Майбутнє відбувається сьогодні

Меланка бігла коридорами, ретельно оминаючи галасливі компанії та викладачів. Проте, доволі широкі сходи здалися їй занадто вузькими, адже більшість студентів саме поверталися до кімнат відпочинку.

Стратегія уникнення остаточно втратила свій сенс, коли Меланка наштовхнулася на трьох старшокурсниць.

— Дикограй! — гукнула її Марічка Звернигора. — А я весь вечір тебе шукаю.

Меланка застигла на верхній сходинці й спробувала вгадати причину такої наполегливості. Та єдине, щодо чого вона відчула занепокоєння, — вчорашня відсутність їхнього курсу в кімнатах.

— Ти ж добре тямиш в артефакториці? — запитала, наблизившись.

Меланка кліпнула.

— Гм. Непогано, — хрипко протягла вона, коли Звернигора вичікувально зазирнула в її зблідле обличчя.

— Приходь завтра опівдні до бібліотеки. Хочу взяти тебе у свій проєкт з просторових чарів.

Меланка непевно кивнула і хотіла щось додати, та Марічка трохи розсіяно всміхнулася їй і продовжила перерваний шлях у протилежному напрямку.

Дикограй же спустилася сходами, дивом нікого не зіштовхнувши. Від гучності розмов і тупотіння ніг багатьох студентів сконцентруватися на думці ніяк не вдавалося, проте мить тиші настала майже одразу, за першим вигином коридору.

— Ти теж спізнилася? — обернувся до неї Марко. — Самійло в бібліотеці засидівся. Це, навіть, не дивує.

— Наскільки мені відомо, — вишкірилась Меланка й увійшла до тунелю слідом за трьома хлопцями, — ви всі маєте непогані оцінки.

— Та ж не таку жагу бібліотечних пошуків, — реготнув Левко звідкілясь із глибини тунелю.

Щойно вони вийшли на тьмяне світло першої кімнати, знервований Макс метнувся до брата. Хоч спинився він майже одразу, однак вираз занепокоєння змінився на не менш красномовне полегшення. Зрештою, коли зрозумів, що всі на нього дивляться, запитав:

— З вами все добре? Ми вже подумали, що вчителі чатують в коридорах. Чи ви втрапили в халепу.

— Я проспала, — чесно зізналася Меланка й вмостилася в своє вчорашнє крісло, аби нарешті віддихатись.

Самійло зиркнув на неї майже розчаровано і поклав на стіл товсту книгу.

— Отже, шафку ми сьогодні не перевірятимемо, — констатував він. — Сам я з цим не разберуся.

Дикограй кивнула і переглянула анотацію книги.

— Що за шафка? — подав голос Дмитро.

Кілька хвилин обговорювали таємничий артефакт. Чомусь всі вирішили, що за її зачиненими дверцятами повинно зберігатися щось безперечно корисне. Хоч і з насмішками над цією певністю, але від ідеї не відмовились.

— Як ми плануємо змінити власне майбутнє, якщо навіть не знаємо всього шляху? — подала голос Раїса.

Питання глухо відбилося від стін тунелю, але пригнічену тишу розітнув коментар Макса:

— Це поки що, — а спіймавши зацікавлені погляди, пояснив: — Наші неспогади, здебільшого, переплітаються. Отже, ми можемо вибудовувати хід подій саме з них.

— А ті події, про які невідомо? — сумно прошепотів Павло.

— Думаю, медальйон не лежатиме без діла, — гмикнув Дмитро. — Хоч і не варто з цим поспішати.

— Обговоримо найближчі плани? — запропонувала Мальва.

— Ми вже про це думали, — Орест виклав на стіл копію свого академічного плану. — Вважаю, нам варто протистояти цій нісенітниці.

Його очі зблиснули.

— Розклад занять? — розсміявся Павло.

Та коли всі схилили голови над аркушем цупкого паперу, побачили обведену в рамку тезу:

"Тестово підтверджені здібності студента".

— Що ти маєш на увазі? — зацікавився Самійло.

