Зміст
  • КРОК ПЕРШИЙ, РАПТОВИЙ: ВБИВСТВО В ОПЕРІ. 1. Знайомство
  • І.2. Цікава пропозиція
  • І.3. Підозріла "мазда"
  • І.4. Знайдіть замовника
  • І.5. Аматорське стеження
  • І.6. Зустріч з вбивцею
  • І.7. Підтасовка
  • І.8. Їх там двоє!
  • І.9. План "Б"
  • І.10. У купецькому саді
  • І.11. Де я проколовся?!
  • І.12. Вечір в театрі
  • І.13. Вечір в театрі (продовження)
  • І.14. Ви впоралися
  • І.15. На кладовищі
  • І.16. Проблема вибору
  • КРОК ДРУГИЙ: ВИМУШЕНИЙ. ЗІРВАНА БАШНЯ ІІ.1. ПРОЛОГ. На кладовищі (продовження)
  • ІІ.2. Дохідний дім булочника Септера
  • ІІ.3. Василь Лесицький - сищик невдаха
  • ІІ.4. Хочеш пояснень?
  • ІІ.5. Пані Хана
  • ІІ.6. Небалакучий кочегар
  • ІІ.7. Ти мене пограбуєш!
  • ІІ.8. Будемо ловити на живця
  • ІІ.9. Як давно ви знаєте Посередника?
  • ІІ.10. Горе злодії
  • ІІ.11. Прикре фіаско
  • ІІ.12. Кондитерська Семадені
  • ІІ.13. Виграна партія
  • ІІ.14. Опівнічний візит
  • ІІ.15. Від першої особи
  • ІІ.16. День дурня
  • ІІ. 17. Зірвана башта
  • ІІ.18. Орден Святого Станіслава
  • ІІ.19. Епілог
  • КРОК ТРЕТІЙ: САМОСТІЙНИЙ. БІСОВА ТАЧКА. 1. Приходь, якщо зручно
  • ІІІ.2. Приємного апетиту!
  • ІІІ.3. Ромчик живчик
  • ІІІ.4. Гоп-стоп
  • ІІІ.5. Труп
  • ІІІ.6. Нахаба
  • ІІІ.7. Хлопчик-тригер
  • ІІІ.8. Альма-матір
  • ІІІ.9. Професор Моріарті
  • ІІІ.10. Стули пельку і розказуй!
  • ІІІ.11. Антидот і тачка
  • ІІІ.12. Полювання на маніяка
  • ІІІ.13. Дівчина
  • ІІІ.14. Мало тебе били!
  • ІІІ.15. Побачення
  • ІІІ.16. Навкруги — самі маніяки!
  • ІІІ.17. Якщо ти мітиш в її хлопці
  • ІІІ.18. Хай поговорять.
  • ІІІ.19. Він знає, що я знаю
  • ІІІ.20. Я помилився
  • ІІІ.21. Поїдемо на Осокорки.
  • ІІІ.22. На старих дачах забагато щурів
  • ІІІ.23.Що вас пов’язує з цим типом?!
  • ІІІ.24. Ну й дурень ти, Холмогоров!
  • ІІІ.25. Випадковість (від першої особи)
  • ІІІ.26. Кавалерія підтягнулася вчасно
  • КРОК ЧЕТВЕРТИЙ: ВИРІШАЛЬНИЙ. ПРИВИДИ МЕТРОПОЛІТЕНУ. 1. Як важко кинути палити.
  • IV.2. Проблема Посередника
  • IV.3.Я знайшов іншого
  • Iv.4. Ми домовимось!
  • IV.5. Стійте, де стоїте!
  • IV.6. Хеміш Хогс
  • IV.7. Будинок з привидом
  • IV.8. Неадеквати і реакції
  • IV.9. Вартовий висуває гіпотезу
  • IV.10. Небезпека для Хогса
  • IV.11. 221В
  • IV.12. І знову пані Хана
  • IV.13. Хтось когось тримає за дурня
  • IV.14. Все не так
  • Iv.15. А я вам казав!
  • IV.16. Полонений
  • IV.17. Хлопці, ви кумедні
  • IV.18. Постріл в пітьму
  • Iv.19. Сварка в підземеллі
  • IV.20. Це очевидно
  • IV.21. Сашко Вартовий (від першої особи)
  • IV.22. Вітальня на Бейкер-Стріт
  • IV.23. Чи впевнений ти?
  • Iv.24. Час бути
  • IV.7. Будинок з привидом

    — Все почалося тиждень тому, — Хогс зручно вмостився в кріслі біля каміну в кімнаті на другому поверсі. Кирило і Сашко сиділи навпроти в не менш зручних кріслах для гостей. — В будинку і в крамниці почали відбуватися незрозумілі речі. Для початку, якось ввечері зі стелі в крамниці несподівано посипалася штукатурка.

