Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Богиня розплутує вузол

    Ніч у заміському будинку з привидами геть інакша від усього, що Каді коли-небудь переживала. Посеред ночі з горища лине сміх і гупання, що не зникає до ранку. Алвар пояснює, що там сер Сіаран і вони б теж могли непомітно розважитися. Ні, дякую.

    На ранок Каді перестає лічити скільки всього чула й про кого розповідав Алвар. Об 11 усвідомлює, що некромант давно пішов, а голос з поясненнями залишився. Час знов втрачає значення, а в кріслі з’являється чоловік у костюмі трійці з моноклем та палицею. Зазвичай привиди не мають фізичної форми, однак цей перекладає її речі на друге крісло, щоб бути в кутку.

    - Доброго ранку, панянко. – він киває й обтирає закручені вуса. – Як я виглядаю?

    - Добре, як для... – Каді шаріється із продовженням.

    - Пробачте, їв перед смертю варення, і мені все здається, що заляпався. Я Сіран.

    - Засновник цього всього? – вражено обводить поглядом облуплені стіни.

    - Ні, - регоче, прикриваючи рот долонею. – Мене назвали на його честь, однак, мушу визнати, пропущена «А» мала неабияке значення в підприємницькій діяльності діда. Я вдався в нього охотою до жінок, тож одного ранку мене застрелили за сніданком. До слова, саме в цьому кріслі. – Сіран знов обтирає вуса і похапливо додає: - Я слідкую за модою: знаю, зараз зовсім інакше ставлення до жінок. Словом, я мав понад сторіччя подумати над своєю поведінкою.

    - Ясно.

    Каді натягнуто всміхається, сідаючи в ліжку. Після ще кількох подробиць вона збирає речі й скорчує винувату гримасу:

    - З вами дуже приємно, однак я б хотіла перевдягтися й відшукати Алвара.

    - Він з матір’ю на кухні: про тебе пліткують. Ну треба ж: донька вартового. Я й подумав одразу, що в батька вдалася.

    - Вартового? Що мається?..

    Сіран розчиняється в повітрі, підморгнувши наостанок. Каді ще хвилину стоїть на місці, потім похапцем змінює одяг і зазирає до блокнота:

    «Є секрети, які Маленькій богині знати не потрібно. Вона довіряє часу і просто чекає, коли карткова комбінація складеться сама по собі. Богиня Життя-Смерті-Життя знає, що несе відповідальність тільки за свій світ, тому й займається ним кожну мить невизначеності. Чужі ж світи вона приймає в міру того, як вони розкриваються перед нею.»

    - Ти не допомагаєш. – сичить до паперу, пхає записник глибше в рюкзак і виходить в коридор.

    Східці рипучі, однак згори нічого не чути. Роззувається і ступає на холодну поверхню: у неї своє правило – таємниці небезпечні, тож вона мусить все розвідати, аби бути готовою. Голоси дійсно з кухні. Гвіневра довго бубонить пониженим нечутним голосом, потім вибухає Алвар:

    - Та мамо, я бачив його! Він сам представив себе.

    Каді спускається ще на сходинку, але відповіді не чути.

    - Виконаю. Не можу не виконати.

    Ще нижче на дві сходинки.

    - Найстрашніше позаду, синку. – Гвіневра говорить, наче заколисує Алварову лють. – Дарма ти Каді не дозволиш допомогти. Так-так, знати їй не все треба, але ж це діло зробило б ваш союз вічним.

    - Не хочу я вічності, ма. - грюкає стілець. Каді завмирає на пів кроці, навіть дихати забула. – Я ж найгіршого не сказав… Там добре. Правда. І я назад хочу. Зроблю все, що сказав він, тільки щоб через ворота пропустив, розумієш?

    - Замовкни! – голос холодний і пекучий водночас. - Пси тебе не лякають?! Смертю зганьбишся, як твій кузен.

    - А як би ти хотіла: щоб я застряг в цьому домі на вічність? Щоб трахав Каді на горищі щоночі?..

    Ступає на останню, рипучу. З кухні в ту ж мить долинає солодке:

    - Каді, доброго ранку! Давно прокинулась? – Гвіневра випливає до коридору в сукні, відмінній від минулої тільки срібними запонками. Певно, сьогодні вона не налаштована працювати в саду, а вони так і не поглянули вчора. Жінка зиркає на чоботи в руках медіумки.

    - Добрий, вже день. Я заспалась.

