Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Боги сплутані

    За останні місяці садівник втретє міняє усі рослини в приміщенні. Повз проходить кучеряве дівчисько і половина листя знов виглядає обпаленим.

    Бічне кахикання не вповільнює її ходи. Дівчина виходить з оранжереї й незручно переминається з ноги на ногу.

    - Каді! – вигук і обійми мало не збивають з ніг. Робін рвучко розвертає подругу за плечі. – Ходімо швидше, ми вже зачекалися!

    Подвійне побачення оптимальне для початку стосунків і коли робиш вигляд, що не соромишся своєї пасії. Медіумка ще мить ошелешено кліпає, тоді йде до автівки Рорі. Алвар вже на задньому сидінні: киває й плескає по сусідньому місцю. Цілуючи руку, дивиться на у вікно й швидко відпускає долоню.

    Алвар єдиний не пристібається. Непоганий жарт, який ніхто не озвучує в напруженні. Музика робить мовчання стерпним.

    - Отже, ковзани. – Каді проводжає поглядом розважальний центр з єдиною ковзанкою в місті.

    - Так, але не ці людські штучки. – Алвар знічується, перекрикуючи звук. – Не хочу нічого вивести з ладу.

    - Ти ж вже навчився все повертати.

    Від хижої посмішки Алвар розуміє, що повернути втрачене буде непросто.

    На околиці зупиняються в скупченні автівок. За різнобарвністю публіки й мас можна сказати лише одне – світ сповнений чаклунами.

    Попереду лісосмуга, що завершується широким полем. Залите водою, воно не має меж ні вшир, ні в вишину. Чаклуни ширяють в повітрі, дивом уникаючи зіткнень. На межі хаотично стоять люди, обвішані торбинками. Один здалеку починає тараторити:

    - Куди подорожуєте? Піщані бархани, льодяні гори, можливо, стежки пращурів? – підбігає й показує вміст усіх торб. Порошки, спресовані таблетки, рідини – тільки стерв’ятникам не кажіть. – Міжсвіття сповнене пригод! Чари діятимуть рівно годину, тож потурбуйтеся повернутися на те ж місце.

    - Це занадто. – Каді озирається до Алвара.

    - Як я з тобою вчинив також було занадто, тож і виправлення грандіозне. Чого бажаєш?

    - Піти звідси. – так стишено, що чує лише вітер.

    Рорі й Робін в обіймах обирають варіанти. Двійко позаду просто чекають вердикту. Каді стежить за польотами. Чаклуни в повітрі виглядають доволі щасливими, тож не зле і їй спробувати.

    - Розсмокчіть це і відбудеться магія.

    Каді кладе пігулку на язик. Спершу нічого не відбувається, а тоді чаклуни на полі один за одним зникають. Траса вирівнюється і вкривається асфальтом, а на місці провідника з’являється стовп із шин. Відбійник, чи що?

    - Алваре? – мишаче.

    - От лайно. – явно не голос некроманта. – Робін мене вб’є.

    Рорі облапує повітря довкола себе, але тут лише Каді. Похмура й невдоволена, вона озирається на новостворену трасу, тоді опускає погляд на ролики.

    - Ми мали б ковзати. – таке незручне, що можна провалитися. Голос пом’якшується, коли віражі на трасі набувають чіткості й обростають хвойним лісом. – Це ти вигадав?

    - Ага, для Робін. – він не хоче говорити. Аби все швидше скінчилося, але година не стане коротшою від самого його бажання. – Я багато подорожував з батьками. Цю дорогу ми проїжджали на заході щоразу, як їхали з міста. І Розі її обожнювала.

    Каді дивиться на дерева, припорошені снігом. Холод ледве відчутний, а от казкова атмосфера ще й як помітна. Робін сподобалося б. Каді також, але це не для неї. Медіумка дивиться на ролики – надто яскраві до зимового пейзажу, але Робін однаково сподобалося б.

    - Проїдемося? Не стояти ж годину на місці.

    - Так, чому б ні. Мені буде приємно і з тобою провести час.

    - Лестощі. – Каді закочує очі й їде вперед. В ілюзіях важко помилитися, але вона й так вміє кататися. – То ви з сестрою багато подорожували. І як там?

    - Дико і спустошено переважно, але ми такі місця й обирали. Любимо подалі від людей забратися. – Рорі розслабляє плечі й просто ковзає, не дивлячись під ноги. – Часом і в інші міста забиралися. Жовте сяйво, зелене, помаранчеве, а як веселка скінчилася, то я навіть перламутрове й фуксію бачив. Чаклуни не винахідливі, якщо щось добре працює.

