Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Бог прагне спокою

    «Маленькій богині дозволено мати слабкості, дивацтва й мінливий настрій. Чи була б вона богинею без цього всього? І так, і ні, адже завдяки дрібницям ми впізнаємо її в натовпі та розповідях вражених очевидців.»

    Алвар пригальмовує біля Вузької вулиці. Ні світлофорів, ні зебр, що могли б вповільнити рух. Руки заклякаєть на кермі, доки думки тягнуть його вниз. Вічний спокій. Безболісність і безлюдність. Згадує мерехтіння дядька й видушений впізнаваний регіт. Нагорі годі й уявити як там добре. Доки не помреш, пустка здається чимось нудотно-страшним.

    Некромант повертає голову до вулички з торгашами. Щойно помічає жмут пшеничних кучерів, вдавлює газ. Машини сигналять – і жінка з метровим бюстом, що звішувалась з віконця разом із підносом перстнів, витягує черепашачу шию. Винуватиця затору тільки навшпиньки стає, щоб розсип прикрас не вислизнув з-під носа.

    Алвар дає собі ляпаса й завертає за ріг. Ще за кілька поворотів глушить двигун обабіч перехрестя Трояндової та Похмурої. Ще кілька секунд скривлено дивиться на зміну вивіски, потім з рівним лицем підходить до робочих.

    - Похоронне бюро Мереля Тігріса. Це вже ввосьме за останній місяць.

    - Мерель закінчив свій шлях гідно, тому йому дозволено увійти в чертог.

    - І хто так вирішив?

    Хотче додати про безглуздість цього твердження, адже Смерть не гребує ніким. Це за життя бліда просить непомірно вищу плату, ніж дехто може винести. Алвар нічого не додає: на дверях бюро дзеленчить брязкальця.

    - Я.

    Зіндер в довгому плащі визирає на ґанок й шкіриться, не випускаючи з зубів люльку. Алвар напружується усім тілом, але завдання від Смерті не можна уникнути. Чим швидше розбереться, тим вільнішим стане.

    - Я увійду? – юнак штовхає вчителя плечем, переходячи в затемнене приміщення. – Імітуєш чертог?

    Вікна до підлоги заліплені міцною чорною плівкою. Меблі розставлені по кімнаті, але не припасовані до бетонних стін. Частина підлоги зірвана. Світло проривається через щілини плівки та з сусідньої кімнати. Зіндер прикриває другі двері, але Алвар помічає людей на колінах з молитовно з’єднаними руки.

    - Ти отримав, що хотів. – Зіндер витрушує попіл на стільницю. Там само покидає люльку. – Подобається?

    - Чому ти не попередив, що я хотітиму вниз? – Алвар спостерігає, як вчитель повільно розгортає цукерку, кладе до рота й смокче свистячо-щічним методом. – Я мав позбутися болю.

    - Хіба я не казав, що життя – це суцільний біль?

    - І як мені далі?

    - Мені байдуже, хлопче. – Зіндер тре рукавом запилене дзеркало й оглядає комірець сорочки. Останнім часом на шиї посилилося зараження. Доки не сформується дірка, гній витікатиме на сорочку. – Сам шукай шлях. І скоріше виконай доручення Смерті.

    - Якщо я не хочу робити… Що буде?

    - Пошле за тобою людські вогні – тоді ти точно подумаєш, що краще б здох. – Зіндер тре пошрамовану щелепу й хапається за ручку дверей. – Мене чекає паства. Гукни з вулиці Касселя та Йохана і йди собі.

    Скрип закінчує розмову. Алвар стає перед дзеркалом й глибоко вдихає, мало впізнаючи чоловіка з відображення. Не те щоб щетина та відрослий сантиметр волосся щось вирішували. Справа в погляді й цілісному відчутті мертвості.

    Дзвоники. Чоловіки входять до зали зі старою вивіскою й затикають її в куток за шафу.

    - Дружина ходить до медіумки: з матір’ю про минуле говорить. Я би вже скоріш до тої карги спустився й спитав за всі людські чвари! – чоловік розмахує кулаком в просторі.

    - Медіуми ще ті шарлатани…

    - Дарла спершу так і подумала: надто молоде дівчисько. Перснями тільки й схожа на медіума.

    Чоловіки спиняються біля дверей. Алвара наче й не помічають.

    - Для медіумства сила велика потрібна. Хіба дівка може демона загнуздати?

    - Я не вірив, поки раз не побачив. Вона справді така дитинна, а очі – наче всю лють світу зібрали. – чоловік коситься на Алвара й стишується. – Я її до нас запросив. Щоб примирилась.

    - А вона?

    - Оскаженіла й мало мене не спалила. Отак-от.

    Алвар сопе, знов залишившись на самоті. Здається, світ довкола неї тільки й вертиться! Мружиться, рахує до десяти. Йому би спокою. Вічного спокою.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.