Зміст
  • КРОК ПЕРШИЙ, РАПТОВИЙ: ВБИВСТВО В ОПЕРІ. 1. Знайомство
  • І.2. Цікава пропозиція
  • І.3. Підозріла "мазда"
  • І.4. Знайдіть замовника
  • І.5. Аматорське стеження
  • І.6. Зустріч з вбивцею
  • І.7. Підтасовка
  • І.8. Їх там двоє!
  • І.9. План "Б"
  • І.10. У купецькому саді
  • І.11. Де я проколовся?!
  • І.12. Вечір в театрі
  • І.13. Вечір в театрі (продовження)
  • І.14. Ви впоралися
  • І.15. На кладовищі
  • І.16. Проблема вибору
  • КРОК ДРУГИЙ: ВИМУШЕНИЙ. ЗІРВАНА БАШНЯ ІІ.1. ПРОЛОГ. На кладовищі (продовження)
  • ІІ.2. Дохідний дім булочника Септера
  • ІІ.3. Василь Лесицький - сищик невдаха
  • ІІ.4. Хочеш пояснень?
  • ІІ.5. Пані Хана
  • ІІ.6. Небалакучий кочегар
  • ІІ.7. Ти мене пограбуєш!
  • ІІ.8. Будемо ловити на живця
  • ІІ.9. Як давно ви знаєте Посередника?
  • ІІ.10. Горе злодії
  • ІІ.11. Прикре фіаско
  • ІІ.12. Кондитерська Семадені
  • ІІ.13. Виграна партія
  • ІІ.14. Опівнічний візит
  • ІІ.15. Від першої особи
  • ІІ.16. День дурня
  • ІІ. 17. Зірвана башта
  • ІІ.18. Орден Святого Станіслава
  • ІІ.19. Епілог
  • КРОК ТРЕТІЙ: САМОСТІЙНИЙ. БІСОВА ТАЧКА. 1. Приходь, якщо зручно
  • ІІІ.2. Приємного апетиту!
  • ІІІ.3. Ромчик живчик
  • ІІІ.4. Гоп-стоп
  • ІІІ.5. Труп
  • ІІІ.6. Нахаба
  • ІІІ.7. Хлопчик-тригер
  • ІІІ.8. Альма-матір
  • ІІІ.9. Професор Моріарті
  • ІІІ.10. Стули пельку і розказуй!
  • ІІІ.11. Антидот і тачка
  • ІІІ.12. Полювання на маніяка
  • ІІІ.13. Дівчина
  • ІІІ.14. Мало тебе били!
  • ІІІ.15. Побачення
  • ІІІ.16. Навкруги — самі маніяки!
  • ІІІ.17. Якщо ти мітиш в її хлопці
  • ІІІ.18. Хай поговорять.
  • ІІІ.19. Він знає, що я знаю
  • ІІІ.20. Я помилився
  • ІІІ.21. Поїдемо на Осокорки.
  • ІІІ.22. На старих дачах забагато щурів
  • ІІІ.23.Що вас пов’язує з цим типом?!
  • ІІІ.24. Ну й дурень ти, Холмогоров!
  • ІІІ.25. Випадковість (від першої особи)
  • ІІІ.26. Кавалерія підтягнулася вчасно
  • КРОК ЧЕТВЕРТИЙ: ВИРІШАЛЬНИЙ. ПРИВИДИ МЕТРОПОЛІТЕНУ. 1. Як важко кинути палити.
  • IV.2. Проблема Посередника
  • IV.3.Я знайшов іншого
  • Iv.4. Ми домовимось!
  • IV.5. Стійте, де стоїте!
  • IV.6. Хеміш Хогс
  • IV.7. Будинок з привидом
  • IV.8. Неадеквати і реакції
  • IV.9. Вартовий висуває гіпотезу
  • IV.10. Небезпека для Хогса
  • IV.11. 221В
  • IV.12. І знову пані Хана
  • IV.13. Хтось когось тримає за дурня
  • IV.14. Все не так
  • Iv.15. А я вам казав!
  • IV.16. Полонений
  • IV.17. Хлопці, ви кумедні
  • IV.18. Постріл в пітьму
  • Iv.19. Сварка в підземеллі
  • IV.20. Це очевидно
  • IV.21. Сашко Вартовий (від першої особи)
  • IV.22. Вітальня на Бейкер-Стріт
  • IV.23. Чи впевнений ти?
  • Iv.24. Час бути
  • ІІІ.15. Побачення

    Сашко прийшов у кав’ярню на Узвозі заздалегідь. А Кирило, як галантний кавалер, поїхав зустрічати дівчину. Але Сашко навіть уявити не міг, наскільки його друг може бути галантним. До сих пір він не мав змоги спостерігати, як Кирило спілкується з дівчинами. Може тому, що на його пам’яті Кирило з дівчинами не зустрічався.

