Зміст
  • Частина 1. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12
  • Розділ 13.
  • Частина 2. Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Частина 3. Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Частина 4. Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Частина 5. Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Частина 6. Розділ 66.
  • Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Частина 7. Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Частина 8. Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 98.
  • Розділ 99.
  • Частина 9. Розділ 100.
  • Розділ 101.
  • Розділ 102.
  • Розділ 103.
  • Розділ 104.
  • Розділ 105.
  • Розділ 106.
  • Розділ 107.
  • Розділ 108.
  • Розділ 109.
  • Розділ 110.
  • Розділ 111.
  • Розділ 112.
  • Частина 10. Розділ 113.
  • Розділ 114.
  • Розділ 115.
  • Розділ 116.
  • Розділ 117.
  • Розділ 118.
  • Розділ 119.
  • Розділ 120.
  • Розділ 121.
  • Розділ 122.
  • Розділ 123.
  • Розділ 124.
  • Розділ 125.
  • Розділ 126.
  • Частина 11. Розділ 127.
  • Розділ 128.
  • Розділ 129.
  • Розділ 130.
  • Розділ 131.
  • Розділ 132.
  • Розділ 133.
  • Розділ 134.
  • Розділ 135.
  • Розділ 136.
  • Розділ 137.
  • Розділ 138.
  • Розділ 139.
  • Розділ 140.
  • Розділ 141.
  • Частина 12. Розділ 142.
  • Розділ 143.
  • Розділ 144.
  • Розділ 145.
  • Розділ 146.
  • Розділ 147.
  • Розділ 148.
  • Розділ 149.
  • Розділ 150.
  • Розділ 151.
  • Розділ 152.
  • Розділ 153.
  • Розділ 154.
  • Розділ 155.
  • Частина 13. Розділ 156.
  • Розділ 157.
  • Розділ 158.
  • Розділ 159.
  • Розділ 160.
  • Розділ 161.
  • Розділ 162.
  • Розділ 163.
  • Розділ 164.
  • Розділ 165.
  • Розділ 166.
  • Розділ 167.
  • Розділ 168.
  • Розділ 169.
  • Розділ 170.
  • Розділ 171.
  • Частина 14. Розділ 172.
  • Розділ 173.
  • Розділ 174.
  • Розділ 175.
  • Розділ 176.
  • Розділ 177.
  • Розділ 178.
  • Розділ 179.
  • Розділ 180.
  • Розділ 181.
  • Розділ 182.
  • Розділ 183.
  • Розділ 184.
  • Розділ 185.
  • Розділ 186.
  • Епілог
  • Від Автора.
  • Частина 14. Розділ 172.

    - Я всередині, — тихо прошепотів незнайомець.

    Я заховався в кімнаті батьків. В коридорі був дробовик. Револьвер залишив у спальні. Меч теж там.

    Спробувати втекти, доки він мене шукатиме? І куди мені бігти? Босоніж, без куртки та спорядження. Я спробував затримати дихання та швидке серцебиття. Батько не опинився б у такій ситуації. Він би зустрів гостя відразу з обріза. А потім би вистрілив у лежаче тіло. Ніякої жалості до ворогів.

    Але я не батько. Я опинився в дурній ситуації. Що за мисливець без зброї?!

    Тихі кроки, проте я чув їх. Незнайомець обережно пішов у мою спальню. Ось мій шанс втекти!

    Але я не зрушив з місця, паралізований страхом. А що, як на вулиці чекають? Я тоді опинюсь затиснутий з обох боків. Потрібно дістатись до рюкзака і витягти дробовик. Тоді втеча.

    - Ні! — подумки сказав сам собі. — Це мій дім. Ніхто не буде виганяти мене з нього! Ніхто не зайде в нього без дозволу! Ану зберись, мисливцю!

    Обережно виглянув з-за дверей. Незнайомець, по звуку, відкрив двері шафи, думаючи, що я заховався там. Зараз до нього дійде, що я не сплю і він шукатиме далі. Тому я зірвався і побіг до рюкзака.

    - Бачу його! — прокричав незнайомець комусь.

    Але я не звертав уваги. До рюкзака залишалось кілька кроків. Я простягнув по нього руку. Почув клацання. Схопив рюкзак. Інстинкти змусили розвернутись. У грабіжника виявився розкладний ніж. І він продірявив рюкзак. Я вчасно виставив його перед собою. Матеріал не витримав. Тканина порвалась. Але він не зупинявся. Інстинктивно відвів рюкзак вбік і ніж таки пройшов крізь нього.

    Інстинкти спрацювали самі. Відпустив рюкзак. Миттю вдарив ногою в коліно. Перехопив зап'ясток і викрутив. Ніж вилетів і впав на підлогу.

    В темряві я його тоді не розгледів, але таки впізнав. Сірий плащ, під ним сірий светр, сині джинси армійські чоботи. Той самий "фанат". Лиса голова і рівний акуратний рубець на щоці. Ми зустрілись поглядами. Очі сині, але наче вицвілі. Він не чекав опору, Проте розгублення він опанував швидко.

