Зміст
  • Частина 1. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12
  • Розділ 13.
  • Частина 2. Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Частина 3. Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Частина 4. Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Частина 5. Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Частина 6. Розділ 66.
  • Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Частина 7. Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Частина 8. Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 98.
  • Розділ 99.
  • Частина 9. Розділ 100.
  • Розділ 101.
  • Розділ 102.
  • Розділ 103.
  • Розділ 104.
  • Розділ 105.
  • Розділ 106.
  • Розділ 107.
  • Розділ 108.
  • Розділ 109.
  • Розділ 110.
  • Розділ 111.
  • Розділ 112.
  • Частина 10. Розділ 113.
  • Розділ 114.
  • Розділ 115.
  • Розділ 116.
  • Розділ 117.
  • Розділ 118.
  • Розділ 119.
  • Розділ 120.
  • Розділ 121.
  • Розділ 122.
  • Розділ 123.
  • Розділ 124.
  • Розділ 125.
  • Розділ 126.
  • Частина 11. Розділ 127.
  • Розділ 128.
  • Розділ 129.
  • Розділ 130.
  • Розділ 131.
  • Розділ 132.
  • Розділ 133.
  • Розділ 134.
  • Розділ 135.
  • Розділ 136.
  • Розділ 137.
  • Розділ 138.
  • Розділ 139.
  • Розділ 140.
  • Розділ 141.
  • Частина 12. Розділ 142.
  • Розділ 143.
  • Розділ 144.
  • Розділ 145.
  • Розділ 146.
  • Розділ 147.
  • Розділ 148.
  • Розділ 149.
  • Розділ 150.
  • Розділ 151.
  • Розділ 152.
  • Розділ 153.
  • Розділ 154.
  • Розділ 155.
  • Частина 13. Розділ 156.
  • Розділ 157.
  • Розділ 158.
  • Розділ 159.
  • Розділ 160.
  • Розділ 161.
  • Розділ 162.
  • Розділ 163.
  • Розділ 164.
  • Розділ 165.
  • Розділ 166.
  • Розділ 167.
  • Розділ 168.
  • Розділ 169.
  • Розділ 170.
  • Розділ 171.
  • Частина 14. Розділ 172.
  • Розділ 173.
  • Розділ 174.
  • Розділ 175.
  • Розділ 176.
  • Розділ 177.
  • Розділ 178.
  • Розділ 179.
  • Розділ 180.
  • Розділ 181.
  • Розділ 182.
  • Розділ 183.
  • Розділ 184.
  • Розділ 185.
  • Розділ 186.
  • Епілог
  • Від Автора.
  • Розділ 144.

    - Хто такий Лука?

    - Зі складного почав? Гаразд, слухай уважно! Лука суддя. Спостерігає за балансом сил. Не дає нікому перемогти у війні. І не дасть. Він не один такий. Знаю, що в інших вцілілих мегаполісах є подібні йому. Не всі так ревно виконують свої обов'язки, але вони там є.

    Згадав, як Лука зупинив час і змусив мене задихатись...

    - Чому він хоче, щоб я привів берегиню? Боїться, що Пророк приведе людей до перемоги?

    Чесно кажучи, від усвідомлення цього мене аж пересмикнуло. Він не зупиниться на досягнутому. Зараз це сіра зона, потім червона зона. Далі або третя сіра, або зелена зона. Пророк це бомба сповільненої дії. І питання часу, коли буде вибух...

    - Перемоги? — криво всміхнувся Ігнацій. — Лука не хоче смертей. Навіть якщо в Пророка вийде, він зведе в могилу багато народу. Але така ціна виживання.

    Погляд ковзнув на сплячого Валерія та Геру, котра скрутилась біля нього. Мої однолітки, такі самі, як і молодь, котра йде за Пророком. І вмирає. Тому що нетренована. Неготова. Але все ще йде, бо зброя Пророка в його словах.

