Зміст
  • Частина 1. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12
  • Розділ 13.
  • Частина 2. Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Частина 3. Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Частина 4. Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Частина 5. Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Частина 6. Розділ 66.
  • Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Частина 7. Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Частина 8. Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 98.
  • Розділ 99.
  • Частина 9. Розділ 100.
  • Розділ 101.
  • Розділ 102.
  • Розділ 103.
  • Розділ 104.
  • Розділ 105.
  • Розділ 106.
  • Розділ 107.
  • Розділ 108.
  • Розділ 109.
  • Розділ 110.
  • Розділ 111.
  • Розділ 112.
  • Частина 10. Розділ 113.
  • Розділ 114.
  • Розділ 115.
  • Розділ 116.
  • Розділ 117.
  • Розділ 118.
  • Розділ 119.
  • Розділ 120.
  • Розділ 121.
  • Розділ 122.
  • Розділ 123.
  • Розділ 124.
  • Розділ 125.
  • Розділ 126.
  • Частина 11. Розділ 127.
  • Розділ 128.
  • Розділ 129.
  • Розділ 130.
  • Розділ 131.
  • Розділ 132.
  • Розділ 133.
  • Розділ 134.
  • Розділ 135.
  • Розділ 136.
  • Розділ 137.
  • Розділ 138.
  • Розділ 139.
  • Розділ 140.
  • Розділ 141.
  • Частина 12. Розділ 142.
  • Розділ 143.
  • Розділ 144.
  • Розділ 145.
  • Розділ 146.
  • Розділ 147.
  • Розділ 148.
  • Розділ 149.
  • Розділ 150.
  • Розділ 151.
  • Розділ 152.
  • Розділ 153.
  • Розділ 154.
  • Розділ 155.
  • Частина 13. Розділ 156.
  • Розділ 157.
  • Розділ 158.
  • Розділ 159.
  • Розділ 160.
  • Розділ 161.
  • Розділ 162.
  • Розділ 163.
  • Розділ 164.
  • Розділ 165.
  • Розділ 166.
  • Розділ 167.
  • Розділ 168.
  • Розділ 169.
  • Розділ 170.
  • Розділ 171.
  • Частина 14. Розділ 172.
  • Розділ 173.
  • Розділ 174.
  • Розділ 175.
  • Розділ 176.
  • Розділ 177.
  • Розділ 178.
  • Розділ 179.
  • Розділ 180.
  • Розділ 181.
  • Розділ 182.
  • Розділ 183.
  • Розділ 184.
  • Розділ 185.
  • Розділ 186.
  • Епілог
  • Від Автора.
  • Розділ 76.

    Центр другої зеленої зони сьогодні не спав. Вся центральна алея, аж до стін офісних приміщень, була битком набита людьми. Звідкись навіть притарабанили бочки і палили в них вогонь.

    Заклики не припинялись ні на хвилину. Людей, як не дивно, було багато з обох сторін. Еліос для людей і Еліос для всіх. Муніципальна варта спостерігала з одного краю, готова в будь-який момент втрутитись. Василь Грім з кількома мисливцями — з іншого.

    Навіть якби не було бочок з вогнем і ліхтарів, однаково було б світло. Я не дивився, але знав, що соцмережі аж кишать відео, постами та короткими сторіз. Кілька тисяч людей думали, що мають що сказати. А по факту їм нашептали потрібні комусь слова.

    Василь Грім стояв, опершись спиною до стіни одного з хмарочосів.

    - Ти за кого з них, Оресте? — потиснув мені руку.

    - А ви?

    Він глянув на мисливців. Ті завсміхались. Кілька з них уважно мене вивчали. Деякі кивали, впізнавши в мені того самого блогера.

    - А де твій оператор?

    - Я прийшов не відео знімати, а поговорити.

    - Просиш знову відправити з тобою кудись Ігоря Ліма? В нього нажаль завал на роботі...

    Таки посадив його в офісне крісло. Бюрократія його доб'є. Витрясе з нього всі амбіції, все бажання стати хорошим мисливцем. Василь Грім товаришував з моїм батьком, але мене він не любив. Він не любив НЕ мисливців. Для нього я неук і дурник, котрий грається зі смертю.

    - А, ну раз так, — я вдавано розвернувся, щоб піти. — передам Євгену Павловичу, що на сіру зону він піде без супроводу.

    Спеціально зробив кілька кроків. Я знав, що Василь Грім не спілкується з сім'єю. Знав, що в них повне мовчання. Як і знав, що його стіна байдужості розвалиться, варто лише надавити, куди слід.

    - Зупинись! — владно наказав Грім.

    - Я не підпорядковуюсь вам, — кинув через плече.

    Але кроки сповільнив.

    Навіть вночі було видно, що виглядав він похмуріше грозової хмари. Ось-ось, має вдарити блискавка.

    - Що мій старий забув на сірій зоні?

    - Подзвоніть, запитайте.

    Присягаюсь, якби не його довга дружба з батьком, він би розтрощив мою голову об стіну. На його масивній шиї випнулись вени. Лиса голова набула багряного відтінку. Він нахилився до мене і зашепотів так, ніби десь далеко загарчав пітбуль.

    - Ти швидко вчишся, Оресте. Занадто швидко. Проте не грайся моїм терпінням!

    - Завтра суд джинів. Йому дозволили бути присутнім. Записи для нащадків, так сказати. Але в мене на світанку справи, тож провести його я не встигну. А так Ігор переконається в його безпеці. Сірі зони йому не в новинку.

    - А чому я не можу відправити з ним когось іншого? Чому я просто не закрию старого в музеї на тиждень?

    Хороше запитання. Але і до цього я був готовим.

    - А давно мисливці можуть впливати на свободу пересування людей? Чи всім з присутніх ви довіряєте? Ніхто не хоче вас посунути зі зручного крісла? Ігор точно не хоче. Молодий поки. Але це поки.

    - То що ж мені завадить просто нікуди не пустити обох? І ще тебе?

    Замість відповіді я кивнув на мітингуючих.

    - Якщо я не буду там, то я буду тут. Еліос для людей, хіба не цього ми хочемо?

    Василь Грім швидко озирнувся, чи не спостерігає за нами хтось з його людей.

    - Я роблю це, бо ти мене ще не підводив, Оресте. Занадто аж ти живучий. Не усміхайся так, шмаркач! Краще моєму старому завтра повернутись назад в свій музей, а тобі додому.

    - Дякую, Василю Євгеновичу, — я не зміг не по зловтішатись.

    Розвернувся, зібравшись піти, але Василь Грім схопив мене за плече.

    Я глянув йому у вічі, чекаючи ще якихось погроз. Але він взяв мою долоню в свою і поклав у неї знак з двома розкладними мечами, навхрест. Я не впізнав, що це за шеврон. У Варгів три стріли, або три меча трикутником. Загальний, орденський, щит і меч. Треба запитати у батька, що це.

    - Коли прийде час, — між тим шепотом сказав Грім. — Згадай, хто твій союзник. Справжній союзник. А тепер іди. Можеш сам розбудити Ліма, нехай порадіє. Трясця, Оресте, ти так всіх моїх людей на сіру зону витягнеш...

    Я помахав йому рукою, поспішивши зникнути в провулку. Шум від демонстрантів залишився позаду.

    Попереду була тиша і темрява.

    Кінець частини 6...

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.