Майбутнє відбувається сьогодні

Орися роззирнулася роззирнулася навсібіч, але приміщення виявилося цілком порожнім. Освітлення, тьмяне і досить бліде, вихопило простий стіл в центрі. Біля нього стояли два хитких стільця з високими спинками. Читенко не поспішала займати один з них, проте очікування явно затяглося.

Перші чверть години вона повільно обходила кімнату, але знайшла лише позбавлені жодних замків чи, хоча б, ручки, двері. Коли роздивлятися було вже нічого, Орися обережно зайняла найближчий стілець та занурилась у міркування.

Спроба тягнути час могла б занепокоїти її, однак дозволила Орисі зібратися з думками і відновити спокій.

Щойно двері прочинилися із різким тріском, а до кімнати увійшов Маркіян з помічником, Читенко подивилась на обох із чемною цікавістю. І на найближчі дві години розтягнувся нудний та доскіпливий допит, єдиним враженням від якого стало цілковите нерозуміння.

В центр столу поставили чарометр, сріблясто чорний і значно більший за той, що приніс Марко. Орися не переймалася. Їй досить швидко вдалося переконати обох допитувачів, що його висновки не надто надійні.

— Ми в Академії вивчаємо менталістику, — пояснила вона. — Аби мати змогу контролювати здібності. Але жоден з ваших приладів не розрізнятиме уяву, тренування чи свідому дію.

Вона, навіть, вмовила помічника перевірити, і чарометр негайно звинуватив того у регулярному застосуванні менталістики.

Та допит тривав і без практичних тестів. І виснажував Орисине терпіння.

Постійні перепитування та уточнення дратували невимовно. Читенко говорила спокійно і виважено, однак її дедалі сильніше зачіпала несправедливість тих звинувачень. Майже те саме, що й під час розмови з Мальвою та Раїсою.

"Не бери в голову", — подумки наказала собі.

Якби ж втілити це було так само легко.

Розмова зайшла в глухий кут. Вже втретє. Краєм свідомості Орися відзначила, що Маркіян уникає розпитувань про суд. Але спробував вчепитися в той давній інцидент із сутичкою в Академії.

— Гадаю, випадкове застосування вроджених здібностей не є предметом обговорения, — наполіг помічник Здолайвітра. — Ми і так вже понад всяку міру говоримо із нею.

— Останнє запитання, — у Маркіяна сіпнулося око. — Що тобі відомо про те, як твій друг, Орест Северин, обернув нещодавній суд на власну користь?

— Він нічого не обертав, — очі Opиci спалахнули, але голос лишився рівним. — Коли на твоєму боці правда, в хитрощах нема потреби.

Здолайвітер скреготнув зубами, але він розумів, що вивести з рівноваги та ще й спіймати на брехні Читенко не вдалося.

Його помічник зачекав ще кілька хвилин на будь-які коментарі. Маркіян мовчав, тож Орисю нарешті відпустили.

Читенко завітала до Мінливців. По-перше, вир офіційного листа повертав людину точно туди, звідки висмикнув. По друге, вона непокоїлася за Ореста і хотіла поділитися з ним власною радістю. З'ясувалося, що на неї всі чекають, нервово поглядаючи на великий годинник.

— Все добре, — видихнула Орися й відчула, як сили остаточно її залишають.

Лише за хвилину після того, як з допомогою Ореста та Кіндрата добрела до найближчої лавки і майже впала на неї, змогла переказати події останніх кількох годин.

— Та це ж чудово! — зазначив Макс. — Ти впоралась, як і ми з Орестом.

— Так, — докинув Северин. — Мені навіть не довелося спостерігати Маркіянову пику. Через наше протистояння він вважається зацікавленою стороною.

— Не думаю, що він був десь далеко, — заперечила Орися. — Я точно знаю, що він використав закляття істини, — а побачивши зблідлого Марка, уточнила: — Радше якусь його модифікацію. Не думаю, що він би не врахував жахливих ризиків минулої спроби.

— Хай там як, але найближчими днями всі пройдуть ті дурні співбесіди, й ми поїдемо до Академії, — заявив Дмитро і оглянув відреставровану стіну підвалу. — Ремонт майже готовий, але заради справедливості, ми залишили для тебе частку.

Часткою виявилася стіна зі спеціальними відмітками, яку нещадно заплямували заклинання. Кілька секунд Орися намагалась пригадати, чи була їм заборона на чари в прибиранні. Тоді озирнулася на вичищену до блиску тренувальну залу, гмикнула і здійняла чарівну паличку.