    Обійми липкі, мов реп’ях. Каді на мить думає, що задихнеться. Алвар не виходить вітатися: вдає, що зосереджено їсть. Медіумка теж отримує порцію й заспокоює шлунок під бадьору пісеньку. Думки тягучі, як картопляне пюре в тарілці. Батько вартовий Смерті? Нісенітниця, хай яким вправним чорним чаклуном він не був.

    «Маю подарунок для тебе.» - лунає в думках. Каді зиркає через стіл на Алвара. Нічого не каже, просто вирячує блакитні очиці, підведені заспаними колами. – «Їж швидше, а то передумаю від нудьги.» Киває і вповільнюється.

    На горище дерев’яними сходами з третього поверху. Алвар усвідомлює всю безглуздість нарікань і плентається в загальмованому темпі подруги. Дорогою медіумка питає про Сірана й отримує вичерпну відповідь: «Аби ти попросила назвати трьох найгірших чоловіків моєї родини, він би посунув засновника».

    Найпотужніший ліхтарик не може цілком пробити темряви. Пакунки, сувої, саквояжі й скрині – Гвіневра, як притомна домоправителька, ніколи нічого не викидає. Алвар вказує Каді на килимок і дістає з надр оксамитовий мішечок. Щойно дівчина вмощується, він висипає на долівку усі сховані брязкальця. Медіумка зойкає, не в змозі навіть охопити всього поглядом. Персні, сережки, медальйони, браслети, що колись належали жінкам роду Стума, були безпідставно запропоновані їй, та ще й в такому вульгарному вигляді.

    - Я в цьому не тямлю, тож краще сама вибери все, що здається корисним чи привабливим. Вважай це моїм посмертним дарунком.

    - Міг би обійтися пончиками. – Каді досі заворожено витріщається на скарби.

    - І це все? – Алвар швидко розуміє, що так. – Сподіваюсь, тут немає нічого, що перетворило б мене на віслюка.

    Юнак цілує колишню в тім’я, запалює каганець і йде з ліхтариком в інший край горища. Каді ще кілька хвилин не наважується торкнутися. Один з перснів аж вібрує від енергії, вартуючи десятка її власних, в той час, як інший не має користі, дарма що з діамантом. Усі поплямовані часом, деякі ще й темрявою. Сережок Каді не любить, а один браслет приглянувся, хоч і мав надто урочистий вигляд. Забирає в колекцію і два кулони – з триєдиною богинею та з псом, охоронцем межі світів.

    Алвар собі знаходить кілька книг та маленький черепок птаха. Колишній втратив цінність, коли відвалився дзьоб. Вішає на шворку й радіє, мов дитина, доки Гвіневра не наказує зняти. Все ж некромантія в її розумінні не надто краща за вуду.

    По обіді з’являється Ліан. Хотів було кинутися в кабінет, однак згадує, що має відвезти гостей на перон.

    - Ну швидше давайте збирайтесь. Чи що ви думаєте: щоразу потяг на 7 хвилин запізнюватиметься?

    Насамкінець Алвар перетворюється на малу копію Ліана: різкий, похапливий і байдужий. Доки зносить речі, Каді повільно переминається на подвір’ї, підмічаючи як крижана поверхня тріщить і нога провалюється в пухкий шар снігу. В очах Алвара вона теж розчиняється в передмісті. Дві однакові жіночі постаті і байдуже, що по-різному вбрані..

    Коли Ліан забігає в автівку, Гвіневра оживає. Підбігає до сина й втоплює його в любові. По тому настає черга Каді, але тепер їй не треба пересвідчуватися в живості. Медіумка сама ініціює обійми й шепоче:

    - Я знаю відповідь на ваше питання. – відсторонюється і дивиться в очі – сизі, майже прозорі. – Чому Алвар.

    Реакція відсутня. Гвіневра дивиться суворо, однак наче не на неї саму, а на усе, що Каді з себе представляє. Ліан надовго затискає гудок. Батько з сином уже встигли вигріти собі місця всередині, тож і їй пора.

    - Гадаю, я з мертвими краще за живих ладнаю.

    Кидає й біжить в авто, доки не підхопила заразний холод Гвіневри.

    Як від’їжджають, Алвар дивиться в протилежне вікно, а Каді знов оглядає дім і пригадує слово «Честь». Жінка в самій сукенці стоїть перед розбитим домом й посміхається їй вслід, наче почула щось заспокійливо-приємне.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.