    Кирило допоміг Віталіні зняти верхній одяг, Кирило відсунув для неї стілець, Кирило, нарешті, подарував їй квіти! Чорт, це точно — Кирило Холмогоров?! Або Посередник все ж таки викрав його друга і замість нього підсунув ганебну підробку?!

    «Якщо все це — заради справи, то я приголомшений!» — відправив Сашко повідомлення в «телеграм». Кирило скоса глянув на телефон, але навіть не взяв його в руки.

    «Одразу видно, що вона тобі геть не подобається!»

    Цього разу Сашко удостоївся лютого погляду і вирішив поки що Холмогорова не дражнити. Але той все ж не витримав, і на телефон Сашка прийшла зухвала відповідь:

    «Якщо я щось роблю, то роблю це бездоганно!»

    Після цього задоволений Кирило нахабно повернувся до друга спиною і цілком зосередився на побаченні.

    В цій кав’ярні обидва бували часто, тож добре знали, за який столик хто повинен сісти, щоб Сашко добре міг чути розмову Кирила з Віталіною. І зрозуміло, що столики ці вони заброньовали заздалегідь.

    — Я люблю Поділ, — розповідала про себе дівчина. — Люблю гуляти Узвозом і Володимирською Гіркою. Я ж виросла тут, неподалік.

    — Вчора я відвіз тебе на Харківський масив.

    — Ми з мамою переїхали туди лише три роки тому. А до того жили тут, на Подолі, в старому будинку разом з її братом, моїм дядьком. Він лишився, а ми поїхали… Ну що я все про себе? Розкажи що-небудь і ти, Кириле.

    — Та нема чого розповідати! Вчуся на останньому курсі в університеті, підробляю в таксі…

    — Це твоя машина? Фанатієш з фільмів Бессона?

    — Чому фанатію? Що, не можна просто так тюнінгувати автівку? — гонорова натура Кирила не виносила навіть натяку на плагіат. Навіть, якщо він був не його. Навіть, якщо він не мав жодного відношення до цієї машини.

    Віталіна відкинулася назад, трохи шокована таким натиском.

    — Я ж просто спитала!

    — То машина друга, — буркнув Кирило. — Я її… орендував. Тимчасово.

    — Дивно… — Віталіна роздумливо покрутила в руках чашку з кавою. — Буду відверта з тобою, машина привернула мою увагу раніше, ніж ти…

    — Я здогадався! — роздратовано перебив Кирило. — Ти витріщалася на неї два вечори підряд, перш ніж я під’їхав до тебе.

    «Починає грубіянити, — подумав Сашко. — От що за людина! Навіть з дівчиною не може притримати язика!»

    — Я… Так! — Віталіна була збентежена, але все ще намагалася виправити ситуацію. — Просто я чула про неї! Про машину. А потім, коли побачила…

    — Чула?! — Кирило миттєво перехилився через стіл, і зараз ніхто б не сказав, що вони — закохана парочка. Допит! От що це нагадувало. — Від кого?!

    — Від дядька! — Віталіна нервово відсунула вбік свою каву. — Я ж казала тобі, що дядько досі живе на Подолі. Він часто ходить через Узвіз додому пішки з Червоного Корпусу…

    — Він працює в Університеті?!

    Сашко не витримав, і кинув в «телеграм» одне слово: «Не тисни!!!» Хотів додати ще «бовдур», але побоявся, що Кирило видасть його присутність необережним вигуком, або поглядом.

    Та Холмогоров навіть не глянув у бік смартфону.

    — Працює, — кивнула Віталіна. — Він професор історії. Його ім’я…

    — Професор Моріарті! — закінчив за неї Кирило і, спіймавши розгублений погляд дівчини, виправився: — Я хотів сказати, Вілен Макарович Роздобудько.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.