Зміст
  • КРОК ПЕРШИЙ, РАПТОВИЙ: ВБИВСТВО В ОПЕРІ. 1. Знайомство
  • І.2. Цікава пропозиція
  • І.3. Підозріла "мазда"
  • І.4. Знайдіть замовника
  • І.5. Аматорське стеження
  • І.6. Зустріч з вбивцею
  • І.7. Підтасовка
  • І.8. Їх там двоє!
  • І.9. План "Б"
  • І.10. У купецькому саді
  • І.11. Де я проколовся?!
  • І.12. Вечір в театрі
  • І.13. Вечір в театрі (продовження)
  • І.14. Ви впоралися
  • І.15. На кладовищі
  • І.16. Проблема вибору
  • КРОК ДРУГИЙ: ВИМУШЕНИЙ. ЗІРВАНА БАШНЯ ІІ.1. ПРОЛОГ. На кладовищі (продовження)
  • ІІ.2. Дохідний дім булочника Септера
  • ІІ.3. Василь Лесицький - сищик невдаха
  • ІІ.4. Хочеш пояснень?
  • ІІ.5. Пані Хана
  • ІІ.6. Небалакучий кочегар
  • ІІ.7. Ти мене пограбуєш!
  • ІІ.8. Будемо ловити на живця
  • ІІ.9. Як давно ви знаєте Посередника?
  • ІІ.10. Горе злодії
  • ІІ.11. Прикре фіаско
  • ІІ.12. Кондитерська Семадені
  • ІІ.13. Виграна партія
  • ІІ.14. Опівнічний візит
  • ІІ.15. Від першої особи
  • ІІ.16. День дурня
  • ІІ. 17. Зірвана башта
  • ІІ.18. Орден Святого Станіслава
  • ІІ.19. Епілог
  • КРОК ТРЕТІЙ: САМОСТІЙНИЙ. БІСОВА ТАЧКА. 1. Приходь, якщо зручно
  • ІІІ.2. Приємного апетиту!
  • ІІІ.3. Ромчик живчик
  • ІІІ.4. Гоп-стоп
  • ІІІ.5. Труп
  • ІІІ.6. Нахаба
  • ІІІ.7. Хлопчик-тригер
  • ІІІ.8. Альма-матір
  • ІІІ.9. Професор Моріарті
  • ІІІ.10. Стули пельку і розказуй!
  • ІІІ.11. Антидот і тачка
  • ІІІ.12. Полювання на маніяка
  • ІІІ.13. Дівчина
  • ІІІ.14. Мало тебе били!
  • ІІІ.15. Побачення
  • ІІІ.16. Навкруги — самі маніяки!
  • ІІІ.17. Якщо ти мітиш в її хлопці
  • ІІІ.18. Хай поговорять.
  • ІІІ.19. Він знає, що я знаю
  • ІІІ.20. Я помилився
  • ІІІ.21. Поїдемо на Осокорки.
  • ІІІ.22. На старих дачах забагато щурів
  • ІІІ.23.Що вас пов’язує з цим типом?!
  • ІІІ.24. Ну й дурень ти, Холмогоров!
  • ІІІ.25. Випадковість (від першої особи)
  • ІІІ.26. Кавалерія підтягнулася вчасно
  • КРОК ЧЕТВЕРТИЙ: ВИРІШАЛЬНИЙ. ПРИВИДИ МЕТРОПОЛІТЕНУ. 1. Як важко кинути палити.
  • IV.2. Проблема Посередника
  • IV.3.Я знайшов іншого
  • Iv.4. Ми домовимось!
  • IV.5. Стійте, де стоїте!
  • IV.6. Хеміш Хогс
  • IV.7. Будинок з привидом
  • IV.8. Неадеквати і реакції
  • IV.9. Вартовий висуває гіпотезу
  • IV.10. Небезпека для Хогса
  • IV.11. 221В
  • IV.12. І знову пані Хана
  • IV.13. Хтось когось тримає за дурня
  • IV.14. Все не так
  • Iv.15. А я вам казав!
  • IV.16. Полонений
  • IV.17. Хлопці, ви кумедні
  • IV.18. Постріл в пітьму
  • Iv.19. Сварка в підземеллі
  • IV.20. Це очевидно
  • IV.21. Сашко Вартовий (від першої особи)
  • IV.22. Вітальня на Бейкер-Стріт
  • IV.23. Чи впевнений ти?
  • Iv.24. Час бути
  • І.10. У купецькому саді

    Київ 1911-й рік

    Я неспішно прогулювався Купецьким Садом, іноді відчуваючи потилицею теплий погляд Посередника. Мій круглий куратор встиг дістати мене до печінок, але у справі я відчув певний кураж і мав інтерес. Скоріше, до Богрова, ніж до вбивства прем'єр-міністра, тим паче, що воно відбудеться лише завтра.

