Зміст
  • Частина 1. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12
  • Розділ 13.
  • Частина 2. Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Частина 3. Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Частина 4. Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Частина 5. Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Частина 6. Розділ 66.
  • Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Частина 7. Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Частина 8. Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 98.
  • Розділ 99.
  • Частина 9. Розділ 100.
  • Розділ 101.
  • Розділ 102.
  • Розділ 103.
  • Розділ 104.
  • Розділ 105.
  • Розділ 106.
  • Розділ 107.
  • Розділ 108.
  • Розділ 109.
  • Розділ 110.
  • Розділ 111.
  • Розділ 112.
  • Частина 10. Розділ 113.
  • Розділ 114.
  • Розділ 115.
  • Розділ 116.
  • Розділ 117.
  • Розділ 118.
  • Розділ 119.
  • Розділ 120.
  • Розділ 121.
  • Розділ 122.
  • Розділ 123.
  • Розділ 124.
  • Розділ 125.
  • Розділ 126.
  • Частина 11. Розділ 127.
  • Розділ 128.
  • Розділ 129.
  • Розділ 130.
  • Розділ 131.
  • Розділ 132.
  • Розділ 133.
  • Розділ 134.
  • Розділ 135.
  • Розділ 136.
  • Розділ 137.
  • Розділ 138.
  • Розділ 139.
  • Розділ 140.
  • Розділ 141.
  • Частина 12. Розділ 142.
  • Розділ 143.
  • Розділ 144.
  • Розділ 145.
  • Розділ 146.
  • Розділ 147.
  • Розділ 148.
  • Розділ 149.
  • Розділ 150.
  • Розділ 151.
  • Розділ 152.
  • Розділ 153.
  • Розділ 154.
  • Розділ 155.
  • Частина 13. Розділ 156.
  • Розділ 157.
  • Розділ 158.
  • Розділ 159.
  • Розділ 160.
  • Розділ 161.
  • Розділ 162.
  • Розділ 163.
  • Розділ 164.
  • Розділ 165.
  • Розділ 166.
  • Розділ 167.
  • Розділ 168.
  • Розділ 169.
  • Розділ 170.
  • Розділ 171.
  • Частина 14. Розділ 172.
  • Розділ 173.
  • Розділ 174.
  • Розділ 175.
  • Розділ 176.
  • Розділ 177.
  • Розділ 178.
  • Розділ 179.
  • Розділ 180.
  • Розділ 181.
  • Розділ 182.
  • Розділ 183.
  • Розділ 184.
  • Розділ 185.
  • Розділ 186.
  • Епілог
  • Від Автора.
  • Розділ 178.

    Історія багато чого вчить. Ми маємо приклади помилок та досягнень наших пращурів. Якщо ми не розуміємо її уроків — помилки повторюються. В закладі Луки, під приводом вигаданого ювілею зібрались впливові та відомі жителі обох сторін еліоса. Такі, як я та Цепеш для вигляду помпезності. Такі, як Артур та Лука — для того, щоб повторити одну з помилок історії. Не врахувати фактор випадковості.

    Аркх Наґу радо прийняв книжку і показав її своїй родині. Того вечора кілька джинів стали прихильніші.

    - Оресте, — Лука виник десь з-за спини. — Сьогодні багато гостей. Якщо зброю ти не здаси, то танцювальний майданчик закритий для тебе. Проте на другому поверсі багато гостей, цікавих співрозмовників...

    - Я посиджу за барною стійкою і поп'ю того чаю, що ти запропонував, коли я зайшов сюди вперше.

    - А ти ще переживав, чи не отруюю я тебе, — посміхнувся Лука. — Рік пройшов і тут стояв зовсім інший Орест Лютий. Тоді ти намагався здаватись крутим мисливцем, але тебе видавала розгубленість.

    - Ніби тепер все по іншому, — хмикнув.

