Зміст
  • Розділ 1.1. Цей жорстокий чарівний світ
  • 1.2
  • 1.3
  • Розділ 2.1. Правда, що не має значення
  • 2.2
  • 2.3
  • Розділ 3.1. Без шансу на порозуміння
  • 3.2
  • 3.3
  • Розділ 4.1. Нові слова і старі обличчя
  • 4.2
  • 4.3
  • Розділ 5.1. Провал на всіх фронтах
  • 5.2
  • 5.3
  • Розділ 6.1, Знайомий незнайомець
  • 6.2
  • 6.3
  • Розділ 7.1. Через ліжко до знань
  • 7.2
  • 7.3
  • Розділ 8.1. Що не вбиває, робить дивнішим
  • 8.2
  • 8.3
  • Розділ 9.1. Гра на роздягання
  • 9.3
  • 9.2
  • Розділ 10.1. Доросле кіно
  • 10.2
  • 10.3
  • Розділ 11.1. Обіцяна принцу
  • 11.2
  • 11.3
  • Розділ 12.1. Грізний і закоханий
  • 12.2
  • 12.3
  • Розділ 13.1. Знайомство з батьками
  • 13.2
  • 13.3
  • Розділ 14.1. Ще один монстр
  • 14.2
  • 14.3
  • Розділ 15.1. Ідеальний чоловік
  • 15.2
  • 15.3
  • Розділ 16.1. Неприємні питання, марні відповіді
  • 16.2
  • 16.3
  • Розділ 17.1. Обійми великої політики
  • 17.2
  • 17.3
  • Розділ 18.1. Влада, кохання і розплата
  • 18.2
  • 18.3
  • Розділ 19.1. Свобода вибору
  • 19.2
  • 19.3
  • Розділ 20.1. Мрія
  • 20.2
  • 20.3
  • Розділ 21.1. Торг без права на помилку
  • 21.2
  • 21.3
  • Розділ 22.1. Принади дикої природи
  • 22.2
  • 22.3
  • Розділ 23.1. Батьки, діти й помилки
  • 23.2
  • 23.3
  • Розділ 24.1. Брехня заради правди
  • 24.2
  • 24.3
  • Розділ 25.1. Дурість ціною в життя
  • 25.2
  • 25.3
  • Розділ 26.1. Урок історії для юної леді
  • 26.2
  • 26.3
  • Розділ 27.1. Чудеса і сумніви
  • 27.2
  • 27.3
  • Розділ 28.1. Прості радощі складних людей
  • 28.2
  • 28.3
  • Розділ 29.1. Обов’язки, можливості і бажання
  • 29.2
  • 29.3
  • 5.2

    – Кажете, що зрадите Батьківщину без питань? – Кано вказав приголомшеному Джелю на вихід. – Дозвольте поцікавитись, яку саме?

    – Е… Ластонію? – Мене стільки разів обзивали ластонською агенткою, що це здавалося очевидним.

    Дізнавач виглянув за двері і гукнув прибиральницю.

    – А як же Ньепа? – промовив рівно вже до мене. – Хіба ви не уродженка Ньепи, яку найняли ластонці?

    Упс. Про Ньепу я не знала зовсім нічого, тому зробила ставку на Ластонію.

    – Не зовсім. Мої батьки з Ньепи, але народилась і виросла я в Ластонії.

    – Он як? – Кано спостерігав за дівчиною в коричневій сукні та фартусі, що швидкими чіткими рухами підмітала підлогу. – Це все змінює.

    Покоївка незрозуміло чому захихотіла і взялася за щітку і відро.

    – Тобто Ньепа цікавить вас більше, ніж Ластонія? – Такий варіант мене не влаштовував.

    – Чому ж? Уважно слухаю.

    Повернувся Джель, тягнучи за руку невисоку руду жінку в смугастому піджаку і твідовій спідниці нижче коліна.

    – Пустельний дракон, Роксі? – вказав на мене. – Пустельний?!

    Вона відштовхнула його і грубо тицьнула пальцем в моє плече.

    – Дивно… Хіба вона не ластонка? – винесла свій незрозумілий вердикт. – Прошу вибачення, дізнавачу Кано. Потрібна додаткова експертиза.

    Вони з Джелем пішли, неголосно перелаюючись. Я розрізняла слова «безвідповідальність», «вилетиш» і «шаєрон», причому «шаєрон» звучало мало не в кожній фразі.

    – Ти закінчила, Луньє?

    Прибиральниця востаннє махнула щіткою і теж покинула кабінет.

    – Отже, Анно Леонідівно…

    – Аня, – уточнила я.

    Від «Анни Леонідівни» надто вже тхнуло казенними стінами, а мені хотілося створити для себе ілюзію нормальної розмови.

    – Аня? – Кано запитально підняв товсті брови. – Добре, Аню… Почнемо з договору. – Він підсунув до мене папір і ручку. – Перерахуйте пункти, за якими готові співпрацювати. Ну, Ньепа, Ластонія, Орієйма…

    – Орієйма?..

    Що ще, хай їй трясця, за Орієйма?!

    – Ластонська королева – обов’язковий елемент угоди.

    Чудово. Виявляється, Ластонією править королева, на яку працює колишній радянський дипломат. Тобто є ймовірність, що Уштер Отт – переселенець як я і не має зв’язку з моїм світом?! Але справжня Айра точно моя співвітчизниця!

    – Королева? Добре, – в той момент я, не замислюючись, погодилася б на що завгодно.

