Зміст
  • Частина 1. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12
  • Розділ 13.
  • Частина 2. Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Частина 3. Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Частина 4. Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Частина 5. Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Частина 6. Розділ 66.
  • Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Частина 7. Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Частина 8. Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 98.
  • Розділ 99.
  • Частина 9. Розділ 100.
  • Розділ 101.
  • Розділ 102.
  • Розділ 103.
  • Розділ 104.
  • Розділ 105.
  • Розділ 106.
  • Розділ 107.
  • Розділ 108.
  • Розділ 109.
  • Розділ 110.
  • Розділ 111.
  • Розділ 112.
  • Частина 10. Розділ 113.
  • Розділ 114.
  • Розділ 115.
  • Розділ 116.
  • Розділ 117.
  • Розділ 118.
  • Розділ 119.
  • Розділ 120.
  • Розділ 121.
  • Розділ 122.
  • Розділ 123.
  • Розділ 124.
  • Розділ 125.
  • Розділ 126.
  • Частина 11. Розділ 127.
  • Розділ 128.
  • Розділ 129.
  • Розділ 130.
  • Розділ 131.
  • Розділ 132.
  • Розділ 133.
  • Розділ 134.
  • Розділ 135.
  • Розділ 136.
  • Розділ 137.
  • Розділ 138.
  • Розділ 139.
  • Розділ 140.
  • Розділ 141.
  • Частина 12. Розділ 142.
  • Розділ 143.
  • Розділ 144.
  • Розділ 145.
  • Розділ 146.
  • Розділ 147.
  • Розділ 148.
  • Розділ 149.
  • Розділ 150.
  • Розділ 151.
  • Розділ 152.
  • Розділ 153.
  • Розділ 154.
  • Розділ 155.
  • Частина 13. Розділ 156.
  • Розділ 157.
  • Розділ 158.
  • Розділ 159.
  • Розділ 160.
  • Розділ 161.
  • Розділ 162.
  • Розділ 163.
  • Розділ 164.
  • Розділ 165.
  • Розділ 166.
  • Розділ 167.
  • Розділ 168.
  • Розділ 169.
  • Розділ 170.
  • Розділ 171.
  • Частина 14. Розділ 172.
  • Розділ 173.
  • Розділ 174.
  • Розділ 175.
  • Розділ 176.
  • Розділ 177.
  • Розділ 178.
  • Розділ 179.
  • Розділ 180.
  • Розділ 181.
  • Розділ 182.
  • Розділ 183.
  • Розділ 184.
  • Розділ 185.
  • Розділ 186.
  • Епілог
  • Від Автора.
  • Розділ 182.

    Куля набрала колишню швидкість. Але пролетіла вона попри мою голову. Лука не збрехав. Арсен застиг з несподіванки. Він не розумів, як міг промахнутись з такої відстані. Я отримав шанс пожити на кілька секунд довше.

    Думати не було коли. Меч не розріже його броню. Втекти я теж не зможу.

    Ран більше не було. Втома зникла. Але злість нікуди не ділась. Я скочив і замахнувся мечем. Арсен знав, що я не проб'ю броню. І я знав. Тому в останню мить меч змінив напрям і полетів у кулемет.

    Зброя не витримала батькового леза. З глухим стуком половина впала в багно. Арсен інстинктивно клацнув ще раз, але нічого не сталось. Я перехопив меч обома руками й направив його в розріз для очей на шоломі. Єдине слабке місце в його броні. Дуже маленьке, майже непомітне.

    Та мені пощастило.

    Лезо зі скреготом пройшло крізь скло точно в ціль і вперлось аж в задню стінку шолома.

    Арсен застиг. Руки мимоволі опустились вниз. Потім підігнулись коліна. Я навалився всім тілом. Ми впали в болото. Я скотився вбік і впав поруч. Якийсь час так і лежали двоє.

    А жити все-таки хотілось! Я приклав руку до грудей, марно сподіваючись зупинити швидке серцебиття. Я лежав на спині аж доки телефон не сповістив про нове повідомлення.

    Валерій...

    Миттю схопився на ноги. Став однією ногою Арсену на груди. Обхопив батьків меч.

    - Це тобі за Геру!

    Витягнув зі скреготом та чавканням. Меч в крові та мізках. Витер його об лахміття, котре колись було моєю курткою. Знайшов у багнюці револьвер. Набоїв більше не було. Підняв з землі автомат одного з різників. Обнишпорив кишені в пошуках набоїв. Два магазини.

    З одного з них стягнув чорну куртку. До вбивств тепер можна дописати мародерство, але тоді мене це не хвилювало.

    Якщо не встигну на третю сіру за двадцять чотири години, монстри отримають нового союзника. Встигну, але не приведу берегиню — Пророк почне війну, котра приведе до жертв з обох боків. Я не любив чудовиськ, але майбутнього геноциду не уникне ніхто. Піду на третю сіру прямо зараз — Валерій помре.

    Заходити в заклад Луки я не став. Одразу пішов до воріт на зелену зону.

