Табір: мої записи

Після полуденку вожаті вигнали всіх на вулицю для репетиції.

— Друзі, стаємо парами. Будемо репетирувати ваш мегачарівний танець, — крикнула Анна Андріївна, прагнучи вгамувати загін, який ледарював перед корпусом у очікуванні, поки всі зберуться.

— Який танець? — шепотом запитала Аня, звертаючись до Асі.

Дівчина стояла поруч і лише збентежено посміхнулася у відповідь.

— Ой, я ж забула тобі сказати… А ти зовсім не пам’ятаєш?

— Жартуєш? — риторично запитала Аня, докоряючи поглядом.

— Тоді ти із Сашею, — не озираючись кинула Ася і побігла до Ігоря на своє місце.

«Зрадниця», — подумала Аня. Хоча насправді вона не тримала на Асю образи.

У натовпі хлопців Аня швидко знайшла високого юнака з розкуйовдженим волоссям — Сашу. І, не гаючи часу, вона підбігла до нього.

Саша не був ідеальним хлопцем у її очах, але він здавався цілком адекватною людиною — шкода, зовсім маленький. Не те щоб вони часто перетиналися, але спілкування із Сашею не викликало в Ані відрази. Можливо, якби Соня обрала Сашу замість Владислава Ігоровича, Аня не стала б так сильно протестувати. До того ж Саша — найкращий друг Ігоря, і це давало Ані шанс бути ближче до своєї пасії.

Аня досі не могла зрозуміти, чому Соня обрала саме Владислава Ігоровича. Вона добре знала свою домінуючу особистість і не сумнівалася, що Саша більше підходить під типаж Соні. Це питання і далі займало її розум, додаючи ще більше загадковості до їх складних взаємин.

— Саш, тут така справа… Коротше, я зовсім забула танець, — піджавши губи, звернулася до партнера Аня. Не те щоб вона відчувала провину. Просто їй хотілося показати Саші, що вона дійсно «кається».

— Зараз усе згадаємо.

Згадувати було складно, але Аня завзято старалася. За три рази їй потрібно було заново освоїти парний танець. На щастя, Саша допомагав їй, фактично роблячи все за двох. Ані дуже пощастило з координацією — у неї із цим не було проблем, на відміну від Соні. Завдяки цьому репетиція далася їй доволі легко.