Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Богиня множить знання

    штовхнув її в безодню, звідки нема вороття. Наука свідчить, що коли в тебе надто вповільнюється серцебиття, свідомість будить падінням, бо думає, що ти помираєш. Саме видиво – хаотичні імпульси між нейронами.

    Медіумка повертається до сплячого Алвара й кладе руку на спину. Якби не знала про його температурні особливості, вирішила б, що схопив лихоманку. Холодні пальці змушують юнака розвернутися й примружено глянути на джерело садизму.

    - Добрий ранок, хмаринко. – скуйовджене волосся – усе що поки проглядається проти вікна.

    - Так, добрий. – Каді цілує щетинисту щоку й вилізає з-під ковдри. – Я сьогодні маю заняття у Синьому Сяйві. Ти будеш?

    - Збирався, але напиши мені, якщо побачиш там Долана. Мені наснилось, що я зламаю йому ногу і якось не хотілося б робити це сьогодні.

    - Віриш у сни? Смішний.

    Каді хихоче й зі скрипом виборює у шафи одяг. Прослизає в коридор. Коли повертається після чищення зубів й розчісування, Алвар схоплюється і стискає в обіймах. Лункий сміх міг би розбудити Зіндера, але останнім часом будинок цілком належить їм двом. Учитель заходить на кілька годин, зачиняється в кімнатці з комп’ютером, а потім знов зникає на добу чи дві.

    Алвар підігріває сніданок. Сіль, яку купував виключно для Каді, швидко закінчується за викликанням духів. Воно й на краще: від прісної їжі живіт перестає нити й скручуватися. Дівчина нахиляється через стіл і торкається його руки:

    - Повечеряємо сьогодні? Можливо, десь не вдома?

    - Післязавтра Бал Богів. – Алвар зиркає на подругу з-під лоба. – Гадаю, ми там розважимось.

    - Мені вже набридло епатувати публіку. – Каді кривиться, агресивніше наштрикуючи макаронини.

    - Ти була лишень раз. – Алвар пхинькає, скидаючи посуд в раковину. – Ми пропустили вже два через моє перетворення і твоє небажання. Цього разу точно мусимо: ти ж хочеш мати статус серед медіумів.

    - Маячня.

    Вбирається поспіхом. Двері грюкають сильніше, ніж їй хотілося, але й Алварові варто було б припнути язика!

    В автобусі не може дочекатися приїзду й виговорити усю лють Робін. Цілителька мріє, щоб її покликали на Бал Богів, але заради дружби мусить ховати роздратування.

    - Гадаю, він сам хоче соціального визнання, от і мене приплітає. – підсумовує Каді, припасовуючи кільця перед сеансом.

    - Зазвичай в парі заведено йти на поступки та робити те, що для другого важливо. – Робін обіймає подругу за плечі.

    - Навіщо робити усе жахливе разом? Чому б не отримувати задоволення нарізно, а тоді ділитися досвідом?

    - Навіть не знаю.. – подруга наближається до вуха Каді й шепоче: - От я, наприклад, згодилась на вбивство.

    Дзвоники на дверях переривають розмову. Скло дріботить, а на листочках кімнатного саду жовкнуть кінчики. Спочатку кімната просякає вогким туманом, потім входить жінка з оберемком в руках.

    - Вітаю! Моє ім’я Каді. Чим можу допомогти?

    - Я Найда. Мені повідомили, що ти сильніша за інших в цьому недоковені. – жінка кривиться і описує зчорнілим пальцем коло в повітрі. – Зрештою, всі знайомі мені медіуми мертві.

    Робін знаками попрощається з Каді й чимдуж вискакує за двері. Сперте темрявою повітря заважає дихати. Каді не звикати. Медіумка жестом запрошує гостю присісти, хоча бажання працювати відпало миттєво. Найда прослизає на стілець, ніяк не взаємодіючи з меблями. Їй треба було б бути екстремально худою, щоб втиснутися між бильцем і столом, але Каді за допитливість не платять. Пакунок відьма жбурляє на стіл. Тхне смертю.

    - Поясните: що там?

    - Оболонка.

    - Для чого? Чи кого? – Каді тре руки, намагаючись втримати енергію на достатньому рівні.

    - Для мого демона, звісно. – Найда розтягує слова, чекаючи розуміння. – Він образився і втік, а я хочу знов ним володіти.

    - Закон забороняє утримувати створінь, сильніших за власника. – стаття з кодексу, який усі учні «Синього сяйва» зазубрюють на курсах трудового доброчестя.

    - Закон забороняє спати з мертвими й практикувати більш як один вид магії, але ж… - Найда хвацько перехоплює кисть медіумки й розвертає долонею горілиць. Пучки пальців поволі змінюють забарвлення з чорного на природне рожевувате.

    - Ім’я?

    Каді вдихає востаннє за сеанс, принаймні так їй здається, бо повітря усе загусло від туману відьми.

    Оболонка лежить між зчепленими руками чаклунок. Вони водночас проказують ім’я, доки полум’я не охоплює увесь стіл, обпікаючи лікті. Найда перекидається з демоном кількома фразами. Щойно обіцяє нагороду – істота зникає в оберемку. Доки відьма пестить демона, Каді скидає з себе кофту й обдивляється підсмалені руки. Почервоніння, пухирці – класика, якщо маєш справу з вогняним чудовиськом.

