Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Богиня приглядається

    Вранці шлунок прилипав до спини. Так буває, коли часто обираєш між пообідати та злиняти з дому. Мати вчора передозувалась енергією і лежить у відключці. Раніше було соромно, тепер байдуже. Каді з’їла кілька холодних млинців, щоб ненароком не розбудити шкварчанням, потім прийняла душ. За графіком саме час помити голову, але фен - теж гучна штука.

    Каді роздивлялась безсонні кола під очима та круглі синці на передпліччях. Варто взагалі прибрати дзеркало, якщо в ньому не видно нічого хорошого! Коротка спідниця-футляр і светр з довгими рукавами – стильне прикриття для стусанів.

    Сьогодні на повістці пари з кухонної магії та рослинництво – дань патріархальному світові. Каді взяла з собою книгу. Лишилось якихось 50 сторінок, але якщо читати зараз, то вона спізниться, матері зателефонують і вечір повториться знов. За тиждень з гір повертається вітчим, тож пора вже взятися за голову.

    Каді клацнула пальцями перед самим виходом. Будинок ідеально прибрано: хоч якась користь від кухонної магії! В автобусі витріщалася на синюваті пальці. Згинати боляче. Шкода, що не зимно і їх не приховаєш рукавичками.

    «З дороги, психічка» - швидко забувається, коли перед «Синім сяйвом» чекають обійми подруги й верескливе:

    - Каді!

    - Робін! – медіумка вторить тихіше, але змикає руки міцно.

    Разом рушили в клас. Каді відсунула минуле й захоплено глянула на подругу. Щоранку Робін збирає волосся в пучок, і це виглядає до біса елегантно. Коли вони тільки познайомились, Каді назвала її Білосніжкою. Це вже тепер в спільних прогулянках їх обличчя однаково обвітрені, хіба що шкіра в Робін досі відблискує перламутром і не має жодної плямки.

    - Знаєш, що було вчора?

    Подруга барабанила пальцями по теці з записами, притисненій до грудей. Зважаючи на те, о котрій вони розійшлися, Каді прикинула, що не могло статися нічого масштабного.

    - Ні. – звук вийшов неприродно придушеним.

    - Ектор зробив мені пропозицію! Подзвонив посеред ночі й сказав, що не може більше чекати!

    - І ти погодилась? – Каді заклякла на місці й витріщилась на сяйво, що оточило Робін. Ще трохи й дівчина вся перетвориться на потік світла.

    - Звісно, що ні! – вона говорила надто голосно, тож здивовані зойки пролунали і за їхніми спинами, і з сусідньої авдиторії.

    - Ви ж кохаєте одне одного, то чому ні?

    Перш ніж відповісти, Робін розчаровано глянула на Каді. Авжеж, подруга нічогісінько не розуміла в стосунках. Вони увійшли до класу й сіли в самісінький кінець, куди ледве сягає звук з трибуни.

    - Це ж очевидно. – стишено шепотіла Робін. – Якщо я погоджусь на таке нахабство, то таким і буде його ставлення до мене. Треба квіти, красиве місце, каблучку. Інакше… та пішов він!

    - Я?

    Голос з трибуни перебив усі звуки в залі. Низький худорлявий чоловічок, що ледь визирав з-за стійки, бігав очима по авдиторії. Окуляр для читання прикривав одне око, від чого те здавалось вдвічі більшим. Затертий костюм, що на два століття відставав від часу, висів на ньому мішком.

    - Пробачте. Я не про вас. – пискнула Робін, доки Каді пригиналась до столу за спинами інших.

    - У вас дуже дзвінкий голос, тож будьте старанною і компенсуйте цей недолік прибиранням. Сторінка 254, «Пошук загублених предметів».

    Амбіції пана Варда на користування жінками сягали далеко за межі дозволеного. Поки ні Каді, ні Робін не мають достатнього рангу, щоб не бути виключеними з «Синього сяйва» за їдку промову, довелося прикусити язики.