    - Лука не хоче перемоги будь-кого, — продовжив інквізитор. — Він вибрав баланс. Подібні йому ставали на сторони людей чи на сторони чудовиськ в інших куточках світу. Хтось просто спостерігає. У нас Лука не став на жоден. І, гадаю, не стане. Тому й від Пророка він хоче здихатись чужими руками. Якщо він вступить сам, шляху назад не буде...

    Побачивши напруження на моєму обличчі від намагання все скласти, Ігнацій додав.

    - Ти вліз у занадто складну загадку для тебе, Оресте. Все набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Ти вліз в епіцентр, не розуміючи, що ти взагалі робиш...

    - Чому Пророк хотів здихатись Аніки? — перебив його. — Що в ній такого, що змушує його остерігатись її?

    - Яка дивна прив'язаність до чудовиська, — в очах заграли бісики. — Але я розумію, тебе, мисливцю. Красива, екзотична, манить молоде серце. Манить на стільки, що затуманює розум перед очевидними речами...

    - Я б послухав коротку версію, — похмуро відповів. — Без зайвої суб'єктивщини.

    - Її ілюзія здатна звести нанівець ілюзію Пророка, — не схоже, щоб Ігнацій образився. — Не всі війни ведуться силою. Іноді варто захопити серця людей та не людей. А твоя подруга може це зробити. І колись зробить.

    То ось чому взагалі прийшли по Мерею. Шукали Аніку, але не знали цього. Пророківські посіпаки не розуміли, чому раптом стало важливим здихатись ворожки на першій сірій. Аніку врятувало те, що Пророк не знав, хто саме потрібний. Інакше я б знайшов тоді лише її труп.

    - Тому Пророк вирішив мене здихатись? Думає, що витягне цим Аніку з червоної зони? Вирішив, що вона захоче помсти?

    - Було б логічно, хіба ні? Могутня суккуб вподобає собі простого мисливця на чудовиськ. Вподобає на стільки, що ладна ризикувати за нього своїм життям. І захоче помститись, бо тебе, Оресте, несправедливо засудять свої ж. І вб'ють. Це лише питання часу. А в Пророка він є. Він колишній інквізитор, знає всі правила шпигунської гри, тож дізнатись, що і як для нього було просто...

    - І все ж я хотів би почути, як саме він міг дізнатись, — відчув, як лють затуманює голову.

    Хотілось крові. Хотілось пролити її самому.

    - Твій товариш, Марк Рейдж, радо надав інформацію про ту, начебто провидицю в інвалідному кріслі. Йому не сподобалось, коли ти перетягнув її у свою команду...

    - Але Рейдж не знав, що то все Аніка. Мерея весь цей час говорила її вустами, але вдавала, що то вона.

    Аніка пророкувала мені ріки крові після ночі проведеної разом. Говорила тоді не своїм голосом. Дійсно вміє?

    - Картина стає тобі зрозумілою, — слабо всміхнувся інквізитор. — Коло звужується. Розумієш тепер, пане Лютий, свою роль? Ти просто гвинтик. Весь цей час ним був. Одним з десятків таких гвинтиків, подобається тобі, чи ні...

    Знову зайшовся кашлем. Повернув голову набік, випльовуючи слину. Я не рухався.

    Мозаїка плавно складалась в моїй голові. Смішним був той факт, що хитрі схеми та продумані ходи поступились місцем випадковостям. Занадто все було неймовірним, щоб бути спланованим...

    - Є ми, є монстри, — я заговорив, коли інквізитор відкашлявся. — Кожна сторона хоче перемоги. А є Лука, і він хоче, щоб нічого не ставалось. Він підтримує підписану велику рівновагу, знаходячись між першою зеленою та першою червоною. Проте нікого це не влаштовує і ви закриваєте очі на витівки прибулого Пророка. Даєте йому набрати союзників та послідовників, доки на червоній зоні клан гангрел планував переворот та скидання лояльних до вас Цепешів. На другій сірій ви фінансуєте варгів, доки монстри фінансують шабаш, отримуючи за це від них кров з їхньої ферми. Думаю, про сирін ви не знали?

