Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Богиня насолоджується святістю

    Замість ранкових пар студенти металися між бібліотекою та баром поблизу «Синього сяйва». Лише для десятка походеньки були «у справах». Решта споглядала дійство!

    Пан Хендерсон вперше за декаду встав з-за столу. Пихтів і цокав, тупцяючи за двома ошатно вбраними студентками. Глядачі лише зойкали, коли чаклунки виносили із забороненої зони пожовклі томи. Кіпа більша, ніж будь-хто міг би підняти за раз, але вони не зупинялися.

    - І коли ви збираєтесь це все прочитати? – пан Хендерсон плювався, наче видавав книги тубільцям, що ніколи не бачили літер.

    - Вам цікаво знати, чи я їх поверну? Гадаю, ніколи. – Каді змірила його поглядом. При владі чоловіки завжди здаються більшими. – Це моє право першої ночі, щоб ви знали. Я в жалобі!

    Робін намагалась вдавати серйозність, однак на підборах не могла не вихиляти стегнами. Її черевички цокотіли гучніше за чоботи Каді, тому Ектор завжді міг напевне знати хто вийде зі сховища. Звісно, хлопець стояв у натовпі й аж дрижав від люті, але Робін уявляла його дещо в іншому образі. Подумки вона приміряла вдівство Каді – і їй це страшенно подобалось!

    Більшість знесених книг присвячені цілительству, решта – всьому, що пов’язано з духами. Каді, на відміну від Робін, не мала звички затримувати у себе книги. В її колекції залишалися тільки найцінніші, тож не виключено, що вона ще порадує пана Хендерсона своєю фізіономією.

    - У поважній бібліотеці повинно залишатися не менш як 1476 цінних екземплярів! Як я поновлю колекцію?! – пан Хендерсон змінив тактику: тепер бігав попереду й ховав усе, що вважав особливим. Здебільшого біле чаклунство.

    - Робін, не соромся. Хочеш он ту згори? Так, там щось клинописом. – Каді обдмухала запилюжену обкладинку.

    - Це хетська. – бібліотекар взявся за голову й знесилено опустився на ослін.

    Ревізія скарбів тривала, доки стіл пана Хендерсона не заставили повністю. Каді показала папірець від фіксувальника смерті, розписалась й важко зітхнула на публіку. Коли публіка розмокталась, а пан Хендерсон зачинився у сховку підрахувати збитки, до жінок наблизився клуб чорнокнижників, точніше ударна його частина: Рорі й Долан.

    - А мені покажеш папірець про вдівство? – Каді огорнуло задушливим запахом одеколону.

    Зачесане назад волосся до плеч, гладко поголене обличчя, вилиці, наче напнуті зсередини, вип’ячене підборіддя й тонкі смужки очей. Звісно, старовинна сорочка й сучасні джинси. Дівчина змірила поглядом невдалу пародію на Алвара, потім привітно усміхнулась Рорі.

    - Давно не бачились! – механічно простягнула долоню й ще більше зраділа, отримавши рукостискання.

    - Так, і я радий. – хлопець знічено скривився, після паузи затараторив про важливе: – Як Алвар себе почуває? Чи все рівно пройшло? Він мав пити отруту.. Кажуть, зараз налигується з вчителем. Не надто правдоподібно, еге ж?

    - Він впорався, але тобі повторювати не раджу. – Каді відчула стусана між ребер. – До речі, це Робін.

    - Дуже приємно. – Долан підібгав губи, потім відтіснив собою Каді від решти й сперся на стіл. – То як щодо мого прохання? Якщо боги милостиві, я претендував би стати новим обранцем вечірньої богині.

    - Маєш схильності до самогубства? – у відповідь мовчання, тільки очиці втратили вдаваний прищур. - Ні? Дивно, я швидко вдовію.

    Робін і Рорі захихотіли. Долан ще явніше випнув вперед щелепу, а коли й це не вдалося, пішов не роздумуючи. Рорі розслабився, залишившись наодинці з жінками, і навіть зсутулився.

    - Пробачте, він зараз на нервах. Ми обираємо нового верховного.

    - Проти тебе йому нічого не світить.

    Робін ввімкнула муркотливий тон, на що Каді тільки очима повела. Молодший та ще й не «альфа»? Можливо, саме це їй і потрібно. Медіумка перелічила книги і мигцем зазирнула в телефон: жодного повідомлення від Алвара. У самій сукні ставало прохолодно, а пальто лишила в машині.

    - Ця непогана. – Рорі вказував на том з цілительства. Здається, найбільш запилюжене видання, де навіть подекуди сторінки злиплися. – Моя мати вивчала її, коли міняла профіль з приворотного чаклування. Досі на полиці стоїть.

    - Це дуже цінна річ. Вартує більше автомобіля. – захоплено закивала Робін.

    - Саме так. – хлопець аж затремтів від сміху, мимохідь торкаючись ліктя дівчини. – А хтось викинув її на смітник! Це вже явно якийсь енергетичний запой був чи, як то люди кажуть, стан афекту.

    Робін з жахом зиркнула на Каді, потім на чаклуна, але ще не мала наглості штурхнути його в бік. Губи подруги вигнулись донизу, підскочили вгору, а всі риси вирівнялися.

