Зміст
  • Частина 1. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12
  • Розділ 13.
  • Частина 2. Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Частина 3. Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Частина 4. Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Частина 5. Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Частина 6. Розділ 66.
  • Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Частина 7. Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Частина 8. Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 98.
  • Розділ 99.
  • Частина 9. Розділ 100.
  • Розділ 101.
  • Розділ 102.
  • Розділ 103.
  • Розділ 104.
  • Розділ 105.
  • Розділ 106.
  • Розділ 107.
  • Розділ 108.
  • Розділ 109.
  • Розділ 110.
  • Розділ 111.
  • Розділ 112.
  • Частина 10. Розділ 113.
  • Розділ 114.
  • Розділ 115.
  • Розділ 116.
  • Розділ 117.
  • Розділ 118.
  • Розділ 119.
  • Розділ 120.
  • Розділ 121.
  • Розділ 122.
  • Розділ 123.
  • Розділ 124.
  • Розділ 125.
  • Розділ 126.
  • Частина 11. Розділ 127.
  • Розділ 128.
  • Розділ 129.
  • Розділ 130.
  • Розділ 131.
  • Розділ 132.
  • Розділ 133.
  • Розділ 134.
  • Розділ 135.
  • Розділ 136.
  • Розділ 137.
  • Розділ 138.
  • Розділ 139.
  • Розділ 140.
  • Розділ 141.
  • Частина 12. Розділ 142.
  • Розділ 143.
  • Розділ 144.
  • Розділ 145.
  • Розділ 146.
  • Розділ 147.
  • Розділ 148.
  • Розділ 149.
  • Розділ 150.
  • Розділ 151.
  • Розділ 152.
  • Розділ 153.
  • Розділ 154.
  • Розділ 155.
  • Частина 13. Розділ 156.
  • Розділ 157.
  • Розділ 158.
  • Розділ 159.
  • Розділ 160.
  • Розділ 161.
  • Розділ 162.
  • Розділ 163.
  • Розділ 164.
  • Розділ 165.
  • Розділ 166.
  • Розділ 167.
  • Розділ 168.
  • Розділ 169.
  • Розділ 170.
  • Розділ 171.
  • Частина 14. Розділ 172.
  • Розділ 173.
  • Розділ 174.
  • Розділ 175.
  • Розділ 176.
  • Розділ 177.
  • Розділ 178.
  • Розділ 179.
  • Розділ 180.
  • Розділ 181.
  • Розділ 182.
  • Розділ 183.
  • Розділ 184.
  • Розділ 185.
  • Розділ 186.
  • Епілог
  • Від Автора.
  • Розділ 157.

    Ігор кривився від болю по через крок. Ми вийшли в коридор. Не хотіли говорити при інших мисливцях.

    - Ти другий відвідувач за чотири місяці, — почав він. — Василь Грім приходив. Дякував за службу. Обіцяв, що орден мисливців подбає про мене. Нудно було так, що ледь не заснув. Тому дякую, що прийшов.

    - Я б прийшов раніше, але сам розумієш.

    - Розумію.

    - В тебе багато питань, я собі так гадаю.

    - Про Вавилона, Геру та Сирін вже знаю. Маєш час розповісти решту?

    - В мене тепер його більш ніж достатньо.

    - То як ви мене донесли?

    ***

    Я іноді обертався і спостерігав за Валерієм. Чи не кине він ноші з Ігорем і не побіжить мстити Арсену?

    Артур таки виторгував наші життя. Може погрозами та шантажем, може обіцянками. Я не чув. Арсен теж не горів бажанням розповідати.

    Мене звільнили першим. Я не став гаяти часу й одразу ж кинувся Валерію навперейми. Оператор ніколи не був бійцем, проте варгу, котрий знімав з нього браслети, дісталось в ніс від потилиці оператора. Ще одному нещасному Валерій зарядив ногою в пах. Він зібрався підхопити мій меч і напасти на Арсена. Старий варг чекав цього. Він наперед змінив револьвер з пустим барабаном на свій дев'ятиміліметровий. Напоготові стояло кілька варгів з автоматами. Валерій не добіг би. Не встиг. Проте його це не хвилювало. Він ось-ось схопив мій меч...

    Я копнув його (меч, не Валерія) ногою. Самого оператора я повалив на землю і придавив власною вагою.

    - Я вб'ю його! — закричав оператор. — Пусти мене!

    - Не вб'єш! — прошипів. — Він лише чекає цього. Потім скаже, що то була необхідна самооборона. І правильно скаже.

    - Пусти!

    - Ні!

    - Ти на чиєму боці?!

    - На твоєму!

    - Тоді дай мені вбити цього виродка!

    - Їх занадто багато!

    - Мене це не хвилює!

    - Мене хвилює! Нас просто вб'ють! Ігор теж помре!

    - Так відійди вбік!

    - Ні! В тебе ще буде шанс!

    - Він вбив її, Оресте! Вбив!

    Промовчав. Валерій знову заплакав. Спробував мене скинути, але я не піддавався. Він борсався, але його ненависть забирала всі сили, заважаючи йому зосередити їх. Я мовчки тримав його.

    Арсен з цікавістю спостерігав за нами. Я не мав змоги роздивитись, але думаю, він отримував садистське задоволення від чужого безсилля.

    - Її не повернеш, — прошепотів. — Але життя Ігоря зараз залежить від нас. Давай, донесемо його до медиків і повернемось за цим виродком. Я піду з тобою.

