Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Богиня відчуває катарсис

    Від «Явись» уже тріщить в скронях. Алвар з пенька витріщається у прірву, доки дружина б’ється в екстазі на траві. Ні в оранжереї, ні вдома недостатньо енергії, щоб ширяти потойбіччям, тож чому б не ризикнути поруч з шпариною в той світ?

    Готуючись, Каді перечитала половину книжкових полиць і визначила, що всі вони з поміткою «Не спрацює». Самовтілюване пророцтво! Обпалений дух торкається її холодними пальцями й тікає, не виходячи на контакт. З нудьги Алвар розглядає сонний мурашник, човгає носаком опале листя й стрибає у прірву. На Каді не дивиться, бо чого він там не бачив?

    - Ходімо, ми гаємо час. – буркотить, коли дівчина приходить до тями.

    - В книзі сказано..

    - Забудь.

    - Чому це?

    - Книгу написав якийсь чоловік. – Алвара проймає невдоволений погляд дружини. – Жінка. Байдуже. Цей хтось придумав такий спосіб закляття. В інших книгах я знайду ще 5. Розумієш? Способів безліч, тож просто зроби по-своєму!

    - Я не можу!

    - Коли ти стала боягузкою? – від раптових спогадів стає тісно в штанях. – Згадай бодай Бал Богів.

    - Трясця, а як не боятися?! Я не довіряю собі: щось піде не так і мені кінець.

    - Роби за чуттям: в цьому суть магії. Надто правильні платять за інструкції життям.

    Каді сопе й ховає обличчя між колін. Плечі починають труситися – поганий знак. Смерть батька від кривого заклинання – і як він міг забути. Алвар опускається на коліна, гладить кучері й промовляє м’яко, як тільки вміє:

    - Ти вже робила це з Розі й іншими. Що це за «Увійди в мене»? Так духів не підселяють, щоб ти знала.

    - А звідки ти?.. – більше шмигання, ніж звуків.

    - Проходив повз, хтось переказав. Я не можу знати як було у батька, але у тебе все вийде. Поглянь на мене. – Каді зводить заплакані очі. Чоловік ніжно погладжує її щоку й розтягнуто додає: - Моя дівчинка.

    Від поштовху Алвар валиться на землю. З обличчя Каді щезає увесь смуток, залишивши по собі збентеження.

    - Оце уже точно зайве. – встає і демонстративно обтирає щоку. – Але ти правий. Я зараз.

    Алвар знов спостерігає з пенька. Каді нагрібає хмизу, формує низький частокіл у формі кола, кидає всередину розряджені камінці й довго обирає на якій відстані зупинитись самій.

    - Мені здається, він захоче затягти мене вниз. Ти не міг би мене тримати?

    «Знов?», «Так, дуже хотів.», «А за що тебе тримати?», «Зіндер мене вб’є.» - щось таке Алвар одномоментно думає і це знаходить відображення у його погляді. За мить зосереджений з холодним виразом обличчя обіймає Каді ззаду. «Яка вона м’яка. Це приємно.» - думки прозорі й близькі, що їх легко почути. Каді пропускає повз увагу: зараз головне - витягти з нори паскудь. Медіумка затримує дихання й концентрує енергію в долоні. Що як не просити, а просто смикнути істоту сюди? Агонія, страждання, але ж і він їй до біса нервів потріпав.

    - А-ну йди сюди! – Каді махає рукою й спрямовує всю себе в коло.

    Частокіл спалахує. За стіною диму й вогню волає вуглинка. Зі збільшенням олюднюється: палене м’ясо наростає на кістки, налипає шкіра, відростає волосся. Алвар міцно обхоплює дружину. Це лайно страшніше за мерців, з якими йому доводиться мати справу.

    - Су-ка! – волає тінь у колі. Олюднення зупиняється напівдорозі - помірний ступінь гниття для некроманта третього ступеня.

    - Замовкни. Голова болить. – притишує полум’я, все ще тримаючи напругу довкола істоти. – Мене звати Каді. Я шукаю поради для друга. Він готується стати на перший рівень. Розкажи, як ти повернувся з того світу?

    - Ти мене викликала, дурепо! – некромант невдоволено зиркає. Горішній світ давить усіма способами, особливо нескінченним болем.

    - Я про інше. Ти дійшов третього рівня, значить не раз бував у Смерті. Як вона тебе випустила?

    - Ви дійсно настільки дурні? Невже вчителя немає?- некромант скрегоче зубами: забув як сміятися. – Ми слуги Смерті. Нас викидають робити доручення, а потім, як прийде час, дозволяють спуститися вниз. Благаю, пусти!

    - Дозволяють? Про що ти?

    Алвар киває, а Каді все невтямки. Вона не відчуває, як тисне земля. Юнак майже одночасно з некромантом дивиться в прірву. Розкол мерехтить в темряві. Там усе легке й блаженно ніяке, а тут – думки уриває кашель. Пальці стискають талію дружини.