    - Тепер розгубленість змінилась на самотність. Ти сам, Оресте. В клубі повному людей та монстрів, де сьогодні стануться важливі для обох сторін речі — ти сам. Сам один. І коли ти вийдеш звідси, все так і залишиться.

    Він поплескав мене по плечі й пішов до інших гостей. Я спробував викинути його слова з голови, проте не виходило. Він просто хоче, щоб я пішов по ту берегиню і зачіпає всіма можливими способами.

    Розмова ні з ким не клеїлась. Кілька фанатів взяли автографи та зробили селфі зі мною, але набридати не наважився ніхто. За барною стійкою було занадто багато народу, тож довелось таки підніматися вгору і сідати за столик в далекому кутку. Там було темно і мене це влаштовувало. Аркх Наґу перепросив за те, що не зможе посидіти зі мною і відправився вниз на зустріч. Артур Гордий не перепрошував.

    - Тобі ніхто не заборонить бути присутнім, але не розкривай свого рота, — холодно сказав мені.

    - Не довіряєте моїй думці? — хмикнув.

    - Ти відомий блогер і непоганий мисливець. Але в політиці ти не петраєш, тож твоєю думкою можна хіба підтертись. Без образ.

    - Ми з вами не друзі й не сім'я. Тому йдіть до біса. Без образ.

    - Гарно поговорили, — Артур піднявся з-за столу. — Якщо надумаєш приєднатись, умови пам'ятаєш. Сьогодні кожне слово може все вирішити. Не зіпсуй нічого.

    Я не відповів. Насправді лізти не у свої справи бажання не було. Що я там скажу? Я не хотів бути частиною цього. Мене й так звинувачували в дружбі з чудовиськами, додавати матеріалу не хотілось. Спадкових мисливців виховували для знищення монстрів. Це все, що ми вміли. Ненависть до чудовиськ була в крові. Проте я не міг ненавидіти Наґу або Аніку. І я такий не один. В багатьох в Еліосі були знайомі, а може й друзі по інший бік стіни...

    Проте в разі загострення все це не мало б значення. Є війна, є обов'язки. Інфант, з котрим ти дружиш, спалить твій дім, якщо дійде до відкритого протистояння. Вампір розірве тебе навпіл, навіть якщо до того ви обіймались в клубі Луки. Мисливці без докорів сумління перестріляють всіх не людей. Чи правильно це? Вірю, що правильно. Така ціна виживання. Або ти відкидаєш всю ту дружбу, або — мертвий.

    Я не знаю, скільки просидів на самоті. Може десять хвилин, може зо дві години. Люди та чудовиська навколо мене шуміли та веселились. Вони мирно співіснували тут, в закладі Луки. Проте завтра це може не мати жодного значення.

    - Орест Лютий, — до мене наближався Цепеш.

    Позаду нього оператор з ввімкненою камерою. На нас звернули увагу всі за столиками. Цепеш без запрошення сів за мій столик. Оператор став так, щоб обоє потрапили в кадр. Непомітно дістав з кобури револьвер і направив його під столом на Влада.

    - Як поживаєш? — весело запитав мене.

    - Було краще до того, як ти приєднався.

    - Жартівник, — Цепеш всміхнувся на камеру. — Дорогі підписники, ви просили і ось я тут. Оресте, тебе вибрали.

    - Що ти верзеш? — не зрозумів.

    - Згідно з голосуваннями в моїх соціальних мережах — ти кандидатура номер один для дуелі. Навіть Марк Рейдж не викликав такої реакції. Дивина.

    Націлив револьвер йому в пах. Хай лише зробить різкий рух — розряджу весь барабан.

    - Радий за тебе, — вільною рукою взяв чашку і підніс її до рота.

    Пив так, щоб не втрачати Цепеш з поля зору.

    - То що скажеш? — запитав Влад. — Обговоримо деталі?

    Він знову всміхнувся на камеру. Я не зводив з нього погляду.

    - Я вже все давно сказав стосовно цього, — спокійно відповів. — Шукай інших охочих.

