Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги розвеселені

    Каді лежала на підлозі, прощально склавши руки на грудях. Волосся безладно розметалось й чудом не потрапило під вплив свічок, хоча в повітрі вже витав обпалений запах. Камінці тремтіли в унісон, ледве стримуючи потік енергії. Скло теж дзеленчало, хоча Каді й намагалась стоїчно стримати все в собі. Очі дівчини були розплющені, але погляд сягав далі за вигини пальм і скляне склепіння оранжереї. Внутрішній зір чіплявся за одне з сотень незвіданих місць, яким не було пояснення ні в науковців, ні в чаклунів. У мерехтливому просторі Каді шукала декотру сутність і робила це з такою жертовністю, що будь-хто вирішив би, що вона здохла від старань.

    Перед очима нічого не змінювалось, але по кістлявим холодним доторкам до себе Каді відчула, що це воно. Паленим запахло ще яскравіше. Холод зі шкіри просочувався всередину й серце билось повільніше. Зараз або ніколи.

    - Явись.

    - Я тобі зараз з’явлюсь!

    Мерехтіння розвіялось. Третина камінців розтрощились до стану гальки, а вогники зі свічок розсіялись тонкими цівками димку. Скляні двері рипнули ще кілька секунд тому, але Каді не помітила в трансі.

    - Ти не ходиш на заняття, відповідаєш раз через три, клієнтів не береш, але кімнатку цю винаймаєш. Щоб що, Каді? Щоб що?..

    Робін розлючено нависла над подругою. Каді вставала й обтрушувалась без допомоги. Складалась так само похапцем, навіть не подумала замести підлогу. Останнім часом забрехалась так, що краще вже нічого не говорити.

    - Я казала триматися подалі від мерця. От покидьок. Що він тобі зробив? Га? – Робін перегородила шлях. Ця розмова повторювалась вже в третє і Каді не бачила сенсу пояснювати. – Гаразд, вибач. Я перегинаю.. Але кивни, якщо тобі там зле. Ми все владнаємо.

    - Робін, не в цім річ.

    Каді відсунула подругу вбік й побігла підтюпцем на автобус. Подруга в розпачі залишилась захлинатися вечірнім недільним повітрям, потім випалила в слід:

    - Ну і любися зі своїм страхопудом! Доки вдовою Смерті не стала!

    Клацнули дверцята автобуса. Гримнуло небо. Від землетрусу обвалились найближчі два квартали. Так ту мить уявила Робін, тому й одразу пожалкувала. Цілителям можна і лаятися, і бажати смерті, але це надто особисте, про що дівчина могла тільки здогадуватися, але ніколи не допитувалась у Каді до кінця.

    Телефон судомно вібрував від дзвінка Ектора. Не все в них гладко. І це вже подруга мала б без утоми розпитувати. Робін люто скинула дзвінок і викликала таксі.

    Так, на оту адресу з собачого брелка, що надто добре закарбувалась в пам’яті. Так, це непоганий район. Можна й так сказати, я до товариша.

    Робін відповідала таксистові, наче давала ляща. Чимраз сильніше. Питання заважали думати. Дівчина не знала: що робитиме в будинку, як розбереться з Алваром. Достатньо розмови чи доведеться застосувати силу? В люті вона непереможна. Аби тільки дістатися раніше за Каді, а там якось пояснить. Риба гниє з голови, тож, звісно, Алвар першопричина. Байдуже, що подруга більше не розцяцькована синцями й саднами, але хіба їхнє спілкування не важливе? Як він може забрати в неї Каді?!

    - Довбень! Та як ти смієш? Це все через тебе! Я бачу, що ти зробив! І якщо не припиниш… Ой.

    Двері відкрив миршавий чоловік в халаті, що не надто міцно оперізував пояс. Попри холод він не потурбувався накинути на себе дещо більше.

    - Якщо ти подруга Каді, то я не здивований. – скоріше просвистів дірявими щоками, ніж сказав. – Її зараз немає. Приходь ніколи.

    Двері перед носом мало не зачинились, але Робін швидко зорієнтувалась і штовхнула їх плечем, вриваючись всередину.

