Майбутнє відбувається сьогодні

Северин кліпнув, а розплющив очі в центрі похмурої вітальні. Зацікавлено роззирнувся, відзначив декілька портретів у важких рамах, але не одразу помітив, що в кімнаті він не сам.

― Василина Мінливець, ― представилася господиня.

― Орест Северин, ― вклонившись та зніяковівши від такої офіційності, назвався він.

― Ваша кімната нагорі. Максиміліан її покаже, якщо надумає зустріти свого гостя. Ви ж однокурсники?

― Так, ми вчимося разом.

― Ваш рід бува не?.. — вона чимось знервувалася і не продовжила питання.

Обличчя Ореста скам'яніло під уважним поглядом жінки, та він, все ж, відповів:

― Моя мати – з Цілителів, а батько ― не маг. Мені, певно, варто вибачитися...

― За що? ― брови пані Мінливець викрили її здивування, яке остаточно спантеличило Ореста.

― За те, що людина з моїм походженням стоїть на килимі у вашій величній вітальні.

― Та кому є діло до вашого походження, пане Северине?

― Мамо? ― здивовано вигукнув Макс зі сходів. ― Чи ти це?

Вигляд у неї був такий, ніби вона з'їла лимон. Та ще й вдавилася ним.

― Я просто задовольняла власну цікавість. А твій друг вирішив серйозно образитись. Насправді, мене хвилює лише вибір ваших із Самійлом дружин — матерів моїх майбутніх онуків.

Після цих слів Максиміліан уже відверто реготав, а спіймавши розгублений погляд Северина, розвеселився ще більше.

― Запам'ятай, Оресте: Мінливців цікавлять тільки Мінливці. Мама не хотіла тебе зачепити чи принизити. Ходімо!

І він забрав валізу з рук Северина і повів його сходами. Чомусь вручну відносячи речі, а не користуючись чарами. Ногою відкривши двері вільної кімнати, поставив валізу і впав у найближче крісло.

― А тепер розказуй.

― Що саме? ― склав руки на грудях Северин. ― Мене виключили з Академії, заборонили чарувати, а паличку відібрали... Якщо візьму до рук ― мене заарештують. Не уявляю, чим ви зможете зарадити.

― Це ви з батьком обговорите. Він виступатиме в суді від твого імені.

― Так проти мене не висували звинувачень. Тобто, все вже вирішили. Я ж кажу...

― Не проти тебе, ― заперечив Максиміліан. ― Я жахливо пояснюю. Те, що з тобою сталося ― неприпустимо. Тому, ти позиваєшся до суду проти несправедливого рішення тих чиновників.

Орест присів на край ліжка, бо від здивування відчув слабкість у колінах.

― На жаль, швидко все зробити не вийде. Суд призначили аж на середину серпня, тож поки тобі доведеться виконувати ці дурнуваті приписи.

Цієї миті до кімнати увірвався Самійло.

― Повернувся. Злий. Привіт, Оресте, — той кивнув. — Тато каже, що Здолайвітер цілком збожеволів. Аби виправдати своїх колег, подає зустрічний позов. Ніби Орест сам зачаклував пана Соколенка.

Максиміліан вилаявся, а Северин зблід.

― Якщо вони виграють... ― невесело осміхнувся він.

― Вони не виграють, ― твердо заперечив Самійло. ― А фальшиві звинувачення лише викриватимуть їхній підступ. Ти, певно, втомився. Але доведеться ще раз переказати історію татові.

Орест підвівся і вийшов слідом за Самійлом.

В класично оздобленому кабінеті потис руку Остапу Мінливцю і зайняв зручне крісло навпроти великого робочого стола, куди його жестом запросив той. Сам же Мінливець не сідав, а стояв біля каміна — єдиного джерела світла, чарівним чином позбавленого жару.

Орест, виконуючи чи то прохання, чи то наказ господаря кабінету, розказував у найдрібніших деталях, що з ним сталося в домі Соколенків. А коли закінчив, то здивовано помітив хижу усмішку на незворушному до того обличчі.

― Ми їх розчавимо. Здолайвітер не розуміє, що в його інтересах згорнути справу. Дурень.

― Але, пане Мінливце, ― ніяково озвався Орест. ― Я не маю можливості позиватися до суду...

― Нісенітниці, ― відмахнувся той. ― Вони діяли так нахабно, коли почули ваше прізвище. Та ви маєте друзів. Тепер можете йти. Раджу гарно виспатися, бо безперечно Макс вже завтра потягне вас у гості до Перекидайлів. Я триматиму вас у курсі подій навколо вашої справи.

Вони ще раз потиснули руки і вийшли з кабінету. Северин, наче уві сні, піднявся до кімнати. Залізши під ковдру, довго не міг заснути. Та все думав про ті зміни, що вихором увірвалися в його життя.

