Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Богиня відчуває катарсис

    Від «Явись» уже тріщало в скронях. Алвар сидів на пеньку й дивився у прірву, доки дружина билась в екстазі на траві. Ні в оранжереї, ні вдома не було достатньо енергії, щоб ширяти потойбіччям, тому вирішили спробувати тут.

    Готуючись, Каді перечитала половину книжкових полиць і визначила, що всі вони з поміткою «Не спрацює». Самовтілюване пророцтво! Обпалений дух торкався її холодними пальцями й тікав, не виходячи на контакт. З нудьги Алвар розглядав сонний мурашник, човгав носаком опале листя й стрибав у прірву. На Каді не дивився, бо чого він там не бачив?

    - Ходімо, ми витрачаємо час. – пробуркотів, коли дівчина прийшла до тями віддихатись.

    - В книзі сказано..

    - Забудь.

    - Чому це?

    - Книгу написав якийсь чоловік. – Алвар зіштовхнувся з невдоволеним поглядом дружини. – Жінка. Байдуже. Цей хтось придумав такий спосіб закляття. В інших книгах я знайду ще 5. Розумієш? Способів безліч, тож просто зроби по-своєму!

    - Я не можу!

    - Коли ти стала боягузкою? – Алвар пхинькнув, пригадуючи спільний стрибок і Бал Богів.

    - Трясця, а як не боятися?! Я не довіряю собі. Щось піде не так і мені кінець.

    - Роби за чуттям: в цьому суть магії. Надто правильні платять за інструкції життям.

    Каді сопе й ховає обличчя між колін. Плечі починають труситися – поганий знак. Алвар вчасно згадує про смерть її батька від кривого заклинання і йде втішати. Стає на коліна, гладить кучері. Промовляє м’яко, як тільки вміє:

    - Ти вже робила це з Розі й іншими. Що це за «Увійди в мене»? Так духів не підселяють, щоб ти знала.

    - А звідки ти?.. – більше шморгання, ніж звуків.

    - Проходив повз, хтось переказав. Я не можу знати за твого батька, але у тебе все вийде. Поглянь на мене. – Каді звела заплакані очі. Чоловік ніжно погладив її щоку й розтягнуто додав: - Моя дівчинка.

    Від поштовху Алвар покотився на землю. З обличчя Каді щез увесь смуток, залишивши по собі збентеження.

    - Оце уже точно зайве. – встала і демонстративно обтерла щоку. – Але ти правий. Я зараз.

    Алвар знов пересів на пеньок і спостерігав за метаннями дружини. Каді нагребла хмизу і створила з нього низький частокіл у формі кола. Кинула всередину кілька розряджених камінців і довго обирала на якій відстані зупинитись самій.

    - Мені здається, він захоче затягти мене вниз. Ти не міг би мене тримати?

    «Знов?», «Так, дуже хотів.», «А за що тебе тримати?», «Зіндер мене вб’є.» - щось таке Алвар одномоментно подумав і це відобразилось у його погляді. Потім зібрався й з холодним виразом обличчя обійняв Каді ззаду. «Яка вона м’яка. Це приємно.» - думки настільки прозорі й близькі, що дівчина їх почула, але не звернула увагу. Зараз головне витягти з нори паскудь. Каді затримала дихання й сконцентрувала всю енергію в долоні. Що як не просити, а просто смикнути істоту сюди? Агонія, страждання, але ж і він їй до біса нервів потріпав.

    - А-ну йди сюди! – Каді махнула рукою й спрямувала всю себе в коло.

    Частокіл спалахнув. За стіною диму й вогню заволала істота, що по мірі охолодження олюднювалась. Палене м’ясо знов наростало на кістки, налипала шкіра, відростало волосся. Алвар міцно обхопив дружину. Це лайно страшніше, за мерців, з якими доводиться мати справу йому.

    - Су-ка! – волала тінь у колі. Олюднення зупинилось напівдорозі, бо суб’єкт був некромантом третього ступеня і встиг дещо загнити за життя.

    - Замовкни. Голова болить. – притишила полум’я, все ще тримаючи напругу довкола істоти. – Мене звати Каді. Я шукаю поради для друга – Алвара. Він готується стати на перший рівень. Розкажи, як ти повернувся з того світу?

    - Ти мене викликала, дурепо! – некромант невдоволено роззирнувся. Горішній світ давив усіма способами, особливо нескінченним болем.

    - Я про інше. Ти дійшов третього рівня, значить не раз бував у Смерті. Як вона тебе випустила?

    - Ви дійсно настільки недалекі?- некромант заскреготав зубами: забув як сміятися. – Ми слуги Смерті. Нас викидають робити доручення, а потім, як прийде час, дозволяють спуститися вниз. Благаю, пусти!

    - Дозволяють? Що це значить?

    Алвар закивав, а Каді все невтямки. Дівчина не відчуває, як тисне земля. Юнак майже одночасно з некромантом глянув у прірву, досі відчуваючи пальцями талію дружини. Вночі розкол мерехтів. Там усе легке й блаженно ніяке, а тут... Думки урвав кашель.

