Зміст
  • КРОК ПЕРШИЙ, РАПТОВИЙ: ВБИВСТВО В ОПЕРІ. 1. Знайомство
  • І.2. Цікава пропозиція
  • І.3. Підозріла "мазда"
  • І.4. Знайдіть замовника
  • І.5. Аматорське стеження
  • І.6. Зустріч з вбивцею
  • І.7. Підтасовка
  • І.8. Їх там двоє!
  • І.9. План "Б"
  • І.10. У купецькому саді
  • І.11. Де я проколовся?!
  • І.12. Вечір в театрі
  • І.13. Вечір в театрі (продовження)
  • І.14. Ви впоралися
  • І.15. На кладовищі
  • І.16. Проблема вибору
  • КРОК ДРУГИЙ: ВИМУШЕНИЙ. ЗІРВАНА БАШНЯ ІІ.1. ПРОЛОГ. На кладовищі (продовження)
  • ІІ.2. Дохідний дім булочника Септера
  • ІІ.3. Василь Лесицький - сищик невдаха
  • ІІ.4. Хочеш пояснень?
  • ІІ.5. Пані Хана
  • ІІ.6. Небалакучий кочегар
  • ІІ.7. Ти мене пограбуєш!
  • ІІ.8. Будемо ловити на живця
  • ІІ.9. Як давно ви знаєте Посередника?
  • ІІ.10. Горе злодії
  • ІІ.11. Прикре фіаско
  • ІІ.12. Кондитерська Семадені
  • ІІ.13. Виграна партія
  • ІІ.14. Опівнічний візит
  • ІІ.15. Від першої особи
  • ІІ.16. День дурня
  • ІІ. 17. Зірвана башта
  • ІІ.18. Орден Святого Станіслава
  • ІІ.19. Епілог
  • КРОК ТРЕТІЙ: САМОСТІЙНИЙ. БІСОВА ТАЧКА. 1. Приходь, якщо зручно
  • ІІІ.2. Приємного апетиту!
  • ІІІ.3. Ромчик живчик
  • ІІІ.4. Гоп-стоп
  • ІІІ.5. Труп
  • ІІІ.6. Нахаба
  • ІІІ.7. Хлопчик-тригер
  • ІІІ.8. Альма-матір
  • ІІІ.9. Професор Моріарті
  • ІІІ.10. Стули пельку і розказуй!
  • ІІІ.11. Антидот і тачка
  • ІІІ.12. Полювання на маніяка
  • ІІІ.13. Дівчина
  • ІІІ.14. Мало тебе били!
  • ІІІ.15. Побачення
  • ІІІ.16. Навкруги — самі маніяки!
  • ІІІ.17. Якщо ти мітиш в її хлопці
  • ІІІ.18. Хай поговорять.
  • ІІІ.19. Він знає, що я знаю
  • ІІІ.20. Я помилився
  • ІІІ.21. Поїдемо на Осокорки.
  • ІІІ.22. На старих дачах забагато щурів
  • ІІІ.23.Що вас пов’язує з цим типом?!
  • ІІІ.24. Ну й дурень ти, Холмогоров!
  • ІІІ.25. Випадковість (від першої особи)
  • ІІІ.26. Кавалерія підтягнулася вчасно
  • КРОК ЧЕТВЕРТИЙ: ВИРІШАЛЬНИЙ. ПРИВИДИ МЕТРОПОЛІТЕНУ. 1. Як важко кинути палити.
  • IV.2. Проблема Посередника
  • IV.3.Я знайшов іншого
  • Iv.4. Ми домовимось!
  • IV.5. Стійте, де стоїте!
  • IV.6. Хеміш Хогс
  • IV.7. Будинок з привидом
  • IV.8. Неадеквати і реакції
  • IV.9. Вартовий висуває гіпотезу
  • IV.10. Небезпека для Хогса
  • IV.11. 221В
  • IV.12. І знову пані Хана
  • IV.13. Хтось когось тримає за дурня
  • IV.14. Все не так
  • Iv.15. А я вам казав!
  • IV.16. Полонений
  • IV.17. Хлопці, ви кумедні
  • IV.18. Постріл в пітьму
  • Iv.19. Сварка в підземеллі
  • IV.20. Це очевидно
  • IV.21. Сашко Вартовий (від першої особи)
  • IV.22. Вітальня на Бейкер-Стріт
  • IV.23. Чи впевнений ти?
  • Iv.24. Час бути
  • ІІ.18. Орден Святого Станіслава

    — Я не розумію, чим ви незадоволені, Лесицький! — Кирило роздратовано міряв довгими кроками кабінет слідчого. — Я спіймав вам банду. Звертаю вашу увагу, всю банду. Ну добре, майже — всю!