    — А що тут дивного? — здивувався Сашко. — До такого, буває, призводить рух транспорту.

    — Якого транспорту? — перебив його Кирило. — Ти пам’ятаєш, взагалі, де ми? Карети й кеби землю трусять по-твоєму?

    — А, дійсно, не подумав…

    — Не розумію, про що ви! — Хогс вийняв з кишені халату люльку, — але, як на мене, осипання штукатурки — то дивно. А потім, наступним вечором, я побачив його.

    Він замовк, розпалюючи люльку.

    — Кого — його? — нарешті не витримав Сашко.

    — Того чоловіка. У дивному одязі. В крамниці після зачинення. Я вирішив, що це злодій. Власне, я і про вас так подумав.

    — Ви і зараз ще не до кінця полишили цю думку, — Кирило з цікавістю роздивлявся люльку в руках Хогса. — Хоча більше схиляєтеся до того, що ми трішки не сповна розуму… До речі, у вас немає ще одної люльки? Це… знаєте, заспокоює.

    — Ти не палиш, ми домовлялися, — прошипів Сашко.

    — Ми домовилися про цигарки, — нахабно відмахнувся Кирило. — Про люльку мови не йшло.

    — Ви доволі спостережливий, — Хогс встав з місця і взяв з камінної полки ще одну люльку та кисет з тютюном. — Тримайте.

    — Я — детектив, — нагадав Кирило і заходився набивати тютюн в люльку.

    — Власне, я мабуть вже теж.

    Кирило зміряв конкурента пронизливим поглядом.

    — І як з вами сталася така біда, Хогсе?

    — Ну, після того як той візитер розчинився в стіні…

    — Що, даруйте, він зробив? — перепитав Сашко.

    — Я не сказав? — здивувався Хогс. — Той чоловік у яскравому лахмітті, якого я застав у крамниці після її зачинення, він пішов просто в стіну. Це мене дещо налякало, чесно кажучи.

    — Я б не сказав, що ви з лякливих, — зауважив Кирило.

    — Це так. Але привиди… — Хогс пересмикнув плечима. — Власне, саме тоді я вирішив, що від будинку треба позбавлятися. Я і раніше хотів… Думав про зміну роду діяльності. Але виявилися, що це не так вже й просто. Якимось чином вістка про привида розповсюдилася містом, і тоді до мене з’явився цей пан — Посередник. Він зробив мені пропозицію: я вистежу привида, а він купує мій будинок.

    — Будьте впевнені, Хогсе, саме він і розповсюдив ці плітки! — запально вигукнув Сашко. — Не здивуюся, якщо це він нацькував на вас привида.

    — Але навіщо? — здивувався Хогс.

    — Бо… Не знаю!

    — Не верзи дурниць, — обірвав його Кирило і повернувся до Хогса. — Отже, ви детально описали привида у лахміттях Посереднику. Зрозуміло… До речі, що значить «вистежити»? Ну побачите ви його ще раз, Хеміше? І що? Це рахується за «вистеження»?

    — Він сказав, що я маю слідувати за ним.

    — Куди? В стіну??? — щиро здивувався Кирило. — Щось тут не в’яжеться…

    — Так… — розгублено кивнув Хогс. — Про це я не подумав…

    — А про що ви взагалі подумали, пекарю? — презирливо фиркнув Кирило, підвівся з крісла і підійшов до вікна. — Перш, ніж укладати такі угоди з такими… істотами, треба дуже гарно подумати.

    — Власне, я подумав, що спробую його застрелити, — Хогс і сам не помітив, як почав виправдовуватися.

    — Посередника? — глузливо перепитав Холмогоров, розсіяно роздивляючись вулицю за вікном. — Чи привида?

    — Ви самі себе чуєте? — обурено спитав Сашко. — Привиди… Застрелити… Ви при розумі, хлопці?

    — Ти правий, — Кирило різко стрепенувся, немов великий кіт. — Ми щось не туди зайшли з Хемішем у міркуваннях. — А все почалося зі штукатурки… Транспорт, кажеш? — він раптом розвернувся до Сашка. — Ти вмієш подати ідею, друже!

    — Що? — напружився той. — Про що ти?

    Але Кирило вже звернувся Хогса.

    — Скажіть-но, Хеміше, а де тут найближча станція метро?

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.