Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Богиня насолоджується святістю

    Замість ранкових пар студенти метаються між бібліотекою та баром поблизу «Синього сяйва». Лише для десятка походеньки «у справах». Решта споглядає дійство!

    Пан Хендерсон вперше за декаду встав з-за столу. Пихтить і цокає, тупцяючи за двома ошатно вбраними студентками. Глядачі лише зойкають, коли чаклунки виносять із забороненої зони пожовклі томи. Кіпа більша, ніж будь-хто міг би підняти за раз, але вони не зупиняються.

    - І коли ви збираєтесь це все прочитати? – пан Хендерсон плюється, наче видає книги тубільцям, що ніколи не бачили літер.

    - Вам цікаво знати, чи я їх поверну? Гадаю, ні. – Каді зміряє його поглядом. При владі чоловіки завжди здаються більшими. – Це моє право першої ночі, щоб ви знали. Я в жалобі!

    Робін намагається вдавати серйозність, однак на підборах не може не вихиляти стегнами. Її черевички цокотять гучніше за чоботи Каді, тому Ектор завжди може напевне знати хто вийде зі сховища – і Робін також про це знає. Колишній стоїть у натовпі й аж дрижить від люті, але Робін уявляє його дещо в іншому образі. Подумки вона приміряє вдівство Каді – і їй це страшенно подобається!

    Більшість знесених книг присвячені цілительству, решта – всьому, що пов’язано з духами. Каді, на відміну від Робін, не має звички затримувати у себе книги. В її колекції залишаться тільки найцінніші, тож не виключено, що вона ще порадує пана Хендерсона своєю фізіономією.

    - У поважній бібліотеці повинно залишатися не менш як 1476 цінних екземплярів! Як я поновлю колекцію?! – пан Хендерсон змінює тактику: бігає попереду й ховає усе, що вважає особливим. Здебільшого біле чаклунство.

    - Робін, не соромся. Хочеш он ту згори? Так, там щось клинописом. – Каді обдмухує запилюжену обкладинку.

    - Це хетська. – бібліотекар хапається за голову й знесилено осідає на ослін.

    Ревізія скарбів триває, доки стіл пана Хендерсона не заставляють повністю. Каді показує папірець від фіксувальника смерті, розписується й важко зітхає на публіку. Коли глядачі розбрідаються, а пан Хендерсон зачиняється у сховку підрахувати збитки, до жінок наближається клуб чорнокнижників, точніше ударна його частина: Рорі й Долан.

    - Психічко, а мені покажеш папірець про вдівство? – Каді огортає задушливим запахом одеколону.

    Зачесане назад волосся до плеч, гладко поголене обличчя, вилиці, наче напнуті зсередини, вип’ячене підборіддя й тонкі смужки очей. Звісно, старовинна сорочка й сучасні джинси. Дівчина зміряє поглядом невдалу пародію на Алвара, потім привітно усміхається до Рорі.

    - Давно не бачились! – механічно простягає долоню й ще більше радіє, отримавши рукостискання.

    - Так, і я радий. – хлопець знічено кривиться, після паузи затараторить про важливе: – Як Алвар себе почуває? Чи все рівно пройшло? Він мав пити отруту.. Кажуть, зараз налигується з вчителем. Не надто правдоподібно, еге ж?

    - Він впорався, але тобі повторювати не раджу. – Каді відчуває стусана між ребер. – До речі, це Робін.

    - Дуже приємно. – Долан підтискає губи, потім відтісняє собою Каді від решти й спирається на стіл. – То як щодо мого прохання, психічко? Якщо боги милостиві, я претендував би стати новим обранцем богині.

    - Маєш схильності до самогубства? – у відповідь мовчання, тільки очиці втрачають вдаваний прищур. - Ні? Дивно, я швидко вдовію.

    Робін і Рорі хихотять. Долан ще явніше випинає вперед щелепу, а коли й це не справляє враження, йде не роздумуючи. Рорі розслабляється, залишившись наодинці з жінками, і навіть зсутулюється.

    - Пробачте, він зараз на нервах. Ми обираємо нового верховного.

    - Ми малознайомі, але я відчуваю, що проти тебе йому нічого не світить.

    Робін вмикає муркотливий тон, на що Каді тільки очима веде. Молодший та ще й не «альфа»? Можливо, саме це їй і потрібно. Медіумка перелічує книги і мигцем зазирає в телефон – жодного повідомлення від Алвара. Здригається: у самій сукні прохолодно, а пальто лишилось в машині.

    - Ця непогана. – Рорі вказує на том з цілительства. Найбільш запилюжене видання, де навіть подекуди сторінки злиплися. – Моя мати вивчала її, коли міняла профіль з приворотного чаклування. Досі на полиці стоїть.

    - Це дуже цінна річ. Вартує більше автомобіля. – захоплено киває Робін. Вона вже знає хто отримає томик.

    - Саме так. А хтось викинув її на смітник! – юнак аж затремтить від сміху, мимохідь торкаючись ліктя дівчини. – Це вже явно якийсь енергетичний запой був чи, як то люди кажуть, стан афекту.

    Робін з жахом зиркає на Каді, потім на чаклуна, але ще не має наглості штурхнути його в бік. Губи подруги вигинаються донизу, брови підскакують вгору, а всі риси вирівнюються.