    Сашко хмикнув. Він сидів на стільці навпроти Лесицького і з цікавістю спостерігав за сердитим Холмогоровим і похнюпленим Лесицьким. На його думку, поліція в усі часи і в усіх місцях однакова, і його друг дарма розпинається зараз перед сищиком.

    — Так, — пробурмотів Лесицький, втупившись в папери, — мазуриків ми сьогодні затримали багато, не заперечую. І вигребли з їхніх кишень чимало краму, поцупленого у пересічних городян.

    — То чого ж вам ще, Лесицький?! — закотив очі Кирило. — Ви тепер герой газетної хроніки щонайменше на тиждень вперед!

    — Герой… — зітхнув той. — Та цей ваш жарт із дзвіницею… Між іншим, як вам це вдалося? З вечора на ранок дати замітку у ранковий наклад «Відомостей»?

    — Маю деякі корисні знайомства, — недбало кинув Кирило, на мить зупиняючи свій біг по кабінету.

    Сашко знову усміхнувся про себе. Гонору пацану не займати.

    — А ви знаєте, Холмогоров, що сам губернатор! — Лесицький багатозначно підняв палець, — поспішав на місце катастрофи? Страшно подумати, що було б… — сищик не закінчив, але й так було ясно, що було б непереливки.

    — Катастрофи?! — щиро здивувався Кирило.— У вас що і губернатор — ідіот? Та як ви тут живете, бідолашні?

    — Не смійте так говорити про високих осіб у моїй присутності! — грюкнув кулаком по столу Лесицький. — А то я вас, кінець кінцем, нарешті заарештую!

    — Диви, як ви заговорили! — обурився Сашко, поки Кирило хапав ротом повітря, підбираючи образливі епітети невдячному поліцейському. — Та якби не ми… Не він, — Вартовий вказав на друга, — ви б досі копирсалися з цією справою. І мабуть, лишилися б посади, нездаро!

    — Так, ви праві, — принизив тон Лесицький. — Вибачте мені. Але ж… — він знову зітхнув.

    — Та що ще, кажіть! — нетерпляче кинув Кирило, падаючи на стілець поряд із Сашком і витягуючи довгі ноги у хіпстерських лакових штиблетах майже на середину кімнати.

    — Той клятий Орден Станіслава! — вигукнув Лесицький. — Ви ж так і не знайшли його, Холмогоров! А між тим Платон Кулаковський шкуру з мене спустить за ту брязкітку… Вибачте, за той державний орден.

    — О! — сказав Кирило. — Я й забув… — Він на мить замислився, потім махнув рукою. — Але ж Городецький у вас в руках, а він за головного у мазуриків. І я виграв у нього той орден вчора ввечері… Майже. Чесно кажучи, він підсунув мені підробку.

    — Артемій Михайлович — поважна людина в місті, — кисло сказав Лесицький. — Боюся, його ми будемо вимушені відпустити з вибаченнями. Проти нього немає нічого, окрім ваших слів, а цього, вибачте ще раз, недостатньо.

    — Тобто, орден тю-тю, і саме це вас засмучує, — Кирило почухав потилицю. — Розумію, не про те ви домовлялися з Посередником. Ну вибачте, що не виправдав ваших сподівань!

    — При чому тут Посередник?! Ви такий образливий, детективе!

    — Чим ще я вам не подобаюся?!

    — Стоп! — гарикнув Сашко і, поки ці двоє не отямилися, поліз у кишеню: — О це ви маєте на увазі?

    На довгу хвилину в кімнаті запанувала тиша.

    — Де ти це взяв?! — нарешті оговтався Кирило.

    — Де, де… Поцупив з кишені Городецького, поки ти горлав на весь Узвіз! Кінець кінцем, я ж кишеньковий злодій, забув? Повинен же я був хоч когось пограбувати, якщо вже з тобою не вийшло! — Сашко поклав Орден Святого Станіслава на стіл перед Лесицьким. — Тепер ви задоволені, інспекторе?

    Поліцейський мовчки кивнув.

    — Ти просто… просто… Ти просто супер, малий! — захоплено видихнув Кирило, з неабиякою повагою дивлячись на друга.

    Сашко повільно підняв на нього погляд.

    — Як ти мене назвав, пацан?

    Кирило швиденько підібгав ноги і напружився.

    — Ну, той-йо…

    — Ні, повтори! — голос Сашка був м’яким, але це не ввело в оману Холмогорова, який швиденько підхопився на ноги і відскочив аж до дверей.

    — Завтра поговоримо про свідчення і все таке інше! — скоромовкою кинув він Лесицькому та й був такий.

    Сашко підірвався слідом.

    — Бувайте, Лесицький, — кинув він від самих дверей.

    — Ма-а-алий?! — долинув до Лесицького з вулиці його розлючений рев.

    Поліцейський лише всміхнувся і прибрав коштовну річ в шухляду.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.