    Дізнавач підштовхнув крісло для відвідувачів, пропонуючи мені сісти. На сидінні досі виднілися залишки борошна, але я не тому відмовилась від запрошення:

    – Вибачте, комфортніше не стане. Занадто висока спинка. Моя незні… Мої силові щити заважатимуть.

    Кано без зайвих слів вийшов і повернувся з табуретом.

    – Згодиться? – запитав із усмішкою.

    Я кивнула і взяла ручку, знаючи: нашкрябати щось їхньою мовою навряд чи вийде. Універсальний перекладач працював тільки зі звуком, і це вкотре доводила книга, що лежала переді мною. Її назва? Набір закарлючок.

    – Дякую. А то нічого, що почерк у мене нерозбірливий? Може, краще це все надрукувати? Ну, щоб уникнути непорозумінь? Я прочитаю і підпишу!

    Дізнавач сів у крісло на протилежному кінці столу і схрестив руки на грудях:

    – Сьогодні у секретарки вихідний. Доведеться писати, Аню.

    Сонце, що пробивалося крізь ґрати, золотило його світло-коричневий костюм, легкий протяг ворушив неабияк посивіле волосся. Я дивилася на Кано, помічала деталі на кшталт криво пришитого ґудзика на рукаві і скошеної краватки, й гадки не мала, як викрутитись.

    – Мене не навчали грамоті, – сказала невпевнено. – У Ластонії з освітою зовсім поганенько.

    – Ви взагалі не розумієте, що відбувається, Аню. – Кано вказав на книгу з незрозумілою назвою. – Знаєте, що там написано? Орієйма. Це відома долінейська поетеса. Вона ніяк не може бути королевою Ластонії хоча б тому, що Ластонія – не держава.

    І знову, як кажуть у фільмах, упс.

    – А Ньепа? – Якщо вже я з тріском провалилась, варто було хоча б задовольнити цікавість.

    – Обраниця Дракона-засновника, яка зрадила його і прирекла на вічні поневіряння. Для декого її ім’я стало образою, для інших – втіленням свободи і вільнодумства.

    – Як щодо «шаєрона»?

    Дізнавач насупився.

    – Він нізащо не повірить у вашу необізнаність, – заявив після недовгих роздумів.

    – А ви вірите? – Я вирішила, що значення цього слова не таке важливе, як наміри співрозмовника.

    Він задумливо побарабанив пальцями по столу, взяв ручку і почав нервово крутити ковпачок.

    – Безумовно, – визнав знехотя. – Ви не схожі на божевільну. Повідаєте свою версію?

    – Принцу Ендеру вона не сподобалася, – вирвалось у мене. – А шаєрон навіть не слухав.

    Кано зітхнув, довірливо стиснув моє зап’ястя.

    – У ріє Нордесів гарячий норов, – сказав заспокійливо, – але в мене інша професія. Мені не можна піддаватись емоціям і приймати необдумані рішення. Запевняю, я вислухаю вас.

    – Боюся, справжня історія Айри Керейри набагато фантастичніша, ніж варіант із Ньепою.

    Він м’яко усміхнувся, дістав із шухляди велике жовте яблуко і протягнув мені:

    – Це означає, що розмова буде довгою? Підкріпіться трохи.

    «Яблуком? Мені б зараз свіжого житнього хліба, трохи масла, з пів кіло ковбаси, шматочок сиру, величезну чашку чаю, пиріжок і… І є тільки яблуко», – я проковтнула слину, не в змозі позбутись образів, що виникли в уяві, і схопила частування.

    – Кого я вам нагадую, Аню? – несподівано запитав дізнавач.

    – Бульдога, – як на мене, порівняти чоловіка з бульдогом ввічливіше, ніж із мопсом.

    – Не вмієте ви брехати. – Кано скорчив кумедну пику. – Але продовжуйте, за вами дуже цікаво спостерігати. Настільки яскраве протиріччя міміки і слів рідко зустрінеш. От би всі затримані були такі відкриті!

    Я прилаштувала крихітний огризок, що залишився від яблука, на краєчок столу, і відвела погляд. Актриса з мене ніяка… Але я ж намагаюся! Зі шкіри лізу, щоб домовитись! Зараз це не примха, а спосіб вижити. То чому дурний мозок влаштовує пастки?

    – Вам буде легше, якщо я скажу, що ви схожі на мопса? – я ледь розбирала власні слова.

    – Звісно. Це правда, яку ви вважали ризикованою, однак ваш організм відреагував на неї набагато спокійніше, ніж на приємну для мене брехню. Відчуваю, ми спрацюємося, Аню. Ще одне питання. Ваші сило… Та річ на вашій голові небезпечна?

    Якби ж я знала!

    – На людей ніби не кидається, – промимрила неохоче. – Але дуже незручна і травмує. А що?

    Судячи з блиску в очах співрозмовника, він на мою корону будував серйозні плани. Ось тільки я думала про інше. Говорячи про принца Ендера і шаєрона, Кано сказав «ріє Нордеси». Навряд чи вони однофамільці. Тоді – родичі? Наскільки близькі? І який стосунок до їхньої сімейки має Рікадор ріє Нордес, він же Рік?

    Задзвонив телефон. Дізнавач мовчки прослухав квапливе повідомлення і поклав слухавку, нічого не відповівши.

    – У нас є дві години, Аню, – після дзвінка його тон різко змінився. – Пропоную не витрачати їх даремно.

    – А потім? – Я не очікувала нічого доброго – і не помилилась.

    – Наш… емм… Правитель побажав зустрітися з вами особисто.

    – І краще не сподіватися на його милість?

    Кано сумно посміхнувся:

    – Це останнє, на що б я радив вам розраховувати.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.