Майбутнє відбувається сьогодні

Ніч линула непомітно.

Всі потроху почали втрачати концентрацію на бесіді й розділилися на окремі групки.

Меланка роздратовано викреслила тезу з блокнота, коли знову загубила думку у відголосках монотонного бурмотіння поряд. Це Раїса досі виговорювала Мальві, заледве криючись від інших, що не бажає мати справи з Читенко та Пробудцем.

— Ми про це говорили, — терпляче шепнула Мальва. — Орест мав повне право...

— Та все ж, — не вгавала Перебийніс.

Ліворуч від неї міцно спав Павло, боком відкинувшись на крісло, і Меланка позаздрила такому вмінню розслабитись поряд з такою гамірливою сусідкою.

Хоч Дикограй і намагалася зосереджено писати у блокноті міркування про майбутнє їхньої боротьби, проте Раїса нещадно відволікала.

Праворуч Макс і Дмитро теж мирно спали, абсолютно однаково вронивши голови на схрещені на столі долоні.

Коли Дикограй вкотре відклала записи і роззирнулася, одразу натрапила поглядом на потерту й погризану мишами шафку. Зацікавлена візерунками, підвелася й підійшла ближче.

Орест, який також не спав, супроводив Дикограй поглядом, але залишився сидіти біля друзів. Однак бесіди з ними не підтримував. Причина очевидна. І Кіндрат, і Орися глибоко занурились у думки про свої неспогади. Злість, така рідкісна на обличчі Кіндрата, контрастувала з пустим і не надто живим поглядом Орисі, але розпач їхній був спільним. Тож Орест став для них мовчазною підтримкою.

Тим часим Самійло, який зосередився на малюванні плутаної круглої схеми і починав потроху засинати просто над зошитом, підійшов до Меланки.

— Щось цікаве?

Вони удвох схилилися над вишкрябаним і залакованим візерунком на кришці.

— Дивно, але це явно ручна робота не одного майстра. Тим більше, що її лише наостанок вкрили лаком.

— Вперше таке бачу. Треба буде зазирнути до переліку артефактів...

— Там такого нема, — впевнено заперечила Меланка. — Дослідимо самі. Тільки не відкривай поки.

Попередження виявилось доречним, бо Самійло вже витяг чарівну паличку, аби відімкнути єдиний замок і висунути глибокий ящик.

— Гаразд. Завтра всі разом роздивимось, — кивнув він.

Молодший Мінливець першим повернувся назад за стіл і спробував втрутитись у тиху суперечку Левка з Марком, які обговорювали спільний неспогад. Проте, розмови не вийшло, адже вони обидва дедалі втрачали запал і починали клювати носом.

Розслаблену і сонну атмосферу розітнув вигук Раїси:

— Час сніданку! Чи ви хочете і на лекції спізнитися?

Всі вмить стрепенулися і побігли до тунелю. Минуло всього кілька хвилин перш, ніж вони зрозуміли, що вибігати всім разом не надто вдала ідея. Тож довелося виходити окремими групами.

Так сталося, що останніми йшли Макс із Дмитром, а також Павло.

— Що думаєш про все це? — протягнув Дмитро. — Войовнюк, Читенко і Пробудець — не те поповнення, на яке я розраховував.

— Мене більше Раїска непокоїть, — ліниво озвався Максиміліан. — Не довіряю я їй. Ще й задирикує всіх нещадно. А щодо інших... В усякому разі, їм є, що виправляти.

— Буде, — тихо виправив Павло. — Точніше, може бути.

Мінливець та Перекидайло ствердно кивнули і рушили слідом за Прісем.

Біля виходу з тунелю на них чекала Меланка. Дикограй крокувала туди й назад і кидала короткі погляди на тунель та на хмари. Вони ось-ось мали пролитися дощем, а поки погрозливо клубочились і поступово темнішали.

— Я думав, ти пішла з Мальвою, — здивувався Макс.

— Та я... передумала.

За сніданком панувала майже повна тиша. Стіл вроджених чарівників розділився на дві компанії: зосереджені на навчанні старшокурсники і занурені у власні думки засновники таємного товариства.