Зранку найгірші очікування Северина справдились у повному обсязі. Він чемно поснідав у компанії Мінливців та сподівався не потрапляти їм зайвий раз на очі.

Проте, вже за десять хвилин до кімнати увірвався Максиміліан.

― За півгодини у вітальні. Підемо з Дмитром на озеро. Погода чудова, тож купатимемось.

― Е... Максе. Я не... брав купальний костюм.

Максиміліан хитро усміхнувся:

― Шерсть перевертня стане в нагоді.

І щось весело наспівуючи, помчав униз.

Заледве стримавши полегшений сміх, Орест поліз до валізи за джинсами.

Коли Макс витяг з кишені якусь дрібничку, вона ледь помітно світилася, а отже — шлях вільний. Хлопці разом доторкнулися до невеликого брелока, а Мінливець натис на крихітний символ.

Щойно вони опинилися в будинку Перекидайлів, Орест відчув, ніби вийшов із затишної печери на яскраве світло. Кремові меблі й великі вікна робили вітальню легкою й, чомусь, веселою.

Дмитро підвівся з дивану, коротко обійнявся з Максом та потис руку Орестові.

― Вітаю в домі Перекидайлів, ― офіційно привітався та махнув зачекати.

За якусь хвилину промчав сходами й повернувся із наплічником та чималим кошиком. Його він вручив Северину й крикнув батькам:

― Ми пішли!

Водночас обидва витягли однаковісінькі брелоки з мордою вовка. Хижі очі світилися блакитним.

― Забув, ― визнав Максиміліан. ― Ми зараз до Меланки. Це у неї є озеро. А сюди на обід повернемось.

З цими словами Макс вчепився у плече Ореста й голосно проказав: «вовчий квітник». Дмитро з'явився на плетеному килимку у вітальні Дикограй на секунду пізніше.

Северин з цікавістю роззирався. І принюхувався. Адже в ніс ударив тонкий аромат садових квітів середини літа та пирогів з яблуками та корицею.

На дивані їх вже чекала Меланка.

Віталися гучно, проте не спиняючись, адже Дикограй майже негайно повела їх до озера.

― Воно на території та захищене чарами невидимості. Там неймовірна галявина й зручний берег.

— Ти так розповідаєш, ніби лише вчора його побачила вперше, — гмикнув Орест, поки Дикограй переводила подих.

— П'ять днів тому. На цьому озері сильні захисні закляття, які декілька поколінь тому врятували п'ятьох моїх предків від винищення перевертнів. Я лише цього літа натрапила на підказки в бібліотеці. На розплутування історії знадобилося півтора тижні.

— То ми відвідаємо дуже важливе для твоєї родини місце, — поглянув на Меланку Макс.

— Так, — озвалася просто і прискорила ходу.

Після чотирьох різких обертів та складного заклинання, їхнім очам відкрилося невеличке, але гарне озеро. Піщаний берег поступово заростав травою, а протилежний і зовсім ховався під верболозом.

Дикограй вказала на лінію на землі, якої ще мить тому там не було.

― Це межа захищеного поля. Поки ми її не перетинаємо, нас не видно і не чути. Насолоджуймось.

Нарешті всі перетворилися на звірів. Кінь, пес, лисиця та

вовк гуляли берегом, бігали та купалися кілька довгих годин, поступово позбавляючись хвилювань і напруги останніх днів.

Врешті, мокрі та щасливі, вони в людській подобі розсілися навколо кошика Дмитра та почали ретельно споживати ласощі та інші страви, що спакував для них Перекидайло.

― То тобі таки вдалося? ― запитав Орест.

― Так, ― озвалася Меланка. ― Я тобі дуже вдячна за ту підказку.

Орест кивнув і вкусив яблуко.

― Для мене перевертництво тепер чи не єдине магічне вміння. Ще менталістика й алхімія, але лише частково.

Всі пригнічено принишкли. Северин обвів їх уважним поглядом, і доповнив свої слова:

― Те, що сталося, є результатом мого свідомого вчинку. І не поганого вчинку, — наголосив він. — Тож і шкодувати мені нема про що.

Орестова байдужість до власної долі не переконала інших, тож Макс запевнив, що батько не взявся б за безнадійну справу.

— Але ж позов Здолайвітер висунув згодом.

На це вже Мінливець відповіді не мав, тож Меланка занепокоєно уточнила:

― Небезпека реальна?

― Можлива, ― докинув Орест, чим завершив це обговорення.