    - Я не реєструвалась, тож усе твоє.

    Найда кладе на стіл картку й папірець з кодом. Навряд чи це її власна. Каді зміряє її поглядом і докидає, хоч і обіцяла собі не базікати багато:

    - Якщо ви не зможете його втримати, воно прийде по мене.

    - Мати ручного демона – розкіш в наш час.

    - Я відпущу його – і дарма старались. Просто знайте.

    Найда сміється: «Відпустити демона – та це дитя нічого не тямить в житті!». Каді викликає Робін. Година зцілення нашпигована лайкою Робін і кашлем від туману, що аж надто відчувається її незаплямованою натурою. Опісля медіумка ублагала подругу віднести картку у відділок, а сама приймає ще двох клієнтів. Жінка, що постійно радиться з матір’ю, і детектив, що розслідує зникнення чоловіка та хоче переконатися, що той не мертвий. Був ще й третій відвідувач, але втік, щойно відчув демона. Усе, що на Каді, включно з білизною, доведеться викинути.

    Каді збирає речі й хоче вже піти, як у дверях знов майорить Робін. Цього разу з коробкою пончиків.

    - Хіба ти не маєш бути?.. Навіть не знаю. Розважатися з Рорі? – медіумка тре скроні й дивиться на дах оранжереї. Темніє, значить близько четвертої.

    - Коли приходила відьма, я дещо згадала. Найдою звали бабусину собаку. То була нестерпна звірюга: слухала тільки хазяйку, а на решту кидалась з вищиром. Сліпа на одне око, куций хвіст, патлата, ікла стирчали в різні боки – дуже бридка!

    - Не думаю, що є зв’язок. – Каді прикриває рот, щоб не летіли крихти.

    - Звісно, що є. Коли померла бабуся, Найда сказилась – довелось приспати. У мене навіть є шрам на гомілці. Пам’ятаєш, я ще спідниць не носила в середній школі? – Робін задирає ногу на стіл і демонструє рельєфний укус, ніяк не помітний через товсті колготи. Тільки стіл забруднила! – Ще не второпала? У всіх Найд має бути хазяїн. Якщо ні, то це дуже небезпечна жінка. Я б сказала: шалена.

    - Скоріше вона жертва. Демони дуже хитрі створіння. Якось я використала одного. – Каді сідає на стільницю. Якщо вже там є відбиток чобота, то і її грім не вб’є за зневагу.

    - Ти зараз серйозно?!

    Робін обходить довкруж столу: робить так щоразу, коли Каді говорить нісенітницю, що потім виявляється правдою. Пудра з пончика заляпує чорну спідницю й стілець медіумки. Зрештою цілителька теж вмощується на столі.

    - Це було не так давно. Я хотіла забрати з дому речі, але не приплітати Алвара. Він після смерті став зовсім недружнім. Принаймні перші тижні. – Каді заправляє пасмо за вухо й усміхається: поганий знак. – Я збиралась прийти додому, тому розпитала сусідів. Відтоді, як я пішла, Яким не ходив у свої кляті походи, тож шансу зайти попри його присутність в мене не було. Я скористалась заклинанням тіні. Демон, що мені трапився, був дуже люб’язним, але ціну звично називати в кінці, тому я не надто розслаблялась.

    Каді зупиняється на жуванні й зі здивуванням показує начинку Робін.

    - О-о, малина. – Робін обтирає кутики губ, закінчуючи з солодким. – Пробач, я казала її не класти.

    - Та ні, навпаки: мені подобається. – медіумка мружиться в усмішці й дивиться на безіменний палець. Ніяких розпізнавальних знаків, але це вже й не необхідність.

    - То тінь з демоном спрацювала?

    - Ще б пак! Яким схопився за пульт: хотів жбурнути, а демон йому басом: «Сядь!». Зблід і на килимок, як пес. – Каді розмахує руками, оживляючи сцену в пам’яті. – Мама з трубкою на дивані завмерла. Важко сказати, чи впізнала. В моїй кімнаті все догори дриґом, але сяк-так склалась. Уже хотіла йти, як на порозі Алвар.

    - Демона побачив?!

    - В тому й річ: тінь миттєво щезла без команди. Гадаю, воно відчуло сум’яття чи хвилювання. Навіть не знаю, що я сама відчула в той момент.

    - По-джентельменськи. – хихоче Робін.

    - Не надто. Демон прийшов за платою, щойно я повернулась з поїздки – ну ти знаєш. Вимагав кулон з триєдиною. Ось цей. – Каді відтягує від себе ланцюжок з нечищеним срібним брязкальцем. – Зійшлися на трьох кільцях, дуже навіть перспективних.

    - Ти ще й з демоном сперечалася? Ну даєш! – цілителька нахиляється до прикраси. - А воно що робить?.

    Крихітна підвіска з двома протилежно напрямленими півмісяцями та повнею між ними. В місячному диску рельєф жіночого тіла, як його зображали в старих ліпленнях: без голови й рук, зате з навислим черевом й «вушками» на стегнах.

    Каді стенає плечима й підморгує:

    - Гадки не маю, але якщо він зацікавив демона, значить, щось вартісне.

    Кулон пірнає між грудей медіумки, приховуючи магію від сторонніх очей.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.