    - Інших охочих поки немає. Або вони просто не варті мого часу. Погоджуйся, Оресте! Наш двобій лише питання часу. Чому тягнути? Подумай. Арена, всюди камери. Прямі трансляцій для мешканців Еліоса. Чорт забирай, на це дивитимуться сотні тисяч. Дуель століття! І ми в головній ролі.

    - Я все ж відмовлюсь.

    - Оресте, один з нас стане найвідомішим блогером. Уяви, якщо ти виграєш! Ти увійдеш в історію!

    - Перестань витрачати мій час — холодно відповів. — Я повторю. Мене не цікавить двобій з тобою. Мене не цікавиш ти. І плювати мені на перемогу над тобою. Ти всього лише кровопивця, котрий знищує невмілих дурників. Чекай, доки в Рейджа загоїться нога. Якщо він не передумає.

    - А хіба ти не хочеш помститись за всіх, кого я знищував на камеру? Чи ти просто злякався? Любі підписники, маємо ексклюзив. Орест Лютий злякався!

    Я всміхнувся. Коли я зняв на відео свою відмову від потенційної дуелі, мені надходили коментарі, що я боягуз. Я не звертав уваги. Пам'ятаю критику під першим відео на каналі. Тоді я пристрелив потопця. І дуже гостро реагував на коментарі. Тепер мене не хвилювали кпини Цепеша. Публіка забуде за кілька тижнів. На спонсорів це не вплине.

    - Влад, я не буду з тобою битись на камеру, — спокійно відповів.

    - Боїшся?

    - Ні, просто ти не отримаєш те, чого хочеш, бо ти бісів зрадник і брехун. Ти підставив мене та синів старого Ганнрела, коли віддав їх мені для жорстокої страти. Дякую, до речі...

    - Вимкни камеру! — гаркнув Влад оператору.

    Двічі повторювати не довелось. Цепеш погрозливо нахилився до мене. Я ж міцніше стиснув руків'я револьвера.

    - Ти забуваєшся, Оресте Лютий! — погрозливо зашипів.

    - Та ну?

    - Я хотів подарувати твою голову пану Себастьяну...

    - Красиві казки, Владе. Я живий, вони — ні.

    - Камера не знімає, тож тебе ніхто не почує.

    - Помиляєшся, — я кивнув у бік столиків.

    Чудовиська та люди тепер дивились в наш бік. Я зробив так, щоб вони почули.

    - До завтра поповзуть чутки, — спокійно продовжив. — Клан Цепешів і так втратив позиції. Битись з тобою я не буду, щоб ти не зміг це використати на червоних зонах. Що ти зробиш? Вб'єш усіх присутніх? Ти в закладі Луки, тож таких дурниць ти не робитимеш. Завтра вони розкажуть своїм знайомим мою версію. А ті вже своїм знайомим. Твоя популярність зіграє з тобою злий жарт.

    - Тобі ніхто не повірить, — Влад взяв себе в руки. — Ти брехун і боягуз, Оресте Лютий.

    - Чого ж я боюсь? Програти тобі? Владе, я вже виграв. Іноді, щоб виграти достатньо просто не вийти на поле бою.

    - Ти ж знаєш, що це не так. Знаєш, що це неправда.

    - Це тобі потрібно буде доводити Себастьяну Гангрелу. Навіть, якщо він повірить це однаково хороша можливість назавжди стерти Цепешів з першої червоної. А всього то потрібно кілька десятків зайвих вух...

    Він показав ікла. Його обличчя набрало звірячої подоби. Я плавно почав натискати на курок...

    - Владе, тебе чекають внизу, — Лука з'явився наче нізвідки.

    - Я якраз збирався йти.

    Цепеш не зводив з мене погляду. Я не поспішав забирати палець з курка. Серце шалено калатало. Адреналін робив свою роботу.

    - Жодних дурниць! — суворо наказав Лука. — Ви знаєте правила.

