас.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.