Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Бог тренується бути богом

    - Ти спізнився.

    Посеред кладовища чекає чоловік. Темний плащ і шкваркуче сонце непоєднувані, якщо тільки в тобі немає чому запаритися. Вчитель вже подбав, щоб людські очі не бачили дійства. Долонею некромант затуляє табличку з іменем померлого.

    - Пробачте, мав справи. – від зупинки Алвар вдавав, що дуже поспішає, аж доки засапався насправжки. В його стані багато зусиль не потрібно. – Знов копати?

    Зараз заривають небіжчиків не так глибоко, як колись, але вправи з лопатою були вчора, тож сьогодні юнак має право трохи поскиглити. Мантія викладача хитнулась – значить ні.

    - Я хочу, щоб ти поговорив з небіжчиком і сказав яке ім’я його цуцика.

    - Цуцика? – брови Алвара зупиняються на середині лоба, потім майже змикаються, коли хмуриться.

    Учень ненавидить спілкування з духами: це забирає забагато сил і духи, яких обирав Зіндер, рідко бували привітними. Алвар заплющує очі й довго дивиться в ніщо, де застигла єдина фігура – вчитель.

    - Його звали Гнарк.

    - Пса чи хазяїна?

    - Звісно, що пса.

    Алвар тре й розплющує очі. Зіндер презирливо зміряє поглядом й зітхає – ніколи не ясно робить він це ротом, носом чи іншим отвором.

    - Нездара. – некромант сичить крізь дірку на обличчі, яку через рубці важко було назвати вустами. – Якщо ти не навчишся азам, можеш не сподіватися на те, що Богиня Смерті випустить тебе назад. Може краще доживи свої місяці та не опирайся долі?

    - Ні, я можу.

    Алвар сердито мружиться. Тіло тремтить, м’язи на межі. Порожнеча, як би він не старався.

    - Можливо - Лео? – ім’я зринає перед очима, наче спалах. – Доволі непогане ім’я для пса.

    - Все одно ночуватимеш тут.

    - З ним? – Алвар здригається й заходиться кашлем. Табличку відкрито: Гнарк помер тиждень тому і певно уже почав розкладатися.

    - Це вона. І цуцик Леонора. – хихотіння Зіндера більше схоже на свист. – Будь чемним з нею – може навчишся з жінками поводитись.

    Некромант видає учневі лопату, мигцем помічає шлюбний візерунок, але нічого не каже. Мирські забавки Алвара його не цікавлять, аби тільки приходив вчасно і старанно готувався до зустрічі з Богинею Смертю. Юнак зсуває вінки, розминає плечі. Лопата встромляється в землю.

    Ранньої осені темніє пізно, а світає рано, тож Алвар розраховує відбутися легким переляком. Йдучи в прийми до некроманта, він страшенно боявся смерті й жадав побороти її, але Зіндер щоразу змушує його змиритись з незворотністю й крокувати назустріч. З заходом сонця яма достатньо глибока, щоб Алвар може лягти на труну, але цього недостатньо.

    Зіндер йде тільки коли учень моститься поруч з небіжчицею. Алвар частіше кашляє й задихається від смороду, але не зрушує з місця. Холодний доторк будить з дрімоти: дух, що вивільнилась з тіла, сидить, спершись йому на руку. Гнарк свіжа, тож їй властиво триматися оболонки.

    Алвар не вперше ночує на кладовищі. Ця була поки найпривабливішою. Добре, що подоба духа дзеркалить останній спогад про себе. Шви й наслідки аварії залишилися на трупові.

    - Привіт.

    - Що ти тут робиш?! – її очі блищать.

    Алвар прошепотів надто голосно – й Гнарк хвицяє ліктем. Кінцівка проходить крізь торс. Відчуття не фізичне, але жаске. Однаково намагається всміхнутися. Сідає:

    - Я переборюю страх. Хочеш пограти в кості?

    Гнарк ще з хвилину витріщається, тоді киває й переводить погляд на власний труп. Ще одне жаске відчуття. Алвар обережно відтягує тіло в кінець труни, щоб вони могли розміститися. Пояснює правила і на найближчі темні години кості їхня єдина забавка. Гнарк більше говорить про смерть і страждання, ніж грає. Алвар киває й намагається не виглядати нажаханим.

    На ранок Гнарк ховається в тіло, хоча може й не робити цього. Алвар повертає труп на місце, накриває кришкою та засипає землею. Одинадцята ночівля на кладовищі – досі жаско, але й звично. Куди неприємніше їхати додому, бо виглядаєш як живий мрець і пахнеш так само. В домі Алвар приймає душ, снідає й збирається до «Синього сяйва». Некромантію він може опанувати тільки із Зіндером, а от чорна магія потребує експериментів і страховки.

    В останню чергу Алвар вихоплює з домашньої бібліотеки книгу, що виглядає старою і покоїться на полиці зі спіритизму. Зіндер забрав машину, тож їхати доводиться громадським транспортом. Смарагдовий піджак привертає менше уваги, ніж очікував. Химерність в одязі всіляко підкреслюється чаклунами, а значить і всіма шанувальниками.

    Алвар виходить за дві зупинки від «Синього сяйва» біля базару на Вузькій вулиці – найтіснішому кварталі міста. Продавці визирають з власних чи й орендованих домівок. Часом товар випадає з рук і стає легкою здобиччю для злодюжок. Повертати крамарю те, що впало на землю, вважається нечемним. Юнак саме прослизає між більш огрядними містянами, коли побачить Каді біля вікна з кільцями. Дівчина міряє персні один за одним, супиться та кидає назад в коробку.

    - Що робиш? – Алвар дібрав найнейтральніший початок, щоб не здатися зацікавленим.

    - О, здоров. – Каді суне вперед, обіймає його однією рукою і шепоче на вухо: - Люди навіть не здогадуються, які скарби тримають у себе. Я тут постійно заряджені брязкальця купую. – повертається до копирсання, питає з холодною зацікавленістю: – А ти за чим прийшов?

    - Прянощі.

    Хлопець стає навшпиньки, щоб краще побачити ряд. Кашель, який Алвар стримував всю поїздку в автобусі, виривається з такою силою, що згинає навпіл

    - Оце підходить. – Каді вдоволено спостерігає, як камінчик блищить на сонці разом з рослинним візерунком на підмізинному, тоді мимохіть проводить пальцями по спині чоловіка. – Раджу сходити до лікаря: не все лікується магією, та й дешевше вийде.

    - Без те-бе… Кхм. Розбе-русь. – між приступами кашлю Алвар дістає книгу й простягає дружині.

    - О ні! Це ж така рідкість! – Каді видирає працю з рук й притискає до грудей. Вона зачепила плечем злодюжку, що як раз сподівався обчистити неуважного покупця. Злочин невдалий і той йде геть, а дівчина так і не помічає. – Дякую!

    - Нема за що. Тепер мені є куди утилізувати непотріб.

    Каді не має натхнення ображатися, тож презирливо хмикає й тікає у натовп. Алвар через муки кашлю й задухи доходить до ятки прянощів й загрібає повну торбу різного зілля. Ввечері він добряче розслабиться з хлопцями, якщо йому пробачать годинне запізнення на читання.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.