Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Боги стрибають у прірву

    Каді прокидається від здушеного кашлю й одразу втупилась в пусті очі одній зі страхітливих масок, що висять на стіні навпроти. Повня зазирає у вікно. Далеко за північ, бозна скільки до світанку й часу взагалі не існує.

    Алвар сидить на краю ліжка й затискає обличчя краєм ковдри. Вже минуло два тижні й з десяток розмов «Ти ж казав, що це просто хроніка», «Чи знає Зіндер?», «Можливо, є інші способи, крім як стати служкою Смерті?». У Сяйві юнак більше не з’являється: весь час віддає підготовці. З Каді бачиться хіба що в ліжко, і то один з них обов’язково спить.

    Кашель змінюється шмигання. Алвар труситься: чи так здається Каді. Невже плаче? Дружина торкається охололої спини. Він здригається й шмигає активніше.

    - Тобі страшно? – Каді каже перше, що спадає на думку.

    - А кому було б не страшно? – ухиляється. Майже вдало.

    - Зінедр робив це двічі. І вдалося. Ти кращий за нього.

    - Слабший.

    - Тільки тілом.

    Каді встає, підходить до шафи й роздягається. Тут достатньо темно, але вона вже не криється перед Алваром. У бік чоловіка летять джинси, футболка й кофта.

    - Зазвичай прийнято питати. Наприклад: Алваре, чи хочеш ти піти зі мною?..

    - Все одно ти вже давно не спиш.

    Силует Каді все ж видимий від ліхтарів з вулиці. Алвар заворожено дивиться на мерехтіння довкола богині, похапцем вдягається. Внизу взуваються й беруть куртки. Осінні ночі зимні й вогкі. Каді ще з вікна бачить їхню машину. В проймі навпроти вхідних дверей палахкотить: Зіндер розважається. Як пояснив Алвар, там вхід в потойбіччя і майстерня некроманта. Отуди точно і стукати не варто.

    - Знаєш де автовокзал на околиці? Отуди нам.

    Каді пристібається й сильніше кутається в куртку. Збиралися поспіхом, тож трави Алвара залишилися в будинку. Ентузіазму це йому не додає.

    Центр міста без сну. В «Синьому сяйві» горять всі вогні, як і в багатьох будівлях довкола. Чим ближче до околиці, тим менше життя. Ще третя ночі чи вже ранку?

    - Паркуйся. – Каді командує невпевнено. – Я приїздила сюди з батьком, тож, здається, тут.

    - Краще б перевірила.

    Зупинка. Каді бере Алвара за руку й веде за межі парковки. а далі – просто в поле. Прим’ята трава шурхотить під ногами. Благо, дощів не було останні три дні й земля підсохла, та все одно сиро. Роздратування наростає.

    - Може під’їдемо ближче?

    - Я сюди тільки ходила, тому ні. Хочеш скоріше – тоді заспіваймо.

    Каді міцніше притискається до чоловіка й мугикає. Від скимління злітають кілька пташок, але тут інакше співати й не вдасться. Туман гусне в улоговинах і зісковзує з вершин пагорбів. Перед входом у ліс Каді притихає, потім продовжує завивання. Інакші: глибші.

    - Ще довго? – під ногами тріскає гілки. До підошов налипає листя з багном, утруднює рух.

    - Ще дві. Ми близько. Не впізнаєш?

    - Я не зовсім тутешній.

    Алвар сопе, кашляє, прискіпливо роззирається довкола. Будь він тут з кимось із чорних або із Зіндером, сказав би, що це непогана окультна схованка, але Каді… Їй тут не місце. Особливо русявим кучерям, що цілком ховаються під капюшон. Руки дівчини досі теплі. Не виключно, що спів якось до цього причетний, бо Алвар аж дрижить з холоду. Каді різко уриває і зупиняє чоловіка, що вже намірився на крок у прірву.

    - Куплет не доспівала. – тараторить з ентузіазмом. – Батько водив мене сюди в дитинстві. Я думала, ти теж знаєш. Тим краще, що не тутешній. Стрибай!

    Останнє слово застрягає в голові. Скроні пульсують. Алвар відчуває приступ нудоти. Його і так вивертає майже кожен прийом їжі, але виблюватися перед Каді було б ганебно. Гірше хіба що перед дівчиною, яка дійсно подобається.

    Каді створює вогняну кулю й запускає в повітря. Сама відходить подалі й з усмішкою вимовляє:

    - Ти казав, що боїшся Смерті. Значить, треба тренуватись. Просто ступаєш вперед..

    - І помираєш. – Алвар відступає на крок і перехиляється глянути вниз. Сипучі стінки губляться в темряві й тумані. – Каді, ти бляха бачила цю висоту? Я розіб’юсь і ніякі травки, на які спроможна твоя Робін, мене не врятують.

    Дружина ігнорує кпину й повертається. Вона стає плечем до плеча із чоловіком і чіпляється пальцями за його зап’ясток. Тепло розтікається тілом -страх відступає.

    - Хочеш: я стрибну з тобою?

    Певно, Каді застосовує чари, але він їй не дасться.

    - Не терпиться вдовою стати? Мені не більше місяця лишилось. Як низько.

    - Я робила це десятки разів. Може й сотні. – дівчина дивиться в прірву з гірким усміхом. Аби Алвар знав, що то значить, може й не був би таким уїдливим. – Якщо хочеш, тримай мене міцно: тікати не збираюсь.

    Тримай мене. Не тримайся. Алвар прокручує те слово тричі й вирішує, що він таки хоче. Каді – не найгірший варіант з ким можна померти. Гірше за Рорі, але краще за Долана. Юнак обхоплює дружину за талію, щоб дійсно не змогла відскочити, й кидається в провалля.

