19
Привидів теж можна катувати, хоч вони і не мають тіла. Небагато є чаклунів, що здатні знущатися над духом, проте Раззак не чаклун, він воїн. І немає нікого ближчого до лідера Вічного Союзу, кому б той довірив свої справи та найважливіші доручення. Маючи великий досвід у питанні допитів та катувань, зомбі чудово знає як прийоми нежиті, так і інквізиції. Вдягнувши рукавиці, він бере освяченого ланцюга, воїну смерті мерзенні такі речі, проте, якщо вони ефективні, гріх не запозичити.
- Я ж наказав тобі ловити усіх почтових воронів! – Кричить він, хапаючи її за білосніжне волосся. Морія починає задихатися, не дивлячись на те, що не дихає вже сотню років. Наче вона знову зістрибнула з табуретки, а тіло повисло у петлі.
Він стягує ланцюга так, що та ледь не втрачає свідомості, тоді послаблює тиск, різко кидаючи привида на підлогу. Деякі його підлеглі вважають, що нічого гіршого з ними вже не трапиться, то він завжди радо нагадає, де місце раба.
- Помилуйте, я не можу слідкувати за усіма птахами Паладії.
Вона все ще мусить йому коритися, навіть будучи членом союзу та досвідченою повелителькою нежиті. Душа самогубці в рабстві у того, хто її підняв – закон такий, Володар записав. Можливо, головний радник спеціально подарував їй цю можливість, вмовивши товариша, щоб тепер у союзі була віддана душа. Раззак і сам був річчю у руках вчителя, поки того не вбив Седіга, та у безтілесної не вистачало духу (як би дурнувато це не звучало) аби протистояти.
- Ця пташка принесла дуже недобрі новини, найгірші! Через них правитель Змертвілого лісу скаче на перемовини, а я залишився за головного у столиці, все мало бути навпаки.
- Це не так вже й погано. – Дівчина вирвалася з міцної хватки, впала на коліна, відкашлялася і продовжила. – Ви все одно станете лідером Союзу після його кінцевої смерті, мали б ще кілька років тому.
- Правильно, мав би. Мій друг був готовий зустріти смерть, ми навіть попрощалися, на ранок Седіга повернувся, ранений, та ж не мертвий. І в очах його був такий блиск... «Янгол безкрилий явився». Цей янгол хоче усю владу до своїх рук загребти, така сама, як її мачуха та батько. Люди, ельфи – усі вони тягнуться до корони у світі живих, а ця націлилася на мертвих.
- Різа? Вона тільки й думає, що про брата та старого батька. Була б як Азеркіна, вбила б хлопчиська і короля Долини Верб отруїла б. Та й нащо принцесі мітити на ваше місце, це ж позбавить її гарантованого права на трон цілої Імперії?
- Принцеса з роду Конзекрейт схожа на мумію – уся гниль схована всередині, її зараза пробралася у саме серце нашого світу, і якщо ти пропустиш ще хоча б одну вісточку, відшукаю собі кращу рабиню – нещасних наречених хоч греблю гати, вони нічим не гірші за тебе.
Сказавши все, про що думав, зомбі пішов. Задуха ще цілу годину переслідувала банши, перед тим як дух знову став невразливим до фізичного світу. Їй треба було обрати сторону у цьому конфлікті. Одна давала гарантії на виживання, інша – примарний шанс на свободу.
***
Георг мав багато спільного з дочкою, та мислили вони по-різному. Питання з весіллям король вирішив владнати до початку зборів, а от Різа відклала свою помсту до вечора після них. У неї був план, та деталі ще потрібно було доробити.
Слуги показали покої, представники різних королівств були на різних поверхах, воно й на краще. У замку Імперії було тільки одне гостьове крило, лісові ельфи постійно сварилися з темними, та лише через них перебудовувати стару будову ніхто не збирався. Коли речі було розкладено, король покликав до себе слугу – відіслати вістку дружині та сину, принцеса ж вирішила на пошуки Сумєріеля.
Юнак сидів у внутрішньому дворі, намагався щось начаклувати. Часом він кидав погляд на балкон, лицарша здогадалася – там була спальня батьків.
- Я принесла книгу, ти маєш повернути її до бібліотеки. – Перед тим, як заговорити, воїтелька помахала йому рукою, темних ельфів не варто було лякати.
- Хоча б пару сторінок прочитала?
- Усю. Двічі. Там було багато цікавого, тільки от хто стане слухати?
- Розкажи мені, усе одно треба відволіктися. З цими перемовинами кожен рік стільки мороки, добре, що цього разу ніхто не має бути регентом батька і я можу відпочити.
У цьому Сумєріель був майстром. Вже чотири роки підряд підміняв луназіра без допомоги наставників, дорече, за його правління п'яних гулянок у столиці не влаштовували.