    Вирвав зап'ясток і вдарив мене долонею в груди.

    Ноги відірвались від землі і я влетів у шафу в коридорі. Дерево затріщало, хребет аж занімів. Боляче вдарився тім'ям. Сповз на землю.

    - Треба було ввечері дати автограф!

    Він підвівся, розтер коліно, скривився від болю. Я спробував дістатись дробовика, але здоровою ногою той копнув рюкзак геть від мене. По землі покотились консерви. Я миттю підхопився на ноги.

    Чому він з ножем, без вогнепальної зброї? Хоча з такою силою удару мені й не дивно.

    Він швидко наблизився. Замахнувся знову. Я пірнув під удар і пробив аперкот. Почув, як клацнули зуби. Пробив у ніс. Тоді по печінці. Він зігнувся. Я забіг йому за спину. Обхопив двома руками за пояс, підняв і кинув через себе. Впав разом з ним. В домі аж стеля затряслась. Вчителі бойової підготовки поставили б мені відмінно за прийом з вільної боротьби. Швидко він не підніметься.

    Я встав, пішов по дробовик. Не буду я нічого його питати. Просто націлю ствол йому в обличчя і натисну на спуск...

    Гомілку наче здавило лещатами. Я обернувся й остовпів. Нападник з закривавленим обличчям схопив мене за ногу.

    - Далеко зібрався?

    В наступну мить я втратив рівновагу і впав. Він хотів вискочити на мене, але я встигнув виставити іншу ногу і кинути його через себе. Він перекотився гепнувшись об шафу. Піднявся. І підхопив з землі розкладний ніж.

    Дурна вийшла ситуація. Подумки прокляв сам себе за таку халатність. Шлях до зброї відрізаний. Втекти тепер теж не можу. Тому я не став чекати й кинувся на кухню. Він хотів побігти за мною, але травмоване коліно не дало цього зробити. Я чув, як він лаявся.

    Забіг у маленьку кухню. Нападник не забарився. Кинув у нього стільцем. Він легко відбив його рукою. Схопив з раковини брудну сковорідку. Він відбив і її. Обхопив руками стіл і штовхнув на нього. Він махнув ножем, цілячись в обличчя. Пірнув під ріжучий удар, припавши руками й щокою до столу. Він перехопив ніж лезом донизу і опустив його вниз. Я вивернувся вбік. Лезо пробило стільницю, застрягши там.

    Вдарив його в обличчя. Нападник смикнув головою. Він ударив у відповідь. Мене метнуло в стіну. Вдарився плечем в плитку.

    - Я хотів зробити все швидко, — прогарчав він.

    - Без образ, але тобі я автограф не дам!

    - Який жах.

    Відкрив шухляду, навпомацки витягнув звідти кухонний ніж. Це зрівняє шанси. Перехопив його лезом донизу. Став (на скільки дозволяв обмежений простір) в стійку. Відступати не було куди.

    Сили в нападника було, як в інквізитора Ігнація. Але інквізитором він не був. Для чого вриватись до мене зранку, якщо можна просто імітувати мій арешт, а потім вивезти за межі Еліосу, щоб просто перерізати мені горлянку? Та й на біса я здався інквізиторам?

    Припустимо це таки Себастьян. Тільки де він надибав такого силача? Це точно людина, інакше як би він пройшов крізь ворота? І все ж...

    Противник напав. Фінт ножем, тоді широкий замах. Я знав, як він вдарить. Відчував. Бачив подібні прийоми. Вавилон не один десяток разів показував...

    Виставив ніж прямо під його зап'ясток. Іншою рукою перехопив за лікоть. Потягнув на себе. Він розпластався по столу. Я вдарив згори.

    Промахнувся. Суперник вирвав руку, зачепивши мене по передпліччю. Миттю глянув на руку. Рана не глибока. Зате його порізав таки добряче. Він оглянув зап'ясток. Кров вже добряче покрапала на підлогу. Зрозумів, що я дістав його до кістки. Перерізані сухожилля не скоро зростуться.

    Правицю він притиснув до себе. Ніж він перехопив зубами за лезо. Рукою схопив стіл і відсунув убік. Перехопив ніж лівою. Ударив без фінта, зверху вниз, цілячись в ключицю. Відскочив убік, махнув дугою по щоці. Не дістав. Зате він вдарив мене ногою в живіт. Я влетів прямо в холодильник, зігнувши собою дверцята. Миттю схопився на ноги й отримав поріз в плече. Відповів ногою в травмоване коліно.

    Ворог похитнувся. Зблизився. Випад мені в живіт. Перехопив руку і направив ніж вже йому в живіт. Лезо потрапило в ціль. Його очі розширились.

    Такого він точно не чекав. Ми знову зустрілись поглядами. Йому б чорне вбрання і викапаний інквізитор. Ніж вилетів з його руки. Я миттю від копнув його геть.

    Серце скажено билось. Але розслаблятись рано. Провернув лезо...

