Майбутнє відбувається сьогодні

Восьмий курс розпочався для Орисі ще в переддень навчання, бо на її нещастя підручник з алхімії зачепився за край сумки і розгорнувся на середині першого розділу.

— От халепа, — скривилася ніби від зубного болю і вмостилась у крісло під шафкою.

Останні сторінки Орися дочитувала вже з виделкою в руці під час безладних намагань поснідати, не зазираючи в тарілку.

— Ще встигнеш, — спробувала забрати книгу мама.

Та побілілі пальці міцно вчепилися в обкладинку.

— Не знала, що ти так наполегливо вчишся.

—Та ні. То я просто готуюся до відповідального року.

Переміщення до Академії Орися чекала навіть з більшим нетерпінням, аніж минулого року.

Традиційно, вона з'явилася першою, лише зовсім трохи випередивши Ореста. Поки чекали на Кіндрата, Орися віддала зошит з нотатками Вдушузаглядайла. І побачила щасливу усмішку на обличчі друга.

Він лише кинув оком на записи, а вже відчув певність, що зможе реалізувати свій задум. Та взяв себе в руки і поклав зошит до кишені.

А пильно придивившись до Орисі, сказав обережно:

— Дякую. Це через те ти маєш такий виснажений вигляд?

— Не зовсім, — потерла скроні Орися. — Втрапила під бібліотечне прокляття.

— Не хочу тебе лякати, але знімати їх дуже непросто. А подеколи й неможливо.

— Ну дякую, Оресте, — вимушено розсміялася дівчина.

На її очах блиснули сльозинки і жоден з них не наважився припустити, чи були вони від сміху.

Кіндрат з'явився лише за півгодини.

Єдиного погляду на друга виявилося достатньо, щоб Орест з Орисею начисто забули, про що щойно розмовляли.

— Так. Моє літо було не надто приємним, — підтвердив спільний здогад Кіндрат. — Знову я не приборкав тієї здібності, — і різко змінив тему: — Як твої пошуки, Оресте? Ти ж розумієш, що самого перекладу замало?

— Орися знайшла трактат з поясненнями, — стишив голос Орест, бо повз них саме проходила зграйка студенток.

— Була в бібліотеці, — перевів на неї погляд Кіндрат. — Знаючи твоє вміння слідувати інструкціям, змушений запитати...

— Так! — перебила його Орися. — Я випадково сказала дещо дуже несвоєчасно. Тепер не уявляю, як з тої халепи вибратися. Я дочитую книжки. Всі.

Кіндрат з Орестом схопилися за голови.

— З усіх можливих... Ти, певно, заявила бібліотеці, що просто хочеш більше знань? — з непевною надією додав Кіндрат.

— "Бо я взагалі мало, що знаю", — похнюплено схилила голову Орися. — Це дуже погано, так?

— Доведеться тобі уникати будь-яких книжок, доки ми не знайдемо антипрокляття, — додав Орест.

— Ми в Академії, — розгублено шепнула йому Орися.

Й прочинила двері вітальні.

Далі продовжувати розмову було неможливо, тому кожен занурився у власні думки.

Наступні декілька днів Орися всіляко намагалася навіть не торкатися жодних книжок. Навчання було б неможливим, якби Орест не занотовував би для неї цілі розділи. Зрештою він почав правити Орисині чернетки домашніх завдань і доповнювати їх цитатами. А на алхімії просто давав чіткі й короткі інструкції.

Кіндрат же пропадав у бібліотеці весь свій вільний час, порушував комендантську годину і переховувався за стелажами в пошуках її порятунку.

Якимсь дивом Орест встигав проводити власні досліди і перебував у стані рішучого натхнення щодо майбутньої помсти.

Тим часом Максиміліан мав від чогось пригнічений настрій, тому став частіше, ніж зазвичай, доскіпуватись до Ореста. На пару з Дмитром він шукав і знаходив бійок та дуелей. Інколи їх підтримував Павло. Але Меланка і Мальва трималися строго осторонь.

Орися на своє невдоволення звернула увагу Раїси на те, що вже кілька тижнів не брала до рук жодної книги. Тому однокласниця прямо її про то спитала.

Але на диво жваву відповідь отримала від Меланки:

— Якщо вона і має на те якісь причини, не думаю, що вони тебе обходять.

— Звісно, обходять. Вона явно щось від нас приховує.