- Мені б твою витривалість. Ну, слухай: про тіней у книзі нічого не написано, наче хтось вирвав сторінки з чернетки, історія починається з появи живих істот. Першим з'явився янгол, та йому було самотньо на землі. Створив подібних до себе крилатих істот і подарував їм небо, потім ельфів – їм у володіння землю і все, що на ній росло. Тварин, що вміли користуватися магією, поселив на окремому острові, на другому життя сховав у кригу, на третьому – створив щось, що життям не було. Кожна земля існувала за своїми законами, а у океані плавали чудиська, що не давали цим світам зустрітися.
Та одного дня янголи запишалися. Вони-то були безсмертними, вміли літати, могли захистити від тіней. Захотілося їм володіти і землею, бо вони б були там кращими хазяями, і цим прогнівили прародителя. Злість захопила серце бога, за своє нахабство були позбавлені вони крил, безсмертя, лише Люксиліна лишилася недоторканою, бо була першим і найулюбленішим творінням. Тепер їм належало жити серед тих, кого вони вчора презирали.
Перший янгол зрікся своїх творінь. Його крила почорніли, подоба змінилася, пішов творець в далеку даль, де створив джерело мертвої води. Отруїв землю, відділив її річкою Серпент та жив на самоті віками. Часом доносилася до нього луна війни або крики розбрату, тоді насилав колишній янгол хвороби на винуватців, аби вони його не турбували. Одного разу до тих земель прийшла ельфійка – дочка торговця. Батько дівчини нещодавно помер і вона хотіла знати, що з ним сталося після смерті.
«А як ти вважаєш, куди поділася його душа?» - питанням на питання відповів Володар Вічності.
У відповідь мандрівниця показала пісочного годинника. Верхня частина – життя земне, нижнє – потойбічне. Сказала: буття наше як робота, на цій землі виконуємо свою повинність. Коли пісок скінчиться, потрапимо у світ без потреб та смутку – як бажаний відпочинок після дня у полі, коли пісок знову висиплеться, годинник перевернеться, і так завжди.
Ельфійка розплющила йому очі. Володаря перестали хвилювати війни, сварки дітей більше не розчаровували, він відшукав для себе вищу ціль і пообіцяв створити таке місце для кожного, якщо торговка стане його посередницею. Так була народжена банши Гелена – перша лідерша Вічного Союзу.
- Тепер зрозуміло, чому нежить ворону вклоняється. Можливо, у наступному житті я буду твоїм братом, тоді на мене навіть тіні не посміють напасти.
- Добре, що ти про це згадав. Щодо Юріана, мені потрібна допомога...
- Все ж таки відважилася. – Задумливість змінилася радістю. – Ну давай, зовнішність та місце перебування, принесу тобі голову цієї Лесси.
- Алесси. Ні, з нею сама розберуся, - спадкоємиця перейшла на шепіт, - усе станеться завтра ввечері, я повторила ритуал і ця гадюка приповзе до моїх дверей, мене вважатимуть злочинницею. Пройде кілька тижнів перш ніж люди зрозуміють – загрози немає. До тих пір мені доведеться пожити поза палацом, а звідси просто так не втекти.
- Щоб я у замаху на життя грав останню роль?! Як так! – Мабуть, це багато значило для лунаріса.
- Я можу дати тобі доручення, якщо не злякаєшся. Відаси її серце моєму батькові, розкажи усе як є, правитель Долини Верб має дізнатися першим.
- Вже краще. Отже, ми укладемо угоду?
- Якщо так треба, тільки швидше давай.
- На крові, інакше не прийму.
Та якщо ти служив лицарем хоча б рік, ці два слова – на крові – не звучали так загрозливо. Ну подумаєш, маленький поріз, можливо, болітиме кілька днів. Це тобі не клинок між ребрами чи вибите око, жити можна.
Так під вечір двоє спадкоємців присягнулися одне одному допомогти з аферою. Одразу ж після цього пішов сніг, змовники розбіглися.
Вранці усіх запросили на сніданок, після чого мали розпочатися пермовини. Георг пішов, лишивши сторожу під дверима своєї кімнати, Різа почекала кілька хвилин, підійшла, сказала, правитель попросив її принести перстень, який він забув, охорона пропустила.
Дівчина швидко роздивилася довкола, знайшла улюблену скриньку короля (ту саму, з сердечними краплями, їх там не було) і поклала на кришку листа. Закінчивши з цим, спадкоємиця повернулася до решти, та не могли представники різних королівств отак просто поїсти разом.
Після неї прийшли лісові ельфи – не остання, отже не запізнилася. Пройшла неприємна церемонія з привітаннями, поклонами і таким іншим. Глашатай оголосив представників Долини Верб:
- Король Георг та принцеса Різа, кузина Його Величності Алесса, її син Сарам.
Ця потвора стояла ліворуч від батька, і добре. Важко було тримати себе в руках. «Не зараз, ще рано, сама прийде» - повторювала про себе воїтелька. З зусиллям вона сіла за стіл та поїла – хто знає, коли ще буде нагода перекусити. А щодо того, що матір месії явиться, сумнівів не лишалося.