    Валерій дуже уважно вивчав мене. Я намагався бути переконливим. Тоді я сам в це вірив.

    Ігоря несли так швидко, як лише могли. Друга сіра нагадувала недавнє поле бою. Всюди могли бути чудовиська. Ми не зважали. І не боялись. Точніше, не боявся Валерій. Ігор все ще дихав. Це справді було диво, і я дуже хотів, щоб це диво тривало далі. Забагато смертей. Я не хотів ще однієї.

    - Зброю купимо в Наґу, — говорив Валерій. — Бодай щось автоматичне. Візьму дронів для розвідки.

    - Так і зробимо, — погодився, важко дихаючи.

    - Він заплатить, — тихо сказав Валерій. — Всі вони заплатять за це!

    - Він не уникне покарання.

    Я сам в це не вірив. Чи розділяв я лють Валерія? Так. Чи був у нас бодай один шанс на успіх? Ні. Для нас це самогубство, але Валерія це не зупиняло. З того моменту його більше нічого не хвилювало. А все, що я хотів — дістатись до зелених зон. Не для того я знищував чудовиськ в тому пеклі, щоб покласти голову зараз.

    Ігор тихо застогнав уві сні. Дивно, що він пережив такий удар. Кігті химери міцні та гострі. Якби не жилет, химера порвала б його до хребта.

    - Тільки не вмирай, — сказав йому. — Ти занадто везучий сучий син, щоб загнутись за кілька кілометрів до дому.

    Йшли, здавалось вічність. Пройшли територію плутонців. Довелось сповільнитись, оскільки вулиці були просто засіяні тілами. Деякі були спалені до попелу. Тут варги та люди Пророка зустрілись з інфантами. Важко сказати, хто виграв і чиї де залишки. Головне, щоб нас не прийняли за варгів родичі полеглих.

    ***

    - Нам довелось йти прямісінько по трупах, — мені стало гидко лише від згадки про це. Сморід, чавкання, бррр! Кілька разів я щось комусь зламав...

    - І ви нікого не зустріли? — здивувався Ігор. — Там серйозно нікого не було, після бійні, яку ти почав своєю втечею?

    - Знаєш, — поглянув у вікно. — На наші голови вилилось стільки лайна, що в якусь мить запаси просто вичерпались.

    Ігор засміявся, тримаючись за груди. Рана поволі гоїлась. Ігор вдавав, що все добре, але результати я знав. Медична таємниця пацієнтів успішно ігнорувалась командуванням мисливців.

    Химера тоді розтрощила кістки, пошкодила сполучні тканини. Легені та аорта вціліли лише дивом. Проте Ігорю довелось пересаджувати кістку, адже химера вирвала чималий її шмат. Спадковим мисливцем Ігор не був, відновлювався він так собі. Реабілітація та повне відновлення мало б зайняти до чотирнадцяти місяців. Про швидку службу та відрядження на сірі зони не могло йти мови.

    - І за Арсеном ви не повернулись?

    Заперечно похитав головою. Валерій мені цього не пробачив.

    ***

    На виході з другої сірої нас чекав загін з чотирьох джаґернаутів. Сіра пластинна броня з білими черепами на грудях. Її вага близько півтора центнера і трималась вона на вмонтованому екзоскелеті. Мисливець всередині не відчував жодної ваги, а повільність компенсовувалась вогневою міццю. Казали, що така броня витримувала прямий танковий залп.

    - А ти все не вмираєш, Оресте Лютий, – приглушеним крізь шолом голосом привітав мене Василь Грім.

    - Ігорю потрібна допомога! – я не звернув уваги на його кпини.

    - Одна з причин чому ми тут.

    Я не бачив, але розумів, як в мене здивовано піднялись брови.

    - Ми не кидаємо своїх, – пояснив Грім. – І вас, гівнюків, після третьої сірої теж не кинемо. Ви герої, панове.

    За спинами джаґернаутів з'явились медики в білих халатах. Вони забрали у нас ноші й з двома мисливцями відправились на сіру зону. Вдалечині я бачив карету швидкої допомоги. Я розумів, звідки ростуть ноги. Платон Сірий та Василь Грім не гидитимуться пропіаритись на цьому потім. Так і кричатимуть: ми не кидаємо своїх!

    Тільки от чомусь вони кілька місяців тягнули з відряджанням на заставу. Але цього не згадають. А, якщо згадають, то меншість, котрій просто не дадуть слова. В ефір вийдуть такі, як Бринник і голосно співатиме хвалебних од разом з Марком Рейджем.

    - Ось і прекрасно! — холодно видав Валерій. — Раді служити. Ходімо, Оресте...

    Я не зрушив з місця. До нас наближались інквізитори.

    - Якого дідька?! — видав Валерій.

    Не ясно: через мене, чи через наближення інквізиторів.

    - На жаль, назад ви не повернетесь, — досить байдужим голосом промовив Василь Грім. — Зелена зона чекає своїх героїв...

    - Почекає, — Валерій благально глянув на мене. — Ходімо, Оресте! Ти обіцяв допомогти!

    - Друже, ти не зрозумів, але попри помпезні промови нас ніхто не відпустить.

    Валерій перевів погляд на Грома, тоді на мисливців у екзоскелетній броні. І зрозумів: не втече.

    - Вітання, панове, – до нас наблизився інквізитор. – Маємо до вас кілька запитань. Ви пройдете з нами?

    - Ти знав, що так буде? – запитав мене Валерій. — знав чи ні?

    Я промовчав. Відповідь він знав і без мене.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.