Глава 16.1. В останній вагон
Ще на ранковій планерці ми визначилися, хто братиме участь у танці. Бажаючих, звісно, виявилося не так багато, але вожаті не особливо прислухалися до думки своїх підопічних. Просто серед усіх знайшлися ті, які категорично відмовлялися танцювати.
«Мамчині бунтівники».
Я не горіла бажанням брати участь у номері, але все ж піддалася і погодилася. Адже я сюди приїхала насолоджуватися життям, а не відлежуватися в кімнаті. Однак на мене чекала маленька неприємність.
Перед тим, як іти збирати квіти та робити паркан, наша компанія домовилася з вожатими, що ми вивчимо танець, як тільки в нас з’явиться вільний час. Але, на відміну від наших однозагінців, які після обіду були вільні та могли присвятити час репетиції, ми з друзями завзято працювали за корпусом.
Щобільше, на відміну від хлопців та Міли, яка взагалі відмовилася від участі у виставі, мені потрібно було зробити собі вінок для танцю. Адже як може бути свято без головного атрибуту?
Я гадала, що вінок не займе багато часу — раз-два й готово. Тим більше, що вдень ми з дівчатами не даремно працювали під палючим сонцем на луках та назбирали достатньо квітів, щоб вистачило всім.
«Ага, наївна!»
Квітів мені, звісно ж, ніхто не залишив. Тому, придушивши агресію, мені довелося задіяти все винахідливе мислення. Я взяла залишену солому — інакше висохлі стебла без бутонів не назвеш — і розпочала створення основи для вінка, рясно обмотавши всю конструкцію нитками для надійності. А потім, посміхнувшись власній геніальності, я спустилася і біля корпусу назбирала собі бур’янистих квітів.
«Ха, місця знати треба!»
Я сиділа в курилці й зосереджено вплітала яскраві квіти в основу. У мене не одразу все йшло як треба, тому я починала злитися. І доводилося раз за разом намагатися робити все акуратно. І врешті-решт у мене вийшло!
Звісно, мій вінок уже був без гарних ромашок, але за пишністю він абсолютно не поступався роботам інших дівчат. Тим більше, що вони за свої квіти ледь не побилися, а я змогла назбирати собі стільки, скільки душа забажала. Коли моє творіння було готове, ми із загоном вирушили на вечерю.
Як тільки ми повернулися з їдальні, нам із хлопцями довелося в екстреному режимі вчити танець. Іра, Настя та Єва, як завжди, поставили чудовий номер для сьогоднішнього виступу. Він виявився не дуже складним, але швидкий та аритмічний темп змушував попітніти, що додавало йому колориту. Складніше всього виявилося вивчити цей танець лише за сорок хвилин. Але ми із цим успішно впоралися.
Як тільки наша індивідуальна репетиція закінчилася, ми побігли перевдягатися до виступу. Костюм у дівчат вийшов простим: футболка, щільна біла спідниця до підлоги та головний аксесуар — вінок на голові. А от хлопцям дісталися довгі лляні сукні-мішки. Тільки ось вони були жіночими, і для парубків, особливо високих та широкоплечих, вони були трохи короткуватими. Але, як би хлопці не обурювалися, цей костюм виглядав якнайбільше доречним для нашого танцю.
Мені довелося готуватися похапцем. Спідницю мені довелося взяти останню — з безліччю затяжок та старою тканиною. А на макіяж зовсім не залишалося часу. Міла лише-но встигла мені губи намалювати своєю бордовою помадою. Втім, я і не засмутилася.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!