Зміст
  • Частина 1. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12
  • Розділ 13.
  • Частина 2. Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Частина 3. Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Частина 4. Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Частина 5. Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Частина 6. Розділ 66.
  • Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Частина 7. Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Частина 8. Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 98.
  • Розділ 99.
  • Частина 9. Розділ 100.
  • Розділ 101.
  • Розділ 102.
  • Розділ 103.
  • Розділ 104.
  • Розділ 105.
  • Розділ 106.
  • Розділ 107.
  • Розділ 108.
  • Розділ 109.
  • Розділ 110.
  • Розділ 111.
  • Розділ 112.
  • Частина 10. Розділ 113.
  • Розділ 114.
  • Розділ 115.
  • Розділ 116.
  • Розділ 117.
  • Розділ 118.
  • Розділ 119.
  • Розділ 120.
  • Розділ 121.
  • Розділ 122.
  • Розділ 123.
  • Розділ 124.
  • Розділ 125.
  • Розділ 126.
  • Частина 11. Розділ 127.
  • Розділ 128.
  • Розділ 129.
  • Розділ 130.
  • Розділ 131.
  • Розділ 132.
  • Розділ 133.
  • Розділ 134.
  • Розділ 135.
  • Розділ 136.
  • Розділ 137.
  • Розділ 138.
  • Розділ 139.
  • Розділ 140.
  • Розділ 141.
  • Частина 12. Розділ 142.
  • Розділ 143.
  • Розділ 144.
  • Розділ 145.
  • Розділ 146.
  • Розділ 147.
  • Розділ 148.
  • Розділ 149.
  • Розділ 150.
  • Розділ 151.
  • Розділ 152.
  • Розділ 153.
  • Розділ 154.
  • Розділ 155.
  • Частина 13. Розділ 156.
  • Розділ 157.
  • Розділ 158.
  • Розділ 159.
  • Розділ 160.
  • Розділ 161.
  • Розділ 162.
  • Розділ 163.
  • Розділ 164.
  • Розділ 165.
  • Розділ 166.
  • Розділ 167.
  • Розділ 168.
  • Розділ 169.
  • Розділ 170.
  • Розділ 171.
  • Частина 14. Розділ 172.
  • Розділ 173.
  • Розділ 174.
  • Розділ 175.
  • Розділ 176.
  • Розділ 177.
  • Розділ 178.
  • Розділ 179.
  • Розділ 180.
  • Розділ 181.
  • Розділ 182.
  • Розділ 183.
  • Розділ 184.
  • Розділ 185.
  • Розділ 186.
  • Епілог
  • Від Автора.
  • Розділ 101.

    З лікарні мене забрав батько. Йшли пішки, оскільки службовим транспортом він не обзавівся. Сказав, що протезом незручно тиснути на газ. Я не піднімав цю тему, навіть враховуючи, що батько іноді ходив так, ніби того протезу і немає зовсім.

    Вдома мене одразу ж обійняла мама. Вона кинулась в десяток запитань, починаючи від: як нога, що з рукою, і чи годували мене там?

    Врешті, відбившись від всіх запитань, я добрався до ноутбуку. Кілька повідомлень. Знайшов потрібні від Валерія та Цепеша. Я на мить завагався, але врешті почав з Влада.

    Оресте, сподіваюсь, ти це прочитаєш, до того, як підеш на сіру зону. Кажуть, тебе шукав якийсь фалмер. Просто посиди сьогодні вдома і він піде. О, і не забудь про наш двобій з Марком. Коефіцієнти в його користь, тож не прогав можливість підняти грошей. Двобій плануємо, коли стихнуть бойові дії на другій сірій. Приходь.

    Я слабо всміхнувся. Посидь сьогодні вдома, еге ж? Відкрив повідомлення від Валерія.

    Чувак, знаю, що ти не по соц мережах, але просто зайди — глянь.

    Зайшов, глянув. Ми нарешті перейшли поділку в п'ятдесят тисяч підписників. Я заткнув за пояс половину магазинів, спортивних залів і дискотек. До Цепеша мені не вистачало ще двадцять тисяч. Рейдж все ще переганяв мене на половину. Відео з потоплениками набрало за вісімдесят тисяч переглядів. Попередні відео вже понабирали більше дев'яноста тисяч. І лише суд поєдинком з перевертнем перевалив за двісті тисяч. Всюди були тисячі вподобайок, коментарів. В один день я прокинувся і зрозумів, що відомий. Але толку з цього?