— Найлегше буде пояснити на перевертнях, — Северин різко перейшов на діловий тон. — Представники трьох родів — Перекидайло, Дикограй та Мінливець — мають вроджену здібність до перевертництва. Тобто, можете перетворюватись на будь-якого звіра чи птаха (і не тільки), якщо докладете до навчання мінімальних зусиль.

— Так, — підтвердила Меланка. — Всі, окрім мене.

— Але інші вроджені маги, такі як я, — продовжив Орест, — також здатні опанувати перевертництво. З великими зусиллями, не завжди вдало і виключно в єдину тварину, та все ж... А в Академії цей шанс ігнорується.

— Заздрісно? — вишкірився Дмитро.

Орест зиркнув на нього і визнав:

— Авжеж.

— То твоя ідея — у перехресному вивченні магії всіх наших родів? — поцікавився Максиміліан.

Орест обмежився легким кивком перш, ніж перевів тему на очевиднішу проблему:

— Думаю, що ви помічали, що цілі галузі магічної науки залишаються недоступними для багатьох із нас. І така таємничість має наслідком не лише відсутність потрібних знань і навичок.

— Але і значну упередженість до невідомого, — додала Орися.

Раїса на це фиркнула, наче сердита кицька, але прокоментувала слова Читенко Мальва:

— Про твою менталістику відомо вдосталь, аби сформувати відповідне ставлення, — зверхньо прозвучав її голос.

Брови Орисі здивовано вигнулись, але від заперечень вона утрималась.

Натомість Северин гмикнув:

— Яскравий приклад поверхневості суджень. Тобі вже доводилось чути мої аргументи.

— Невже ти вважаєш доречним опанування не своїх здібностей? — поцікавився Павло.

— Не зовсім, — хитнув головою Орест. — На Орисиному рівні менталістику не опанувати. Але дізнатися більше, щоб зрозуміти саму суть цієї науки, буде доречно.

Коротку тишу перервало намагання Самійла витягти з сумки товстий зошит. Нарешті він розгорнув потрібну сторінку і продемонстрував заплутану схему, на яку витратив майже всю минулу ніч.

— Я теж про це думав, — повідомив молодший Мінливець.

Перезирнувшись між собою, всі схилилися над переліком корисних знань, переплетених у дивній послідовності. Цікавість взяла гору над скепсисом, і наступної хвилини всі вже ділилися власними думками щодо плану навчання, літератури та першості у вивченні нового.

З останнім досягти згоди так і не вдалося. Найменш задоволеними виявилися Прісь та Перебийніс, адже їхній власний перелік дисциплін зріс до таких масштабів, що здавалося, на сон та їжу сподіватися марно.

— Вихідні залишимо в спокої, — заявила Мальва голосно. — Нам ще домашні завдання виконувати.

Дмитро з Максом розсміялися, проте кивнули на знак згоди, адже нікому не хотілося натрапити на покарання.

— Оскільки ми вже все з'ясували, — додав Марко, — а йти до кімнат уже пізно, маємо нагальнішу справу.

Він дражливо вишкірився й клацнув пальцями.

Здійнявся невеличкий вихор, що ніби хвилями йшов від самого Марка і ретельно здмухував пилюку зі всіх поверхонь. Здолайвітер чхнув, коли здійнята хмара пилу зависла в повітрі й почала повільно осідати на стіл і голови таємного гурту.

Максиміліан розреготався, час-від-часу і собі чхаючи. Левко роздратовано турнув друга:

— От нащо було хизуватися? — скривився він та зняв зі своєї сумки павука. — Ну от. Налякав нещасну комаху.

Тепер сміялися вже всі.

Коли ж волосся й одяг вдалося більш-менш очистити від бруду, кожен заходився наводити лад у занедбаній чарівній оселі. Розгрібати меблі поки не стали, але магічним чином зникали з них усілякий непотріб, де-не-де укріпили стіни й неочікувано знайшли єдине на три кімнати вікно.

— Ні, — заперечив Дмитро. — Це лише нора між корінням. Через неї майже нічого не видно.

— Але добре, що ми її знайшли, — зазначив Орест. — Нас можуть почути.

— Треба перевірити, — Максиміліан негайно потягнув друга за собою. — Ми з Дмитром виліземо на пагорб, а ви гучно розмовляйте.