    - Ну й бійню ти тут створив, — Цепеш з'явився прямо з тіні.

    - Міг би й допомогти, — буркнув не обертаючись.

    - Так ти й сам справився, — безтурботно сказав Влад. — Чорт забирай, ти знищив джаґернаута! Я недооцінив тебе, Оресте Лютий.

    - Твої проблеми, — я прискорив крок. Цепеш і не думав відставати.

    - Чому ти це робиш, мисливцю? — запитав Цепеш. — Хіба ти не ненавидиш чудовиськ?

    - Я роблю це не для чудовиськ, — тихо відповів.

    - А для кого? Для людей?

    Я зупинився. На мить мені захотілось просто пристрелити його. Завершити те, що колись почалось у старому музеї, але з кожною витраченою хвилиною Валерій може попрощатись з життям.

    - З третьої сірої скоро прийде загроза, до котрої не готові ні люди, ні монстри. Буде бійня котра приведе до страшних втрат. Ця війна не матиме переможців.

    Я не був найкмітливішим, але розумів, що Пророк не справиться з силою кощія. Зате той отримає собі колишнього інквізитора з даром впливати на людей. Гнів кощія впаде на всіх без винятку. Але мене ніхто не стане слухати. І Луку ніхто не став.

    Безпека і відносний мир в Еліосі — діло всього його життя. Я не до кінця розумів усю картину, але відчував загрозу.

    - Чим я можу допомогти? — запитав Влад.

    - Зроби так, щоб чудовиська не розв'язали війну після сьогоднішнього конфлікту. Ті найманці називались різниками. Себастьян Гангрел найняв їх. Може тобі це знадобиться.

    - О, я знайду, як це використати, — я не бачив, але розумів, що Цепеш всміхається. — Бувай, мисливцю. Наше знайомство виявилось продуктивніше, аніж я гадав.

    Я не відповів. Марно сподіватись, що Цепеш забув свою ідею вбити мене перед телекамерами, але до цього ще треба дожити.

    Перевірка на мисливській заставі займе багато часу. А в мене його не було.

    - Чого тобі, Оресте? — сонним голосом запитав Василь Грім.

    - На першу зелену проникли члени угрупування різників, — я вирішив сказати правду. — У них Валерій.

    - І ти йдеш його визволяти, — продовжив Грім. — Адреса є?

    - Є.

    - Гаразд, ти битись можеш? Чув на С1 сьогодні жарко...

    - Я в повному порядку. Мені потрібно швидко пройти на зелену!

    - Не переживай за це.

    - І ще потрібно, щоб хтось з мисливців забрав джаґернаут Арсена.

    - Ого, навіть так!? А де сам Арсен?

    - Всередині. Його тіло можете не забирати.

    Мовчання. Арсен Гнів попри його діяльність все ще був у пошані в мисливців. Прихильності мені це не додасть.

    - Його тіло теж заберуть. Але у нас з тобою буде серйозна розмова.

    - Не сумніваюсь. То ви допоможете?

    - Скидай адресу.

    На цьому й розпрощались. Я перейшов на біг. Стіна сьогодні освітлювалась повністю. Мисливці були готові. Сподіваюсь, вони не приймуть мене за монстра і не відкриють вогонь. Телефон ховати не став.

    - Оресте Лютий, — Наґу підняв одразу. — Хвала Всевишньому ти живий!

    - Це взаємно, Наґу. Мені дещо потрібно від тебе. Оплачу вже завтра.

    - Все що завгодно для мого улюбленого покупця. І не ображай мене грішми. Лука сказав, що ти зупинив ту криваву бійню. Ми перед тобою в боргу. Хто то був?

    Ворота відчинились і з них вийшов загін з чотирьох мисливців. Троє закуті в джаґернаути, один просто в уніформі з ящиком для інструментів у руках. Вони посвітили на мене ліхтарем, але побачили, що я людина і пішли далі.

    - Люди Себастьяна Гангрела. Різники.

    Я не встиг сказати, що то по мою голову. Чи не хотів устигнути сказати.

    - Так і знав, що той хрич вирішив забрати собі контроль над торгівлею, — Наґу не дав мені завершити. — Це йому дорого обійдеться...

    - Мені потрібний бронежилет та провізія для походу на С3. І багато набоїв для револьвера. Ще пошли когось в дім Мереї. Під диваном я заховав обріз. Для нього теж потрібні набої.

    - Не переживай, мисливцю. Завтра тебе все чекатиме.

    - Дякую, Аркх-Наґу!

    - Пусте, Оресте. Ти впевнений, що тобі варто йти туди?

    - Ні, але в мене немає вибору.

    - Незвідані шляхи Всевишнього...

    - І не кажи. Мені потрібно бігти!

    - Успіхів, Оресте. Не знаю, в кого вірять мисливці, але хай він чи вона береже тебе. Радий, що шляхи долі звели нас.

    - І я радий, Наґу, — щиро сказав.

    На тому й попрощались.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.