    Зайшов на електронний рахунок в банку. Валерій перелічив туди мою долю за кілька реклам. Плюс одинадцять тисяч. Дві мисливські заробітні плати, і далеко не мінімальні. Але треба більше.

    Війна прорідила не лише населення, але й укріпила валюту. Може це було якось зв'язане зі значним зменшенням кількості жителів. Я не економіст — не розбирався. П'ять тисяч — заробіток хороший. Проте мені на них ще жити і жити, якщо не прилетить новий спонсор.

    Аніка запитує, як ти себе почуваєш? — добрався до листа від Мереї. Я то знаю, що все добре, тільки ось дарма ти мене не послухався? Попереджала ж тебе? Попереджала. Навчись довіряти мені...

    Навчусь, коли ти поясниш, чому тебе хотів здихатись Пророк? — набрав на клавіатурі, але не відправив — продовжив читати.

    А, взагалі, я рада, що в тебе все добре. Поки що...

    Лист обірвався. Я одразу ж відправив їй набраний текст.

    Лист від Луки мав короткий зміст: часу все менше...

    Це я залишу без відповіді.

    Подзвонив телефон. Номер невідомий.

    - Оресте Лютий? — в слухавці жіночий голос.

    - Хто питає?

    - Це Катерина, пам'ятаєш мене?

    - Ні.

    На тому боці почулось зітхання.

    - Тарас Бринник, телепередача...

    - А, згадав! Як ся маєш?

    - Ми хочемо запросити тебе знову, в якості незалежного експерта. Репортаж буде про двобій між Владом Цепешом та Марком Рейджем...

    Я відволікся на лист від Наґу. Його непокоєння я прогортав униз. Мій погляд зачепився за одне речення. Оресте, друже, я знаю, зідки взявся фалмер. Але то не горить, ти полікуйся спочатку...

    - Агов, мисливцю, ти слухаєш мене? — обурилась Катерина.

    - Я перетелефоную. — вибив.

    Ох, Наґу-Наґу. Ти ж знаєш, що я не буду чекати одужання...

    Шкутильнаючи вилетів з кімнати.

    - Оресте, ти куди? — запитала мама. — Ти лишень повернувся...

    - Справи.

    - Які?

    - Зустріч з фанатами.

    Взувся, одягнув куртку. Мама стояла в коридорі, схрестивши руки на грудях.

    - Я знаю, що ти не працюєш вантажником.

    - Вірно.

    - І ти вештаєшся по сірих зонах. Мені сусідки скидали відео...

    - Мамо...

    - Не мамкай! Хочеш бути, як твій батько?! Хочеш загинути там?! А про мене ти подумав?!

    Її губи затряслись. Вона раптом згадала, що крім людей існують і чудовиська. Я криво всміхнувся. Я вже, як батько.

    - Ні, не думав. Моє життя не впирається у вчинки, "щоб ти не хвилювалась". Я мисливець, мамо. Генетика така. Чим ти хочеш, щоб я зайнявся? Сидів у кабінеті, звіти писав? Чи мерзнув на складі, або на стіні?

    - Ти ще молодий! Ще так мало прожив...

    - Достатньо, щоб зрозуміти, чого я хочу. А знаєш, що ще я зрозумів? Що не можна закривати очі від реальності, яка б вона не була! І, що не варто винити когось, бо він став не таким, яким ти хотіла його бачити...

    - Я не хочу, щоб мій син приходив у крові. Не хочу чекати його з лікарні.

    - Мамо, — тепер і в мене затряслись губи. — Ти вихваляєшся своїм подругам, що мене показують по телебаченню. Як думаєш, чому я там? За красиві очі?

    - Глянь на батька. Хочеш так само не спати по ночах? Хочеш нагадувати ходяче місиво? Хочеш, щоб твоя дружина на тебе не дивилась? Оресте, в нас крім тебе немає нікого. Що ми робитимемо без тебе?

    Мама ніколи не плакала при мені. Ось і зараз вона трималась з усіх сил.

    - Мамо, — я зробив глибокий видих. — Є речі, котрі я мушу зробити. Це більше ніж я, ти чи тато. Більше, ніж блог з Валерієм, слава та популярність. І я не можу пройти стороною. Не можу. І не хочу. Я більше нічого не вмію. І вміти не хочу.

    Поцілував її в чоло і вийшов.

    - Батько твій колись теж так говорив, — кинула мені в слід мама. — Глянь, куди його це привело.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.