    «Ти стрибала у прірву. Я бачу сліди потойбіччя на вас обох. – некромант не бажає перебувати, тому говорить подумки. – Гадаю, медіумко, тобі вистачить клепки зрозуміти, що він до тебе не верне.»

    Енергія слабне. Каді супиться й розриває коло, доки палиці зовсім не зотліли. Прірва чіпляє і її увагу. Так, легше залишитись в спокої, заморозити себе на віки вічні, позбавити болю й страждань. Пальці ніг дубнуть від холоду в легких кросівках, бо вона неспроможна зазирнути додому й забрати речі

    Може стрибнути прямо зараз?

    Руки міцно обхоплюють талію. Гаряче дихання пробивається крізь розпущене волосся. Каді відкидає голову на плече чоловіка. Алвар цілує у скроню.

    Після смерті втрачається тілесність, разом з нею і справжність. Чи дійсно це так важливо? Це просто перевірити.

    - Те, що він сказав, брехня. Принаймні щодо мене. Я повернусь. Віриш?

    Каді зіщулюється й обертається до чоловіка. Його проймає божественне сяйво.

    - Говорити можна і з того світу. Слова штучні й нещирі. - Холодні пальці нишпорять під светром. - Батько теж обіцяв завжди бути поруч, тому краще роби щось, Алваре. І ніколи не обіцяй.

    Юнак розстібає куртку дівчини й стискає груди. Каді не носить бюстгалтерів, і Алвар ще першого дня запримітив, що колись з цього матиме користь. Спочатку пестять одне одного очима й руками, потім цілуються. Алвар забирає ініціативу. Спиртне не туманить розуму, тому рухається чітко й рвучко. Укладає Каді на розстелене пальто. Камінці довкруж бринять. Чи можна кохатися там, де викликали духів? В книзі написано «нізащо», але начхати.

    - Трясця, яка ти… Дідько.

    Алвар спускає штани, як би це важко не було, тримаючи рівновагу однією рукою. Презервативи, що він тягає в гаманці понад місяць, таки знадобилися. Пальці не слухаються, тому вдягає Каді. Так вправно, наче робила це сотні разів, але це не має значення. Обоє неголені, замерзлі й розжарені. Входить. Каді пискає, а потім ще раз, коли пришвидшується. Груди хитаються під худі. Алвар зосереджується на процесі й намагається охопити поглядом всю її, щоб не кінчити надто швидко.

    - Ти прекрасний. - піднімається на ліктях і цілує.

    Швидше-швидше. Каді не хочеться перебирати ініціативу. Дівчина проводить пальцями по спині згори вниз, хапає за сідницю. Очі чіпляються за напружену шию, здуті вени на скронях, підібгані губи й голену голову. Дивної зачіски, що викликала нездорові фантазії у більшості «Синього сяйва» більше немає, як і її відрази до дивацтва Алвара. Каді відключається від процесу, лише механічно відчуваючи ривки. Кашель, слабкість, запалі очі, надмірно вигострена статура. На біса потрібна магія, якщо вона не може впоратися з всюдисущими метастазами?! Болісно думати. До очей підступають сльози.

    Все тіло віддається екстазу й, немов відкрита рана, жадає позбавитися зайвої рідини. Кінчивши, Алвар сіпається ще кілька разів всередині, потім знесилено навалюється на Каді, відкашлюючись вбік. В темряві не видно, але це те саме криваве мокротиння – і чоловік загрібає його опалим листям. Дружина обхоплює його обома руками й маніакально притискає до себе, тремтячи від ридань. Добре, якщо Алвар сприйме все на холод, бо пояснити викид емоцій Каді аж ніяк не вдасться.

    Ще хвилина, і він випростується з хватки. Каді обтирає очі й буркоче: «В кінці можна і м’якше було». Час збиратися.

    Презерватив складають в серветки й викидають на парковці. Пальто все в листі, але це додає шарму. Від холоду рятуються чаєм з термоса і обігрівом в машині. Кружляють містом. Алвар знов намагається розтягнути час. Каді робить вигляд, що не знає короткого шляху.

    Зрештою дорога повертає їх додому. У дворі Алвар перехоплює руку дружини й цілує.

    - Здається, я пропустив це сьогодні. – невимушено всміхається, знецінюючи все, що між ними відбулося.

    У вітальні горить світло. Каді зиркає на вікна, тоді дріботить до входу. Все як зазвичай, аби не пальто з перламутрового кашеміру. Секунда на розуміння.

    - Робін?! – кидається вперед, зашпортуючись на порозі. Алвар не встигає зачинити вхідні двері, а з вітальні вже лунає: - Гадина! Мерзотник! Спалю!

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.