Маленькі Боги

«Синє сяйво» відчиняється для всіх охочих на третіх півнях. Раніше вони тримали справжніх, тепер після перебудови оранжереї під потреби містян з’явились механічні звуки з колонок. Клекіт о другій ночі перед початком робочого тижня – єдиний клопіт, який «Синє сяйво» завдає місту. Решту часу це місце служить людям і супроводжує чи не кожен етап буття. Так само, як серед чаклунів виділяються некроманти, серед людей одиниці відторгають існування магії та всіляко опираються втручанням у приватне життя. Через них до магії не наверталося чимало добротних чарівників, а в повсякденному житті всі виглядали до нудоти нормальними.

О другій злітались найбільш відчайдушні заучки або, навпаки, гульвіси. Робін прийшла о дев’ятій – смертельно рано, як для себе. Сьогодні пучок виглядав як гніздо, що могло означати тільки одне: дівчина не була вдома усі вихідні. Про це ж свідчить завелика кофта Ектора, недбало заправлена в спідницю. Спочатку Робін витанцьовувала надворі, щоб швидше зустрітися з Каді, потім в безнадії увійшла до будівлі.

Каді доходить майже о десятій. Не схоже, що виспалась та має бажання бути тут – і цим вона надто схожа на себе.

- Привіт! – обіймаються так різко, що не потрібно бути чаклуном, щоб запідозрити неладне.

- З тобою все гаразд? – Робін прискіпливо оглядає Каді. Джинси, худі й кросівки – усе графітового кольору, що майже зливає її зі стінами.

- Так. Трохи нервуюсь.

- Чому?

- Не думала, що стану дружкою так скоро! Ти ж обереш мене? – Каді неуважно порпається в сумці, потім простягає Робін футляр. Порожній, зате з різьбою й оббитий оксамитом зсередини. – Це так, прев’ю. Сподіваюсь, скоро дістану наповнення.

- Звідки? У нас з тобою недопуск до всього, що нас може цікавити.

- Маю план - скоро дізнаєшся.

Робін пхинькає й вдячно чмокає Каді в щоку. Трохи часу на спільні теми, потім наречена перетягує на себе ковдру. Сьогодні пари в них нарізно, але кожної перерви подруги сходяться обговорити сукню, зачіску та страви, хоча Робін з Ектором домовились розписатися аж після закінчення року.

Каді слухає у пів вуха, бо голову їй займає підбір кандидатів. Що як з першого разу не вдасться? Доведеться все «Синє сяйво» обходити чи ще гірше: викладати оголошення. Іноді Каді здається, що мати Якима саме так і шукала: аби тільки був. Треба занотувати кілька питань, щоб не розгубитися.

Перед роботою захід у їдальню. Дискусійний клуб темних сидить на тому ж місці в тій самій послідовності, хіба що довкола скупчилось до біса дівчат. Від нервів Каді не може нормально їсти. Робін смакує салат і відривається тільки щоб зазирнути у телефон. Обговорюватиме весілля з Ектором, якщо вже подруга витає в хмарах.

- Я на хвилинку. – Каді обрала жертву. Відключає сумніви й підводиться.

Ніяких почуттів, просто розрахунок. Вона згодна прибирати, готувати та підтримувати порядок: прийнятна ціна нових знань, хоча краще б вони й не з’їжджалися. Окремі спальні, ніяких доторків – шлюб не має нічого спільного з любощами та розвагами. Швидка смерть буде козирем, але на даному етапі достатньо просто швидкої згоди.

Каді підходить до столу вже з певністю, що на сірого розраховувати не варто. Більшість, перенасичені жіночою увагою, не звертають уваги. «О, психічка» - пискляве, дівоче, лиш за тим, щоб прислужитися: наче цуцик на ціпку. Каді кахикає - голоси обірвалися. Позаду чути наближення Робін. Чуток не уникнути, тож байдуже.

- Алваре, ти одружишся зі мною завтра?

«Є й простіші способи потрапити до мене в ліжко» - оксамитовий голос дзвенить у вухах. Каді втуплюється в русяві відпущені пасма на потилиці й зосереджується. Вони з Робін вже бавились з транслюванням думок, але тут справа серйозна.

«Якби я мала шанси тобі сподобатися, ніколи б не запропонувала».

«Тоді в чім річ?»

«Хочу вищий допуск. – Каді прикушує губу у ваганнях. – До того ж, якщо я не помиляюсь, то швидко овдовію.»

Плечі Алвара здригаються від сміху.

Розмова подумки триває недовго, тому для всіх навколо це виглядало якось так:

- Алваре, ти одружишся зі мною завтра? – Каді прикушує губу й заламує пальці.

- Так. О третій. Не спізнися. – юнак навіть бровою не повів у її бік.

В реальності ніхто не знепритомнів, але оскільки Алвар дивиться в сторінки, може уявити собі що завгодно. Галас. «Психічка» звучить з помноженою частотою, та колись натовп забуде про подію так само, як і про первинне значення образи. Каді залишається лише вірити.

Не могли дібрати реакції за столом темних чаклунів, під деревами, біля виходу і в коридорі. Тільки Робін хапає подругу за плечі й добряче струшує, щойно опиняються в жіночій вбиральні.

- Що ти бляха коїш?! Я дістану тобі будь-що з бібліотеки: знайду, куплю, вкраду. Тебе взяли в заручники? Змусили? Каді, ми з усім впораємось – ти тільки скажи.

- Все добре, Робін. Я владнала всі свої проблеми. - Каді зі сміхом бере її долоні в свої. – У мене буде допуск на книги та додаткові курси. Більше знань – ширша практика, а значить і заробіток. Я з’їду і буду щасливо займатися своїми справами.

- З’їдеш до кого? До мерця?! – подруга їжачиться. – Коли ти прописалась до клубу любительок Смерті? Ти ж розумієш, що це згуба? Хлопців мало, чи що?

- Я не хочу стосунків. Тільки допуск.

- Бляха, а чому він тоді погодився? – Робін заскакує на підвіконня й хапається за голову.

- З жалості або втомився від уваги. Байдуже. – Каді обсмикує рукави, щоб точно приховати синці. Настрій більш ніж задовільний. – Ти завтра о третій вільна?

- Дідько, я навіть бачити це не хочу! - Робін зістрибує й цокає підборами об плитку. Хапає подругу під руку й додає після кількох хвилин сопіння й ходьби: – Хіба що пончики будуть.

- Розпис з некромантом і пончики – звучить фантастично!

Каді чується всемогутньою, тож в оранжереї пробує запросити полохливого духа у своє тіло. Літня жінка, що дуже хотіла поговорити з онуком та чоловіком, згоджується після довгих вмовлянь. Холодок пробігає всім тілом. Каді наче старішає на пів століття. Говорить повільно й хрипко, попри повне одужання від простуди. Стара в її особі гладить хлопчика по руці й дає чоловікові дюжину настанов що де лежить в квартирі. На завершення втрьох грають в карти. Бабуся виграє, бо як дух, бачить, що відбувається у суперників в руках: не може не піддивлятися.

Ще кілька нотаріусів. Власник фірми, що питає поради в засновника. Той особливо дивний, адже жив років 500 тому й пропонує молодому керівнику піти до королівського двору й стояти навколішки, доки правитель не змилостивиться скуштувати продукцію. Якби він тільки знав, що виробництво фруктових сиропів тепер виготовляє лубриканти! Та й королів тепер зустрішен хіба що в музиці.

Каді вперше за довгі місяці засинає як немовля, а перед тим дочитує усі версії «Книги мертвих», щоб назавтра з чистим сумлінням скористатися допуском.