Майбутнє відбувається сьогодні

Ранок почався несподівано голосно. Здивований Орест швидко накинув халат і визирнув за двері, де несподівано наштовхнувся на Мальву Соколенко.

— Мальво? — зойкнув розгублено.

— Привіт, Оресте. А я тут від пані Василини ховаюся.

Северин ще більше розгубився.

— Мальво, де ти? — пролунав гучний голос Дмитра Перекидайла.

"Та що ж тут відбувається?" — питання ніби проявилося на витягнутому обличчі Северина.

Дмитро влетів на сходи і завмер навпроти обох.

— Оресте, — привітався прохолодно.

— Ми зчинили зайвий галас, Дмитре, — заговорила вона.

— Навіщо ти втекла? — перевів на неї погляд Перекидайло. — Я ж попереджав, що пані Василина щось таке скаже.

— Щось сталося? — запитав Орест у Мальви.

Проте Соколенко лише кинула сумний погляд на сходи.

— Вона... — подав голос Дмитро, — попередила Мальву, що матиме серйозну розмову з моєю матір'ю.

Северин здогадався про сенс цієї погрози й відчув власну присутність вкрай недоречною.

— Мені краще просто зараз повернутися до кімнати та зробити вигляд, що цієї розмови не сталося, — промовив він.

— А хіба Мальва не до тебе прибігла?

На це Соколенко турнула Перекидайла ліктем, чим довела цю випадкову зустріч до цілковитого абсурду.

— Я просто вийшов дізнатися, що то був за галас, — стенув плечима Северин і повернувся до кімнати.

Тим часом Мальва не менш гучно накинулась на Дмитра.

— Що то було за звинувачення? Я навіть не знала, що це кімната Северина. А якби й так? Він завжди був мені кращим другом, аніж я — для нього. До кого ще я б могла піти за підтримкою?

— До подруг, — насупився Перекидайло.

— Меланка радше твоя подруга, а Раїсу лише дратують такі розмови.

— Краще б ти пішла до Меланки.

Він на мить поринув у власні думки, а тоді, все ж, сказав тихо:

— Не подумай, що я захищаю Ореста. Це не так. Але не варто обговорювати з ним наші стосунки.

Мальва кліпнула.

— Ти ревнуєш.

Перекидайло скривився.

— Так, — зізнався. — Та увесь вигляд Северина кричить про його інтерес до тебе. Ми суперники, розумієш? Саме тому я знаю, що мені було б дуже боляче слухати про ваші стосунки, якби ти обрала не мене.

Мальва не відповіла й стрімко пішла геть коридором. Дмитро лишився сам, міркуючи про своє. Та тиша виявилася нетривкою, і вже за хвилину рипнули Северинові двері.

— Ти досі тут? — здивовано уточнив Орест.

— Вже йду, — огризнувся той і рушив до сходів, а тоді різко спинився і запитав: — Як ти можеш дружити з Соколенко?

— Не розумію, про що ти. Ми з Мальвою з дитинства дружимо.

— Та невже? — скептично скривився той. — Хороша подруга, яка розказує закоханому хлопцеві про свої зустрічі з іншим.

Орест мовчав кілька сходинок, а тоді зупинився і сказав стишеним голосом:

— Я готовий платити таку ціну, аби зберегти нашу дружбу.

— То якесь знущання, — висловив свою думку Дмитро.

— А що вранці сталося? — замість відповіді поцікавився Северин.

— Пані Василина образила Мальву, коли почула їхню розмову з Раїсою. Мені невідома вся ситуація, але договорилися до того що така, як Мальва, не гідна не лише сперечатися з нащадками магічних родів, а й зустрічатися зі мною. Сказала, що донесе свої міркування до відома моєї матері.

— Зрозуміло. А як на це відреагує твоя родина?

— Я про це не думав. Ми не такі збиральники талантів, як ото Мінливці. Тож я не вірю, щоб із цим виникли якісь проблеми. Добре, що Максиміліанові пощастило.

— То для нього Меланка — серйозне захоплення? — радо змінив тему Орест.

Дмитро рішуче кивнув.

— Та не думаю, що вона про це здогадується.

До їдальні збиралися повільно, створюючи навколо себе чималий гамір та гармидер. Тим не менш, Макс миттєво визначив відсутність брата й через це добряче занепокоївся.

Однак поставити батьків на вуха не наважувався аж до початку сніданку. Його розгублене "Де Самійло?" співпало з появою у центрі столу короткої записки:

"Приношу вибачення за відсутність на сніданку. Я долучуся до інших вже на ринковій площі".

Записка спричинила більше запитаннь, аніж відповідей. Снідали мовчки. Навколо присутніх ширяв доволі відчутний холод, який продукували гострі погляди Василини та явна ніяковість Мальви та Раїси. Меланка залишалася невимушеною, але спину тримала виключно рівно й ретельніше, ніж зазвичай, жувала салат.

Досить швидко після того, як Остап з Василиною вийшли з-за столу, розмови поновилися. Один лише Орест продовжував гортати підручник, хаотично блукаючи між сторінками з тридцятої до сто п'ятдесят восьмої.

— Що шукаєш? — поцікавилася Меланка, щойно помітила його зосередженість.

— Підтвердження, — сухо озвався той. — Маю одну теорію.

Всі зацікавлено на нього поглянули.

— Про наші неспогади, — таки пояснив. — Мене непокоїть той факт, що вони можуть стати самонавіюваним пророцтвом.

— Чим стати? — звів брови Прісь.

— Якщо ми постійно намагатимемось відвернути те, чого ще й близько не існує, можемо почати вважати, що таке майбутнє можливе. А, що можливо в нашій уяві, легко може втілитися в життя.

Проте, на інших слова Ореста особливого враження не справили.

Вже за чверть години вони простували вулицею вбік ринкової площі. Навколо неї тяглися двоповерхові будиночки, кольорові й прикрашені вивісками з пропозиціями найрізноманітніших товарів та послуг.

В першу чергу вони завітали до кав'ярні, де за кілька хвилин до них приєднався і Самійло.

— І як це розуміти? — тихо зиркнув на брата Макс.

— Чому я не прийшов на сніданок? — правильно зрозумів той. — Бо я не ночував вдома.

— А де тоді? І навіщо?

— Взагалі-то, я мав намір провести цей час з дівчиною, але не завжди вдається організувати спонтанне побачення. Тому я гуляв. Котом.

— І що ж стало на заваді твоєму побаченню?

— Я не маю дівчини, — стенув плечима Самійло.

І першим розсміявся, коли побачив вираз обличчя старшого.

— Не розумію. Це так на тебе не схоже.

— Послухай, Максе. Ми не маємо жодних гарантій, що долю можна змінити. І якщо все так, то я маю небагато часу. Тож хочу прожити його так, як хочу я. А не батьки, ти, чи будь-хто інший.

Макс рвучко розвернувся та стис брата в обіймах. Відпустив він його лише за кілька секунд зі словами:

— Твоя правда, але я не дозволю тобі загинути.

30.06.2023