    - Не знали, — погодився Ігнацій.

    - І про переворот ви не знали. Ви малювали схему: Пророк — Влад Цепеш. Чи Пророк — Ілай Третинний? А може і те, і те? А Лука на все погоджувався, бо ситуація складалась патовою.

    Він мовчав. Навіть перед смертю не міг видати державну таємницю. Але й не було потреби.

    - Але ви до певного моменту навіть не знали про існування Аніки чи Мереї, тож дамо їм спокій. У всіх все по плану. Поволі ведеться гібридна війна, малою кров'ю. Всі на своїх місцях. То що ж пішло не так?

    Я думав, він змовчить. Спочатку так і було.

    Інквізитор дивився кудись в стелю. Але ось він знову вперізується у мене своїми блакитними очима і хитро примружується.

    - Ти, Оресте, ось що не так! Був собі посередній блогер котрий хотів дотягнутись до Рейджа. Типова оця конкуренція, котру раби соціальних мереж сприймають серйозно. Відірвані від життя неуки. Ще один ніхто котрого рано чи пізно з'їдять... Нам то що, був би та й був, але затурбувався Лука.

    Зв'язується з нами й каже: мовляв, не випускати його з зеленої зони. Про пророцтво, котре видала твоя подруга, почав розповідати. Але розповідав туманно, приховував звідки інформація, недоговорював.

    - І ви не повірили?

    - Мер не повірив. А ми перевірили тебе і не знайшли нічого підозрілого. Ув'язнити тебе ми не могли, бо почалися б питання від мисливців. Нічого протизаконного ти не робив, а сфабриковану справу розкусили б умить. Шум був непотрібний. Лука взявся вирішувати все мирно. Не любить він крові. Баланс, бачте, перестати стріляти, тьху!

    В дечому я таки погоджувався з інквізитором. Особливо згадуючи кощія та аномалії в окопах..

    - Підіслав до тебе ту рекрутерку, пам'ятаєш?

    Давно то було, але я згадав. Здається, її звали Світлана і вона кликала мене на роботу в Срібло і Сталь.

    - Лука хотів, щоб я дізнався правду про фальшивого мисливця Рейджа, — дійшло до мене. — І відмовився від затії.

    - І вирішив врятувати тобі життя. Не хотів, щоб тебе передчасно з'їла твоя перша яга...

    Згадав, як Лука тоді прохав мене почекати пів години. А за той час яга напала на трьох дурників. І я б став четвертим. Рейдж тоді ще обіцяв підписникам розібратись з нею. Але розібрався з нею тоді я.

    - Тоді ми випустили тебе з поля зору і почали придивлятись до Влада Цепеша, потенційного правонаступника клану Цепешів. Він був темною конячкою для всіх. Вбиває людей на камеру, уникаючи пхання свого носа в політику. Його старий нас влаштовував. А його влаштовував наш мер, Платон Сірий. Стара школа, без гучних заяв та понаднормового популізму. Начебто роззброєння та пацифізм і у нас, і в них. Але старий Цепеш втрачав позиції та підтримку клану. Розплодилось там занадто багато менш миролюбних. З молодшим Цепешем все могло докорінно змінитись...

    - Тому ви особисто приїхали, коли мисливці розстріляли того одурманеного під стіною...

    Чоло неприємно зачесалось від згадки про обпікаючу руку інквізитора при першій зустрічі. Я тоді ще виблював йому під ноги. А потім зустрів Ліку і Марка. З соромом та обуренням дивився відео Рейджа, в котрому він кликав мене дилетантом...

    А тепер я тут.