Змахнула нею й тихо наспівала чар й різнокольорові плями щезли, а стіну знов прикрасили написи, стрілочки й дрібні малюнки, що слугували загальним нотатником про тренування Мінливців.

Щойно прибирання у підвалі довершив помах Орисиної чарівної палички, перед їхні очі з'явилася Василина.

— Чудово. І доки ще когось не висмикнули посеред розмови, я роздам вам теми для майбутніх есеїв.

— Таки щити, — блиснув усмішкою Самійло, коли отримав з материних рук щільно складений аркуш.

Декілька хвилин панувала зосереджена тиша, яку змінили гучні обговорення цікавих тем. У свої домівки всі вони верталися з думками не про проблеми, несправедливість Здолайвітра чи наближення навчання в Академії. Остапові вдалося обрати цікаві й складні завдання для кожного. І врятувати від зайвих переживань та надмірної нервозності.

Тому наступний день минув тихо без зайвих пригод. Дмитро та Цвітана ще до обіду поділилися радісним позбавленням від Маркіянового товариства. Ввечері до них приєднався і Павло.

Наступного ранку Остап отримав невеличкий стосик списаних аркушів та визнав завдання виконаним. Самі ж підлітки зазбиралися за покупками, адже лишилася без відгуку лише Раїса.

Коли вона за сніданком отримала запрошення, пообіцяла наздогнати інших пообіді.

Сонячний та яскравий день цілком відповідав настрою зграйки покупців на галасливій вулиці. Майже з кожної крамниці вони виходили, голосно обговорюючи й дискутуючи, аж ось Павло весело заявив:

— Я більше не зайду до жодного магазину, доки не з'їм чогось ситного і смачного.

Ніхто йому не заперечив, тож гурт рушив до найближчої кав'ярні.

— То які дисципліни обрали на просунутий рівень? — поцікавилась Мальва. — В мене не так багато курсів вийшло.

— Це хіба погано? — запитав Дмитро. — У нас за paxyнок обов'язкових майже немає вибору між варіантами.

— Ta хіба в тому є сенс? — запитав Левко. — Нам і самих занять у печері вистачає.

Він стишив голос. Кожен із розумінням кивнув.

— Ми хотіли б спробувати, багатозначно додав Марко. — Набридло пасти задніх.

Він підморгнув. Перевертні здогадалися, про що мова, і придивилися уважніше до кожного. Навіть Цвітана вперто кивнула. За обговоренням навчання традиційно перейшли до вічної суперечки — хто з викладачів та викладачок найкраще ставиться до студентів.

Орися в дискусії участі не брала, адже знала напевно, чиє ставления щире, а чиє — не надто. Вона мовчки відпивала ароматний гарячий шоколад з глиняного горнятка і спостерігала за улюбленою справою студентів — дослідження не дисциплін, а особистостей викладачів.

Суперечка ставала дедалі емоційнішою, кожен захищав улюблених, дехто наполягав на тому, що треба виключити з обговорення лекторів спецкурсів, а хтось хотів аби єдиним обмеженням виступала наявність їхня в Академії.

— Так треба й інших працівників Академії включити, — запропонував Павло. — Навіть директорку.

І обговорення продовжилось з новою силою. Орися тихо гмикнула, коли Мальва назвала голову Академії чуйною та справедливою, однак на гострий погляд не відповіла. І перш, ніж Соколенко задала запитання, до їхнього столика наблизилась Перебийніс. Читенко враз відчула, що настрій Раїси незвично непевний.

— Що сталося? — перевела на подругу занепокоєний погляд Мальва.

Дівчина мовчала.

— Як пройшла співбесіда? — уточнив Павло.

На її обличчі з'явився розгублений вираз, що швидко змінився на глухий захист.

— Я не винна в тому, що сталося! Ви самі казали, що брехати Маркіянові не можна.

Її губи тремтіли, а очі уникали прямого погляду.

— Конкретизуй, — наполіг Кіндрат.

Перебийніс спробувала відмовчатися, проте Максиміліан підтримав Пробудця й різко зазначив:

— Кожие твоє слово кричить про провину.

— Навіть волає, — докинув Орест. — Ми не маємо недомовок у гурті. Інакше в усьому цьому не буде жодного сенсу.

Раїса затравлено глянула на кожне обличчя, проте підтримки не знайшла навіть у Мальви.

— Я Читенко обмовила, здається.

1.09.2023