Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Божественість затверджують кров'ю

    «- Маленька богиня ніколи не прочитає цих рядків, бо їх ніхто не написав. Її люблять і чекатимуть на цім і на тім боці. Втратити її – найгірше, що може статися в смерті. Подобається мені це чи ні, вона сама відчуває, що правильно. Якщо шлях заведе її до пекла, вона там царюватиме, проте поки нехай якомога довше не знає про його існування.»

    Склепіння церкви наповнюється гудінням і через дірки у вітражах просочується назовні. Повітря мерехтить від сотень свічок. Аромати змішуються й дурманять розум. Люди тримаються близько підлоги, де повітря менш загижене палінням й можна залишатися при тямі. Постать провідника височіє над ними й помахами рук підтримує загальне гудіння.

    - М-м-м…

    - Вартовий відкриє ворота для вас.

    - Вартовий відкриє ворота для нас. М-м-м…

    Пауза тягнеться довго, доки провідник не вирішує знов раптово її обірвати.

    - Смерть дарує вам вічний спокій.

    - Смерть дарує нам вічний спокій. М-м-м…

    Чи обрана каплиця випадково, знає лише один. Він, найперший і найбільший вірянин, чекає усі заблудлі душі й щоразу як з’являється нова, перераховує спочатку.

    - Ви не забоїтеся дару.

    - Ми не забоїмося дару. М-м-м…

    Вісімдесят сім – більш ніж достатньо, але трунку вистачить і на сотню. Смерть не встоє перед його підношенням. Провідник плескає в долоні – натовп замовкає. Тиша сповнюється тріскотом вогню.

    - Я вірю в позбавлення від страждань. Я був на тім боці й відчував те блаженство, що пропоную вам всім отримати. Земне життя – це муки. Хай що ви чули, це брехня. Чертог готовий прийняти всіх. Смерть милостива й нічого, окрім спокою, від неї не чекайте! Відкиньте страх і сумніви! Відкиньте бажання! Спокою, вічного спокою!

    - Спокою. Вічного спокою. М-м-м…

    Він дивиться в натовп. Це його паства. Хто б міг подумати, що в нього вийде. А головне – без жодної брехні! Чертог дарує спокій і забирає всі хотіння, тільки от він не каже, що люди потребують страждань, аби залишатися собою.

    Силуети хитаються й гудять. Деінде падають тіні – одна завмерла за дівчиною з ясно-блакитними очима й золотим волоссям. Що тут робить це янголя? Чому він не бачив її раніше? Байдуже: вона не одна новенька. Паства позапрошувала друзів і сусідів – сотня вже за ним! Плескає в долоні й розводить руками. Сорочка тіснувата, проте Смерті не звикати бачити його в не найкращій формі. Присвистує на вдиху, тоді здіймає келих з дна чаші. Брунатна рідина тягуча й повільно стікає пальцями.

    - Приймімо спокуту, аби отримати спокій.

    Члени бюро, безумовно, встають першими, однак провідник не зчувся, як перед ним виникає янгольське личко. Вона спиняється на краю постамента й озирається до публіки. Які ясні очі! Вона уся позолочена, вибиваються лиш кулони – з жіночим тілом на тлі кола й з собачою пащею. Межа світів зтоншується в повню: не дивно, що їй заманулося привдягнутися в чертог! Дівоче тіло тремтить, але це лише до того моменту, як змириться зі своєю долею.

    - Не бійся, це швидко тебе заспокоїть. – провідник здіймає келих вище й підкликає її рукою. Повітря проникає крізь щоки й видає свистячі звуки.

    - Всі геть! – дівчина озирається до вірян. – Кеадею!

    - Це ще що за штучки?

    Не встигає він нічого вдіяти, як тінь відділяється від дівчати й перетворюється на потворне вогняне чудовисько. Істота облизує стелю полум’ям і підсилює свічки у просторі. Воно басить:

    - Зжеру! Прокляну! Геть звідси!

    Пастві не треба повторювати двічі. Люди тікають, розштовхуючи одне одного. Тільки трійця проштовхується в протилежний бік. Янголя не зрушує з місця.

    - Чекайте на зовні! Нам ніщо не має завадити! – встигає гукнути провідник, тоді засукує рукави. – Я розберуся.

    - Почни з мене, Зіндере! – у дверях з’являється юнак з потрісканим глинистим обличчям.

    - Ти насміхаєшся з мене? Що за клоунський прикид? Ще й маскарад сюди притяг. За якою личиною ховається твоя сучка? – некромант вишкіряється.

    - У тебе під носом.

    Янголя перекидає чашу з отрутою. В’язка жижа розповзається підлогою. Алвар підступає впритул й хапає вчителя за руки.

    - Пригріли змію. – встигає просичати Зіндер, перш ніж без сил падає на підлогу.

    Некромант другого ступеня хрипить й корчиться на підлозі. Дівчина позаду білявки шепоче – і це перша завада його зціленню. Дві другі накидаються на нього з сокирами.

    - Я добре тебе навчив. – Зіндер видає свистячо-булькаючі звуки. Зістарити, зупинити зцілення, розрубати – лишається тільки спалити.

    - Мені шкода, але ти перетнув межу.

    Алвар перегороджує Каді рукою, іншою досі утримуючи вчителя в подобі трьохсотлітнього мерця. Зіндер ніби й не розуміє, що відбувається: з грудей проривається сміх. «Алваре, п’ятдесят жертв. Ми не можемо його відпустити. Не зараз» - медіумка хапає за руку.

    - Ти міг цього не робити! Ти мав запобігти всьому! – на глиняних щоках з’являються вологі смуги.

    - І ти не хочеш почути чому я це зробив? Ніхто не хоче? – Зіндер дивиться крізь купол каплиці в чорні зоряні очі Смерті. Вона простягає до нього погляд. Йому не уникнути її вічних обіймів. – Молодець, хлопче. Дай їй закінчити, бо сам я не піду.

    Двоє відтягують Алвара назад. Каді підступає на крок з полум’ям в руках. Її вигляд оманливий – і Зіндер одразу передчував небезпеку. А та її подружка – Робін – весела дівка, але Каді все довкола себе спаскудить. Невже це вона шепотіла? На кого б йому ще поскаржитися? Сокири? Ну, як на нього, то це слушно, хоч і брутально. Некромант думає, а Смерть дивиться на нього приязно й широко. Чому ж барився?

    - Тебе покарано за скоєні й плановані злочини. - Здаля чується гавкіт. Тонке дзвякотіння цуценяти – і посмішка осяює обличчя мерця, відбираючи в Каді мову. – Від імені закону й магічної ради, повертайся в чертог і забудь дорогу назад.

    Останні звуки Зіндера Аламанта були белькотливими й шиплячими. Важко говорити, коли палаєш, проте присутні однаково чітко розчули:

    - Хороший цуцик. Вибач, я думав… тут. А ти там. Ов-ва! – і ці звуки зацементувалися у їхні спогади ясніше, ніж усе, що відбулося до того.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.