Орися заледве сказала п'ять слів. Дивлячись в одну точку, вона механічно їла вівсянку. І забула, навіть, додати до неї терте яблуко, як робила завжди. Орест та Кіндрат занепокоєно перезирнулися, і останній тихо сказав:

— Те, що ти бачила, ще не сталося. Не варто так мучити себе.

— Те, що я зробила у неспогаді, було правильним, — нарешті хрипко протягнула Орися.

— Але ж ти казала, — здивувався Орест.

— Що це знання рятує моє життя. Саме так. Але в контексті тих подій, все дещо інакше. Пробач мені.

Вона різко зазирнула в обличчя Ореста. Здавалося, що Читееко хоче щось сказати, але мить минула.

— Навіщо ти вибачаєшся? — не дав їй зануритись у себе Северин.

— Це через мене ти зв'язався з Зоролиєм.

— Думаєш, він не вполював би собі єдиного справжнього цілителя? — реготнув Кіндрат. — Годі цих страждань. Ми майже запізнилися.

Він перший підвівся з-за столу і, зачекавши на друзів, першим рушив до виходу.

Навчання того дня відрізнялося різноманітністю. Захисна магія й артефакторика потребували уваги та кмітливості з самого ранку.

Проте, хоч всі вони і пішли на навчання виснаженими, але залишалися максимально зосередженими.

Причина такої наполегливості проста: найреальніший шанс втілення їхнього спільного задуму відчайдушно потребував покращення особистих навичок.

Весь день практично кожен з них намагався проаналізувати якість володіння магічними мистецтвами. І висновок напрошувався сумний — всі вони нездари.

Про це Орися заговорила до друзів за обідом, коли ділилася враженнями від свого фіаско на травництві:

— А тоді я зачепила кручений пагін і тим перетворила весь кущ на квітку.

Травництво цього дощового дня перенесли до класу, де кожен мав провести обрізку одного з п'яти різних рослин, аби отримати максимальний ріст пагонів чи утворення плодів.

— Та ти просто недостатньо уважна.

Орест запропонував відволіктися на запашні булочки і розмова тимчасово стихла.

— Можливо. Та все ж... — Орися спробувала окреслити думку: — Тобі не здається, що навчання занадто обмежене нашими фамільними дарами?

— Твоя правда. Після того, як пані Марта розказала про перевертництво, я й сам не розумію, нащо обмежувати знання.

— Схоже, щоб навченим було не так образливо, — додав Кіндрат. — Не робити їх сильнішими, а зробити нас слабшими.

Після виснажливого дуелінгу на бойовій магії час тягнувся дедалі повільніше, а на факультативах всі вони розбрелися в різні класи.

За високими вузькими вікнами купчилися темні хмари, знову натякаючи на дощ. Кіндрат, проте, виглядав значно похмуріше, коли самотньо поплентався до гвинтових сходів в кінці коридору.

Орися з Орестом співчутливо кивнули йому і зайшли до класу менталістики.

Найбільша група восьмикурсників зібралася на найменш улюбленому курсі — любовні чари та магія. Дмитро, який ходив на ці заняття лише заради Мальви, скривився. Подумки уявив себе з Максом на спецкурсі зі стихійної магії, розгорнув підручник і втупився в найнудніший на світі текст.

Павло зробив вигляд, що читає, але явно задрімав. Дмитро гмикнув і подумав, що нудні заняття деколи мають свої переваги.

Тим часом Меланка мала вільний вечір. Дикограй планувала піти до бібліотеки, але швидко відмовилась від цієї ідеї та обрала дві години сну перед вечерею.

Меланка увійшла до тихої кімнати й задоволено відмітила, що вона порожня. Налаштувала чарівний будильник і майже одразу поринула в сон.

— Щось сталося? — ніби звідкілясь здалеку пролунав дзвінкий голос. — Вже другу ніч всі кудись зникають.

Говорила Цвітана Вернидуб, єдина сусідка по кімнаті, молодша на два роки і не залучена до їхнього таємного зібрання.

Кинувши оком на годинник, Меланка зойкнула.

Вона вибігла на сходи, перестрибнула кілька останніх й вихором пробігла порожніми коридорами. З кожним кроком час спливав.

20.01.2023