Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Бог тренується бути богом

    - Ти спізнився.

    Посеред кладовища стояв чоловік в темному плащі під шкваркучим сонцем. Він вже подбав, щоб приховати їх від людських очей. Долонею некромант затуляв табличку з іменем померлого.

    - Пробачте, мав справи. – від зупинки Алвар вдавав, що дуже поспішає, тому засапався від бігу. – Знов копати?

    Зараз заривають небіжчиків не так глибоко, як колись, але вправи з лопатою були вчора, тож сьогодні хлопець мав право трохи поскиглити. Мантія викладача хитнулась – значить ні.

    - Я хочу, щоб ти поговорив з небіжчиком і сказав яке ім’я його цуцика.

    - Цуцика? – брови Алвара здійнялись до середини лоба, потім насупились.

    Хлопець ненавидів спілкування з духами: це забирало забагато сил і духи, яких обирав Зіндер рідко бували привітними. Алвар заплющив очі й довго дивився в ніщо, де застигла єдина фігура – вчитель.

    - Його звали Гнарк.

    - Пса чи хазяїна?

    - Звісно, що пса.

    Алвар потер і розплющив очі. Зіндер презирливо дивився на нього.

    - Нездара. – некромант сичав крізь дірку на обличчі, яку через рубці важко було назвати вустами. – Якщо ти не навчишся азам, можеш не сподіватися на те, що Богиня Смерті випустить тебе назад. Може краще доживи свої місяці та не опирайся долі?

    - Ні, я можу.

    Алвар сердито зажмурився й затрусився всім тілом. Порожнеча, як би він не старався.

    - Можливо - Лео? – ім’я зринуло перед очима, наче спалах. – Доволі непогане ім’я для пса.

    - Все одно ночуватимеш тут.

    - З ним? – Алвар стрепенувся й глянув на відкриту табличку. Гнарк помер тиждень тому і певно уже почав розкладатися.

    - Це вона. І цуцик Леонора. – хихотіння Зіндера більше скидалось на свист. – Будь чемним з нею – може навчишся з жінками поводитись.

    Некромант видав учневі лопату й мигцем глянув на шлюбний візерунок, але нічого не сказав. Мирські забавки Алвара його не цікавили, аби тільки приходив вчасно і старанно готувався до зустрічі з Богинею Смерті. Хлопець зсунув вінки, розім’яв плечі й приступив до справи.

    Влітку темніє пізно, а світає рано, тож Алвар розраховував відбутися легким переляком. Йдучи в прийми до некроманта, він страшенно боявся смерті й жадав побороти її, але Зіндер щоразу змушує його змиритись з незворотністю й крокувати назустріч. З заходом сонця яма була достатньо глибокою, щоб Алвар міг лягти на труну, але цього недостатньо.

    Зіндер пішов тільки коли учень ліг поруч з небіжчицею. Алвар частіше кашляв й задихався від смороду, але не зрушував з місця. Хлопець майже заснув, коли відчув холодний доторк. Зиркнув на духа, що вивільнилась з тіла Гнарк й сіла, спершись йому на руку. Недавно померлі тримаються власних тіл.

    Алвар не вперше ночував на кладовищі. Ця була поки найпривабливішою. Дух виглядала так, як вона себе пам’ятала, тож всі шви та наслідки аварії залишились на відмерлому тілі.

    - Привіт. – Алвар прошепотів надто голосно й Гнарк одразу на нього озирнулась.

    - Що ти тут робиш?! – її очі зблиснули.

    - Переборюю страх. – сів. – Хочеш пограти в кості?

    Гнарк кивнула. Алвар обережно посадив тіло в одному кінці труни, щоб вони могли розміститися. Він пояснив правила і на найближчі темні години – це була єдина забавка. Дівчина багато говорила про свою смерть і страждання. Алвар кивав і намагався не виглядати нажаханим.

    На ранок Гнарк сховалась у власне тіло, хоча могла й не робити цього. Алвар посунув труп на місце, накрив кришкою та засипав землею. Це одинадцята ночівля на кладовищі – уже не так і страшно. Куди неприємніше їхати додому, бо виглядаєш як живий мрець і власне пахнеш так само. В маєтку Алвар прийняв душ, поснідав і зібрався до «Синього сяйва». Некромантію він може опанувати тільки із Зіндером, а от чорну магію краще вчити в групі, щоб страхувати одне одного.

    В останню чергу Алвар вихопив з домашньої бібліотеки книгу, що виглядала старою і покоїлась на полиці зі спіритизму. Зіндер забрав машину, тож йому залишався тільки громадський транспорт. Хлопець в яскраво-зеленому піджаку привертав більше уваги, ніж йому хотілося.

    Алвар вийшов за дві зупинки від «Синього сяйва» біля базару на Вузькій вулиці. Це був найтісніший квартал міста і продавці визирали прямісінько з вікон. Іноді товар випадав у них з рук і ставав легкою здобиччю для злодюжок. Повертати крамарю те, що впало на землю, вважалось нечемним. Хлопець саме прослизав між більш огрядними містянами у пошуках крамниці з прянощами, коли побачив Каді біля вікна з кільцями. Дівчина міряла персні один за одним, супилась та кидала назад в коробку.

    - Що робиш? – Алвар дібрав найнейтральніший початок, щоб не здатися зацікавленим.

    - О, здоров. – Каді подалась вперед, обійняла його однією рукою і прошепотіла на вухо: - Люди навіть не здогадуються, які скарби тримають у себе. Я тут постійно заряджені брязкальця купую. – вона повернулась до копирсання. – А ти за чим прийшов?

    - Прянощі.

    Хлопець став навшпиньки, щоб краще побачити ряд. Кашель, який Алвар стримував всю поїздку в автобусі, вирвався з такою силою, що його зігнуло навпіл.

    - Оце підходить. – Каді вдоволено роздивлялась, як камінчик блищить на сонці разом з візерунком на пальці, потім мимохіть провела пальцями по спині чоловіка. – Раджу сходити до лікаря: не все лікується магією, та й дешевше вийде.

    - Без те-бе… Кхм. Розбе-русь. – між приступами кашлю Алвар дістав книгу й простягнув дівчині.

    - О ні! Це ж така рідкість! – Каді видрала працю з рук й притиснула до грудей. Вона зачепила плечем злодюжку, що як раз сподівався обчистити неуважного покупця. Злочин не вдався і той пішов геть, але дівчина думала тільки про книгу. – Дякую!

    - Нема за що. Тепер мені є куди утилізувати непотріб.

    Каді не мала натхнення ображатися, тож презирливо хмикнула й втекла у натовп. Алвар через муки кашлю й задухи дістався до лавки прянощів й загріб повну торбу різного зілля. Ввечері він добряче розслабиться з хлопцями, якщо йому пробачать годинне запізнення на читання.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.