Минулого разу відьма-потрошитель прийшла. Стояла під дверима, дочка короля чула її дихання. Слуга чудиськ хотіла використати магію, та тут суперницю помітив охоронець і сказав, що гостьові кімнати знаходяться у іншому крилі. Різа хотіла вбити її та передумала – був небажаний свідок. Так, батько любив доньку, так, вже пробачив її одного разу, але то був чужак, а це – рідня.
- Панно Уна, я б хотів обговорити з вами одне питання до початку перемовин, якщо ви не проти... - Тим часом звертався король до правительки, полишивши сніданок.
- Кажіть, день сьогодні хороший і настрій у мене чудовий. – Відповіла гномиха. Хельга хотіла взяти матір за руку, та замість цього вхопила батька. Різа задумалася, якби її матір була б жива, чи була б вона ближче до дочки, ніж правитель?
- Мій двоюрідний племінник Сарам хотів би зробити пропозицію вашій дочці, якщо це не перечить законам.
- Син Алесси, я правильно розумію? А чи це не та графиня, що вже багато років удовиця? І від кого вона народила? У нашому роду бастардів страчують при народженні, це ганьба! – Спокій змінився гнівом. Хельга закрила обличчя руками зрозумівши, що наробила. Можливо, дочці Георга варто було б спілкуватися з нею, а не з лицарями, знайшла б собі подружку... У будь якому разі було занадто пізно налагоджувати стосунки.
- Дозвольте мені відповісти. – Знатна дама випередила свого кузена. – Дитина народилася за кілька місяців після смерті чоловіка, та ще й його матір була гномихою, через це про мене поповзли недобрі чутки. Я приховувала це, сина оголосила мертвим, і не розкрила б цієї таємниці, якби він не закохався.
- Я маю повірити словам гулящої удови?!
- Моїм так само. – Різа встала з-за столу. – Сарам приїжджав до нас, коли я була малою, та про ці візити мене просили мовчати.
- Я б не став вам брехати. – Додав Георг.
Уна дала згоду на заручини, завтра напівгном з її свитою мав рушити до острову, влаштувати там гулянку за усіма традиціями. Шкода, що подруга не побачить цього весілля і не скаже тост, та про сотню згублених дітей теж забувати неможна.
Після сніданку лідери пішли до іншого залу, щоб провести засідання. Алесса вже кудись зникла, а на світанку два дні тому дочка Георга провела ритуал! Вона принесла з собою став, та залишила його у кімнаті, і тепер мала потрапити туди якнайшвидше. Не помічаючи нікого, лицарша кинулася до дальнього коридору, як раптом хтось вхопив її, зупинивши на півдорозі.
- Що ти задумала? – Знайомий голос, від нього тілом пробіглися мурашки.
Поруч із ним вона почувалася зачарованою дитиною, проте зараз те відчуття кудись пропало. Вампір питав не просто так – мабуть, хотів спинити, та дарма. Він не врятує життя цій потворі, зрештою, скривавлене тіло брата стало перед очима, а не стурбоване обличчя лідера Вічного Союзу.
- Я написала у кількох словах. Не хочу чекати, поки відьма ще когось вб'є, знову нападе на Юріана або виховає руйнівника світу. Прикінчу її і справі кінець.
Седіга відвів її у темний кут, хватка ослабла. Тут не було вікон, тільки білі кристали, ні тіні, ні люди не могли їх почути.
- Мені зрозумілі твої наміри, дитя, та не можна отак просто зробити те, до чого люди йдуть роками. Світ наче павутина: одна дія веде до сотні наслідків. Поки матір месії жива, через неї можна відшукати дитину, а смерть культистки приведе до того, що хлопчика ще краще ховатимуть.
- Рано чи пізно він прийде, хоча б заради помсти. Неможна чекати кінця світу десь у майбутньому, люди страждають вже зараз!
Вона рвонулася вперед, холодна рука знову міцно вхопила зап'ясток. Наче філін – чим більше вириваєшся, тим міцніше тримає. За мить вампір стояв навпроти неї.
- Тоді Терас вб'є тебе. Зрозумій нарешті, простому лицарю не впоратися з породженням пітьми! Смерть тих дітей не гріє мені душу, та щоб виграти війну битву треба програти.
- Я знаю, що ти не хотів усіх тих смертей. Ви з покровителем бережете наш світ, слідкуєте за порядком. – «Отже, прочитала?», «Вже двічі» побачили вони у поглядах одне одного. – При всій моїй повазі до інших релігій, ваших справ та планів... Ви не зупините мене, навіть Володар ваш, мій народ постійно страждає від почуття неминучості, нехай Алесса тепер відчує її смак.
- Якби справа була тільки у планах...
- Пане, - прогудів слуга-зомбі, - збори починаються, не змушуйте себе чекати.
Звісно, люди не були надшвидкими, та на кілька секунд рука Седіги ослабшала, і принцеса цим скористалася. Вона втекла у лабіринт коридорів, ловити дівчину часу не було.
- Не варто нам поспішати, кінець у цієї зустрічі буде неприємний.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!