Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Богиня отримує відповідь

    Шалений час. У передвісті Нового року всім кортить віддати борги й закрити минуле, а ще трохи покращити карму. «Синє сяйво» розривається від відвідувачів. Пекельний час, але водночас і прибутковий.

    Каді встигла запхатися бутербродом між двома наснаженими клієнтами. Робін дивом підхопила простуду, але ніякі кахикання не зруйнували імунітету медіумки. Світла частина дня тривала нестерпно довго, а з настанням темряви Каді поспішила додому: готуватися до Балу.

    Тиснява в автобусі. Впала на слизькому підступі до будинку. Каді зовсім не почувала себе божественно й з жахом думала про атласну сукню в поєднанні з важкими прикрасами на прокат. До образу доклався Алвар – усе бездоганно, тільки от іти зовсім не хочеться.

    В будинку холодно. Від комірки Зіндера тягнули мертвечиною. Про ремонтні роботи повідомляли, однак Каді не передбачила, що некромантам знадобиться провітрювати усе приміщення. Алвар збіг донизу, зав’язуючи на ходу краватку. Широкий шматок тканини погано на неї скидався, але некромант наполягав.

    - Ти вчасно, якщо приготуєшся за 2 хвилини. – уїдливий коментар не перекрив решти негараздів.

    - Що у Зіндера? – Каді прискіпливо глянула на юнака. Земля під нігтями. – Що ви копали?

    - Собаку.

    - На дідька? Його експерименти жахливі! – кинула рюкзак на диван.

    - Давай без цього. Ми поспішаємо. - Алвар застібнув запонки й перевірив телефон. – Таксі от-от прибуде.

    - Ти не бачиш?! Він замислив вбивство 50 людей, а ти йому потураєш! Ти обіцяв мені!

    - Облиш. До смерті я був іншим. Некроманти не вбивають своїх, тож дай мені спокій.

    - Цього не буде! – Каді перегородила дорогу й тицьнула юнака в груди. – Ти мене чуєш? Спокій потрібен хворим і скаліченим, а ти зцілився, тож виконуй обіцянки. Інакше це все не має значення.

    Алвар перемінився в лиці. Втома, роздратування – усе щезло. Байдужий погляд гірший від усього, і він добре це знав. У Каді миттєво на очі навернулись сльози.

    - Ти права. Між нами немає нічого, що мало б сенс. Не хочеш псувати усім вечір – нехай, тільки відійди з дороги.

    Некромант штовхнув подругу в плече. Він бачив, що тіло роздвоїлось. Одна Каді ошелешено відступила на крок назад, інша впала додолу. Ніякого драматизму: чисті закони фізики.

    Не було й секунди вагань. Алвар обігнув тіло й пішов до виходу. За мить він вже не бачив спантеличеної постаті, не чув її крику. Тільки усвідомив, що це вона щойно скинула кілька томів з книжкової шафи й дряпає скло.

    - Ну що ти як дитина. – докинув і зачинив двері.

    - Бовдур!

    Каді не могла ридати й труситися, однак досі відчувала емоційний шлейф життя. Медіумка обдивилась довкруж: забагато відчинених вікон. Втрапить в одне – ніхто й не знайде. Треба за щось схопитися й чекати. Хоча ні, якось же вона сягнула книжкових полиць, значить і рухатися можна. Впевнений крок – і її підкинуло до стелі.

    - Бляха!

    Вчепилась за балки й зависла над вітальнею. Диван здавався карикатурно-малим. Сходинка між зонами взагалі непомітна. Виглядало навіть прикольно, доки не глянула на власне тіло. Померти в замизканому светрику – не те, про що мріють чаклуни. Каді на підлозі зовсім не виглядала сплячою чи штучною: вона справді померла. Обличчя швидко зблідло, м’язи от-от почнуть скорочуватися. Якщо не зупинити процес, вона не зможе повернутися.

    Каді знов глянула вниз. Стрибати боязко, хай вона і дух, тому попід стелею долізла до східців, видерлась на другий поверх і дісталась спальні. До вікон небезпечно, але якщо вкрити тіло, то тепло втрачатиметься повільніше. Каді спробувала взяти ковдру, але пальці вперлись у тверду поверхню. Синтепон здався каменем, а коли спробувала настирніше, рука просто пройшла скрізь матерію.

    Знизу долинув шурхіт – кинулась поглянути. Зі східців проглядалась уся вітальня, тож немає потреби спускатися нижче. Хтось довго вошкався в коридорі й на кухні, потім увійшов до холу й присвиснув щічно-губним методом.

    - Він таки зробив це, а я попереджав. – Зіндер примружено оглянув приміщення, хоч побачити Каді йому було недоступно. Схилився й підняв тіло. Не надто елегантно, але як зміг. – Пробач, Каді. Маємо зачекати Алавара, інакше він не навчиться повертати усе назад.

    Некромант завернув на східці й Каді відступила вглиб власної кімнати. Причаїлась в кутку. Зіндер боком проліз через пройму. Її ноги стукнулись об комод, але Каді нічого не відчула. Повільно поклав на ліжко, поправив подушку, вкрив ковдрою, потому випростався й хруснув спиною.

    - Не думав, що ти тут затримаєшся. Ми, некроманти, одинаки. Ще й дуже нестерпні.

    Зіндер пішов: прогупав коридором і зачинився в кімнатці з комп’ютером. Каді ще посиділа, страждально споглядаючи себе, потім почула клекіт і знов линула на звук. На східцях поруччя, далі можна триматись за меблі.

    Звук линув знадвору. Попри страх Каді визирнула й оторопіла. Пальці схопились за підвіконня, решту фізіології вона відчути не могла. Двір переповнений істотами різного штибу, що сновигали довкола, врізаючись в паркан, будинок і одна в одну. «Зіндер. - протяжно квилили. – Убивця». Сон не припинявся й Каді не мала достатньої тілесності, щоб себе ущипнути. Один з духів знявся вгору й пролітаючи біля вікна вигукнув:

    - Шукай докази, донько вартового. Комп’ютер!

    Каді відсахнулась і злинула під стелю. Знов ця маячня! А що як правда? Перевела подих, перебралась нагору. З кімнатки, крім клацання мишки, відлунювався кашель і хихотіння. Зайти по-людськи не варіант, тому Каді гидливо налаштувалась до приниження.

    Пройти крізь двері – один зі способів визнати власну смерть. Медіумка досі сподівалась на «повернення», але гріх не скористатися положенням. В комірці не було нічого, крім комп’ютерного столу та стільця. Зіндер повільно виклацував текст й вкотре захихотів після надсилання. Каді просунулась вперед і вирячилась на монітор.

    Форум любителів кактусів, хоча в усьому домі немає жодної живої істоти, крім неї самої. Здається, хобі усіх відвідувачів – обговорювати чертог Смерті й планувати самогубство. Каді тупнула – зарипіла половиця. Зіндер обернувся, але глянув крізь неї на двері й повернувся до мережі. За пів години він проскролив сайти зі зброєю, ще кілька форумів і переписку з Мерелєм Тігрісом, що завершувалась словами «Вступи в чертог сьогодні опівночі. Благословляю». Повідомленню понад тиждень – тим паче моторошно.

    Каді достатньо побачила. Опинилась в коридорі, а тоді через стіну у власній спальні. На ліжко поряд з собою лягати боязко, тому спустилась донизу - так само крізь підлогу – і вмостилась на підлозі за диваном. Одна з книг впала розгорнутою, а докладати зусиль на гортання сторінок потрібно не так вже й багато.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.