Зміст
  • Частина 1. Розділ 1.
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12
  • Розділ 13.
  • Частина 2. Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Частина 3. Розділ 24.
  • Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Частина 4. Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Частина 5. Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Частина 6. Розділ 66.
  • Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Частина 7. Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Розділ 82.
  • Розділ 83.
  • Розділ 84.
  • Розділ 85.
  • Розділ 86.
  • Розділ 87.
  • Розділ 88.
  • Розділ 89.
  • Частина 8. Розділ 90.
  • Розділ 91.
  • Розділ 92.
  • Розділ 93.
  • Розділ 94.
  • Розділ 95.
  • Розділ 96.
  • Розділ 97.
  • Розділ 98.
  • Розділ 99.
  • Частина 9. Розділ 100.
  • Розділ 101.
  • Розділ 102.
  • Розділ 103.
  • Розділ 104.
  • Розділ 105.
  • Розділ 106.
  • Розділ 107.
  • Розділ 108.
  • Розділ 109.
  • Розділ 110.
  • Розділ 111.
  • Розділ 112.
  • Частина 10. Розділ 113.
  • Розділ 114.
  • Розділ 115.
  • Розділ 116.
  • Розділ 117.
  • Розділ 118.
  • Розділ 119.
  • Розділ 120.
  • Розділ 121.
  • Розділ 122.
  • Розділ 123.
  • Розділ 124.
  • Розділ 125.
  • Розділ 126.
  • Частина 11. Розділ 127.
  • Розділ 128.
  • Розділ 129.
  • Розділ 130.
  • Розділ 131.
  • Розділ 132.
  • Розділ 133.
  • Розділ 134.
  • Розділ 135.
  • Розділ 136.
  • Розділ 137.
  • Розділ 138.
  • Розділ 139.
  • Розділ 140.
  • Розділ 141.
  • Частина 12. Розділ 142.
  • Розділ 143.
  • Розділ 144.
  • Розділ 145.
  • Розділ 146.
  • Розділ 147.
  • Розділ 148.
  • Розділ 149.
  • Розділ 150.
  • Розділ 151.
  • Розділ 152.
  • Розділ 153.
  • Розділ 154.
  • Розділ 155.
  • Частина 13. Розділ 156.
  • Розділ 157.
  • Розділ 158.
  • Розділ 159.
  • Розділ 160.
  • Розділ 161.
  • Розділ 162.
  • Розділ 163.
  • Розділ 164.
  • Розділ 165.
  • Розділ 166.
  • Розділ 167.
  • Розділ 168.
  • Розділ 169.
  • Розділ 170.
  • Розділ 171.
  • Частина 14. Розділ 172.
  • Розділ 173.
  • Розділ 174.
  • Розділ 175.
  • Розділ 176.
  • Розділ 177.
  • Розділ 178.
  • Розділ 179.
  • Розділ 180.
  • Розділ 181.
  • Розділ 182.
  • Розділ 183.
  • Розділ 184.
  • Розділ 185.
  • Розділ 186.
  • Епілог
  • Від Автора.
  • Розділ 177.

    Я наздогнав Артура на першій сірій. Його охорона була не з мисливців. Одягнені в чорні костюми та бронежилети. Ніби вони на зустрічі в мера Еліоса.

    - Панове, там дрес-код не обов'язковий, — хмикнув, оглянувши їх.

    Сам я одягнувся в чистий, але мисливський одяг. Револьвер та меч були при мені.

    - Віддай зброю, поки ти біля пана Гордого, — звернувся до мене один з них.

    - Можу віддати тобі одну кулю, — поклав руку на револьвер. — Вибирай, куди всадити.

    - Давайте ми заспокоїмось, — спокійно сказав Артур. — Орест залишить зброю при собі. Але без моєї команди стріляти ні в кого не буде.

    Я переглянувся з одним з охоронців. І кивнув.

    Йшли мовчки. Охорона Артура оточила нас, закриваючи мені весь огляд. При собі в них були короткі автомати. Щось підказувало, що готувались вони до бійні з чудовиськами, значить і набої були відповідні.