— Мабуть. Але що з того?

Орися здивовано кліпнула. А тоді взяла зошит і мовчки вийшла з кімнати. Вона не бажала споглядати суперечку цих дивних подруг, які без Мальви ще й бійку зчинити можуть.

Ліниво міркувала про дивний вибір друзів, доки повільно йшла до вільного класу, щоб зосередитись на навчанні. Вона відчувала провину перед Орестом і Кіндратом за те, що додала їм клопоту, а сама не здатна допомогти.

"Навіть скласти компанію не зможу" — подумки прошепотіла Орися.

У підземеллі ставало дедалі темніше, а похмурі тіні юрмилися у закутках. Блідий хлопчина щось ретельно виписував зі старої потрісканої книги, час-від-часу викреслюючи все нові нотатки.

Він сидів так вже декілька годин, ігноруючи плин часу. Довге волосся закривало боковий зір, але потужні захисні чари на закинутому класі дозволяли не перейматися.

Провівши жирну риску під записами і забризкавши руку чорнилом, хлопець почав розписувати якісь цифри у чотири колонки, час-від-часу підкреслюючи або викреслюючи деякі з них. Коли розібрати щось на оцій схемі стало вкрай важко, юнак дістав ще один аркуш і зосереджено виписав те, що лишилося. Губи самі розтяглися в задоволеній і зовсім не добрій посмішці.

Витягши чарівну паличку та зменшивши всі чорнові записи, він підвівся з-за столу і розпихав усі свої речі по глибоких кишенях. Лише книга опинилася в чорній і явно перевантаженій сумці.

Стрімко діставшись студентської вітальні, юнак піднявся сходами до спальні, де жив разом з однокурсниками. І лише одного з них хлопець був би радий зустріти. Він заніс речі до своєї зачарованої від крадіжки валізи. Й пішов геть, сподіваючись якомога швидше випробувати нове заклинання.

Закляття помсти за той страх, що довелося йому пережити нещодавно з вини одного зверхнього Мінливця. Та темний Цілитель, котрим вважав себе Орест Северин, знав, що зможе помститися.

Він був уже біля самого виходу з вітальні, коли раптом наштовхнувся на іншого студента. Який саме теж ішов до виходу.

― Обережніше, ― прогарчав Орест, потираючи плече.

Хлопчисько лише байдуже поглянув на нього і перевів погляд на свого товариша, який ішов слідом.

Вийшовши нарешті, Орест рішуче попростував коридором, сподіваючись, якщо й не зустріти свого ворога, так хоча б пообідати.

Але в порожньому коридорі, збоку від бажаного серця замку, раптом наштовхнувся на всю його компанію. Застигнувши один проти одного, всі п'ятеро, не зговорюючись, підняли чарівні палички. Тиша бриніла очікуванням сутички.

― Я ось чого не розумію, ― голосно сказав Дмитро. ― Задля чого тобі було брехати про все викладачеві?

― Та ж не заради вас! Але ще більше підставлятися на вашу втіху ― не діждетесь. Мінливець заледве не став убивцею, та ви ще й залишили мене з вашою крадіжкою.

Навіть у темряві коридору було видно, як зблід чорнявий хлопчина, про якого говорили. Він знав, що його дурна помилка не лише могла призвести до загибелі, а й звести однокласника з глузду.

― Я шкодую про це, ― озвався раптом Максиміліан. ― Але тобі не варто було все це рознюхувати...

Северин кинув дрібне жалюче закляття в його бік і приготувався до атаки. Але Мінливець легко блокував його і виступив трохи вперед.

― Чарівна дуель? ― запропонував він.

― Вас, як завжди, четверо на одного, ― криво усміхнувся той. ― Тож звісно.

І першим кинув декілька заклять.

Сутичка була короткою і яскравою, жодне закляття не було пропущено жодним з дуелянтів. Аж раптом, Орест спіймав момент і випустив на волю свої нові чари. Фіолетово-зелена хмара полетіла в бік четвірки ворогів, але несподівано зіткнулася зі сріблястим променем зустрічного закляття.

Чари спалахнули і вибухнули з неймовірною силою. Ударною хвилею студентів розкидало навсібіч, а в коридорі зі стін посипалися дрібні камінці.

Пилюка осідала досить повільно, вибілюючи шкільні мантії сімох непритомних студентів.

11.11.2022