    - Вірно. Мені стало цікаво, що потрібно Цепешу від тебе? Ти досить вміло прикидався дурником. Звісно, з часом я переконався, що ти аніскільки не прикидаєшся. Але ставало пізно. Біда в тому, мисливцю, що у монстрів, людей та Луки немає скооперованості. Старий Цепеш вів свою гру, заграваючи то з шабашем, то з плутонцями. Наш мер вів свою, то показуючи, що його цікавить мир, але таємно фінансуючи варгів. А Лука не хотів загострення конфлікту, котрий і так назрівав. Коли Влад хотів побалакати з тобою, мені стало цікаво, чи це якийсь план старого, чи просто молодший Цепеш вів свою гру. Але ти не являв собою загрози, бо не розумів тоді, в що ти вліз. Не розумієш і зараз.

    - Але розумів Лука, вірно? — що б там не думав Ігнацій, а доходити таки починало.

    - Вірно. Ті два інфанти повинні були напасти на тебе. Але ми, люди, їм на одне лице. Ось і напали тоді на Валерія та Геру. Ще й постраждав охоронець Луки. Ти вцілів. Впевнений Лука хотів тебе просто налякати. Або покалічити, щоб ти не носився по сірих зонах. Сам він не любить бруднити руки, це ти вже зрозумів.

    Згадав тоді слова Мереї, котрі змусили мене чимдуж бігти до Валерія та Гери на їхньому першому побаченні.

    - Але думаю, він змінив думку, коли ти застрелив пораненого інфанта. Тоді він зрозумів, ким ти є.

    - І вирішив діяти жорсткіше, — продовжив замість нього. — Дав перевертню Лексу отруту, щоб я точно помер.

    - І знову мимо. Ти не лише вижив, а й заподіяв непоправної шкоди шабашівцям. І забив останній цвях у труну влади старого Цепеша. Ілай закріпив свої позиції та відмовився співпрацювати. Ціла рада вампірських кланів залишилась з носом...

    - Тому вони не втручались, коли Пророк почав війну на другій сірій. Хотіли, щоб Ілай звернувся по допомогу...

    Тому Влад відгукнувся на моє прохання і прийшов тоді. Але Гера завадила. Ми не змогли дістатись до Ілая. А навіть, якби змогли, що далі? Пророк справився навіть з носферату...

    - Ілай не звернувся, — продовжував інквізитор.

    Здавалось, він ще більше побілів. Слова стали даватись йому важче.

    - Але ми пропустили один момент. Бачу, що ти хочеш запитати.

    - Тоді перейдімо одразу до відповіді.

    - Коли ти повернувся з новою кров'ю в тілі, Лука почав лютувати. Своїми діями ти знищив баланс на другій сірій. На червоній не оцінили пасивність керівних кланів. Гангрели втратили одного союзника, але отримали підтримку чудовиськ з червоної. Щоб погасити гнів Луки, я заарештував тебе. В мене тоді знову закрались сумніви стосовно тебе. Як звичайний мисливець, котрий не завершив навчання, міг пережити напад інфантів, суд поєдинком і перебити цілу ферму шабашівців? Щось було не так. Повинно було бути не так. Ти мало пам'ятаєш, бо над тобою добряче попрацювали, проте ми дізнались про Ігоря Ліма, Аліну Ненависть, — кивнув у бік Гери. — Та Влада Цепеша. А ще ти розповів про джина Аріка, що стало сюрпризом. Клубок став тугішим. Замість відповідей, ми отримали нові запитання.

    - Чому ж мене тоді відпустили?

    - Мер розпорядився. Не знаю, що на нього найшло, проте його помічник наказав тебе випустити.

    - Так вже й не знаєте?

    - Думаю, зіграла твоя медійна популярність. Тоді твій канал набирав підписників, то ж мер захотів узяти тебе під крило. Рейдж вже давно був у рукаві, потрібний був ще ти. Вірю, що в потрібний момент ви б стали хорошими політичними маріонетками. Пан Платон Сірий розуміє силу популізму. Тож на певний час ми дали тобі спокій.

    - Ви знали про фалмера?

    - Здогадувались. Але необхідності у тобі для нас більше не було, тож це були твої проблеми. Джини після суду теж вийшли з гри. Пророк об'єднався з варгами та готувався до війни. Лука все ще не встрягав...