    - Давно я тут не був!

    Артур підняв голову, вдихаючи повітря. Ніби воно відрізнялось від того, що на зелених.

    Я промовчав. На сірих зонах мені не було спокійніше. Але відчував я себе вільним. В університеті студентів за такі відчуття надовго не випускали на сірі зони. Іноді виганяли. 

    - Це пряма ознака необережності, — говорили викладачі. — Забудеш про небезпеку і ти покійник.

    Охорона Артура нервувала. І що далі ми відходили від стіни та випаленої землі, то більшим ставало напруження. Артур цього й не помічав. Він з цікавістю розглядав великий ринок, де в перемішку були люди та чудовиська.

    - Еліос для всіх? — насмішкувато запитав, прослідкувавши за його поглядом.

    - Не верзи дурниць, — спокійно відповів мені. — Я дивлюсь звіти, скільки вбитих знаходять на першій сірій щодня. Додати до цього зниклих безвісти... Проте мені цікавить не те, як працює найбільша торгівельна точка Еліоса.

    - А що тоді?

    - Те, як всі не помічають цих смертей. Рік тому, за кілька кілометрів звідси проходили війни банд за територію С2. Кілька місяців тому Пророк вів своїх апостолів на священну війну з чудовиськами. Тут пролились ріки крові, а для відвідувачів ринку чи підземної С1 нічого такого в цьому немає.

    - Смерті для сірих зон діло звичне, — кивнув. — Якщо за день ніхто тут не помре, буде дивно.

    - Тебе це теж не дивує, — констатував Артур. — Дивний феномен перетворення жорстокості на рутинну буденність.

    - Що тут дивного? Це війна. Від того, потисну я руку котромусь чудовиську, чи вистрілю в обличчя — нічого ж не зміниться.

    - Так, коли ж, на твою думку, війна завершиться? — хитро всміхнувся.

    - Коли або ми, або чудовиська будуть готові до повної асиміляції. Нас мало, їх ще менше. В жодної сторони не вистачить переваги в силі задля фінального бою. Ніхто в здоровому глузді не піде на таке. Толку з перемоги, коли ти залишився сам на кривавому попелі зі фспаленних тіл.

    Я чекав, що Артур мене висміє, проте нічого такого не було. Ми підходили до закладу Луки. Перед входом були люди, перевертні, джини та інфанти. Вони з обережністю дивились одне на одного, проте кожний тримав дистанцію. Ніхто не хотів ставати персональним ворогом Луки. Дурниць не планувалось.

    - Жаль, що це розуміють не всі, — тихо сказав Артур. — Кожна перемога має свою ціну. Іноді потрібно платити дорого, але одразу. Проте в цій війні переможець не відрізнятиметься від переможеного.

    - Але війна потрібна. Ми мусимо боротись без кінця, бо в іншому випадку нас зітруть з лиця землі.

    Договорити він не встиг. До нас підійшли джини. Охоронці напружились, але Артур вийшов на перед.

    - Радий вас бачити, панове!

    Вони по черзі шанобливо потисли одне одному руки та обійнялись. Деяких з джинів я впізнав. Бачились на суді над Аріком. Не всі з них раді мене бачити, але прямих проявів зневаги не було. В джинів гості не дозволяли собі зневаги до інших гостей. Аркх Гаґу сприйме це, як особисту образу. В джинів усе так: бізнес як наріжний камінь. Проте без поваги та правил він не буде існувати.

    - Пане Гордий, пане Лютий, — до нас вийшов Лука. — проходьте всередину.

    Кожного джина він назвав повним іменем з всіма титулованими приставками до них.

    Охорона знову оточила нас щільним кільцем. Всередину їх не пустять, тож вони разом з людьми Луки та охороною інших гостей оточать заклад, до кінця свята. Ми люб'язно пропустили джинів. Заходили останні. Артур оглянув сіру зону ще раз.

    - Сьогодні ти станеш свідком великої угоди, — прошепотів мені. — До ранку в цих стінах буде написана нова історія Еліоса.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.