— Перевертні мають специфічний слух, — заперечила Меланка. — Особливо, звірами. Тож експеримент не матиме сенсу.

Хлопці похнюплено повернулися до гурту й продовжили згрібати зіпсовані запаси з найближчої полиці.

— Ви марно переймаєтесь, — подав голос Кіндрат. — Є безліч способів, як захистити тишу оселі.

Він мовчки накреслив невеличкий символ просто в самому тунелі вікна і пояснив свої дії іншим:

— Підручник з захисної магії за дев'ятий курс.

— Ми ж на восьмому, — озвучив загальну думку Павло.

Коли сміх усіх трохи вщух, Орися прокоментувала це так:

— Твої слова лише підтверджують недолугість укладеної програми.

— Звісно, — закотила очі Мальва, а Раїса додала:

— Методисти Магістрату неодмінно мали врахувати потреби нашого таємного товариства.

Читенко залишила їхні слова без уваги і доповнила у блокноті схему базовою програмою майбутніх курсів.

— Обговоримо неспогади? — запропонувала Меланка в надії відволікти подруг від суперечки з Орисею.

— Ні, — натомість заперечила дівчина.

Всі здивовано поглянули на Читенко, і в їхніх поглядах нерозуміння змішалося з підозрою. Лише друзі дивилися підбадьорливо, бо здогадувалися, чого їй вартує цей спокій.

— Всі наші надії базуються, здебільшого, на дослідженні неспогадів та тих рішень і вчинків, які їх спричинили, — спокійно зазначив Максиміліан. — Ми не можемо дозволити суттєві недомовки всередині спілки.

— Тобто, ви мене виженете, якщо я не виверну перед вами душу, — тихо констатувала Орися.

— Ні, — рішуче заперечив Орест. — Ніхто нікого не виганятиме. Макс мав на увазі, що є важливі деталі, обговорення яких не уникнути.

Мінливець кивнув на знак згоди зі словами Северина.

— Тоді запитуйте, — Читенко вмостились зручніше у своє високе крісло і завмерла в очікуванні.

— Коли саме відбулися події твого неспогаду? — перехопила ініціативу Дикограй, випереджаючи Мальву.

— Важко сказати, — повільно відповіла вона. — Я і сама не знаю. В тому, що ви називаєте неспогадом, я бачила свій спогад за інший рік. Саме ця подія і стала для мене фатальною.

— Яка подія? — продовжив розпитування Макс, бо Меланка мовчала.

Орися кілька секунд боролася з бажанням покинути все й вибігти позаочі, проте струсила головою і повела оповідь далі:

— Я брала участь у хитрій авантюрі Зоролия. Зі сторони все виглядало, як декілька розрізнених нападів на будинки незгодних, але все відбувалося одночасно, щоб позбавити шансу на взаємодопомогу. Мені невідомо, чим завершилися інші напади, проте план мав декілька суттєвих переваг.

Запала чергова тиша, яку обірвала сама Орися:

— Моїм завданням було оманою вивести з оточення кількох цінних спадкоємців. І мені вдалося, але... — вона затнулася і повільно перевела подих. — Я мала одразу ж утекти, але втрутитись у сутичку. Тоді мене захопили й звинуватили у використанні менталістики проти інших магів.

— І цей спогад ще не найгірший для тебе, — озвучив свої думки Орест, та Орися почула його похмурий голос.

— І так, і ні, — відповіла вона на незадане питання.

— Що ж може бути гіршим? — поцікавився Левко.

— Наслідки, — сумно скривила вона губи. — Металістів рідко вдається спіймати живцем. Тож мої здібності спробували дослідити. Думаю, аби спрямувати мій дар на власні цілі.

Орися гірко розсміялася, а спіймавши на собі очманілі погляди, пояснила в цілковитій тиші:

— Для успіху чогось подібного потрібна цілковита влада над об'єктом дослідження. Вони ж її не мали. Після ряду невдалих спроб підкорити собі когось із охоронців, мені залишилося єдине.

Орест коротко видихнув крізь зціплені зуби, й Орися зрозуміла, що він про все здогадався.

— Я знищила власні здібності й глибоко занурилась в останній живий спогад, переглядаючи його знову і знову.

27.01.2023