Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги стрибають у прірву

    Каді прокинулась посеред ночі від здушеного кашлю й одразу втупилась в пусті очі одній зі страхітливих масок, що висіли на стіні навпроти. Алвар сидів на краю ліжка й затискав обличчя краєм ковдри, щоб приглушити звук. Вже минуло два тижні й з десяток розмов «Ти ж казав, що це просто хроніка», «Чи знає Зіндер?», «Можливо, є інші способи, крім як стати служкою Смерті?». У Сяйві юнак більше не з’являвся: весь час віддавав підготовці. З Каді вони бачились хіба що в ліжко, і то один з них обов’язково спав.

    Кашель змінився шморганням. Каді здалося, що чоловік труситься. Невже плаче? Дівчина дотягнулась пальцями до спини й торкнулась холодної шкіри. Алвар здригнувся й зашморгав активніше. Дійсно плакав.

    - Тобі страшно? – сказала перше, що спало на думку.

    - А кому було б не страшно? – ухиляється. Майже вдало.

    - Зінедр робив це двічі. І вдалося. Ти кращий за нього.

    - Слабший.

    - Тільки тілом.

    Каді встає, підходить до шафи й роздягається. Тут достатньо темно, але вона вже не криється перед Алваром. У бік чоловіка летять джинси, футболка й кофта.

    - Зазвичай прийнято питати. Наприклад: Алваре, чи хочеш ти піти зі мною?..

    - Все одно ти вже давно не спиш. Та й мені охота відпала.

    Силует Каді все ж видимий від ліхтарів з вулиці. Алвар заворожено дивиться на мерехтіння довкола богині, потім похапцем вдягається. Внизу взуваються й беруть куртки. Восени ночі зимні й вогкі. Каді ще з вікна бачила їхню машину. В проймі навпроти вхідних дверей палахкотіло: Зіндер розважався. Як пояснив Алвар, там вхід в потойбіччя і майстерня некроманта.

    - Знаєш де автовокзал на околиці? Отуди нам. – пристебнулась й сильніше закуталась в куртку.

    Алвар їхав без ентузіазму. Каді не дала йому достатньо часу приготувати елексир й збадьоритися. Центр міста не спить. В «Синьому сяйві» горять всі вогні, як і в багатьох будівлях довкола. Чим ближче до околиці, тим менше життя. Ще третя ночі чи вже ранку?

    - Паркуйся. – Каді командувала невпевнено. – Я приїздила сюди з батьком, тож, здається, тут.

    - Краще б перевірила.

    Зупинка. Каді бере Алвара за руку й виводить за межі парковки. А далі – просто в поле. Прим’ята трава шурхотить під ногами. Благо, дощів не було останні три дні й земля підсохла, та все одно сиро. Роздратування наростає.

    - Може під’їдемо ближче?

    - Я сюди тільки ходила, тому ні. Хочеш скоріше – тоді заспіваймо.

    Каді міцніше притислась до чоловіка й замугикала. Від скимління знялися кілька пташок, але тут інакше свіпати й не вдасться. Туман гуснув в улоговинах і зісковзував з вершин пагорбів. Перед входом у ліс Каді притихла, потім продовжила завивання, але інакші: глибші.

    - Ще довго? – під ногами тріскались гілки. До підошов налипало листя з багном.

    - Ще дві. Ми близько. Не впізнаєш?

    - Я не зовсім тутешній.

    Алвар сопів, кашляв і прискіпливо роззирався довкола. Будь він тут з кимось із чорних або із Зіндером, сказав би, що це непогане окультне місце, але Каді… Їй тут не місце. Особливо русявим кучерям, що цілком ховались під капюшон. Руки дівчини досі залишались теплими. Не виключно, що спів якось до цього причетний, бо Алвар аж дрижав з холоду. Каді різко урвала і зупинила чоловіка. Він вже намірився на крок у прірву.

    - Куплет не доспівала. – тараторила з ентузіазмом. – Батько водив мене сюди в дитинстві. Я думала, ти теж знаєш. Тим краще, що не тутешній. Стрибай!

    Останнє слово застрягло в голові Алвара. Скроні запульсували й він відчув приступ нудоти. Його і так нудить майже кожен прийом їжі, але виблюватися перед Каді було б ганебно. Гірше хіба що перед дівчиною, яка дійсно подобається.

    - Ти казав, що боїшся Смерті. Значить, треба тренуватись. Просто ступаєш вперед..

    - І помираєш. – Алвар відступив на крок і перехилився глянути вниз. Сипучі стінки губились в темряві й тумані. – Каді, ти бляха бачила цю висоту? Я розіб’юсь і ніякі травки, на які спроможна твоя Робін, мене не врятують.

    Дружина, що вже встигла відійти подалі, вирішила повернутися й проігнорувати кпину. Каді стала плечем до плеча із чоловіком і зачепилась пальцями за його зап’ясток. Тілом Алвара розлилось тепло й страх відступив.

    - Хочеш: я стрибну з тобою.

    Певно, дівчина застосувала чари, але він їй не дасться.

    - Не терпиться вдовою стати? Мені не більше місяця, лишилось. Як низько.

    - Я робила це десятки разів. Може й сотні. – дівчина дивиться в прірву з гірким усміхом. Аби Алвар знав, що то значить, може й не був би таким уїдливим. – Якщо хочеш, тримай мене міцно: тікати не збираюсь.

    Тримай мене. Не тримайся. Алвар прокрутив те слово тричі й вирішив, що він таки хоче. Каді – не найгірший варіант з ким можна померти. Гірше за Рорі, але краще за Долана. Юнак обхопив дівчину за талію, щоб дійсно не змогла відскочити, й кинувся в провалля.

