IV.2. Проблема Посередника
— Ага! — зловісно протягнув Кирило. — Здається, у хитруна великі проблеми!
— Він так і буде тут валятися? — Сашко дивився на Посередника так, ніби розмірковував, чи не викотити того у загальний коридор за двері, поки той не оклигав.
— Навіть не думай, — перервав його роздуми Кирило. — Зараз він — наш клієнт.
— А чого він знову приперся?! — почав виправдовуватися Сашко. — Обіцяв же залишити нас у спокої!
— А хіба ж ви не покликали мене самі декілька хвилин тому, Олександре? — ображено відгукнувся з підлоги Посередник мерзенним і скрипучим голосом.
Кирило здивовано присвиснув:
— Навіть так?! Ну, ви побалакайте тут поки без мене, а я той… мабуть каву зроблю.
— Ти ж ніколи не робиш каву, пацан! — з відчаєм гукнув Сашко йому в спину.
— Тепер — роблю! — долинуло до нього з кухні.
Сашко присів навшпиньки поряд з Посередником.
— То чого ж ви дійсно приперлися, іроде? — лагідно спитав він. — У нас все добре. Без вас.
— А чого ж ви мене тоді покликали, лікарю? — не менш лагідно відгукнувся Посередник, сідаючи посеред коридору, — коли у вас все добре? Чи може — все добре було тільки у вас, Олександре?
— Ви нас весь час підслуховували? Не могли заявитися самі? Потрібно було, щоб хтось з нас покликав? Так я не кликав, а сварився!
— Може, ви запросите мене до кімнати? — обірвав його Посередник. — Бо, відверто кажучи, не дуже зручно сидіти на підлозі.
— Добре, проходьте, — зітхнув Сашко, підводячись.
Вони пройшли до вітальні і вмостилися за столом. Посередник обвів іронічним поглядом розгардіяш, що вчинив Кирило у пошуках тютюнової заначки. До нього швидко поверталася впевненість, нібито й не він волав про допомогу кілька хвилин тому.
— То що у вас сталося, шановний? — у кімнату увійшов Кирило, тримаючи в одній руці кавник з завареним напоєм, а в іншій — три великі чашки. Детектив аж світився, передчуваючи нові пригоди. А от Сашко — ні!
— В мене, як ви знаєте, — Посередник зняв і ретельно протер окуляри, — дещо нетривіальний бізнес…
— Не треба так здалека, — нечемно перебив Кирило. — Про особливості вашого бізнесу мені відомо майже все.
— Він з усіма клієнтами так розмовляє? — вражено повернувся Посередник до Сашка.
— Майже, — кивнув той. — Але зараз він правий. Про ваш бізнес нам відомо достатньо. А особисто мені…
— Потрібно, щоб я забрався звідси якомога скоріше, — іронічно перебив Посередник. — Добре, тоді коротка версія: — Хеміш Хогс зник. Вчора ввечері, просто із власної квартири в Лондоні.
На мить у кімнаті запанувала тиша. Потім Кирило спантеличено спитав:
— Хто в біса такий цей Хеміш Хогс?
— Якщо б ви дали мені почати спочатку, ви б знали!
— А не з початку?
— Це той, хто повинен зайняти вакантне місце найкращого детектива всіх часів, — невинно повідомив Посередник.
— Тобто… моє місце?! — ошелешено перепитав Кирило.
— Чому це — твоє? — скинувся Сашко, але марно. Втрутитися в холмогорівську драму не вдалося.
— Я не зрозумів, ви що конкурсний відбір влаштували? Геть подуріли, чи що?! Це я… Це ж я…
— Що — ви? — круглий нахаба відверто насолоджувався ситуацією. — Ви, наскільки я пам’ятаю, наказали мені більше не з’являтися на очі, і прийняли рішення повернутися до свого нудного повсякденного життя.
— Я вирішив?!
— Ми вирішили, — знову встряв Сашко. — Вірно, все так і було. Але ж ви не заспокоїлися, так? Приперлися сюди, щоб зваблювати пацана скаженими пригодами і нечуваними загадками. Так?!
— Ні! — Посередник знову прилаштував окуляри на ніс. — Я вже знайшов іншого кандидата, я ж вам сказав! Але, розумієте, — він розвів руками, — він зник.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!