Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Богиня розплутує вузол

    Ніч у заміському будинку з привидами геть інакша від усього, що Каді коли-небудь переживала. Посеред ночі з горища долинули сміх і гупання, що не зникали до ранку. Алвар повідомив, що там сер Сіаран і вони б теж могли непомітно розважитися. Відмовила.

    На ранок вже й перестала лічити скільки всього чула й про кого розповідав Алвар. Об 11 усвідомила, що хлопець давно пішов, а пояснювальний голос залишився. Час знов втратив значення, а в кріслі з’явився чоловік у костюмі трійці з моноклем та палицею. Зазвичай привиди не мають фізичної форми, однак цей переклав її речі на друге крісло. Чому самому туди не сісти?

    - Доброго ранку, панянко. – він кивнув й обтер закручені вуса. – Як я виглядаю?

    - Добре, як для... – Каді зашарілась із продовженням.

    - Пробачте, їв перед смертю варення, і мені все здається, що заляпався. Я Сіран.

    - Засновник цього всього? – вражено обвела поглядом облуплені стіни.

    - Ні, - зареготав, прикриваючи рот долонею. – Мене назвали на його честь, однак, мушу визнати, пропущена «А» мала неабияке значення в підприємницькій діяльності діда. Я вдався в нього охотою до жінок, тож одного ранку мене застрелили за сніданком. До слова, саме в цьому кріслі. – Сіран знов обтер вуса, похапливо додав: - Я слідкую за модою: знаю, зараз зовсім інакше ставлення до жінок. Словом, я мав понад сторіччя подумати над своєю поведінкою.

    - Ясно.

    Каді натягнуто всміхнулась, сідаючи в ліжку. Після ще кількох подробиць вона зібрала речі й скорчила винувату гримасу:

    - З вами дуже приємно, однак я б хотіла перевдягтися й відшукати Алвара.

    - Він з матір’ю на кухні: про тебе пліткують. Ну треба ж: донька вартового. Я й подумав одразу, що в батька вдалася.

    - Вартового? Що мається?..

    Сіран розчинився в повітрі, підморгнувши наостанок. Каді ще хвилину стояла на місці, потім похапцем змінила одяг і зазирнула до блокнота:

    «Є секрети, які Маленькій богині знати не потрібно. Вона довіряє часу і просто чекає, коли карткова комбінація складеться сама по собі. Богиня Життя-Смерті-Життя знає, що несе відповідальність тільки за свій світ, тому й займається ним кожну мить невизначеності. Чужі ж світи вона приймає в міру того, як вони розкриваються перед нею.»

    - Ти не допомагаєш. – просичала крізь зуби, запхнула записник глибше в рюкзак і вийшла в коридор.

    Східці рипучі, однак згори нічого не чути. Роззулась і ступила на холодну поверхню: у неї своє правило – якщо світ має секрети, треба про все дізнатися, щоб убезпечити себе. Голоси дійсно з кухні. Гвіневра довго бубонить пониженим нечутним голосом, потім вибухає Алвар:

    - Та мамо, я бачив його! Він сам представив себе.

    Каді спустилась ще на сходинку, але відповідь не розчула.

    - Виконаю. Не можу не виконати.

    Ще нижче на дві сходинки.

    - Найстрашніше позаду, синку. – Гвіневра говорила, наче заколисувала Алварову лють. – Дарма ти Каді не дозволиш допомогти. Так-так, знати їй не все треба, але ж це діло зробило б ваш союз вічним.

    - Не хочу я вічності, ма. - грюкнув стілець. Каді завмерла на пів кроці, навіть дихати забула. – Я ж найгіршого не сказав… Там добре. Правда. І я назад хочу. Зроблю все, що сказав її батько, тільки щоб через ворота пропустив, розумієш?

    - Замовкни! – голос холодний і пекучий водночас. - Пекельні пси тебе не лякають?! Смертю зганьбишся, як твій кузен.

    - А як би ти хотіла, щоб я застряг в цьому домі на вічність? Щоб трахав її на горищі щоночі?..

    Ступила на останню й рипнула. З кухні в ту ж мить долинуло солодке:

    - Каді, доброго ранку! Давно прокинулась? – Гвіневра випливла до коридору в сукні, відмінній від минулої тільки срібними запонками. Певно, сьогодні вона не налаштована працювати в саду.

    - Вже день. Я трохи заспалась.

    Обійми липкі, мов реп’ях. Каді на мить подумала, що задихнеться. Алвар не вийшов вітатися: вдав, що дуже зосереджено їсть. Вона теж отримала порцію й заспокоїла шлунок під бадьору пісеньку. Думки тягучі, як картопляне пюре в тарілці. Батько вартовий Смерті? Не може бути, хай яким вправним чорним чаклуном він не був.

    «Маю подарунок для тебе.» - пролунало в думках. Каді зиркнула через стіл на Алвара. Нічого не казала, просто вирячила блакитні очиці, підведені заспаними колами. – «Їж швидше, а то передумаю від нудьги.» Закивала і вповільнилась.

    На горище піднялися дерев’яними сходами з третього поверху. Алвар усвідомив всю безглуздість нарікань і плентався в загальмованому темпі дівчини. Дорогою медіумка спитала про Сірана й отримала вичерпну відповідь: «Аби ти попросила назвати трьох найгірших чоловіків моєї родини, він би посунув сера Сіарана».

    Найпотужніший ліхтарик не міг цілком пробити темряви. Пакунки, сувої, саквояжі й скрині – Гвіневра, як притомна домоправителька, ніколи нічого не викидала. Алвар вказав Каді на килимок і дістав з надр оксамитовий мішечок. Щойно дівчина вмостилась, він висипав на долівку усі сховані брязкальця. Медіумка зойкнула, не в змозі навіть охопити всього поглядом. Персні, сережки, медальйони, браслети, що колись належали жінкам роду, були безпідставно запропоновані їй, та ще й в такому вульгарному вигляді.

    - Я в цьому не тямлю, тож краще сама вибери все, що здається корисним чи привабливим. Вважай це моїм посмертним подарунком.

    - Міг би обійтися пончиками. – Каді досі заворожено витріщалась на скарби.

    - І це все? – Алвар швидко зрозумів, що так. – Сподіваюсь, тут немає нічого, що перетворило б мене на віслюка.

    Юнак поцілував колишню в тім’я, запалив каганець і пішов з ліхтариком в інший край горища. Каді ще кілька хвилин не наважувалась торкнутися. Один з перснів аж вібрував від енергії, вартуючи десятка її власних, в той час, як інший не мав користі, дарма що з діамантом. Усі поплямовані часом, деякі ще й темрявою. Сережок Каді не любила, а один браслет приглянувся, хоч і мав надто урочистий вигляд. Зібрала в колекцію і два кулони – з триєдиною богинею та з псом, охоронцем межі світів.

    Алвар собі знайшов кілька книг та маленький черепок птаха. Колишній втратив цінність, коли відвалився дзьоб. Повісив на шворку й радів мов дитина, доки Гвіневра не наказала зняти. Все ж некромантія в її розумінні не надто краща за вуду.

    По обіді з’явився Ліан. Хотів було кинутися в кабінет, однак згадав, що має відвезти гостей на перон.

    - Ну швидше давайте збирайтесь. Чи що ви думаєте: щоразу потяг на 7 хвилин запізнюватиметься? – так він відповів на нагадування Гвіневри пообідати разом.

    Насамкінець Алвар перетворився на малу копію Ліана: різкий, похапливий і байдужий. Доки зносив речі, Каді повільно переминалась на подвір’ї, підмічаючи як крижана поверхня тріщить і нога провалюється в пухкий шар снігу. В очах Алвара вона теж розчинилась в передмісті, як і його матір.

    Коли Ліан забіг в автівку, Гвіневра ожила. Підбігла до сина й втопила його в любові. По тому настала черга Каді, але тепер їй не треба було пересвідчуватися в живості. Медіумка сама зініціювала обійми й прошепотіла:

    - Я знаю відповідь на ваше питання. – відсторонилась і поглянула в очі. – Чому Алвар.

    Реакції не було. Гвіневра дивилась суворо, однак наче не на неї саму, а на усе, що Каді з себе представляла. Ліан надовго затиснув гудок. Батько з сином уже встигли вигріти собі місця всередині, тож і їй пора.

    - Гадаю, я з мертвими краще за живих ладнаю.

    Кинула й побігла в авто, доки не підхопила заразний холод Гвіневри.

    Як від’їжджали, Алвар дивився в протилежне вікно, а Каді знов оглянула дім і пригадала слово «Честь». Жінка в самій сукенці стояла перед розбитим домом й посміхалася їй вслід, наче почула щось заспокійливо-приємне.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.