    - Треба ж таке. Сподіваюсь, з цим екземпляром подібного не станеться. - Каді підняла 7 книжок і перевірила свої спроможності. – Я буду потроху носити.

    - Якщо дозволите, я можу допомогти. – Рорі схопився за верхню книжку в руках медіумки й повернув на стос.

    Каді, та й Робін, не надто покладалися на сили юнака, однак він застосував магію. Одне з тих простецьких домашніх заклинань з перенесення предметів – і враз усі книжки здійнялися в повітря. «Потенціал є.» - Робін закивала від чужої думки.

    - Якщо можна, давайте швидше. – здушено мовив Рорі. Його обличчя залилось фарбою так, що зникли веснянки. – Я не дуже вправний. Поки.

    Робін на підборах задріботіла попереду. Машина батьків стояла позаду «Синього сяйва», тому їй довелось обирати між швидкістю та граційністю. Зважаючи на те, що до наступного дефіле Рорі міг і не дотягнути, обрала перше. Каді йшла позаду, вловлюючи всі перешіптування смішки. Вона уявляла себе чорною плямою, що поглинає усе й перетворює його на ніщо. Зрештою «Ця меркантильна хвойда під будь-кого ляже, щоб отримати доступ на оргію з демонами.» - це лишень набір звуків.

    Книги склали в багажник. Сіли тільки вдвох і поїхали. На сусідній вулиці Каді попросила пригальмувати біля бару «Чорна діра». Натовп довкола вітрини заважав зазирнути всередину, тому дівчина скористалась внутрішнім зором: заплющила очі й зосередилась. Двоє мерців майже лежали на барній стійці, підпираючи одне одному голови. Реготали або трусилися в конвульсіях – не так вже й суттєво, коли не можеш померти.

    - Їдьмо. – Каді здригнулась, додаючи собі бадьорості. – Не забудь про каву.

    - Каву, пончики і до тебе.

    Робін напружено скрючилась у водійському кріслі. Отримані пів року тому права без належної практики здавались не більш ніж папірцем. Дві зупинки і заїдання стресу заспокоїли її лишень на половину, тому після перетягування книг вони зупинилися на ганку отримати порцію нікотину. Каді пасивно дихала поруч, а Робін вже закінчувала другу.

    Мряка досі знерухомлювала усе, до чого дотягувалась. Медіумка прихилилась до вогкої стіни, зовсім злившись з паскудним середовищем. Поділ сукні вже замазався брудом. Волосся просочилось вологою й щомиті ризикувало вибухнути пухнастими хвильками. Робін тримала цигарку між середнім та вказівним пальцями. Два солярії дійсно виправили ситуацію, однак досі приховувала це шарами одягу. Робін прискіпливо оглядала подвір’я, не зупиняючись подумки ні на чому конкретному. Схилена трава, зачовгані доріжки, дірявий паркан – чи може бути інакше в місці, де живе Каді? Дівчина здригнулась від думки й необачно струсила попіл на рукавичку. Печіння миттєво пройшло, однак дірка нагадуватиме їй про недоречні думки.

    - Рорі не варто було говорити про книгу. Зі смітника.

    Робін через плече поглянула на подругу. Каді попервах позирала на небо, а тоді подивилась поглядом, що оголював душу. Через ті очі подрузі не хотілось обертатися повністю, щоб хоч трохи відділяти себе від болю.

    - Дрібниця. – медіумка посміхнулась очима й знов поглянула вгору. – Він мав би згадати, що це була моя сім’я. Хоча ми так давно перебралися на околицю…

    - Це жорстоко. Вас не мусили переселяти.

    - Інакше ми не мали як сплатити штраф. – Каді раптом насупилась. – Знаєш, Алвар якось сказав, що батько був надто правильним чаклуном – і тому помер. Не зміг зімпровізувати? Як гадаєш?

    - До дідька його.

    - Батька? – медіумка нервово розсміялась, втомившись втягувати повітря, немов через соломинку.

    - Обох. – Робін вказала в бік другого поверху. – Ти будеш найвеличнішою медіумкою в історії! Невже я в мемуарах напишу: «Ця жінка трусилась над чоловіками, як і тисячі до неї і після»?

    - Маєш рацію. Краще про вбивство. – обидві не стримались від сміху. – Зіндер найвразливіший, коли повертається зі справ. Підпалимо, розрубаємо на частини і потім ще піддамо вогню рештки.

    Робін закивала, дістаючи третю цигарку. Перша затяжка – і тіло піддалося екстазу. Дівчина схилилась на дверну пройму й стишено спитала:

    - Будеш тут, доки все скінчиться?

    - Гадаю, воно вже, але мені ще потрібен час це визнати. – Каді жестом попросила на одну затяжку й закашлялась на середині вдиху. - Коли розберусь тут, поїду з міста. Сяйво не одне таке на світі. Може десь сприятливіший клімат або бібліотекарі поблажливіші.

    - Краще не буде. Ніколи не буває.

    - Дивно чути це від тебе, та нехай.

    Каді міцно обійнялась з Робін і увійшла в дім. Скрипіння й шурхіт зустріли її вороже, наче без візерунку вона більше не вважалась частиною родини. Хоча насправді так їй здалося лише на перший погляд. Цілком можливо, що мешканці висловлювали пошану. До оселі увійшла "медіумка найвищого рангу за фактом смерті чоловіка".

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.