Глава 8.7. Думки про життя
Вечірнє повітря табору наповнилося звуками музики та сміху. Дискотека, як завжди, зібрала всіх у півколо перед сценою, де мерехтіли вогні різнокольорових прожекторів. До кінця дня Міла так і не повернулася, і тому одну пару довелося прибрати. Замість неї вожата побудувала нову композицію, у центрі якої опинилися Ігор та Ася. Вони були як дві зірки, що обертаються у своєму власному танці. Але сьогодні журі вважало номер першого загону недостатньо запальним, і вони зайняли лише друге місце, поступившись одинадцятому.
Аня провела всю дискотеку на лавці, занурена у свій світ на екрані телефону. Вона спостерігала за Асею та Ігорем, які танцювали осторонь від загону. Зазвичай Ігор проводив час зі своїми друзями або йшов до корпусу, порушуючи всі заборони. Але сьогодні він залишився з дівчиною, яку кохав, — зі своєю «тою самою». Це виглядало кумедно, але було видно, що Ігорю однаково. Він іскрився щастям. Аня позаздрила їм: її ніколи ніхто не кохав.
Повернувшись до порожньої спальні, вона відчула всю насолоду від самотності. Зазвичай її кімната — найвідвідуваніша. Вожаті постійно заходили через нестримну Поліну: то вона пластівці їсть, то по телефону розмовляє, то ще душ не прийняла й так далі.
Але сьогодні вожаті навіть не завітали до її номера, наче її не існувало. Цей вибір Соні з переїздом Аня схвалила, дякуючи їй за такий подарунок. Вона довго приймала душ, підставляючи обличчя теплим струменям води, адже тепер її ніхто не квапив. А потім лягла в ліжко.
Насолоджуючись самотністю та тишею, Аня довго роздумувала про свою нову знайому. Вона все ніяк не могла визначитися щодо своїх почуттів до Асі. З одного боку, Ані подобався Ігор. Почуття, які вона відчувала, підіймали її емоції до межі, як морський прибій, що накочувався на берег із несподіваною силою. Як би вона собі не говорила, що хлопець має бути старший за дівчину, але заперечувати свою симпатію до Ігоря Аня не могла.
Вона чудово розуміла, що Ігор — сімнадцятирічний підліток. І все ж його зовнішність підкорила її на сто відсотків: білявий, з холодними сірими очима, гострими рисами обличчя та жилавими руками. Але ще більше їй подобався його характер. В Ігорі вона бачила не просто хлопця, а справжнього чоловіка. Сильного, впевненого в собі, здатного на рішучі дії. І, всупереч його беземоційності, відстороненості від зовнішнього світу та холодності, сьогодні вона побачила, яким може бути Ігор із коханою дівчиною. Як він ніжно обіймав Асю, шепотів їй на вухо, цілував її в щоку. Як запалював із нею на дискотеці. Як сяяв, коли вона просто стояла поруч.
Аня відчула, як стало важко на душі. Вона все ще не розуміла, що думає про Асю. Так, без сумніву, Аня їй заздрила. Адже саме Ася відхопила об’єкт її мрій. В Асі Аня бачила суперницю. Ту, яка вкрала в неї шанс на щастя. Ту, яка була красивіша, розумніша, цікавіша за неї. Ту, яка знала, чого хоче від життя та як цього досягти. Ту, якій просто пощастило бути нормальною.
І водночас, схоже, Аня нарешті знайшла подругу. Не фальшиву, не інфантильну. А саме подругу, яка хотіла спілкуватися саме з нею, а не із Соню. Ту, яка беззаперечно розуміла та підтримувала її. З якою Аня могла обговорити саме свої почуття та розповісти все, що знаходилося всередині. Ту, яка була відкритою, чесною та доброю.
І якою б сильною та незалежною себе не вважала Аня, вона розуміла: Асю вона відпустити просто не могла. Вона розривалася між любов’ю та дружбою, між бажанням та розумом, між ненавистю та повагою.
Саме з такими думками Аня намагалася заснути і врешті-решт занурилася в сон.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!