    «Історія — нелінійна», — почув я тихий шепіт над вухом, і краєм ока помітив круглий капелюх.

    Та я вже второпав! І розумів, чого побоювався Посередник. Що моя вчорашня бурна діяльність могла підштовхнути Богрова до вчинення замаху сьогодні, на прогулянці. І що тоді, от дідько, станеться з тою нелінійною історією?!

    Кортіло сказати «а я попереджав», але товстун ніби відчував мій настрій і на очі не з’являвся.

    Великий і ошатний натовп, мов бурхлива ріка, вирував навколо перших осіб Імперії. Я впізнав Миколу Другого, що був оточений тісним кільцем охорони, впізнав Столипіна — основну ціль. Крім них я не знав тут більше нікого, хоча напевне було ще декілька осіб, яких я мав бачити на сторінках підручника з історії.

    Я не розумів, яким чином можна вчинити замах при такій кількості людей та охорони.

    Згодом я побачив Богрова. Він прогулювався далеченько від царя з прем’єр-міністром, що й не дивно. Пробитися до них було майже неможливо. Але він, схоже, все ж таки намагався. Його рука застигла у кишені — напевно, там був вчорашній браунінг.

    Я почав штовхатися більш енергійно, намагаючись опинитися у нього за спиною.

    — Що ви плануєте робити, якщо він почне стріляти? — зацікавлено спитав Посередник, вигулькнувши з натовпу поруч зі мною.

    — А що ви пропонуєте? Спробувати його спинити?

    — Он де, зверніть увагу, — він вказав мені на огрядного пана у формі з еполетами. — Це підполковник Кулябко. Богров знаходиться під його персональним патронатом. Вони спілкувалися вчора, після того, як ви пішли.

    — Цікаво, тільки я бачу, що у Богрова пістолет у кишені?

    Посередник знизав плечима:

    — А що ви хочете від поліції? Вони не бачать далі власного носа! — і знов кудись подівся.

    Бісове створіння! Міг би й допомогти!

    Хвилин через п’ять мені все ж таки вдалося доштовхатися до майбутнього вбивці. Богров теж часу не гаяв і наразі стовбичив поблизу Кулябко. Я став за їх спинами, користуючись тим, що на мене не звертали уваги.

    — Що ви тут робите? — холодно запитав Кулябко свого агента.

    — Я… Мені до-до-доручили… — судячи з того, що Богров заїкався, це була та особистість, з якою я починав вчорашню розмову.

    — Де ваші терористи? Коли я передав квиток, ви казали, що вони будуть тут… — підполковник досадливо махнув рукою.

    — З-з-бирати прик-прикмети…

    — Так, збирати прикмети прем’єр-міністра. Яка маячня! Та хіба ж його портрет не знаходиться у будь-якій газеті?

    Підполковник роздратовано глянув на свого агента. Рука Богрова ковзнула по кишені. Я напружився.

    — То що, підвести вас ближче? Щоб ви його розгледіли? — продовжував кепкувати підполковник.

    — Н-ні…

    — Та ходімо вже!

    Кулябко рішуче попрямував вперед, Богров підтюпцем потрусив за ним, щомиті витираючи запітнілого лоба. Я рушив слідом, гадки не маючи, що робити, якщо на сцену вийде той, інший, Богров. І ще для мене була загадкою досить дивна поведінка Кулябко. Навіщо він тягне Богрова ближче до прем’ра? Невже він ніколи не стикався з іншою його особистістю? У хлопця в кишені пістолет, і підполковник таємної служби цього не бачить?

    Вони зупинилися майже у десяти кроках від царя і Столипіна. Микола Другий підвів очі і обмінявся поглядом з Кулябко. Ох щось мені не подобається цей погляд!

    — Ну? — роздратовано спитав підполковник.

    Він здурів? Таке враження, що він… підштовхує Богрова до фатального пострілу?!

    — Тобто, замовник Кулябко? — зацікавлено спитав Посередник десь зліва.

    — Можливо. Але ж ми з вами не з тих, хто робить передчасні висновки?

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.