Майбутнє відбувається сьогодні

За лічені хвилини гурт підлітків розпався, і всі загомоніли одночасно.

Врешті до малої вітальні увійшли лише брати Мінливці, Орест із друзями, Меланка та Левко.

— Ви ж знаєте, що можете розраховувати на кожного з нас? — прощаючись сказав Дмитро й активував вир до власної оселі.

Мальва тримала його за руку.

Самійло запалив світло біля невеликої шафки з книгами, що їх мешканці будинку не донесли до бібліотеки, й приглядівся до корінців. Губи його беззвучно ворушилися, а погляд гостро вишукував потрібні слова.

— Щось маєш на противагу нашої халепи? — поцікавився Левко.

— Не зовсім, — стрепенувся він. — Шукаю збірку "Викриття таємного".

— Це ж розважальне читво. Щось на кшталт теорій змов, — гмикнув Макс і визирнув з вікна на ледве освітлений двір. — Не варте й витраченого часу.

— Не скажи, — заперечила Меланка. — Нам могло б допомогти викриття імовірних чи можливих методів Здолайвітра.

— Він досить непередбачуваний, аби застосувати не лише рідкісну магію, а й порушити власні закони.

Погляд Орисі став відверто злим, коли в пам'яті зринув спогад, однак думки про нову цікаву загадку захопили її значно швидше. А, щойно Самійло витяг з полиці доволі товсту книгу, її увага прикипіла до старої зашарпаної обкладинки. Северин гмикнув і запропонував використати переваги бібліотечного прокляття, тож Читенко приділила наступні чверть години читанню досить дивної, на перший погляд, книги.

— Це писав якийсь параноїк, — реготнула врешті.

— Цілком ймовірно, — підтримав Самійло. — Зокрема, я читав про одне його закляття...

Він не договорив і вирвав книгу з пальців Читенко, стрімко зашарудівши сторінками.

— Щось знайшов? — сунув йому носа через плече Макс.

— Майже. Перед зникненням він намагався знайти ключ до істинного закляття правди.

І Орест, і Меланка, і, особливо, Кіндрат перевели вражені погляди на книгу.

— Невже йому вдалося? — видихнула Меланка.

— Ніхто не знає.

— Якщо все так, і у Здолайвітра є те закляття — нам гаплик, — констатував Макс.

— Необов'язково, — протягла Орися, обхоплюючи власні плечі руками. — Я перевірю вдома.

— Не певен, що встигнеш.

Самійло похитав головою, але тієї ж миті погляд його просвітлішав, а на губах застигла хитра усмішка.

— Все просто: гостьовий вир, — здогадався Макс. — Повертайтеся завтра вранці з новинами чи без.

Всі троє одночасно кинули, а Орися вивільнила непримітний браслет.

Щойно Мінливці передали Северинові просту кулькову ручку, вона щезла і протягнула друзів крізь вир просто на ґанок власного дому. Гліба не було, тож трійко підлітків зустріла Орисина мати.

— Не чекала на тебе сьогодні, — здивувалась вона. — Знову втечеш до своєї кімнати?

— До бібліотеки, але так, — зізналася й коротко обійняла її. — Потрібно дещо з'ясувати, а час вже пізній.

— І це навчання ще не почалося, — гмикнула мати й провела гостей до знайомих дверей бібліотеки.

Часу не гаяли й притьмом кинулись до "Книги запитань" і "Книги відповідей". Проте сторінки Орися гортала повільно, майже не відчувала допитливих поглядів Ореста з Кіндратом і подумки глибоко занурювалась до давніх родичів.

Зрештою, Читенко почала сприймати ці дві книги, ніби справжнє листування з родичами. Такими, яких ніколи не знала, але відчувала їхню спорідненість з нею.

Та всі думки Орисі враз вичахли, коли її погляд натрапив на новий запис у "Книзі запитань":

"Здатність навчених відьом до менталістики".

— Почерк мого батька, — прошепотіла Читенко.

Відповідь мала лише одне речення і дозволила дихати спокійніше:

"Абсолютно відсутня".

Але Орест знайшов ці слова вартими занепокоєння.

— То Зоролий хоче розпорошити вашу здібність на інших прибічників. Погано.

— Але ж йому це не вдасться, — кивнула вбік книги Орися.

— Він і надалі намагатиметься, — похмуро додав Кіндрат. І тільки-но уяви, який хаос спричинила б, скажімо, моя здібність.

Всі троє синхронно зблідли, а Орися додала:

— Ваша правда. До того ж, знання цієї бібліотеки обмежені нашим родом. Гадаю у кожного є свої секрети. І такі книги.

— Батько тримає наділені магією примірники під забороною та чарами, — стенув плечима Кіндрат. — Каже, доки я цілком не опаную здібність...

— Я ж бібліотеки не бачив, — скривив губи Орест.

Він відвернувся, ніби хотів роздивитися щось на сусідньому стелажі. Та Орися знала, яке розчарування застигло тієї миті в очах друга.

— Не варто перейматися. В нас є доступ до величезної кількості унікальних книг, але і самі ми досягли досить багато, — визнала вона.

Перегорнула сторінку і наготувалася писати.

"Що відомо про істинне закляття правди?"

У "Книзі відповідей" почали швидко проступати літери тонкого і хвилястого почерку, ніби в того, хто пише, обмаль часу на відповідь, a невидимі руки тремтять. На сторінці з'явилися навіть декілька крапель розбризканого чорнила.

"Істинне закляття правди винайшов бовдур. І застосував його єдиний раз. Він почав вловлювати найменшу брехню і бачив галюцинації, що відкривали правду. Нарешті, він збожеволів, бо не зміг чари зняти, а люди навколо брехали".

"Як захиститися від впливів подібних заклять?"

"Говорити правду або мовчати", — написав той самий предок.

Проте, знизу з'явився інший обережний коментар. Єдина назва, яку майже тієї ж миті злісно закреслив перший з коментаторів.

— Вперше бачу, щоб предки сперечалися в книзі, — задумливо подивилась на друзів Орися. — Хтось розгледів назву?

— Так, — стрепенувся Орест і миттю записав і автора, і назву.

— Латиною? — брови Кіндрата поповзли вгору, коли Читенко видобула потрібну книгу і простягла її Пробудцеві.

Тим часом запропонувала обом запитати щось у книги особисто для себе.

Запитання від Ореста стосувалося цілительства у менталістиці. Тож він швидко отримав бажаний список тематичної літератури.

Кіндрат же спочатку тягнув час і намагався читати заплутану монографію майже двохсотлітньої давнини. І лише виокремивши потрібний ритуал з усіма хитрощами та перешкодами, звернув погляд до Читенко.

— Я страшуся власного запитання, — зізнався тихо. — Хоч і зрозумів своє бажання щойно вперше почув про ці дивовижні книги. Певно, ти це і сама знаєш.

— Можливо, — схилила вона голову в пошуках правильних слів.

— Не переймайся. Попроси розказати, що твої предки знають про моїх. Вони мали не раз перетинатися.

— Звісно, — вивела кілька слів на новому розвороті й почала спостерігати за тим, як сторінки "Книги відповідей" почали щедро повнитися фактами. Про відверту неприязнь між діяльними та рішучими Пробудцями та відлюдниками Читенками, про підступи та інтриги, про відстоювання спільних цілей та багаторічне протистояння. Про те, як останні представники родів гордовито встали обіруч хитрого Зоролия й ведуть своїх нащадків до погибелі.

— Отже, твої предки досить обізнані в сьогоденні, — зазначив Орест зацікавлено. — Цікаво, як це бачать Пробудці. Кіндрат ніяк не прокоментував отриману інформацію, натомість привернув увагу друзів до витягнутого з книги ритуалу.

— Якщо зробити все правильно, ми зможемо не боятися більшості зовнішніх впливів на думки чи почуття, але...

Він зручніше перехопив книгу і зачитав дуже дивно побудований фрагмент тексту.

— То він дозволить лише помітити втручання, — розчаровано поглянула на друзів Орися. — Це допоможе хіба нам з Орестом. А інші лишаться без захисту.

— Не згоден, — подав голос Кіндрат. — Вчасно викрити джерело небезпеки, і, відповідно, протидіяти йому, як ти радила тоді Самійлові.

— І намагатися казати правду, — додав Орест. — Ви забуваєте, що спіймати на неповній правді можна лише знаючи усе, що відбулося.

— Гаразд. Сподіваюся, мені стане сил на проведення ритуалу.

Орися похитнулася і відхилилася від столу.

— Не сумнівайся.

Орест ще раз проглянув список і знайшов потрібну книгу.

28.07.2023