    За практикою Робін заспокоїлась. Її принаджувало дрібне чаклунство. У Каді ж все вилітало з рук. Для чар треба очистити свідомість, а її думки кублились довкола статусу та заміжжя. А що? Це вихід. Заміжні чаклунки мають доступ майже до всіх чар: більший тільки у вдів. Робін колись жартувала, що буде до старості носити подрузі книжки з бібліотеки, але Каді мусить сама про себе подбати.

    Дві пари промайнули в тумані. Подруги посунули до їдальні на найвищому поверсі башти «Синього сяйва». Світло просочувалось крізь скляну стелю і навіть в хмарну погоду це було найліпше приміщення для читання.

    На перше – бульйон. На друге – мізерний вибір з одного гарніру та двох видів м’яса. В людських університетах і то краще годують. Подруги взяли одну порцію на двох: Робін намірилась худнути до весілля, Каді нудило від їжі. Вмостились під деревом, бо сьогодні сонце випалювало крізь скло все живе, наче через лупу.

    Каді повільно жувала й роздивлялась присутніх. «Синє сяйво» пропагує чистоту чаклунських намірів, але тримає двері привідкритими для всіх станів і ступенів чорноти. Здебільшого сюди приходили просто вдосконалитись. Майстри вуду, некроманти, білі, сірі й чорні чаклуни, медіуми, шамани, цілителі, ворожки – і всі, кого тільки земля носить, збредалися під дах «Синього сяйва» як вільні слухачі й невмілі практики.

    - Привіт, психічко! Робін, тобі теж привіт. – прямо перед ними вигулькнув хлопець в довгому плащі та старомодних чоботах. Каді ніколи не розуміла пристрасті всіх чаклунів до віджилих речей.

    - Привіт, Міклай. – радісно привіталась Робін й тицьнула подругу в бік ліктем.

    - При-віт. – натягнуто усміхнулась. Їй варто подумати про себе, але ні, тільки не Міклай.

    - Каді, ввечері буде шоу. Для своїх. Підеш зі мною? – він так посміхався, що Робін мало не відповіла за подругу.

    - В мене є незалежне запрошення. – Каді мало не пискнула від повторного удару в бік, чи не вдвічі сильнішого за попередній. – Там і побачимось.

    - О, клас! – хлопець сунув пальці до кишень і хитнувся вперед стегнами. У кіно це справляло неабияке враження. – Я буду в червоній сорочці. До зустрічі.

    Щойно Міклай загубився в натовпі, Каді стерла з обличчя дурнувату посмішку. Робін кілька секунд ображено дивилась на неї, але коментувати не стала. Вона вже облишила сподівання звести Каді бодай з ким-небудь достойним.

    - О, я бачу Ектора. Піду поговорю з ним, а ти розважайся як умієш.

    Робін плеснула подругу по руці й побігла до хлопця. Каді прикусила губу й струснула руку, щоб відволіктись від болю. Синці заживатимуть кілька днів, тож треба звикнути до контактності Робін. Ліпше, звісно, попросити подругу зцілити, але на такі дрібниці навіть дару шкода.

    50 сторінок промайнули швидко, як і робота. Вдягаючись вдома, Каді зовсім забула про вечірку, а бажання заскочити на хвилинку ніколи не з’являлось. Вечір, тиха музика, ігри – чи це не час облаштувати собі пропуск до бібліотеки? Варто обговорити з Робін, щоб це було не надто приголомшливо, але поки подруга зайнята собою й Ектором.

    Іти втрьох на вечірку – не незалежний вибір, можна навіть сказати жалюгідний. Каді б хотіла йти удвох з Робін, але тепер третій став невіддільною частиною їхнього життя. Ектор теж був одним з сірих, що намагались наблизитись до білої сфери. За будь-якої нагоди Робін захоплено торохтіла про його молитовну кімнату та як глибоко він розуміє світобудову. Це нагадувало Каді вітчима і все тіло зіщулювалось.