Безтурботність зникла із сонцем, яке затягнули сірі хмари. Тож всі вони одночасно переступили лінію та рушили спочатку до оселі Дикограїв, а згодом і на обіцяний обід. Усіляко уникали згадок про суд, доки тему не зачепив пан Перекидайло, Дмитрів батько.

― Я почув, що Здолайвітер тісно співпрацює з цілителями у твоїй справі. Шкода, що Остап не має можливості проконтролювати це питання. Одарко, люба, чи є шанс примирення з Гайовими?

― Не думаю, ― сумно хитнула головою пані Перекидайло.

― Мавка сильно посварилася з батьками, коли обрала Леся та втекла з дому, — пояснив Максиміліан. — Він ще не отримав ступінь магістра магії, а вже працює в лікарні у відділі зняття проклять. Та ніхто з Мінливців не погодиться навіть на розмову з ними. Хоча...

Максиміліан застиг на півслові та явно занурився глибоко в думки. Тож до кінця розмови, яка віддалилася від сумних турбот, його не зачіпали.

Від Перекидайлів поверталися ситими й задоволеними. Орест мріяв скоріше лягти спати, проте Макс схопив його за лікоть та

потяг до батькового кабінету.

― Тату! ― скрикнув він, розчахнувши двері.

І застиг на порозі, бо побачив Здолайвітра. Він саме обернувся, аби з'ясувати, хто обірвав його так раптово.

― Пане Северин, я гадаю?

Орест мовчки кивнув, розглядаючи несподіваного ворога. Щось у погляді Здолайвітрових очей змушувало холодок розповзатися спиною.

― Ми хотіли сказати, що вже повернулися, ― видушив з себе Максиміліан.

― Добре. Можете йти до себе. Добраніч...

― Я б волів, щоб пан Северин лишився з нами, ― холодно сказав Здолайвітер.

Остап кивнув, зціпивши зуби, й відіслав Макса самого.

Після чого всі троє зайняли зручні крісла біля низького столика для паперів.

― Чим спричинений такий пізній візит? ― поцікавився пан Мінливець.

― Новими фактами у цікавій для вас справі. За розгорнутим аналізом стану пана Соколенка причина його хвороби носить магічний характер.

― До чого тут пан Северин?

― За нашою версією цей юнак сам спричинив хворобу пана Соколенка... щоб справити враження на одну з його дочок, зціливши його.

― Нісенітниці, ― рявкнув Остап роздратовано. ― Вигадайте щось ліпше для суду, бо мені соромно в цьому фарсі брати участь.

― Ще питання, що тут фарс, ― озвався Здолайвітер. ― Ви маєте особистий інтерес до справи.

― Я сам запросив пана Северина для обговорення його позову. Крім того, ваші люди фактично позбавили його дому.

Орест здивовано поглянув на пана Мінливця. Та відповів йому Здолайвітер:

― Ваш представник має на увазі неможливість проживати поруч з конфіскованою чарівною паличкою. Але то було ваше прохання.

― То ви б воліли додати до позову ще й незаконне знищення сімейної реліквії та майна?

― Цілком законне. Ваш позов був пізніше.

― Ваші люди не мали права вирішувати його долю без суду!

Очі Остапа недобре зблиснули.

― Ну то радійте: суд буде, — осміхнувся той і перевів погляд на Ореста. — Та, все ж, щодо компромісного варіанту ви поміркуйте.

― Що саме?

― Виключення з Академії. Натомість, зможете чарувати за десять років. Альтернативу ви знаєте. Плюс щонайменше п'ять років в'язниці.

― Не цікаво. Це все?

― Майже. Одне з заклинань, що ви використали для порятунку пана Соколенка, — він демонстративно пхикнув, — відноситься до темної магії. Ви ― темний маг, пане Северине.

Стримано кивнувши, він розвернувся до виходу і у дверях кабінету розчинився в повітрі.

― Як грубо, ― подав голос Остап. ― А пропозиція була непогана. Я б зрозумів, якби ти погодився.

― Не вірите у перемогу? ― спитав Орест.

― Та я все зроблю, щоб перемогти Здолайвітра!

На мить Северин замислився, а тоді тихо сказав:

― А Макс вважає, що не все.

― Чого це? ― насупив брови Мінливець.

― Нам пан Перекидайло порадив звернутися по допомогу до Леся Гайового. Та Максиміліан каже, що ви нізащо не говоритимете з ним.

― Це так. Але я дотримаюсь свого слова і завтра ж напишу йому листа.

Побажавши один одному доброї ночі, вони розійшлися до своїх кімнат.

На Ореста вже чекали Максиміліан та Самійло.

― Я спати хочу, ― безнадійно повідомив Северин.

― Розказуй, ― без крихти співчуття вимагали Мінливці.

І Орест переповів усе.

Та обіймів Макса зовсім не очікував.

14.04.2023