    - Мені потрібен ваш пес. Як його там? – дівчина роззирнулась й шалено загупала, струшуючи з підошов багно.

    - Ми маємо прояснити про якого пса йде мова. – Зіндер клацнув пальцями, але гостя все ж помітила препароване тіло у кімнаті в кінці коридору, що тепер мала вигляд продовження саду. – Мила, ходімо у вітальну. Я зараз принесу нам щось випити і ти розкажеш все про пса.

    - То його тут немає?

    Робін напівсвідомо покинула пальто в коридорі й сіла на диван. Маленька смарагдова подушка вибивалась з усього інтер’єру і дівчина мимоволі сіла на неї, щоб відновити композицію. З полиці впало кілька книг, заскрипіли східці, але ніхто не спустився. Єдиний зримо живий тут Зіндер – хоч його ім’я з голови не випало – і він шаркається на кухні. З таким домом і збожеволіти недалеко. Точно треба забирати Каді!

    - Мого цуцика Ал звати. Повне Алвар, але так до ноги легше кликати. Він не надто слухняний. Зараз, певно, на злучку подався, але вдень я тримаю його на короткому повідку.

    - Каді з ним?

    - Сподіваюсь, ні.

    Зіндер повернувся з двома чарками і пляшкою. Люлька затиснена між зубів. В рідині безпомічно застигла змія. Здається, її останні миті були жахливими. Робін витріщилась їй у вічі й не помітила, що некромант перевдягнувся у щось більш пристойне. Розчарований, він розстібнув запонки й кілька ґудзиків, перш ніж взятися розливати. На пузі сорочка і так мало не репалась.

    - То що накоїв паскудник?

    - Цей.. Хм. – Робін стрималась від слова «мрець» й пильніше приглянулась до Зіндера. Чоловік виглядав доволі мирним, не зважаючи на страшилки Каді. – Алвар звабив мою подругу. Ось в чім річ.

    Робін схопила простягнуту чарку й залпом випила. Свідомість захитало, а потім світ став чіткішим. Випите розв’язало язика й дівчина розповіла про Бал Богів і купу інших здогадок. Зіндер перехилив і впав на інший край дивану, закинувши руку на спинку:

    - Чи не здається тобі, що це Каді його зіпсувала? Вештаються всюди, наче голуб’ята.

    - Ні-ні, для Каді це формальність. А от Алвар міг і закохатися. Вона ж ого яка!

    - Та-ак. – Зіндер вишкірився й перехилив другу.

    - Гей! Не смикайся до неї! Інакше я сама тебе спалю! – Робін налила ще й випила, погрожуючи некроманту пальцем з двосантиметровим манікюром.

    - Обмовка про вовка. Каді мене погано сприймає. Щось бовкала тобі?

    - Про мерців або добре, або ніяк. – говірка, але не дурна.

    Робін улесливо посміхнулась й підірвалась поглянути на маски. Ті виглядали не просто об’ємними, а наче підпливали до неї. Химерні витвори мистецтва. Зіндер поділився, що це робота Алвара. До біса дивно: Каді ніколи не розповідала.

    - Мала, а хочеш прогулятися міжсвіттям?

    - Чим з біса? – Робін розгублено схопилась за телефон, що вже з хвилину теленькав у кишені.

    - Ох же ж ці хлопці. Ніякого з них зиску, одні тільки клопоти.

    Робін не помітила нашіптувань Зіндера, але чітко усвідомила, що та сама змія з пляшки забрала в неї мобільний і затягла під стелю.

    - Міжсвіття – це мій маленький портал. Ми може потрапити куди завгодно і робити там будь-що досхочу. – Зіндер підвівся й простягнув дівчині останню чарку. Від пихкання люльки в кімнаті пахло по-особливому, але Каді не розбирала чим саме.

    - Якщо ми дістанемо ще випивки, то я тільки за. – цокнулись і розреготались.

    Робін вперше за довгий час відчувала легкість. І важить менше, і слідкувати за Екторовими дзвінками не потрібно. Ступила у портал з тим, що завжди мріяла робити будь-що досхочу, але ще не визначила що саме.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.