    Це не зрівняти з польотом. Ти просто падаєш. І все твоє єство хоче повернутися на попереднє місце. Каді встигає тільки глибоко вдихнути, від чого пальці Алвара здавлюють їй ребра. Коли пробивають стіну туману й темряви, він відчуває ґрунт і не втримується на ногах. Каді теж валиться видаючи дивні звуки сміху й задихання.

    - Це трясця не смішно. Я помер!

    - Так, але можна не драматизувати. Бери приклад з Каді. – голос до біса знайомий і моторошний.

    Алвар заклякає на місці. Каді розгублено озирається і втуплюється в обвуглену постать біля пенька. Навколо бавляться всі тваринки, чиїх хазяїв медіумка обслуговувала останні кілька тижнів.

    - А ти в нього повчись ритуали очисні проводити, а то плентається за тобою всяке. – Розі встає й обростає шкірою. Крива від природи посмішка з одною ямочкою видається зловісною. – Бачите: ви потрібні одне одному.

    - Каді, що це означає?

    Алвар схоплюється з місця, не відчуваючи власної ваги й мало не підлітає до верховіть. Йому більше нічого не болить, тож перспектива застрягнути здається не такою й тужною. Каді, вже знайома з місцевими порядками, підводиться повільно й хапає ближнє дерево - так, для певності.

    - Нас тут троє. Нагорі два тіла. Вирішуй, Але: хто з нас прикінчить старого?

    - Ми так не домовлялись! – Каді з болем озирається на чоловіка й зустрічає відразу. – Точніше взагалі не про це йшлося. Тебе не повинно тут бути.

    - Я просто наглядаю. Клянуся, після Балу Богів в мене були важливіші справи. – Розі хихоче.

    - Трясця.

    - Якщо ми вже тут зібралися, то, Але, чи згодний ти зробити мені послугу? Чутки про мою смерть мали докотитися і до тебе. Не обіцяю порятунку, бо Біла вже чекає. Однак за душу Зіндера вона міцніше вчепиться. То як?

    - Щезни.

    Алвар відмахується й зазирає у прірву. Ніколи не думав, що так спонтанно опиниться на тому боці. Тут все точнісінько те саме. Хіба що штучне й легше.

    - Не старайтесь тут занадто наполегливо. Тобі, Але, вже нічого..

    - Тобі сказали «щезнути»! – втручається медіумка.

    Водночас з криком довкола Розі загорається трава. Ошпарена, вона летить геть з кола. Каді винувато дивиться на Алвара, простягає руку й киває на урвище. Зчеплюють пальці й стрибають назад.

    Земля тягне додолу й нагадує про себе з подвійною силою. Алвар заливається кашлем і не може зупинитися хвилини зо дві. Криваве мокротиння залишається на платку, але Каді вдає, що не помічає: тільки погладжує голену голову. Юнак віддихується, тоді дивиться з благанням:

    - Можна ще?

    Удвох. Тоді по одному. За двадцятим заходом Каді набридає й вона спостерігає з поваленого дерева. Зі стрибком тіло Алвар м’якне на траві й довго залишається нерухомим. Вона розглядає його змарнілі риси й думає чи не краще буде дійсно відтягти оболонку подалі, щоб чоловік міг відчути себе вільним.

    Решту часу Каді думає геть про інше, однак Алвар не помічає цього ні в короткі пробудження, ні дорогою назад. Набурмосений вираз обличчя може означати одне: їй страшенно соромно за інцидент з Розі.

    Будинок порожній. Алвар йде нагору ліпити чергове страховисько, Каді залишається читати. Вона наполегливо гортає сторінки, попри голод, скрекотання попід вікнами й скрип підлоги. Незримі мешканці не привертають її уваги з першого дня й не викликають бажання знайомитись. Аби знала, сто раз вже вибрала іншого некроманта!

    - Вечеря.

    Алвар забирає тарілку зі сніданку й обіду, розігріває і повертає на підвіконня. Виделка падає на підлогу й висмикує Каді з трансу. Дівчина з гуркотом згортає книгу й вирячує на Алвара червоні очиці.

    - Чому він не прийшов?

    - Хто й куди? – Алвар вагається, тоді з сопінням сідає на інший край дивана, прикриваючи собою пружину.

    - Батько. До ущелини. – кожне слово Каді ковтає, наче пігулку. – Це було наше місце. Він показав мені, що смерть не страшна і дух не зникає. Після його кінця я приходила постійно. Потім втратила надію: гадала, те місце безлюдне чи заборонене для духів. А тут Розі, розумієш?

    Алвар підсідає ближче до Каді й торкається волосся. Після дощу воно особливо пухнасте й подібне до хмаринки. Дівчина вимахує руками, а потім сполохано притискається до нього.

    - Я намагалась викликати його. Думала, що недостатньо здібна і от як навчусь… - Каді ридає і кілька спроб договорити тонуть в плечі Алвара. Чоловік обхоплює її однією рукою, постукує по лопатці. Коли почуття спадають, вона закінчує: - Він просто не хотів, та й усе.

    «Коли Маленькій богині роблять зле, вона лютує, а потім стає байдужою. Усіма нами рухають страх та інтерес. Як тільки вона це затямила, відпускати людей стало легко. Вони всі просто в’язні своїх страхів. В їх відстороненості чи зраді немає її вини. Богиня Життя-Смерті-Життя йде світом з відкритим серцем й щиро ставиться до всіх, хто трапляється їй на шляху. Любить друзів і байдужіє до недругів. Так і має бути. Так добре.»

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.