Iv.15. А я вам казав!
— А що я вам казав! — миттєво перейшов у наступ Посередник. — Я казав, що Хеміш Хогс зник ввечері, просто із свого будинку, а ви… Ви ж не повірили мені, Олександре?!
— Я?! — неабияк обурився Сашко. — Ти знову надурив нас, покидьку!
— Припини, він правий! — Кирило продовжував обмацувати стіну. — Він дійсно казав, що Хогс зник в той самий вечір, коли ми з’явилися тут.
— Але ж…
— Він не повинен казати все! — гаркнув Кирило. — Він ніколи не каже геть усе! Але й ніколи не бреше!
— Ви як ніколи праві, пане Холмс, — миттю набундючився Посередник. — Я не брешу, але й не зобов’язаний розжовувати всі обставини справи найвидатнішому детективу всіх часів.
— Ах ти ж… — Сашко зробив крок до Посередника, і про його наміри здогадатися було нескладно.
— Облиш його! — звелів Холмогоров. — Не про те думаєш.
— Він хоче зіпсувати мені пику, — пожалівся Посередник огидним скрипучим голосом. — І все через вас, пане Холмс.
— Здається, він вже передумав… Ага!
Останній вигук був викликаний тим, що Кирило нарешті щось намацав у стіні.
— Що там? — майже одночасно спитали Посередник і Сашко.
— Те, що й повинно було бути. Двері! — переможно вигукнув Кирило. — Сашко, йди-но сюди! Застосуй свою силу з користю. Хоч раз у житті!
— Нариваєшся, — попередив Сашко, підходячи ближче.
Холмогоров виявив у стіні щілину, в яку Сашко миттєво вставив лезо кишенькового ножа. Підчепив ним цеглу, що хиталася, і перед ними відкрився прохід кудись вглиб стіни.
— Здається, загадка привида вирішена, — задоволено сказав Кирило.
— Тепер ви просто повинні купити цей будинок у Хогса, — піддів Посередника Сашко.
Той скривився.
— Куплю, коли і якщо він знайдеться! Де пекар?!
— Ходімо і з’ясуємо! — Кирило витяг з кишені ліхтарика і зробив рішучий крок уперед.
Темними і короткими сходами вони спустилися до підвалу будинку.
— Поки не дуже цікаво, — пробурмотів Посередник. — Всього лише — потаємні двері у підвал.
— Чим ви знову не задоволені, роботодавцю? — їдко перепитав Сашко. — Згляньтеся! Пацан розкрив загадку привида.
— Ще ні.
— Чого це — ні?
— Бо тепер ми знаємо, як саме той «привид» розчинявся у стіні, — Кирило ретельно оглянув підвал, — але все ще гадки не маємо, навіщо був цей спектакль… Але є у мене одна підозра… — він неспішно обійшов приміщення і зупинився біля купи землі в кутку.
— Здається, ті двері були не останнім сюрпризом на сьогоднішній вечір, — Посередник аж сяяв від задоволення.
— І чого я не здивований?! — пробурмотів Сашко. — Де ви, там завжди сюрпризи. І я б не сказав, що приємні!
— Просто ви мене не любите, Вартовий, — ображено відповів Посередник.
— Так, — погодився Сашко, — не люблю. А де пацан? — покрутив він головою. — Чорт би вас забрав! Куди він подівся, поки ми базікали?
— Пішов далі по сліду, — Посередник обережно наблизився до кута підвалу. — У вас є ліхтарик? Бо він, здається, і світло з собою забрав.
— Є в мене ліхтарик! — остаточно розсердився Сашко. — Якщо і Кирило зникне в цьому бісовому будинку з привидами, я вас точно придушу!
— Не хвилюйтеся за пана Холмса, хвилюйтеся краще за його супротивників!
— О господи! — не витримав Сашко. — Та годі вже мені локшину на вуха вішати! Куди він подівся? Ого! Тут здається діра у підлозі!
— Очевидно! — глузливо відгукнувся Посередник. — Ви ж не думаєте, що Холмс, начебто якийсь недолугий привид, розчинився в стіні? І що тут у нас? — він обережно зазирнув в діру. — Так я і думав, ще один прохід. Як думаєте, Ватсоне, куди він веде?
— Очевидно! — передражнив його Сашко. — Він веде в недобудований тунель метрополітену. До речі, моє прізвище — Вартовий.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!