Стрімер

Внизу Василь Грім давав численні інтерв'ю.

Пресконференцію вирішили влаштувати прямо під мурами. Батько палив одну цигарку за іншою, викидаючи недопалки прямісінько на людей внизу. Позаду нас по стіні носились механіки та мисливці. Гриміло залізо. Наступний раз кулеметів та зеніток буде більше. Сподіваюсь, що це допоможе. І сподіваюсь що сирін таки точно одна. Інакше все це не матиме змісту.

Я, Ігор та мій батько спостерігали за інтерв‘ю згори. Ігор крім того встигав ще посидіти в телефоні.

- Відмова може дорівнювати державній зраді, — читав Ігор. — Дезертирство від восьми до п'ятнадцяти. Ухилення від державних обов'язків — п'ятірка. Державна зрада — двадцять п'ять років, довічне, або обез... Маячня якась.

- Дочитуй, — від розгубленості в мене захрипів голос.

- Обезлюднення, — врешті дочитав Ігор. — Що це таке? Вперше чую.

Перед очима постала картина в темному підвалі. Троє інквізиторів і оголений чоловік навколішки, прикутий ланцюгами до землі. Інквізитор висмоктує з нього душу, лише торкнувшись долонею до голови. Я пам'ятав, як той чоловік потім дивився очима, котрі нічого не бачили. Погляд вказував на позбавлення будь-якого розуміння.

- Ми не вбивці, мисливцю, — згадав тоді слова одного з інквізиторів.

Я не впевнений, що таке існування краще...

- Повір, Ігорю, — сказав, дивлячись вниз. — Краще вже від восьми до п'ятнадцяти.

Батько здивовано глянув на мене, але нічого не сказав. Думаю, йому знадобляться слова, щоб заспокоїти маму. Знаючи його, ставлю на далеке навчання на вигаданому мисливському полігоні. Під грифом секретно звісно ж, щоб не потрапити під кулемет численних запитань. На котромусь та й проколеться. Жінку не обдуриш, якщо та сама не захоче.

- Пане Лютий, — подав голос Ігор. — Вибачте, що підслухав, але я почув щось про червоний уряд.

- Немає за що вибачатись, — батько викинув ще одну цигарку вниз і дістав наступну.

- Вчора вночі, — продовжив він. — На червоній зоні стався переворот. Керівні клани вампірів злегка прорідили. Ті, щоб вціліти, посунулись у резервацію на другу червону. Тепер при владі лояльні до шабашівців кровопивці. Клан Гангрел...

Ми з Ігорем переглянулись. Упирі, котрих ми вибивали в краєзнавчому музеї, належали до гангрел. Сильніші, швидші та небезпечніші за звичайних. Тоді ми втратили бійця варгів. Боюсь уявити, на що здатні повноцінні вампіри.

- Вони роками сиділи собі тихо на закутках і не відсвічували. А тут нате вам: обставили Цепешів, розбили Вентру та Малкавіанів. Їх підтримали дві партії перевертнів, створивши коаліцію з інфантами з дому Тремор. Нас би це не хвилювало, якби не факт, що всі вони радо порушать умови мирного договору.

- І Цепеші просто так віддали владу? — не повірив я.

- Клан Цепешів досить впливовий, — погодився батько. — Проте внутрішні інтриги та війни між своїми ж, добили його. Вони не змогли об'єднатись, поки гангрели винищували вентру, а перевертні рвали малковіан. А коли зрозуміли, що сталось — було пізно.

- Сирін вже не здається такою випадковістю, — я розвернувся і поглянув на сірі зони.

- А як же прості чудовиська? — Ігоря це вразило більше за мене.

- Ігорю, в Еліосі ситуація не проста ще з часів відведення вогню. Як в нас є демонстранти, так і в них теж буває. Лише там кожна демонстрація може перерости в повномасштабну війну. Керівний уряд трьох кланів йшов нам на великі поступки, бо вони боялись інших кланів, котрі мітили на місце когось з них. З одними Цепешами теж вдалось би домовитись, хоч і більшим коштом. Гангрели хотітимуть ескалації конфлікту.

