Майбутнє відбувається сьогодні

Орися вдивлялася в акуратні рядки, написані Кіндратом, і не могла стримати радісних зойків. Після особливо гучного вигуку на неї озирнулися кілька однокласників з паралельного курсу.

Можливо, і не варто було читати записку посеред лекції з теорії чаклунства, але чекати аж до кінця уроку була не сила.

Навіть обережна приписка: "Це займе час" не змогла притлумити її азарт і нетерпіння.

— Це всього лише спроба адаптації. Існують чари швидкісного читання. Якщо ти зможеш їх опанувати, прокляття не виснажуватиме тебе так сильно. Ти зможеш з ним жити.

— А чого його не можна просто зняти? — поцікавилась Орися.

— Бо розумні прокляття — адаптивні. Щойно ти підсвідомо вирішиш, що знань недостатньо — воно повернеться знову. Тобі доведеться обійти чари, а не зламати їх. Інший варіант — прочитати всі книжки у вашій бібліотеці.

Вона пхикнула і розсміялася:

— Та твоя ідея необхідна незалежно від мого рішення.

Орися з невтомною рішучістю накинулась на вивчення складних чарів. Вдень і вночі, за кожної нагоди, вона тренувалася бачити в тексті не вервечку слів та речень, але абзац, сцену й розділ. Поринати в зміст написаного.

Сторінки дедалі швидше шелестіли під її пальцями.

А, поки Кіндрат з Орисею розвивали це вміння, Орест закопався у схеми і дослідження. Він рідко долучався до тренувань Орисі проте незмінно підтримував її намагання.

Хоч сам він дедалі більше ставав замисленим та відстороненим. І Орися знала чому. Її наснага була спрямована на досягнення життєво необхідного вміння. Його ж — до жаданої помсти. Але в обох пломеніла вмотивована нестримність.

Тож і не дивно, що вони досягли мети майже одночасно.

Орися насолоджувалась книгою. Вперше за місяць навчання новим чарам. Опанована швидкість дала головне — відчуття безпеки. І навіть, якщо прокляття ніколи не вдасться зняти, Орисю це вже не турбувало.

Коли годинник дзенькнув про початок обіду, до бібліотеки забіг Кіндрат. Він дав їй час завершити читання, але не припиняв нервово стукати підборами.

Після чого голосно заявив:

― Орест в покої зцілення! ― Кіндрат впав у крісло навпроти Орисі і схилився до власних колін, намагаючись віддихатись.

― Він… що сталося? ― Орися почала швидко згрібати зошити і підручники в сумку.

― Тебе не пустять. Він непритомний. Бійка. Якесь закляття. Невідоме… ― багатозначно додав Кіндрат.

― То він його таки вигадав, ― сполотніла дівчина й осіла у власне крісло.

Так минуло майже п’ять хвилин, протягом яких вони мовчки уявляли страшні наслідки невдало створених чарів. Коли Орисю почали бити помітні дрижаки, дівчина підвелася.

― Не час розкисати. Ми маємо пробратися до нього й визначити наслідки. Тільки нам відома імовірна причина того, що відбулося.

― Ми цього не знаємо, ― заперечив Кіндрат, проте першим рушив до виходу.

До покоїв зцілення вони майже бігли. А перед самими дверима ледве не зіштовхнулися з пані Мартою.

― Відвідини не дозволені, ― повідомила вона.

― Але що з нашим другом? ― захекано запитала Орися, опершись на стіну блідою долонею.

― І пан Орест, і всі інші жертви цієї бійки наразі непритомні та потребують спокою й догляду. Повертайтеся до своїх справ і не спізніться на наступну лекцію.

Орися та Кіндрат перезирнулися.

― Інші жертви бійки? ― перепитав Кіндрат.

Та викладачка вже простувала коридором, звіряючись із записами.

― Певно, Дмитро із Максом, ― впевнено припустила Орися і смикнула на себе металеву дверну ручку. ― Зачинено.

Проте майже тієї ж миті прочинилося бокове віконце сусіднього кабінету. З нього визирнула цілителька.

― Якщо вам потрібна допомога, звертайтеся одразу до мене. Не варто турбувати хворих.

― Моїй подрузі погано, ― озвався Кіндрат. ― Схоже, запаморочення і головний біль. Гадаю, їй треба відлежатись, бо всюди галас.

Цілителька змахнула чарівною паличкою в бік Орисі, щось прошепотівши, і насмішкувато скривила губи.

― Ви, панно, цілком здорові і не потребуєте виправдань для прогулу. Випийте склянку води й утримайтесь від бігу коридорами.

І після цієї грізної промови вона зникла в надрах кабінету. Орися скривилася і повільно попростувала коридором. До заняття лишалося близько дванадцяти хвилин.

― Я не хотів тебе так підставити, ― вибачився Кіндрат.

― О, не бери в голову. Ти спробував, не спрацювало. Й сама ідея ― непогана. Хто ж знав, що пані цілителька така роздратована. Певно, справи дійсно кепські.

― Схоже на те, ― погодився Кіндрат, прочинивши двері класу.

Лекція мала початися за одну хвилину, а в аудиторію завітали крім них лише Мальва з Раїсою.

― То ви не брали участі в бійці? Гарні друзі, не посперечаєшся, ― кинула Мальва, кривлячи губи.

― Хто б казав, ― в тому ж тоні гарикнула Орися. ― Мені здавалося, що і ти з Орестом дружити намагаєшся.

― Особливо, коли хоче навчання підтягнути, ― тихо докинув Кіндрат і запропонував Орисі піти до їхньої парти.

Спорожніле місце Ореста між ними все заняття притягувало погляди.

18.11.2022