    Він відірвав від себе правицю і вперіщив мене в голову. В очах потемніло. Я відпустив ніж і мимоволі зробив крок вбік. Ноги не слухались і я впав на одне коліно. Інстинкти наказали закрити голову руками. Піддався їм. Рука відчула чобіт. Мене аж відірвало від землі та кинуло в стіну. Відчув спиною холодну плитку на кухонній стіні. Знову.

    - А тепер ти мене розізлив! — гаркнув йому.

    Він не відповів. Удар ногою по ребрах. Мене аж підкинуло вгору. Удар лівою в голову. Прийняв чолом. Перед очима вибухнули зірки. Він вилаявся, схопившись за пальці. Але миттю схопив мене за горло іншою рукою. Підняв. Босі ноги зачовгали по стіні, марно намагаючись знайти опору. Я не міг вдихнути.

    - Зараз ти будеш благати тебе вбити! — прошипів, дивлячись на мене.

    Іншу, закривавлену руку поклав мені на чоло. Невже...

    Я не чув себе, але знав, що кричав. Може не просто кричав. Я волав від болю. В мозок наче впились крижані голки. Це було не зовсім так, як коли мене вперше допитував Ігнацій. Але дуже схоже. То невже таки інквізитор? Як таке може бути?!

    Перед очима пробігали спогади. Я розумів, що він бачить те що і я. І я не міг йому цього дозволити. Треба чинити опір.

    Я знав, що буде боляче. Пам'ятав, як батько розповідав, що можна і здуріти від цього. Він може зламати мене. Ігнацій тоді пожалів, не використовував усю силу...

    Опирайся! Цієї болі насправді немає! Темряви насправді тут немає. Є лише я і він. Ми на розбитій кухні, він стікає кров'ю. В мене є шанс...

    Махнув ногою. Боляче відчув великим пальцем руків'я ножа. Попав таки.

    Він зашипів від болю. В той же час мій біль припинився. Я копнув ногою в ніж ще раз. Він опустив мене на землю. Виніс вгору руку і вдарив ліктем по зап'ястю. Хрускіт і я зміг нормально вдихнути. З легень вирвався кашель.

    Супротивник побілів. В нього під ногами вже була калюжа крові.

    - Як ти ще на ногах стоїш? — запитав, намагаючись перевести подих.

    - Мене так легко не вбити.

    Ми на мить застигли, дивлячись одне на одного. Він приклав поранену руку до живота, звідки стирчав ніж. Я вирішив не давати йому шансу оговтатись.

    Кинувся. Ударив кулаком в обличчя. Він відхилився назад. Я припав на одне коліно і кинувся йому в ноги. Обхопив за таз руками. Зібрався підняти його, але замість цього вже він підняв мене. Метнув в стіну навпроти вікна. Відбився від стіни й впав на стіл. Він такої долі не витримав і розвалився прямо піді мною.

    Підіймався дуже поволі. Лисий зі скреготом зубів витягував з себе ніж. На землю під ним накапало ще більше крові.

    - Ти вже й так покійник, — піднявся на одне коліно.

    На більше поки не було сил.

    - Я пробив тобі живіт — продовжив. — Він виділяє соки. Коли вся та кислотна флора потрапить тобі в кров і піде по тілу, ти пожалкуєш, що я тебе не пристрелив. Я можу сходити за дробовиком, ти головне побудь тут.

    - Смішний ти, щеня! З відрізаною головою жартуватимеш.

    Він завив, але витягнув таки ніж. Його повело в бік. Зігнувся. Про біль я таки не збрехав. Вільною рукою він схопився за підвіконня. Я й не помітив, коли стало світати. Було якось не до того. Встав.

    - Давай, Оресте! — підбадьорив себе. — Ще трішки й він загнеться.

    Він кинувся вперед. Спробував дістати мене в живіт. Блокував передпліччям. Закрився від удару кулаком. Знову ухилився від ножа. Відповів ліктем в обличчя. Ніж порізав мене під ключицею, але я не звернув уваги. Відповів хуком в голову. Нападник відхилився, зробивши випад на сліпо. Схопив його за руку з ножем. Висмикнути чи викрутити руку ніяк не вдавалось. Зате нападник наліг з усією силою. Мої ноги почали задкувати до стіни. Ми обоє втомлені, важко дихали, спітнілі. Замість слів виходило якесь гарчання. Таке буває, коли доводиться битись за власне життя. Коли кожна помилка може стати останньою.

    Він таки втиснув мене в стіну. Руки німіли від напруження. Я не міг тягатись з ним по силі. Лезо ножа цілилось в живіт. Руки піддались...

    Лише в останню мить я встиг забратись вбік. Ніж ковзнув по стіні з неприємним скрипом. Відскочив убік до вікна. Нападник кинувся за мною. Він рухався з останніх сил. Ударив його кулаком в обличчя. Він відкинув мене ногою до підвіконня. Кинувся на мене з ножем...

    Перехопив руку, розвернувся спиною до нього. Вибив йому ноги.

    Кидок через стегно вийшов не надто технічним. Я втратив опору і вдарився чолом в підвіконня. Зверху на мене посипалось бите скло. З вікна, через котре він вилетів...

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.