Зміст
  • КРОК ПЕРШИЙ, РАПТОВИЙ: ВБИВСТВО В ОПЕРІ. 1. Знайомство
  • І.2. Цікава пропозиція
  • І.3. Підозріла "мазда"
  • І.4. Знайдіть замовника
  • І.5. Аматорське стеження
  • І.6. Зустріч з вбивцею
  • І.7. Підтасовка
  • І.8. Їх там двоє!
  • І.9. План "Б"
  • І.10. У купецькому саді
  • І.11. Де я проколовся?!
  • І.12. Вечір в театрі
  • І.13. Вечір в театрі (продовження)
  • І.14. Ви впоралися
  • І.15. На кладовищі
  • І.16. Проблема вибору
  • КРОК ДРУГИЙ: ВИМУШЕНИЙ. ЗІРВАНА БАШНЯ ІІ.1. ПРОЛОГ. На кладовищі (продовження)
  • ІІ.2. Дохідний дім булочника Септера
  • ІІ.3. Василь Лесицький - сищик невдаха
  • ІІ.4. Хочеш пояснень?
  • ІІ.5. Пані Хана
  • ІІ.6. Небалакучий кочегар
  • ІІ.7. Ти мене пограбуєш!
  • ІІ.8. Будемо ловити на живця
  • ІІ.9. Як давно ви знаєте Посередника?
  • ІІ.10. Горе злодії
  • ІІ.11. Прикре фіаско
  • ІІ.12. Кондитерська Семадені
  • ІІ.13. Виграна партія
  • ІІ.14. Опівнічний візит
  • ІІ.15. Від першої особи
  • ІІ.16. День дурня
  • ІІ. 17. Зірвана башта
  • ІІ.18. Орден Святого Станіслава
  • ІІ.19. Епілог
  • КРОК ТРЕТІЙ: САМОСТІЙНИЙ. БІСОВА ТАЧКА. 1. Приходь, якщо зручно
  • ІІІ.2. Приємного апетиту!
  • ІІІ.3. Ромчик живчик
  • ІІІ.4. Гоп-стоп
  • ІІІ.5. Труп
  • ІІІ.6. Нахаба
  • ІІІ.7. Хлопчик-тригер
  • ІІІ.8. Альма-матір
  • ІІІ.9. Професор Моріарті
  • ІІІ.10. Стули пельку і розказуй!
  • ІІІ.11. Антидот і тачка
  • ІІІ.12. Полювання на маніяка
  • ІІІ.13. Дівчина
  • ІІІ.14. Мало тебе били!
  • ІІІ.15. Побачення
  • ІІІ.16. Навкруги — самі маніяки!
  • ІІІ.17. Якщо ти мітиш в її хлопці
  • ІІІ.18. Хай поговорять.
  • ІІІ.19. Він знає, що я знаю
  • ІІІ.20. Я помилився
  • ІІІ.21. Поїдемо на Осокорки.
  • ІІІ.22. На старих дачах забагато щурів
  • ІІІ.23.Що вас пов’язує з цим типом?!
  • ІІІ.24. Ну й дурень ти, Холмогоров!
  • ІІІ.25. Випадковість (від першої особи)
  • ІІІ.26. Кавалерія підтягнулася вчасно
  • КРОК ЧЕТВЕРТИЙ: ВИРІШАЛЬНИЙ. ПРИВИДИ МЕТРОПОЛІТЕНУ. 1. Як важко кинути палити.
  • IV.2. Проблема Посередника
  • IV.3.Я знайшов іншого
  • Iv.4. Ми домовимось!
  • IV.5. Стійте, де стоїте!
  • IV.6. Хеміш Хогс
  • IV.7. Будинок з привидом
  • IV.8. Неадеквати і реакції
  • IV.9. Вартовий висуває гіпотезу
  • IV.10. Небезпека для Хогса
  • IV.11. 221В
  • IV.12. І знову пані Хана
  • IV.13. Хтось когось тримає за дурня
  • IV.14. Все не так
  • Iv.15. А я вам казав!
  • IV.16. Полонений
  • IV.17. Хлопці, ви кумедні
  • IV.18. Постріл в пітьму
  • Iv.19. Сварка в підземеллі
  • IV.20. Це очевидно
  • IV.21. Сашко Вартовий (від першої особи)
  • IV.22. Вітальня на Бейкер-Стріт
  • IV.23. Чи впевнений ти?
  • Iv.24. Час бути
  • ІІІ.26. Кавалерія підтягнулася вчасно

    — Кириле, ти живий?! — Холмогоров прийшов до тями від того, що хтось досить відчутно плескав його по щоках. — Агов, пацан! Скажи що-небудь!