    - Знаємо, — я відповів йому. — Жодних конфліктів. Бувай, Цепеше. Радий був побачитись. Хоча ні, не радий.

    Влад недобре всміхнувся. Він програв. Ось так і відбувся наш двобій, без пролитої краплі крові.

    ***

    Витерпів кілька хвилин, щоб Цепеш таки забрався геть, тоді встав і пішов на вулицю. Натовп не звертав на мене уваги. Вийшов на веранду, залишивши музику та всю чужу мені радість позаду.

    - Хороша робота! — Артур палив цигарку опершись на поручні.

    Він стояв на самоті. Більше нікого не було. Взагалі було дуже тихо.

    - Ти про що?

    - Про Влада. Тепер він піде на більші поступки. Ти вибив його з колії.

    - І ти тут, замість того, щоб скористатись цим?

    - То не я маю користатись, а джини. А вони скористаються, повір мені.

    Став біля нього. Від запропонованої цигарки відмовився. Вечір ще не завершився, здорові легені могли знадобитись. Артур викинув недопалок. Хотів запалити ще одну, але передумав. Покрутив цигарку в пальцях.

    - Так в чому суть цих зборів на фальшивому ювілеї Наґу?

    - Ми об'єднаємо зусилля, щоб зробити першу та другу сіру зону безпечними. Тут величезний потік грошей, і всі зацікавлені докластись до нього...

    - Хіба ми за це воювали?

    - Ти не воював, Оресте, бо тебе тоді не було. Але ні, не за це. Ти правильно сказав, що війна потрібна для виживання. А що як зробити так, щоб не довелось вмирати? Що як перенести битву на фінансовий фронт? Це шанс для нас всіх збагатитись...

    - Гроші не пахнуть, еге ж...

    Глянув у темряву. Навколо жодного звуку. Жодної живої душі.

    - Ти говориш, як Арсен Гнів. Сірі зони це міст між нами та ворогом. Хто контролює міст, той має владу в Еліосі. Ми намагаємось домовитись, щоб на мості було добре всім.

    - Я поважаю джинів, але це так собі домовленості.

    - Ти поки не петраєш в політиці. І не будеш, бо то не твоя робота. Легко кричати, що ворога треба бити. Не треба з ним товаришувати. А куди ми дінемось від чудовиськ? Куди?!

    - Хіба не ви сміялись з тези: Еліос для всіх?

    - Еліос для людей, Оресте. Але без нашого впливу на сірі зони цього не буде. Це лише залишиться гаслом. А щоб цей вплив був, треба домовлятись...

    Я не хотів у це вірити. Артур викликав двоякі почуття, але я його поважав. Тепер я чув речі, котрі зовсім не в'язались в моїй голові.

    - Мер знає?

    - Ні. І не треба. Старий Платон не повинен бути причетним до цього.

    - Гадаю, що Себастьян Гангрел теж не в курсі.

    - Ні, не в курсі. Бо був би проти, якби дізнався. Тому, тут так багато охорони.

    Я знову марно вдивлявся навколо. Нічого не видно і занадто тихо.

    - Ще одну і буду йти.

    Артур запхав цигарку до рота. Підніс запальничку. А до мене раптом дійшло.

    - Лука брав участь в переговорах?

    - Весь час. Відволікся на тебе, коли Цепеш зник. І правильно зробив, бо ви б все зіпсували.

    Я не чув звуків всередині. Значить і там не чути звуків назовні...

    - Потрібно йти!

    - Йди, я палитиму ще одну. Не хвилюйся, Лука доклав зусиль для охорони сьогодні.

    Клацнув запальничкою. В темряві маленький вогник освітив усе навколо. В тому числі й нас.

    Десь зовсім близько затокотів кулемет. Короткі спалахи. Різкий шум став контрастом цілковитій тиші. Артур не встигнув навіть глянути в той бік, коли його голова луснула, а тіло стало смикатись. Його повело до стіни. На моїх очах заступник мера Еліоса перетворювався в криваве місиво.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.