    - Бо на сцені з'явилась Аніка?

    - Тоді ми не знали про її важливість. Лука побачив, що загрози для неї ти не становиш, а Пророк особливо тебе не обходить, як і ти його. Нічого гіршого вже ти зробити не міг. Твоя фігура на певний час злетіла з дошки...

    - На певний час?

    - Лука не любить сам бруднити рук, пам'ятаєш? Він, мабуть, вирішив, що ти перестав бути загрозою. Ти, Оресте міг би й не лізти більше ні у що. Але поліз. П'ять смертей, змусили Пророка прискорити свою війну, щоб не втратити позиції. Та, кого він боявся, вціліла і заховалась за стінами червоної, куди йому було не дістатись. І все завдяки тобі.

    Я промовчав. Ті сектанти не залишили мені вибору. Все могло бути інакше. Але сталось так, як сталось. Пророк розлючений, на червоній зоні ставало не спокійно.

    - І Лука захотів, щоб я знайшов Берегиню. Дуже мирний вихід, що аж додати нічого...

    - Це мені самому не до кінця зрозуміло. Схиляюсь, що він вирішив рубанути з плеча. Берегиня може очистити всі сірі зони, варто їй лише захотіти. Занадто багато там зібралось різних сил. А так люди та чудовиська об'єднались би заради спільного ворога. Точніше залишки вцілілих. Іноді треба прорідити ліс, щоб росли нові дерева. Проте ти й тут підвів. Лука залишився з носом, Пророк все набирав сили. Цепеші отримали переворот і два клани вирізаними до нігтя. У людей були сутички між прихильниками та противниками миру. Розумієш, яка скалилась ситуація? Луці стало легше тримати баланс, доводячи всіх до внутрішніх конфліктів...

    - Думаю, все набагато простіше, — перебив. — Лука знав, що я не буду шукати берегиню. Не міг не знати. Але однаково укладав договір. Він хотів, щоб я прийшов сюди. І не повернувся. Тепер є Пророк, котрого рано, чи пізно притиснуть і змусять відступити. Гангрели заспокояться, мисливці укріпляться на стіні. Перша сіра вже поволі приходить до тями. А друга... Якщо там нічого не відбувається, його однаково це влаштує. Баланс збережений. Просто треба усунути всі непотрібні фігури. І я розумію, що далеко не головна перешкода...

    - Он як? А хто тоді?

    Замість відповіді я глянув на нього. Ігнацій все зрозумів. Він не приховував емоцій. Сумніви боролись з розчаруванням. Не знаю що перемогло, але Ігнацій кивнув. Таки правда. Лука ставив за ціль зупинити не мене. Що йому я, коли є інквізитор Ігнацій, котрий легко передбачає дії Луки й з легкістю може трактувати все на свій лад.

    - Він хотів, щоб ніхто не ліз у його задуми, — я озвучив те, що інквізитор знав і без мене. — Боявся, що ви завадите. Великий хранитель балансу боїться інквізитора. Боїться на стільки, що знаходить спосіб розбудити сирін. Не дивуйтесь, просто більше немає кому. Чому вона не зачепила сірі зони? Не полетіла на червону? До неї ж ближче. Ні, це був лише спосіб виманити вас сюди. Він знав, що ви не віддасте це нікому. Переграв вас на ваших інквізиторських амбіціях. Великий захисник Еліосу Ігнацій йде в свій священний похід. Останній похід.

    - Занадто багато невідомих, Оресте. Як Лука зміг привернути Сирін? Де гарантії, що я не повернусь? Хіба що...

    Він замовк, бо до нього дійшло швидко. Швидше, ніж до мене. Але сказати вже нічого не міг. Погляд став туманним. Рукою він показав в кут на свої речі. І безсило її опустив. Я прожогом кинувся до його рюкзака. Підхопив, розвернувся. Інквізитор вже не дихав.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.