    - Правда.

    Дорога вивертається вгору, але їхати нею аж ніяк не важче. Пришвидшуються, а коли раптом дорога змінює курс чи з’являються перешкоди, їх м’яко заносить на бік, перешкоджаючи зіткненню: продумане чарування.

    - Твій батько ж детектив? Чи просто з поліції… - Каді занурюється в себе й бедумно пересуває ноги. – Він не має даних де переховується Зіндер?

    - Ви з Алваром зовсім ні про що, окрім справ, не спілкуєтесь?!

    - Ти про що? – Каді завмирає в повітрі.

    - Ну мають же у вас буде інші інтереси. Так і розбіжитеся, коли Зіндера вколошкаємо?

    - І ти в це втягнутий?

    - Розі – моя сестра. Я перший бажаю йому смерті.

    - Тоді чому тебе не радує, що я намагаюся вирішити проблему?

    - На мертвих цей світ збудовано, але наш вимір – це живі – і вони не будуть поруч завжди.

    Ледве нижчий за медіумку. Масивний завдяки жировій тканині, а не м’язам. З овальним обличчям, виразним гачкуватим носом і зсунутими до центру скругленими очима, обрамленими довжелезними віями. З вигнутими донизу й фіолетовими на морозі губами. Зі значно темнішими від волосся бровами, бо те вигорає при виконанні особливо темних заклинань. З рум’янцем на щоках. Без краплини гостроти в рисах, Рорі виглядає серйозним і зібраним - і Каді вперше його бачить.

    - Моя робота – контктувати з мертвими. Я стоншую межу між світами і роблю доступним те, що за межею вічності. – медіумка трусить повітря: ніколи не буває просто визнати чужу правоту, особливо якщо засліплюєшся ідеєю. – Я розумію, чому ти так прикріплений до світу живих, але і я маю свої причини.

    Каді починає рух. За другим поворотом сопіня Рорі наростає і він уриває мовчанку:

    - Каді Бестіс - я згадав тебе. Ми були сусідами.

    Обличчя медіумки кам’яніє, але вона видужує з себе кивок. Посмішка ніби вирізана з каменю.

    - Так, то я викинула книги з лікування й травництва. Не дякуй.

    - Неправда. – Рорі стишує голос і під’їжджає ближче. Дихання збивається. – Ти б не перетягла стільки томів.

    - Я була в розпачі.

    - Я бачив.

    - Нічого ти не бачив. Ніхто не пам’ятає.

    - То от що ти зробила: постирала спогади. – Рорі смакує деталь усмішкою. – Розумний хід, та я в листопаді практикував нове заклинання й попригадував усі подробиці дитинства. Багато варто було б лишити непізнаними, але в викинутих книжках я не бачу гріховності.

    - Чаклунське знання – сильний інструмент. Я їх викинула. Мене покарали. Історія завершена. Відчепися.

    - Ми обоє знаємо, що не ти. Дарма тебе всі «психічкою» кличуть.

    Тепер вже Каді дивиться поглядом, що не залишає жодних побічних трактувань. Якщо не вважати, що вони обоє під чарами, можна сказати, що вона знову застосувала закляття. Принаймні намагалась.

    - Ти знаєш, що я зробила правильно. До дитячих витівок терпиміші, ніж до дорослих. Її б ув’язнили, тож стулися.

    - Я кажу за те, що хочу вибачитися. Найдужче пліткували ті, хто жив поблизу, тож мені шкода, що я доклався до твоєї репутації. Ти не заслуговуєш того, як минули ці роки.

    - Та ну, «психічка» в чаклунському світі майже комплімент. Я мала популярність і можливість робити що заманеться. – Каді зупиняється перед завершенням траси. Час спливає і міраж розсіюється. – Все ж приємно, що тобі не байдуже. Обіцяю, ми розберемося з Зіндером.

    - Знов за рибу гроші.

    Ступають на хрустку поверхню. Ліс, асфальт – усе залишилося позаду в часопросторі, а тут лиш залите водою поле й чаклуни, що безладно рухаються в повітрі. Алвар і Робін знов видимі. Подруга не виглядає задоволеною, проте першою розпитує про їхні пригоди.

    - Каталися по дорозі на роликах. Навколо ліс засніжений. Гарно. – Каді зиркнула на Алвара, тоді зосередилась на Робін. Від неї вимагалося питання: - А як ви час провели?

    - Цей йолоп уявив чертог.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.