    - Треба ж таке. Сподіваюсь, з цим екземпляром подібного не станеться. - Каді здіймає 7 книжок і перевіряє свої спроможності. – Я буду потроху носити.

    - Якщо дозволите, я можу допомогти. – Рорі хапається за верхню книжку в руках медіумки й повертає на стос.

    Каді, та й Робін, не надто покладалися на сили юнака, однак він застосовує магію. Одне з тих простецьких домашніх заклинань з перенесення предметів – і враз усі книжки здіймаються в повітря. «Потенціал є.» - Робін киває від чужої думки.

    - Якщо можна, давайте швидше. – здушено промовляє Рорі. Його обличчя заливається фарбою так, що зникають веснянки. – Я не дуже вправний. Поки.

    Робін на підборах дріботить попереду. Машина батьків позаду «Синього сяйва», тому доводиться обирати між швидкістю та граційністю. Зважаючи на те, що до наступного дефіле Рорі може і не дотягнути, обирає перше. Каді йде позаду, вловлюючи всі перешіптування й смішки. Медіумка уявляє себе чорною плямою, що поглинає усе й перетворює його на ніщо. Зрештою «Ця меркантильна хвойда під будь-кого ляже, щоб отримати доступ на оргію з демонами. Психічка: якою була, така й є.» - це лишень набір звуків.

    Зі складеними в багажник книгами Каді й Робін рушають удвох. На сусідній вулиці медіумка просить пригальмувати біля бару «Чорна діра». Натовп довкола вітрини заважає зазирнути всередину, тож Каді користується внутрішнім зором: заплющує очі й зосереджується. Двоє мерців лежать на барній стійці, підпираючи одне одному голови. Регочуть або трусяться в конвульсіях – не так вже й суттєво, коли не можеш померти.

    - Їдьмо. – Каді здригається, додаючи собі бадьорості. – Не забудь про каву.

    - Каву, пончики і додому.

    Робін напружено скрючується у водійському кріслі. Отримані пів року тому права без належної практики здаються не більш ніж папірцем. Дві зупинки і заїдання стресу заспокоюють її лишень на половину, тому після перетягування книг подруги стають на ганку отримати порцію нікотину. Каді пасивно дихає поруч, а Робін вже закінчує другу.

    Мряка досі знерухомлює усе, до чого дотягується. Медіумка хилиться до вогкої стіни, зовсім злившись з паскудним середовищем. Поділ сукні вже в бруді. Волосся просочилось вологою й щомиті ризикує вибухнути пухнастими хвильками. Робін тримає цигарку між середнім та вказівним пальцями. Два солярії дійсно виправили ситуацію, однак зшив досі приховує шарами одягу. Робін прискіпливо оглядає подвір’я, не зупиняючись подумки ні на чому конкретному. Схилена трава, зачовгані доріжки, дірявий паркан – чи може бути інакше в місці, де живе Каді? Здригається від думки й необачно струшує попіл на рукавичку. Печіння минає, однак дірка нагадуватиме про недоречні фантазії.

    - Рорі не варто було говорити про книгу. Зі смітника.

    Робін через плече дивиться на подругу. Каді попервах позирає на небо, а тоді дивиться, ніби хоче вийняти душу. В сяйві це звуть медіумським поглядом, але для Робін це «по-кадівськи». Через ті очі подрузі не хотілося обертатися повністю, щоб хоч трохи відділяти себе від болю.

    - Дрібниця. – медіумка посміхається очима й знов дивиться вгору. – Він мав би згадати, що це була моя сім’я. Хоча ми так давно перебралися на околицю…

    - Це жорстоко. Вас не мусили переселяти.

    - Інакше ми не мали як сплатити штраф. – Каді раптом супиться. – Знаєш, Алвар якось сказав, що батько був надто правильним чаклуном – і тому помер. Не зміг зімпровізувати? Як гадаєш?

    - До дідька його.

    - Батька? – медіумка нервово сміється, втомившись втягувати повітря, немов через соломинку.

    - Обох. – Робін вказує в бік другого поверху. – Ти будеш найвеличнішою медіумкою в історії! Невже я в мемуарах напишу: «Ця жінка трусилась над чоловіками, як і тисячі до неї і після»?

    - Маєш рацію. Краще про вбивство. – сміх зависає в повітрі. – Зіндер найвразливіший, коли повертається зі справ. Підпалимо, розрубаємо на частини і потім ще піддамо вогню рештки.

    Робін закивала, дістаючи третю цигарку. Перша затяжка – і тіло піддалося екстазу. Дівчина хилиться на дверну пройму й стишено питає:

    - Будеш тут, доки все скінчиться?

    - Гадаю, воно вже, але мені ще потрібен час це визнати. – Каді жестом просить на одну затяжку. Закашлюється на середині вдиху. - Коли розберусь тут, поїду з міста. Сяйво не одне таке на світі. Може десь сприятливіший клімат або бібліотекарі поблажливіші. Ми бачитимемося, обіцяю.

    - Краще не буде. Ніколи не буває.

    - Дивно чути це від тебе, та нехай.

    Каді міцно обіймає Робін і повертається в дім. Скрипіння й шурхіт зустрічають її вороже, наче без візерунку вона більше не вважається частиною родини. Хоча насправді так їй здалося лише на перший погляд. Цілком можливо, що мешканці висловлюють пошану. До оселі увійшла «медіумка найвищого рангу за фактом смерті чоловіка».

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.