    — Та живий я, живий… — мугикнув Кирило.

    — Я тебе зараз вб’ю! — радісно пообіцяв Сашко.

    — Це якось… нелогічно!

    — Та мені по цимбалах! Ти знову втік від мене за черговим маніяком! І знову…

    «Господи, гарно-то як! — подумав Кирило, водячи очима навкруги. — Свіже повітря, Сашко гарчить, як завжди, і ніяких тобі божевільних отруйників… Куди він, в біса, подівся?!»

    — Де професор?! — Кирило сів, роззираючись навкруги. Під ним була зелена трава, отже, його витягли на двір з отруйної веранди.

    — Чортам в пеклі свідчення дає твій професор! — різко відповів Сашко. — А тушка його — онде валяється! Тобі-то як вдалося протриматися до нашого приїзду?

    — Берлінська лазур, — Кирило знову озирнувся.

    Він сидів на дворі, руки й ноги були вільні від скотчу. На вулиці, під воротами, стояли дві поліцейські машини. Між ними, явно задоволена такою увагою, хизувалася тюнінгом «бісова тачка». Хоча чого це вона бісова?! Машина, як машина! І геть не винна в тому, що схиблений маніяк обрав своєю ціллю її водіїв.

    — Як ти мене знайшов? — з підозрою запитав Холмогоров у Сашка. — Ти що, «маячок» на мене начепив?

    — Ти ідіот?! — обурився Сашко. — Чи може мене тримаєш за повного дурня?! «Я помилився»! — передражнив він. — Та скоріше небо впаде на землю, ніж ти вимовиш ці слова! Тебе так на них перекосило, що я одразу зрозумів — ти мене дуриш!

    — Як ти мене знайшов?! — вже більш нетерпляче перепитав Кирило.

    — Та просто подзвонив твоїй Віталіні! Вона сказала, що де ти, вона не знає, але дядько викликав таксі і поїхав на дачу. Нескладно було здогадатися, хто кермує тим таксі! Я щось не второпав: чого ти знову сам один поперся з ним розбиратися?!

    Кирило відвів погляд.

    — Думав, що впораюся.

    — Думав він! Поїхали до шпиталю. Свідчення поліцейським напишеш там, я вже домовився.

    — Не треба до шпиталю! — заблагав Холмогоров. — Я майже здоровий! Я прийняв антидот, а потім… — він прикусив язика, але дещо запізно.

    — Що? — насторожився Сашко. — Що — потім?! У що ще ти встиг вляпатися, поки я бігав по поліцію?

    — Ні в що я не вляпався, поки ти вештався невідомо де! — відбрикувався Кирило. — Тобто, крім маніяка — більше ні в що!

    — Я вештався?!

    — Ну а хто?! Я ще трошки не при собі, бо я ж постраждалий! Мною навіть лікар опікується.

    — Де? Хто? — закрутив головою Сашко.

    — Та ось же! — Кирило тицьнув в нього пальцем.

    — От йолоп! — буркнув Сашко з полегшенням.

    «Могло ж і примаритися, — з надією подумав Кирило. — Я ж так боявся, що цю справу Посередник підкинув мені навмисно… Ось він і заявився мені в передсмертному кошмарі. Втім, яка різниця! Насправді то було, чи примарилося, Сашкові про те знати необов’язково. Добре, що — як там він казав? Що кавалерія підтягнулася вчасно!»

    До хлопців підійшов лейтенант поліції, високий і досить молодий хлопець.

