Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Богиня платить за знання

    Ввечері мати принишкла. Сиділа в кутку, мугикала весільну пісеньку, хихотіла ні з чого та зрідка викурювала енергію через довгу трубку. Каді ходила навшпиньки й чекала питань: матері було нізвідки дізнатися про доньчиного чоловіка та появу нових книг. Про всяк дівчина зібрала рюкзак з найнеобхіднішим. Книжки та атрибути займали більше простору, ніж одяг. Якби частина не зберігалась в оранжереї «Синього сяйва», місця забракло б на усе.

    У четвер курятник стих, наче давав Каді паузу на відновлення. Тинялась коридорами, погано розбираючи дорогу, тож Робін доводилось її постійно коригувати. Подруга навіть вирішила, що отруйний газ вплинув на мозок.

    В оранжереї сеанси спливали повільно, тільки незриме щось незмінно займало простір в кутку. Каді намагалась увійти в контакт між сеансами, але воно не підпустило. Незриме супроводжувало її і в автобусі, і на темних вуличках околиці. Каді знала, що деякі душі прив’язуються до медіума та чекають коли їх рідні повернуться. Варто провести очищення – і всі отримають спокій.

    - Тхнеш темрявою.

    Каді почула це перед ударом в живіт, а потім її за волосся втягли з коридору до вітальні.

    - Ай-ай.. Пусти! – скільки б вона не виривалась, хватка в Якима сталева. Може дійсно мозок поплавило: як можна забути про приїзд вітчима?!

    - Злигаєшся з некромантом?

    - Ні, будь ласка. Нічого такого.

    Слова Каді надто легкі, щоб просочитися згуслим повітрям з енергетичним присмаком. Яким же вбиває кожне силою. «Дурепа, засранка, сором сім’ї, така ж шльондра, як батько». Щока, ребра, стегно. Каді фіксувала удари, доки тіло не стало суцільним болем. Шансу дістатись кімнати не було, та й що це змінить? Тільки двері зіпсуються.

    Яким повернувся з гір сильнішим, але, як і передбачалось, жоден монах не здатен зменшити його люті. Він вибивав з Каді гріхи її матері і всього роду чаклунського, що недостатньо визнавав його шлях до білості. Дівчина скрутилась клубком на підлозі й чекала дива, але єдина особа, якій мало б бути не байдуже, зачинилась на кухні з трубкою в почорнілих зубах.

    «Невдалий день?». Каді напружила затуманений зір. В кутку проявився обвуглений силует. Медіумка не мала сил роздивлятись, а Розі не бажала олюднюватися. «Батьки повинні розмовляти ротом, а не кулаками, еге ж?».

    - Чого ти хочеш? – самими губами мовила Каді.

    - Що ти там белькочеш? До ранку жалкуватимеш, що взагалі існуєш! – Яким пішов до ящика з інструментами.

    «Зараз важливо чого Ти хочеш. – знов привернула увагу Розі. – Я можу зупинити його. Можливо, це збереже тобі життя. Скажи тільки на біса ти зв’язалась з некромантом і чи виконаєш для мене одну послугу?»

    - Яка ще до біса послуга? Я просто хотіла знань у світі, де я нічого не варта.

    Розі довго мовчала. Так довго, що Каді встигла відчути, як обпікає паяльник. Якщо Бог існує, то він дуже недбалий до воріт пекла: всі демони розбіглись на землю.

    «Якщо хочеш знань, система тобі не потрібна і некромант також. Алвар непоганий, але його вчитель – о-хо-хо – суцільний головний біль: непередбачуваний і жорстокий. Некромантія потребує жертв і ти легко можеш стати однією з них, тож май на увазі.» Каді майже нічого не чула через лайку Якима та власні стогони. «Ти заважаєш!» - Розі підлетіла й пройшла крізь чоловіка. Він заволав й роззирнувся довкруж. Ще один проліт - усцявся й знепритомнів. Каді сплюнула кров’ю на персиковий килим. Комусь доведеться спітніти, щоб витерти пляму, але точно не їй.

    - І що я тепер тобі винна? – якби Розі не могла занурюватись в думки та не мала надзвичайного слуху, розібрати булькотіння Каді стало б неможливим.

    «Прийму це за згоду. – Розі почала зливатися зі стіною. – На жаль, не можу зробити більшого. Розрахунок потім, а зараз – постарайся вижити.»

    Каді доповзла до кімнати, закрилась та підсунула стілець. В шафі залишилось кілька пакетиків з травами, в термосі – недопитий чай, що вже почав вкриватися пліснявою. Вона додала інгредієнти, а далі тремтіння рук зіграло свою роль. Нічогеньке пійло!

    Кілька хвилин і Каді вирубається на підлозі.

    «Що далі?» - перша думка після пробудження. Сонце вже шкіриться у вікно, тож до пар години зо три. Якби землю розірвало на шматки й понесло уламки у відкритий космос, вона б знайшла скафандр і відправилась на заняття.

    Каді промацала все тіло. Відновлені м’язи з болем розтягувалися. Переломів немає, однак глибоко дихати важко. Тіло поволі набуває синюватого відтінку. Тоналка завряд перекриє усе, але іншого виходу немає. Дівчина перекотилась до столу й підвелась, спираючись на стілець. «Не так вже й важко, Каді» - подумки підбадьорювала себе, перебираючи одяг. За прогнозом буде холодно, тож джинси й худі цілком згодяться. Пісочний жовтий зливався з садном на щоці, яке так і не вдалось до кінця замазати. Сьогодні Каді мала б мити голову, але все, що вона зробила у ванні, – це взяла бандаж для ребер. Він валявся з тих часів, коли її батьки кохалися під створення світу й вважали за потрібне лікувати людей.

    Мати й вітчим зачинились у спальні. Каді чула лише його хропіння. Зазвичай вона зазирала через шпарину перевірити чи все гаразд, але досить з неї рятівниці. Дівчина востаннє глянула на кімнату й взяла з полиці тонкий списаний блокнот з почерком батька.

    Поволочила рюкзак до зупинки, не в змозі тягти на плечах. Телефон на межі відключки, тому в автобусі Каді розгорнула книгу й відсьорбнула нового чаю, не ризикуючи отруїтись. «Міфи про богиню Каді». В голові зринув чоловічий голос з дитячих спогадів:

    «Коли шамани ще бавились в кості, а магія гойдалась на хвилях великого ніщо, жила собі богиня Життя-Смерті-Життя. Вона була ще малою, але від народження знала усі таємниці Всесвіту. Все, що з нею ставалося, було корисним, адже богиня вміла відроджуватися мов фенікс і додавати спалені частинки до своєї божественності. Тільки так можна було вижити у світі, в якому вона народилась. Але не подумайте, що це її засмучувало. Життя – це ріка, в яку цікавіше пірнати з головою, хай на дні і є гостре каміння.»

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.