    - Ти стрибала у прірву. Я бачу сліди потойбіччя на вас обох. – некромант втомився перебувати, тому говорив подумки. – Гадаю, медіумко, тобі вистачить клепки зрозуміти, що він до тебе не верне.

    Енергія заслабла. Каді насупилась і вимушено розірвала коло, доки зовсім не зотліли встромлені палиці. Прірва заполонила і її увагу. Так, легше залишитись в спокої, заморозити себе на віки вічні, позбавити болю й страждань.

    Може стрибнути прямо зараз?

    Руки міцно обхоплювали талію. Гаряче дихання пробивалось крізь розпущене волосся. Пальці ніг задубли від холоду в легких кросівках, бо вона неспроможна зазирнути додому й забрати речі. Каді відкинула голову на плече чоловіка. Алвар поцілував у скроню.

    Після смерті втрачається тільки тілесність, разом з нею і справжність. Чи дійсно це так важливо? Це просто перевірити.

    - Те, що він сказав, брехня. Принаймні щодо мене. Я повернусь. Віриш?

    Каді зіщулилась і обернулась до чоловіка. Його пройняло божественним сяйвом.

    - Говорити можна і з того світу. Слова штучні й нещирі. - Холодні пальці занишпорили під светром. - Батько теж обіцяв завжди бути поруч, тому краще роби щось, Алваре. І ніколи не обіцяй.

    Юнак розстебнув куртку дівчини й стиснув груди. Каді не носила бюстгалтерів, і Алвар ще першого дня подумав, що колись з цього матиме користь. Спочатку пестили одне одного очима й руками, потім поцілувались. Алвар забрав ініціативу. Спиртне не туманило розуму, тому рухався чітко й рвучко. Уклав Каді на своє розстелене пальто. Камінці довкруж ледве завібрували. Чи можна кохатися там, де викликали духів? В книзі написано «нізащо», але начхати.

    - Трясця, яка ти… Дідько.

    Алвар спустив штани, як би це важко не було, тримаючи рівновагу однією рукою. Презервативи, що він тягав в гаманці понад місяць, таки знадобилися. Пальці не слухалися, тому вдягала Каді. Так вправно, наче робила це сотні разів, але на це теж начхати. Обоє неголені, замерзлі й розжарені. Увійшов. Каді пискнула, а потім ще раз, коли пришвидшився. Груди хилитались під худі. Алвар зосередився на процесі й намагався охопити поглядом всю її, щоб не кінчити надто швидко.

    - Ти прекрасний.

    Каді піднялась на ліктях і поцілувала чоловіка. Темп пришвидшувався і їй зовсім не хотілось перебирати ініціативу. Дівчина провела пальцями по спині, схопилась за сідницю. Очі чіплялись за напружений таз, здуті вени на скронях, підібгані губи й голену голову. Дивної зачіски, що викликала нездорові фантазії у більшості «Синього сяйва» більше немає, як і її відрази до дивацтва Алвара. Каді відключилась від процесу, лише механічно відчуваючи ривки. Болісно думала про чоловіка: кашель, слабкість, запалі очі, надмірно вигострену статуру. На біса потрібна магія, якщо вона не може впоратися з тривіальними метастазами?! До очей підступили сльози. Все тіло віддавалось екстазу й, немов відкрита рана, жадало позбавитися зайвої рідини.

    Кінчивши, Алвар сіпнувся ще кілька разів всередині, потім знесилено навалився на Каді, відкашлюючись вбік. Це було те саме криваве мокротиння, що йому довелось загребти опалим листям, хоч в темряві мало що видно. Дружина обхопила його обома руками й маніакально притиснула до себе, тремтячи від ридань. Добре, якщо Алвар сприйме все на холод, бо пояснити викид емоцій Каді аж ніяк не могла.

    Ще хвилина, і юнак випростався. Каді обтерла очі й буркнула: «В кінці можна і м’якше було». Час збиратися.

    Презерватив склали в серветки й викинули на парковці. Пальто все в листі, але це додає шарму. Від холоду рятувались чаєм з термоса і обігрівом в машині. Кружляли містом. Алвар знов намагався розтягнути час. Каді робила вигляд, що не знає короткого шляху.

    Зрештою дорога повернула їх додому. У дворі Алвар перехопив руку дружини й поцілував.

    - Здається, я пропустив це сьогодні. – він невимушено всміхнувся, знецінюючи все, що між ними відбулося.

    У вітальні горіло світло. Каді подріботіла до входу й рипнула дверима. Все як зазвичай, аби не пальто з перламутрового кашеміру.

    - Робін?! – рвонула вперед, зашпортуючись на порозі. Алвар не встиг зачинити вхідні двері, а з вітальні вже лунало: - Гадина! Що ти накоїв?! Мерзотник! Я тебе спалю!

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.