- Так що робитиме Платон Сірий?

Меру сьогодні поставлять багато запитань. Я не розбирався в політиці, проте він жодного разу не виступив ні за мир, ні проти нього. Він балансував на межі, не дозволяючи відділити першу зелену ще одним муром. З іншого боку — мисливське фінансування істотно скоротилось. Але й ордену розпастись він не давав. Ще й нас з Валерієм попросив, знімати на камеру більше смертей чудовиськ.

Фігаро тут, Фігаро там. Ні риба, ні м'ясо — типовий політик.

- Я знаю, що робитиме Артур Гордий, — гірко всміхнувся батько. — Через годину він подзвонить Василю Грому і дасть наказ посилити варту на стіні. Василь, хоч і не підпорядковується йому, помітить збільшення фінансування мисливців і невелике збільшення в мисливський пенсійний фонд. Новачки заступатимуть на дежурство. Раптом знайдуться гроші на ремонт техніки. В мегаполіси людей надійдуть листи з проханням про кредит, людей чи зброю. Ще сьогодні він зв'яжеться з торговельною гільдією джинів і пояснить, що можлива війна — погано для бізнесу. Потім, він відзвітує меру про виконані роботи.

Мені стало зрозумілішим, як це працює. Хоч мисливці не мали б таким цікавитись, проте часи змінювались, а війна велась не лише автоматами, і не лише з чудовиськами за стіною.

- Еліос це остання цитадель цивілізованого світу. За третьою сірою зоною нічого немає. Навколо Еліосу пустка. Ми останні захисники на краю світу. Якщо люди тут не вистоять — небезпека розповсюдиться на інші міста, немов та зараза.

Ніхто не сказав ні слова.

Батько врешті пішов роздавати накази, доки не прийшов Василь Грім. Ми з Ігорем востаннє глянули з-за мурів на сірі зони й почали спускатись.

- Чому ти побіг рятувати того мисливця? — запитав Ігор по дорозі вниз.

- Не знаю. Мабуть, боявся, що сирін вирішить доїсти його.

- Ти ризикував життям заради незнайомої людини.

- Ти теж прибіг на допомогу.

- Я просто супроводжував медиків.

Вийшли на вулицю. Мисливці внизу перекрили всю територію де літала сирін. Луска обережно пакувалась. Я помітив Вавилона на одному з дахів, котрий зачепили кігті Сирін. Він вивчав її. Готувався до зустрічі з останньою живою крилатою смертю. Мріяв про найбільший трофей в його житті.

Подзвонив телефон.

- Алло, Оресте, це Катерина, — досить тонкий жіночий голос.

- Хто?!

- Я тобі персонально куплю таблетки для покращення пам'яті! — пробурчала мені в слухавку. — Тарас Бринник, телепередача, я ще випхала тебе з-за лаштунків!

- А, все, згадав! Чим можу допомогти?

- Чувак, ти не можеш пропустити ефір сьогодні. Екстрений випуск. Ти нам потрібний в якості експерта!

Побачив, як інквізитор сідає в машину на іншому куті вулиці. Перед тим він оглянув натовп, знайшов у ньому нас з Ігорем. І знову паскудно всміхнувся. Готуйтесь до експедиції, панове.

- В мене інші плани, — пробурчав у слухавку.

- То скасуй їх! — вона підняла голос. — Це одне з найкращих шоу в Еліосі! Та що там, Еліос — нас весь цивілізований світ дивиться. Оресте, ми принесли твоєму каналу десять тисяч підписників за один вечір...

До нас наближався Валерій. Над ним літав дрон, знімаючи все навколо.

- Гаразд, але є умова, — сказав у слухавку. — Зі мною прийде мій оператор.