    — Це і є твій Шерлок, Сашку?

    — Оцей бовдур? — Сашко недбало кивнув на Холмогорова. Той мовчки закотив очі. — Ну… так! Малий не без здібностей! Дещо все ж таки вміє! — змінив гнів на милість Сашко. — Кириле, це Мартін, мій армійський приятель. Нині — лейтенант поліції. До речі, Мартіне, він тільки що спіймав вам маніяка!

    — Майже спіймав, — тихо додав Кирило, кинувши косий погляд на труп професора, що наразі накривали щільною тканиною.

    — Неважливо! — Сашко відмахнувся від цього несуттєвого з його точки зору факту. — Мартіне, ми домовлялися! Хлопчина заслужив на ліцензію приватного детектива.

    — Хлопчина заслужив на гарного прочухана за свою самодіяльність! — заперечив Мартін.

    — З цим я сам впораюся! То як щодо ліцензії?

    — Що поробиш, домовленість є домовленість! — Мартін знизав плечима. — Ми дійсно твої боржники, Кириле. За цим отруйником бігаємо вже кілька місяців! То ж, чим можемо, допоможемо. А зараз, сідай в машину. Е-е! Куди?! В нашу машину, а не в «бісову тачку»! Чи може, все ж таки краще в лікарню?

    — Ні! — Кирило рішуче струснув кучерями. — Краще вже у відділок!

    КІНЕЦЬ ТРЕТЬОЇ ЧАСТИНИ

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    КТГорошко
    11.02.2022 13:43
    До частини "ІІІ.26. Кавалерія підтягнулася вчасно"
    Згоден з попереднім коментарем - пов'язати ретелінг з А.Крісті було б доречніше. Саме у неї більше психологічних методів розслідування, ніж логічний чи дедуктивний у А.К.Дойля. Сподобався легкий стиль викладення, читач постійно в тонусі, у діях ГГ немає протиріч. Для мене особисто було б цікавіше, якби інтрига під час розвитку сюжета тривала трохи довше, а так майже за одну главу від зав'язки йде викриття. Дякую за твір.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Avee Delmonico
    10.07.2021 15:27
    До частини "ІІІ.26. Кавалерія підтягнулася вчасно"
    Ось і фінал. Насправді я щось не думала, що прочитаю твір аж так швидко, але так вийшло ಡ ͜ ʖ ಡ Хоча я збираюся повний відгук на цю книжку лишити в блозі, все ж напишу тут кілька слів, аби наступні читачі, якщо вони глянуть в коментарі й здибають мій, зможуть зрозуміти, наскільки ця книжка мене захопила. Спочатку я думала, що буде все, як у Конан Дойля. Особливо зацікавила оця увага до деталей, яка змушувала мене порівнювати головних героїв з героями серіалу «Шерлок»: Кирило навчається на хімфакультеті, Сашко — військовий лікар. Думала, що все, влипла, бо сера Артура я читала не дуже уважно. А потім виявилося, що деталі з «Шерлока», а стиль-то Агати Крісті! Мою увагу привернула ця зосередженість на сюжеті. Так, деякі відгалуження з'явилися у фіналі (як-от ситуація з Віталіною), але як і Крісті, так і у Вас немає цих стрибків від однієї лінії до іншої. Хоча все відбувається на досить щільному особистому фоні (до якого я і віднесла лінію з Віталіною). Ось. Щодо героїв варто, мабуть, також сказати кілька слів, тому два слова: Кирило — ще той нахаба. Дуже чванливий, але що поробиш — геній. Сашко мені припав до душі більше. Він якийсь простий та незамудрений. Допомагає й взагалі...лікар! *Хоча я страх як боюсь лікарень* ಡ ͜ ʖ ಡ Містична та історична лінії взагалі додали твору якоїсь «вишеньки». А Узвіз для мене став тепер символом детективних історій. Коли там буду, згадаю про Кирила та Сашка :) Ось. Повний відгук, якщо бажаєте, зможете прочитати найближчими днями в блозі. А поки дякую Вам, успіхів та натхнення (✷‿✷)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше