Зміст
  • Розділ 1.1. Цей жорстокий чарівний світ
  • 1.2
  • 1.3
  • Розділ 2.1. Правда, що не має значення
  • 2.2
  • 2.3
  • Розділ 3.1. Без шансу на порозуміння
  • 3.2
  • 3.3
  • Розділ 4.1. Нові слова і старі обличчя
  • 4.2
  • 4.3
  • Розділ 5.1. Провал на всіх фронтах
  • 5.2
  • 5.3
  • Розділ 6.1, Знайомий незнайомець
  • 6.2
  • 6.3
  • Розділ 7.1. Через ліжко до знань
  • 7.2
  • 7.3
  • Розділ 8.1. Що не вбиває, робить дивнішим
  • 8.2
  • 8.3
  • Розділ 9.1. Гра на роздягання
  • 9.3
  • 9.2
  • Розділ 10.1. Доросле кіно
  • 10.2
  • 10.3
  • Розділ 11.1. Обіцяна принцу
  • 11.2
  • 11.3
  • Розділ 12.1. Грізний і закоханий
  • 12.2
  • 12.3
  • Розділ 13.1. Знайомство з батьками
  • 13.2
  • 13.3
  • Розділ 14.1. Ще один монстр
  • 14.2
  • 14.3
  • Розділ 15.1. Ідеальний чоловік
  • 15.2
  • 15.3
  • Розділ 16.1. Неприємні питання, марні відповіді
  • 16.2
  • 16.3
  • Розділ 17.1. Обійми великої політики
  • 17.2
  • 17.3
  • Розділ 18.1. Влада, кохання і розплата
  • 18.2
  • 18.3
  • Розділ 19.1. Свобода вибору
  • 19.2
  • 19.3
  • Розділ 20.1. Мрія
  • 20.2
  • 20.3
  • Розділ 21.1. Торг без права на помилку
  • 21.2
  • 21.3
  • Розділ 22.1. Принади дикої природи
  • 22.2
  • 22.3
  • Розділ 23.1. Батьки, діти й помилки
  • 23.2
  • 23.3
  • Розділ 24.1. Брехня заради правди
  • 24.2
  • 24.3
  • Розділ 25.1. Дурість ціною в життя
  • 25.2
  • 25.3
  • Розділ 26.1. Урок історії для юної леді
  • 26.2
  • 26.3
  • Розділ 27.1. Чудеса і сумніви
  • 27.2
  • 27.3
  • Розділ 28.1. Прості радощі складних людей
  • 28.2
  • 28.3
  • Розділ 29.1. Обов’язки, можливості і бажання
  • 29.2
  • 29.3
  • 16.2

    – Не придумуйте брехню, – я вирішила полегшити завдання. – Шаєрона Вікарда мої… е-е-е… силові поля шокували, шаєрон Ендер отетерів настільки, що кинувся на мене з кочергою. Для них я не була звичайною людиною. А ким? Міфічним кодлом Ньепи? Але у вас же прогрес мчить уперед!

    Шаєр задумливо провів рукою по моєму волоссю, навіть нахилився, щоб розглянути його ближче. Мене аж пересмикнуло від думки про те, що трапиться, якщо корона повернися в цю мить. Бр-р-р… Він не знав, що таке небезпека. Чи дійсно міг «вимикати» чужий захист?

    – Фарбовані, так. – Я відсунулась, видерши з корінням волосинку, що зачепилася за ґудзик на його рукаві. – Уже починають відростати. Це проблема?

    – Неприродно чисті, – вліз із поясненнями Кано. – Без пилу і трісок, які посипалися на вас під час недавнього непорозуміння. Як ви, можливо, помітили, ваше силове поле відрізняється від звичних у Долінеї. Тобто принцип роботи один, а ось особливості не ідентичні.

    – Вважаєте, мене викрали в дитинстві з цього світу, модифікували і повернули назад? Яка нісенітниця!

    «Взагалі-то мені двадцять три, і ластонці прийшли в Долінею двадцять три роки тому», – абсурдна ідея міцно засіла в голові.

    – Абсолютна нісенітниця, – з жахом підтвердив Рікадор. – У вас дуже буйна фантазія.

    – Ну то звідкіля ж я з’явилася?!

    Він із незалежним виглядом відійшов до вікна і втупився вдалину, схрестивши руки за спиною.

    – Якщо бажаєте, Роксінель прочитає вам лекцію зі статевого виховання, – зауважив рівним тоном.

    Я вирішила, що це жарт, і видала саркастичне:

    – Ха-ха.

    Поки ми грали в мовчанку, Кано почав незграбно збирати аркуші, що розлетілися. Я відчула незручність і присіла, щоб йому допомогти. Погляд одразу натрапив на шматок картону з кириличними буквами.

    «Опальна принцеса» – цей напис я пам’ятала навіть на дотик.

    – Звідки це?

    Дізнавач випростався і поклав підібрані записи назад у папку.

    – Звідти, звідки й усе інше. З Ластонії.

    – Але чому саме принцеса? Опальна принцеса? Рік казав, принцеса – це аліє, а не шаєрона. У вас уже немає принцес. У чому сенс? Ой!

    Я і не помітила, коли шаєр опинився поруч. Його беззвучне переміщення мене налякало. Ех, з нервами треба терміново щось робити…

    – Сенс у тому, що за часів Дракона-засновника принцес вистачало, – промовив він, вивчаючи картонку. – А наші ластонські друзі занадто багато уваги приділяють історії та легендам. До речі, щодо легенд… Ходімо, Анню. В одній із них ви візьмете участь.

    Я здригнулася. Що ще за новини? Мене збираються принести в жертву в ім’я Дракона Нордеса і славного долінейського минулого? Чомусь нічого доброго повідомлення Рікадора не обіцяло.

    Але він прямував не в катівню і навіть не в лабораторію.

    ***

    – Це ж мій поверх, – зауважила я, вийшовши з ліфта.

    – І ваші кімнати. – Шаєр підійшов до «Спокуси Дракона» і натиснув на руку Ньепи. – Покваптеся. Для вашого підвиду силового поля нормальний одяг не згодиться, тож виберіть максимально обтисле закрите вбрання.

    «Трико в моєму гардеробі немає», – але я вловила напрям його думок і пройшла в прохід, що відкрився.

    – Ви дійсно здатні прибирати цю невидиму штуку? – Не те щоб мені не вірилося в надздібності шаєра, але одна справа – будувати десятки теорій, і інша – почути підтвердження або спростування однієї з них.

    – А у вас проблеми з логікою? – буркнув він. – На вашому місці будь-хто б здогадався.

    «Покажіть мені хоч кого-небудь, хто побував на моєму місці!» – ледь не огризнулася я.

    Але реагувати на бездушний характер Рікадора не мало сенсу. Тим паче, я обіцяла поводитись чемно. Заради Ріка. Мого Ріка. Того самого Ріка, що затулив мене від кулі. Який цінує мою компанію. Для якого значення маю я, а не вигода для Долінеї/Ластонії.

    Я мріяла обійняти його і розуміла, що цього ніколи не станеться. На відміну від «ідеального чоловіка», який був фантомом, Рік справжній, але наша «біологія» не залишала надії на стосунки. Хіба що тримати біля себе шаєра… Ха-ха. Рікадор не оцінить цю ідею.

    «І з Ріком ти не побачишся. Він заважає владі, його існування – загроза для нинішнього правителя. Тобі можуть обіцяти що завгодно, це нічого не означає», – мугикнув внутрішній голос.

    Він у мене реаліст. Ріже правду без жалю. Ненавиджу його!

    – На якій відстані це працює?

    Рікадор відірвався від споглядання стіни:

    – Ви ще тут? Невже слово «покваптеся» занадто складне для вашого сприйняття?

    – Пригнічення силового поля! Як воно працює?! На якій відстані від об’єкта?

    Він знизав плечима:

    – Через дві хвилини я піду, і ви перевірите це експериментально. Коли повернуся через тиждень, поділитеся спостереженнями. Доти будете замкнені тут. Півтори хвилини, до речі.

    Я зачинила двері в спальню і кинулася до шафи. Шкіряні штани, джинси чи дещо в стилі вісімдесятих? Усе інше – або широке, або вище коліна. Навіть спідниці лише міні! Ну який ідіот збирав цю колекцію?! Поправка: який ідіот вважав цю колекцію придатною для Долінеї?

    З верхньою частиною вбрання теж біда: три чверті речей якщо не «бронеліфчики», то всілякі топи. З більш-менш стриманого – чорна майка, світло-блакитна сорочка і тонка літня блузка з рюшами.

    – Тридцять секунд, – долинуло з вітальні.

    Я вибрала джинси і сорочку. Найнейтральніше, хіба ні? Повсякденне, ніяких яскравих кольорів і спірних деталей, нічого прозорого і двозначного.

    – Ви гарні, Анню, – охарактеризував мій зовнішній вигляд шаєр.

    – Справді? – Я не повірила йому ні на мить.

    – Звісно. Та й нічого кращого Долінея запропонувати не може. Хіба що циркове трико, проте пресі це не припаде до смаку. Краще вам прославитись ексцентричною і безсоромною, аніж ненормальною.

    «А наші думки часом збігаються», – зауважила я.

    Рікадор оглянув мене з ніг до голови.

    – Вам точно це подобається? – уточнив прискіпливо. – Ви не вважаєте цей одяг мерзенним?

    – Боїтеся, що моя підсвідомість сприйме його за сміття і знищить прямо перед камерами? – Завдяки Ріку я більш-менш розуміла, як діє силове, щоб його, поле. – Мене попередили про ризики. Не хвилюйтеся, вас не зганьблю. Білизна з мене точно не зникне. Гарантую. Вона супер, претензій ніяких.

    Нащо я уточнила? Фізіономія шаєра не здригнулаь, але можу заприсягтися: Рікадор подумки схопився за голову і роздумує, чи не обійтись у своїх невідомих планах без моєї участі.

    – Мовчатиму, – пообіцяла я. – Чесно.

    Він ледь помітно поморщився і попрямував до дверей.

    – Ходімо, Анню. – Натиснув на важіль. – Кано пояснить, що від вас вимагається.

    Я рвонула за ним надто жваво. Носок туфлі зачепився за складку на килимі, і мене понесло вперед, прямо на шаєра.

    Ми зіткнулися з витонченістю бегемотів, що послизнулись у грязюці. Він похитнувся, зачепив стіну. Його зуби клацнули, потилиця пройшлась по мозаїці, з губ зірвалося шипіння. Я повисла на ньому, не в змозі виплутати ногу з довгого ворсу килима. Мимоволі подумала, що покоївка, яка йшла коридором, витріщається на нас надто пильно, потім відчула під ребрами щось тверде і зраділа.

    Це був мій день! Я покаянно глянула Рікадору в очі, забурмотіла зворушливі вибачення і спробувала непомітно витягнути з його кишені фотоапарат Жаклін Сон.

    Покоївка пискнула, спіткнулась і розтягнулася на підлозі. Відмінно! Шаєр не міг не звернути увагу на її крики.

    Мої пальці повільно рушили по піджаку. Великий ґудзик, шов… Нарешті!

    Я схопила…

    Чорт!

    Я схопила руку Рікадора.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.