Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Бог відступає у тінь

    Адміністрації не подобалась присутність некроманта. Імідж закладу різко впав і кожен викладач отримав інструкцію: позбутися небажаного учня. Вони не врахували, що ті, хто перейшов поріг смерті-життя, нечутливі до кпин.

    Щойно Алвар з’являвся в коридорі, всі втискалися в стіни й дивилися на нього презирливо. Зазвичай юнак втуплювався у книгу чи смартфон, але сьогодні до його свити пристав Рорі.

    - Як у вас із Робін? – сам себе переконав, що питає з ввічливості.

    - Дивовижно. Ми сьогодні йдемо на вечірній сеанс. Зустрічаємось біля оранжереї. Запросиш Каді? Разом веселіше.

    - Не сьогодні.

    Алвар засопів, штовхаючи двері в їдальню. Одразу зиркнув на столик Каді й Робін, але їх не було. На краще. Довкола чорнокнижників звичний натовп. Коли підійшов Алвар, залишились тільки найвідчайдушніші. Три стільці пусті. Друзі всілися, але досі не вистачало Долана: або він переріс змагання з Алваром, або..

    - Не дивись. – Рорі спробував розвернути некроманта до себе, але той вже глянув на двері.

    Долан вирядився у смугастий костюм-трійку, що свідчило про початок полювання: тільки цей одяг на думку Алвара міг прихилити жінок до його пересічної особистості. Сьогодні він шкірився аж надто лячно, адже відчиняв двері перед вечірньою богинею Каді. Дівчина вдячно всміхалась, кивала на його слова й перезиралась із Робін. Алвар відчув жар по всьому тілу, але не міг відірвати погляду.

    - Усе, досить. Вона не з золота зроблена. – Рорі штурхнув друга під столом.

    - Робін тобі не говорила нічого?

    - Це неможливо. Каді й Долан? Я не вірю.

    Ентузіазм Рорі тривав рівно 29 кроків, які знадобилися чоловікові в костюмі-трійці, щоб дійти до столу. Усмішка не сходила з його обличчя, надто коли побачив Алвара. Юнак розстебнув піджак, обсмикнув жилет і всівся.

    - Рорі, друже, Робін каже, ви йдете в кіно сьогодні? Ми можемо приєднатися? – налакована шевелюра Долана блищала при кожному рухові.

    - Хто ми? – втрутився Алвар, намагаючись всидіти на місці.

    - Я і Каді. - чорнокнижник кивнув у бік дівчат. – Це ж вже не проблема, Алваре?

    Некромант хитнув головою і втупився в телефон. Усе, як він і хотів, але радості мало. «Зосередься! Завдання Смерті першочергове.» - торочив собі вже кілька тижнів поспіль, але планові щоразу не вистачало якоїсь дрібниці.

    Читання тривало 6 годин. 5 з яких Алвар думав про вбивство учителя. Планування виснажувало, тож в певний момент він вирішив зробити усе сьогодні. Вирвавшись з гуртка, поїхав до похоронного бюро.

    На під’їзді помітив, що вивіска зникла. Не було ні імені нового померлого, ні самого «похоронного бюро». Алвар вискочив з машини й мало не зрівнявся з асфальтом перехрестя Трояндової та Похмурої. Гудки автівок оглушили його. Посмикав двері, зазирнув у вікно. Чорна плівка затуляла усе. До дверей приліплений флаєр: «Оренда. 70 м2. Дзвоніть..». Усі клаптики з номером обірвані. Опитування перехожих теж без результатів. Алвар повернувся в машину й довго колошматив по керму.

    - Лайно собаче! Бляха! Бляха! Бляха!

    Повернувся до «Синього сяйва» й швидко розшукав Рорі біля оранжереї. Юнак чекав на морозі вже добрих 40 хвилин і зовсім не відчував холоду. Некромантові захотілось врізати йому, щоб стерти дурну посмішку з обличчя.

    - Тобі краще піти. – Рорі перелякано роззирнувся. – Зараз звільняться дівчата й підійде Долан. Гадаю, тобі краще..

    - Я маю поговорити з Каді.

    - Давай завтра. Вона сьогодні не дуже налаштована, ну, на тебе.

    - Ні. Мушу зараз.

    Рорі мав погане передчуття і полегшено зітхнув після повідомлення Долана з кінотеатру, однак веселощі ще не скінчилися. Двері оранжереї розсунулися й на них дмухнуло гарячим повітрям. Каді й Робін обірвали розмову, щойно побачили некроманта.

    - Привіт! – Каді ступила до Алвара, попри спробу подруги відтягти її убік.

    - Так, привіт. – юнак кивнув, скануючи її обличчя. Точно не сумує. – Можемо поговорити наодинці?

    - Звісно.

    Пішли за оранжерею. Алвар би довго плентався поруч, аби дівчина не зупинилась. Увесь її вигляд свідчив: «Не витрачай мого часу», тому перейшов одразу до суті.

    - Я загубив слід Зіндера. Його немає ні вдома, ні в бюро. На цвинтарях теж порожньо.

    - А я чим можу допомогти? – очі немов дзеркальця: Алвар бачив у них свою нікчемність.

    - Ти дивилась комп’ютер. – сам не усвідомлюючи, скорочував дистанцію. - Можливо, він робив щось незвичне? Заходив кудись? Будь-що.

    - Стривай. – Каді відступила на крок й виставила перед собою долоню. – Ми не розмовляли місяць. І це перше, що ти мені кажеш?

    - Каді, будь ласка, спробуй пригадати.

    - Коли я в домі кричала тобі звернути увагу, ти робив з мене пришиблену. Я пропонувала розібратися разом. І що я почула?

    - Згоден, багато сказаного було зайвим. Я хотів захистити тебе від усього.

    - Досить. Казочок про безпеку я вже вдосталь наслухалась. Сам розбирайся.

    Каді відіпхнула його з дороги й повернулась до парочки. Алвар пішов у протилежний бік. Коли обійшов будівлю, нікого вже не було. Додому краще не повертатися, але іншого місця для ночівлі він не знав.

    Будинок зустрів стогоном. Тріщини в стінах ставали все глибшими. Вовтузіння, сичання, різкі блакитні спалахи. Алвар боявся засинати, тому робив це через день, коли зовсім відчував виснаження. Сьогодні заснув на дивані. Прокинувся від укусу: розпечені ікла рвали його плече. Алвар почав відбиватися від мерехтливої потвори. За кілька хвилин зміг загнати назад у розлом і видихнути, але цього мало. Щонайбільше за тиждень потвора повернеться, тільки буде сильнішою і, можливо, не сама. Зіндер попереджав про людські вогні, тільки от вчасно злиняв, щоб учень не зміг завершити справу надто просто.

    Алвар захопив на кухні лід і знов всівся на диван. Два покривала увібрали жахіття минулих ночей, та тепер потрібне ще одне. В голові паморочилось від знекровлення. На ранок і сліду не залишиться. Усе здаватиметься маренням.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.