    Вечірка проходила в кампусі «Синього сяйва» в будинку чорних магів. Це не надто хвилювало світлих і набожних, тож сюди припхався увесь університет. Робін з Ектором недовго милили очі й після двох коктейлів перемістились в одну з нескінченної кількості верхніх кімнат. Безсумнівно, щоб обговорити умови шлюбного договору. Каді взяла третій коктейль і пішла до заднього виходу, роздивляючись присутніх. Вуду річ стрьомна. Чорні маги та некроманти – одразу мимо. Цілителі – непогано. Білі – ці або найбільші покидьки, або найкращі, але на раптові пропозиції пристають тільки перші. Знайти сірого - оптимально.

    - З дороги. – після оксамитового голосу одразу зіткнення.

    Коктейль розхлюпався на светр і молочну сорочку 300-літньої давнини, на якій вже було кілька невиведених плям. Каді розлючено звела очі на хлопця з до біса дивною зачіскою: поголена голова й довгий загривок на потилиці.

    - Ти що собі думаєш?

    - Я ж сказав… - він відвернувся вбік і закашлявся.

    - Стривай. Ти Алвар? – Каді придивилась до перснів з кістками та до кулона зі справжнім черепом птаха: некромантів в «Синьому сяйві» по пальцях перелічити. Полізла в сумку, дістала «Книгу духів». – Дякую. Ось, одну я вже закінчила.

    - До біса. Залиш собі.

    Хлопець відштовхнув її до стіни й потонув у натовпі, все ще заливаючись кашлем. Книга знов опинилась на підлозі. При падінні зібгалось кілька сторінок. По спині пробігли мурахи, наче щойно Каді зустрілася з мерцем. Так буває, коли підходиш надто близько до некроманта.

    Медіумка сподівалась, що надворі тихіше, але біля басейну вечірка тільки розгорялася. Міклай перехопив і повів танцювати. В червоній сорочці він був схожий на блазня, але Каді шепнула, що йому личить. Музика ширилась з колонок, що левітували в повітрі, тож звук проникав усюди. Коли залунав писк, всім позакладало вуха. В просторі зависла підсвічена прожекторами дівчина з написом на оголених грудях «Трахни мене, Алваре!». Знявся шквал жіночих ображених голосів: певно, воліли б додуматися першими. Каді скривилась: стільки охочих розділити ложе зі Смертю.

    - Не сьогодні, кицю. – крикнув один з організаторів. – У Алвара справи, але він передав мені всі повноваження, тож приходь в четверту кімнату.

    Прокотився регіт, потім знов музика.

    - Я, звісно, не Алвар, але ми також можемо пошукати вільну кімнату нагорі. - Міклай наблизився впритул. Перед приходом він скористався приворотним парфумом і вже нервував, що йому підсунули підробку.

    - Чи мають наші стосунки перспективу одруження в найближчі два тижні? – Каді байдуже оглядала сад йому через плече.

    - Що? Ем.. – хлопець розгубився. Внутрішній календар підказував, що пора робити ноги, а сексометру в штанях кортіло будь-що піднятися нагору. - Я думав, ми маємо кілька місяців позустрічатися. Знаєш, мені ще потрібно отримати докторську. Хіба не круто було б вийти заміж за професора?

    - Тоді не забирай мого часу.

    Ця натягнута посмішка – остання, яку Міклай отримає задарма. Каді повернулась в будинок і хильнула два шоти. На тверезу додому вона точно не повернеться.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Леся Яцута
    04.08.2022 23:10
    До частини "Богиня приглядається"
    Загубилась з назвою роману та назвою розділів))) подумала, що то інша книга. Поки читати цікаво. єдине, що не подобається - це частково дія в теперішньому часі, коли Каді вдома і тоді дія в минулому часті, коли вона на навчанні. Важко сприймати, але в цілому цікаво, буду читати далі. Назва розділів нагадує аніме "Дуже приємно, Бог". Там серії теж мали назву "Богиня..."
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше