Майбутнє відбувається сьогодні

— Гей ви! — крикнув хтось неподалік.

Всі троє здивовано роззирнулися.

— Так, ви.

Стежкою між могилами до них рушив поліцейський.

— Цвинтар — не місце для розваг! — грізно озвався він.

— Розваг? — перепитала Орися спантеличено.

— Як же мені остогидло виловлювати усіляких на цьому цвинтарі, — пробурчав собі під ніс поліцейський.

— Навіщо вам нас "виловлювати"? — запитав Кіндрат. — Хіба ми не маємо права відвідати могилу далекого родича?

— Родича? — здивувався той.

— А нахіба б ми сюди приходили? — роздратувалася Орися. — Це дивне місце для прогулянок, хіба ні?

— Не вішай мені локшину на вуха! — розсердився той. — Весь час отаких жену в шию, а вони лізуть... Заберу вас у відділок, там і поговоримо.

— Дозвольте, хоча б, поглянути на могилу, заради якої ми тут, — холоднувато додав Северин.

— Звісно, — покірно всміхнувся поліцейський. — Гарного вечора.

Мовчки розвернувся та побрів геть, лишивши розгублених Ореста та Кіндрата біля Читенко.

— У цього дивака така каша в голові, — прошепотіла Орися. — Маємо хвилин п'ятнадцять. Я його лише відволікла. Він цілковито переконаний, що ми збираємось приносити когось у жертву на могилах.

Вона похитнулася й заледве втрималася, аби не спертися на надгробок.

— Сховків тут нема, — зосереджено провів паличкою навколо Орест, доки Кіндрат ретельно перемальовував знайдений біля імені дівчини символ.

— Хутчіш! — нагадала Орися. — Треба тікати.

Двічі повторювати не довелося. Спочатку вони йшли швидкою рішучою ходою, а згодом перейшли на біг підтюпцем.

— Стійте, або стрілятиму! — почулося звідкілясь збоку.

— Та що ж це таке, — вилаявся Северин.

Поліцейський їх вже наздогнав і цілився в Орисю з пістолета.

— Тримайте руки, щоб я їх бачив, — наказав той. — Вас заарештовано за підозрою у вандалізмі. Ви маєте право мовчати...

— Телефонний дзвінок, — раптом згадав Кіндрат. — Ми маємо право комусь подзвонити.

Мовчання Цвітани затяглося, тож Самійло знудився і вкотре роззирнувся. Стіни кімнати не дали йому жодних нових ідей, проте незмінність не лише освітлення, а й нерухомість самого повітря наштовхнули його на певну думку.

— Гадаю, це все — ілюзія, — прошепотів він і, не дочікуючись реакції від Вернидуб, простягнув долоню й торкнувся кінчиками пальців запиленої поверхні невидимого столу.

Рішучий Цвітанин зойк "Ні!" потонув у витті захисної сирени й у яскравих спалахах.

— Тікаймо! — в один голос заволали діти й побігли до єдиних дверей.

Вони ж почали стрімко зменшуватися і на той бік довелося протискатися комірчиною заледве пів метра заввишки. Самійло хотів пропустити Цвітану вперед себе, але вона міцно схопила того за комір, і вони разом випали під ноги Маркові. Перш, ніж підвестися, обидва щасливо перекотились на спини й широко розкинули руки.

— І чого ви розляглися? — поцікавився Здолайвітер. — Вдалося щось?..

Та Левко перервав його запитання гучним:

— Стіна тріскається!

Наступні кілька хвилин всі четверо відчайдушно бігли майже порожніми вулицями, доки відчуття переслідувачів одразу за спиною не зникло остаточно.

Ще з пів години вони брели у пошуках місця зустрічі. Мовчали і занепокоєно озиралися.

Майже одночасно з Самійлом та іншими до рецепції мотелю надійшов дзвінок з поліцейського відділку до таємничої "пані Лессі".

"Якийсь бевзь заарештував нас, коли ми навідували могилу дядечка Зоролия. Досі не второпав причин його підозри. Рятуй. Кіндрат".

Самійло задумливо перечитав послання.

— Ця справа якраз для кота, — вишкірився він. — Цвітано, лишайся тут. Будеш "панною Лессі". Хлопці, допоможете мені з проникненням.

— Куди? — підозріливо зиркнув на нього Марко, а Левкові очі змовницьки заблищали.

Орест розлючено грюкнув скоцюрбленими пальцями стільницю зі слідами давніх подряпин. Кайданки звякнули. Боляче смикнули зап'ястки і лунко відгукнулися у роз'ятреному мозку.

Вже другу годину Северин анічогісінько не знав про те, що відбувається з Кіндратом та Орисею. З нажаханим неспокоєм пригадав цівку крові та майже пустий погляд подруги.

Нарешті двері з гуркотом прочинилися, і до приміщення увійшов той самий поліцейський. Він навис над Северином і грізно запитав:

— Так що ви робили на тому цвинтарі?

— Навідували могилу, — коротко відповів Орест.

— Чию?

— В.О. Зоролия.

— Ідеальне місце для проведення сатанинских ритуалів, чи не так?

— Яких ритуалів? — пхикнув сердито.

Орест відчув, як на нього накочує гнів.

— Ви вважаєте розвагою розкопування могил? Чи жертвоприношення?

— Ви несповна розуму. Ми просто навідали могилу далекого родича, — гримнув Северин.

— Я бачу, що ти брешеш, — прогарчав той. — І перш, ніж красти чиєсь тіло, варто пересвідчитись, що воно не належить сестрі поліцейського.

Він ходив кімнатою, наче звір у клітці.

— Та кажу ж вам, ми не крали ніяких тіл!

В думках Северина враз промайнула здогадка, хто і задля чого міг це зробити. На жаль, той помітив цю крихітну відстороненість.

— Ти точно щось-таки знаєш. Розповідай!

— Мені нічого сказати, — наполягав Орест.

Натомість той із чималою силою штовхнув його вперед, і хлопець вдарився обличчям. З розбитого носа заюшила кров.

— Хай там як, а я докопаюся до правди, — просичав він у самісіньке Северинове вухо.

— Побиваючи випадкових перехожих, до правди не докопаєшся, — крізь біль проказав Орест. — Ви помиляєтеся. Ми тут абсолютно ні до чого.

— Я не помилився. Від вас трьох за кілометр тхне брехнею та вихилясами.

Перш, ніж Орест встиг запитати, про які вихиляси йдеться, той вдарив його кулаком у щелепу. Затихлий було біль вибухнув з новою силою.

— Годі! Вимітайся звідси, — прокричав інший поліцейський, що щойно увірвався до кімнати.

— Якщо ви сподіваєтеся на "хороший та злий поліцейський", то це марна затія, — озвався Северин. — Мені нема, що вам сказати. І якщо до ваших планів не входить мій знекровлений труп, то зробіть щось із цим.

Він відфоркнув кров, що продовжувала заливати його губи та підборіддя, і запитально позирнув на того.

Двічі повторювати не довелося, але надана допомога своєю недостатністю понад міру дратувала талановитого мага з родини Цілителів. Тож Северин остаточно замовк.

Тим часом Самійло перекинувся на кота і намагався зливатися із тінями в кутках. Підслуховував, нишпорив, скрадався коридорами.

Йому не вдалося відшукати всіх затриманих друзів, але він зосередитися для початку на пошуках їхніх чарівних паличок. Які, безперечно, лежали десь серед скупчення речей інших затриманих.

Не наважуючись на застосування чарів, Самійло нетерпляче принюхувався, низько припадав на всі чотири лапи біля кожних зачинених дверей. І зрештою, сердито смикав хвостом. Підстрибував та переходив до наступної комори.

Лише за третім вигином коридору котові-Самійлові пощастило, і він радісно й непомітно просунувся за кількома слідчими.

Довелося ще зачекати, поки вони вийдуть геть. Проте, обертаючись на людину, Мінливець вже напевно знав, де шукати потрібне. Розпихав знахідки по кишенях і завмер в очікуванні.

Двері складу лишалися зачиненими щонайменше чверть години, тож його роздратування зростало, а часу лишилося обмаль.

Нарешті йому вдалося вискочити в коридор, скрадаючись і високо задерши пухнастого хвоста.

Напруга зростала. Шукати трьох затриманих у лабіринті кімнат для допиту й вузьких коридорів, де щомиті на нього міг хтось наступити, ставало деталі безнадійнішою справою. Та Самійло залишався виваженим і зосередженим навіть у котячому хутрі. Він здогадався прослідкувати за кимось із поліцейських, тож з'ясував, де шукати Кіндрата й Ореста.

Северина знайшов першим, та той анічогісінько не знав про місце утримання інших.

Тож кіт вклав йому в долоню маленьку шпильку й чкурнув геть, аби не натрапити на чийсь пильний погляд.

Дорогою до Кіндрата Самійло зміг навіть роздобути ключ від кайданків. Він щиро радів своїй вправності та сварив за марний ризик всю дорогу до потрібної кімнати. Настрій кота вирівнювався, аж поки він не отримав таку пересторогу від Пробудця:

— Орисю забрали до медичного відділу. Ледве притомну.

Тихо загарчав і принюхався у пошуках впізнаваного й різкого запаху медикаментів. Запаху, від якого хотілося триматися якнайдалі.

Пошуки не зайняли багато часу, однак потрібні двері виявилися наглухо зачиненими.

Самійло розчаровано нявкнув і вигнув спину від ледь стримуваного роздратування.

14.07.2023