    Це не зрівняти з польотом. Ти просто падаєш. І все твоє єство хоче повернутися на попереднє місце. Каді встигла тільки глибоко вдихнути, від чого пальці Алвара здавили їй ребра. Коли вони пробили стіну туману й темряви, хлопець відчув під ногами ґрунт і не втримався на ногах. Каді теж повалилась, видаючи дивні звуки сміху й задихання.

    - Це трясця не смішно. Я помер!

    - Так, але можна не драматизувати. Бери приклад з Каді.

    Алвар закляк на місці. Каді розгублено озирнулась і втупилась в обвуглену постать біля пенька. Навколо бавилися всі тваринки, чиїх хазяїв медіумка обслуговувала останні кілька тижнів.

    - А ти в нього повчись ритуали очисні проводити, а то плентається за тобою всяке. – Розі встала й обросла шкірою. Крива від природи посмішка з одною ямочкою видавалась зловісною. – Бачите: ви потрібні одне одному.

    - Каді, що це означає?

    Алвар схопився з місця, не відчуваючи власної ваги й мало не підлетів до верховіть. Йому більше нічого не боліло й перспективи застрягнути здавалась не такою й тоскною. Каді, вже знайома з місцевими порядками, підвелась повільно й схопилась за ближнє дерево - так, для певності.

    - Нас тут троє. Нагорі два тіла. Вирішуй, Алваре: хто з нас прикінчить старого?

    - Ми так не домовлялись! – Каді озирнулась на чоловіка. Відраза проймала кожну рису його обличчя. – Точніше взагалі не про це йшлося. Тебе не повинно тут бути.

    - Я просто наглядаю. Клянуся, після Балу Богів в мене були важливіші справи. – Розі захихотіла.

    - Трясця. – Каді прихилилась чолом до стовпа.

    - Якщо ми вже тут зібралися, то, Але, чи згодний ти зробити мені послугу? Чутки про мою смерть мали докотитися і до тебе. Не обіцяю порятунку, бо Біла вже чекає. Однак за душу Зіндера вона міцніше вчепиться. То як?

    - Щезни.

    Алвар відмахнувся й зазирнув у прірву. Ніколи не думав, що так спонтанно опиниться на тому боці. Тут все точнісінько те саме. Хіба що штучне й легше.

    - Не старайтесь тут занадто наполегливо. Тобі, Алваре, вже нічого..

    - Тобі сказали «щезнути»!

    Водночас з криком довкола Розі загорілась трава. Ошпарена, вона вилетіла з кола й подалась геть. Каді винувато глянула на Алвара й простягнула руку. Чоловік схопився – і вдвох стрибнули знов.

    Земля тягне додолу й нагадує про себе з подвійною силою. Алвар залився кашлем і не міг зупинитися хвилини зо дві. Платок просякнувся кривавим мокротинням, але Каді вдала, що не помічає: тільки погладжувала голену голову. Юнак віддихався й зажадав повторити. Спочатку кілька разів вдвох, потім по одному. За двадцятим заходом Каді набридло й вона сіла на повалене дерево. Алвар щоразу стрибав у прірву, а тіло м’якло на траві й довго залишалось нерухомим. Дівчина розглядала його змарнілі риси й думала чи не краще буде дійсно відтягти оболонку подалі, щоб чоловік міг відчути себе вільним.

    Решту часу Каді думала геть про інше, однак Алвар не помічав цього ні в короткі пробудження, ні дорогою назад. Набурмосений вираз обличчя міг означати одне: їй страшенно соромно за інцидент з Розі. Будинок як був, так і залишився порожнім. Алвар пішов нагору ліпити чергове страховисько, Каді залишилась читати. Вона наполегливо гортала сторінки, попри голод, скрекотання попід вікнами й скрип половиць. Незримі мешканці не привертали її уваги з першого дня й не викликали бажання знайомитись. Аби знала, сто раз вже вибрала іншого некроманта!

    - Вечеря.

    Алвар забрав тарілку зі сніданку й обіду, розігрів і повернув на підвіконня. Виделка зісковзнула на підлогу й висмикнула Каді з трансу. Дівчина з брязкотом згорнула книгу й вирячилась на Алвара червоними очицями.

    - Чому він не прийшов?

    - Хто й куди? – чоловік засопів і сів на інший край дивана, прикриваючи собою пружину.

    - Батько. До ущелини. – кожне слово Каді ковтала, наче пігулку. – Це було наше місце. Він показав мені, що смерть не страшна і дух не зникає. Після його кінця я приходила постійно. Потім втратила надію: гадала, те місце безлюдне чи заборонене для духів. А тут Розі, розумієш?

    Алвар пересів ближче до Каді й торкнувся пухнастого волосся. Дівчина сумбурно розмахувала руками, а потім сполохано притислась до нього.

    - Я намагалась викликати його. Думала, що недостатньо здібна і от як навчусь… - Каді розридалась і кілька спроб продовжити потонули в плечі Алвара. Зрештою вичавила: - А він просто не хотів, та й усе.

    «Коли Маленькій богині роблять зле, вона лютує, а потім стає байдужою. Усіма нами рухають страх та інтерес. Як тільки вона це затямила, відпускати людей стало легко. Вони всі просто в’язні своїх страхів. В їх відстороненості чи зраді немає її вини. Богиня Життя-Смерті-Життя йде світом з відкритим серцем й широ ставиться до всіх, хто трапляється їй на шляху. Любить друзів і байдужіє до недругів. Так і має бути. Так добре.»

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.